Рішення № 141195493, 04.11.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
04.11.2026
Номер справи
420/770/26
Номер документу
141195493
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 420/770/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Херсонській області щодо зниження розміру пенсії та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2026 основного розміру пенсії у зв`язку із застосуванням коефіцієнтів, визначених пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 року без обмеження її розміру відповідно до ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення його пенсії 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з виплатою недоотриманих сум пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ з 2009 року, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 01.01.2026 року відповідач, посилаючись на статтю 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, застосував до суми його пенсії, що перевищує 25950 грн, понижуючі коефіцієнти, внаслідок чого розмір пенсії зменшився з 30796,60 грн до 28148,14 грн.

Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону, а закон про Державний бюджет України не може змінювати обсяг прав і гарантій, передбачених спеціальними законами. На підтвердження своєї позиції позивач посилається на рішення Конституційного Суду України та висновки Верховного Суду щодо застосування коефіцієнтів зменшення пенсій у 2025 році.

Ухвалою від 19.01.2026 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 02.11.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для подання документа, що підтверджує повноваження адвоката Сначова Юрія Миколайовича на представництво інтересів позивача.

02.11.2026 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків (вхідний до суду від 04.11.2026), до якої додано ордер серії ВТ № 1073032 від 10.01.2026, що підтверджує повноваження адвоката на представництво позивача у цій справі.

Отже недоліки позову усунуто, а тому суд продовжив розгляд справи.

30.01.2026 року від представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено застосування у 2026 році у період воєнного стану коефіцієнтів до пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до спеціальних законів, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (25950 грн), у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30.12.2025 № 1778, яка набрала чинності з дня опублікування та застосовується з 01.01.2026 року. Зазначені норми є чинними, неконституційними не визнавались, а тому є обов`язковими до застосування.

Також відповідач зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року у справі № 420/13000/25 позивач отримує пенсію без обмеження її максимальним розміром, однак у матеріалах пенсійної справи позивача відсутні, а за даними Міністерства у справах ветеранів України відсутні відомості про його безпосередню участь в антитерористичній операції чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, у зв`язку з чим підстави для незастосування до його пенсії коефіцієнтів, передбачених постановою № 1778, відсутні. Розмір пенсії позивача становить 30796,60 грн, з урахуванням постанови № 1778 розмір пенсії до виплати з 01.01.2026 року становить 28148,14 грн.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.04.2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 .

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 року у справі № 420/13000/25, яке набрало законної сили 07.08.2025 року, відповідач у жовтні 2025 року провів перерахунок пенсії позивача. Як зазначає відповідач, позивач отримує пенсію без обмеження її максимальним розміром.

Згідно з розрахунком пенсії позивача станом на 01.01.2026 року, наведеним у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 09.01.2026 року № 2100-0307-8/999, розмір пенсії позивача становить 30796,60 грн. До цієї суми відповідач застосував коефіцієнти, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, а саме:

до частини пенсії в межах 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність: 1,0 Ч 25950,00 грн = 25950,00 грн;

до частини пенсії, що перевищує 10 і не перевищує 11 прожиткових мінімумів: 0,5 Ч 2595,00 грн = 1297,50 грн;

до частини пенсії, що перевищує 11 прожиткових мінімумів: 0,4 Ч 2251,60 грн = 900,64 грн.

Таким чином, з 01.01.2026 року пенсія позивачу виплачується в розмірі 28148,14 грн (25950,00 грн + 1297,50 грн + 900,64 грн), тобто зменшена на 2648,46 грн щомісячно.

У листі від 09.01.2026 року № 2100-0307-8/999 відповідач повідомив представника позивача, що оскільки за даними Міністерства у справах ветеранів України відсутня інформація про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, підстави для виплати пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою № 1778, відсутні.

Вважаючи дії відповідача щодо застосування до його пенсії понижуючих коефіцієнтів протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав і інтересів з даним позовом до суду.

Розглядаючи даний спір, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно з абзацом першим преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-XII) цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з частинами першою і третьою статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказане законодавство не містить норм та положень про право відповідних державних органів зменшувати розмір раніше призначених пенсій, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосування до них коефіцієнтів зменшення розміру пенсій до відповідних сум їх перевищення.

Разом з тим таке право запроваджено з 01.01.2026 року статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі Постанова № 1778).

Так, статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови № 1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення: до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2; до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» і Постановою № 1778 установлено додаткові підстави для обмеження розміру пенсій шляхом застосування коефіцієнтів зменшення розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-XII.

Судом враховано, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» запроваджено норму, якою встановлено інше правове регулювання пенсійних відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 2262-XII, оскільки нею установлено додаткові підстави для обмеження розміру пенсії шляхом застосування коефіцієнтів зменшення розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-XII. Вказане суперечить приписам статті 1-1 Закону № 2262-XII, який є спеціальним у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, та деяких інших осіб.

Вирішуючи спір, суд враховує, що вказане різне правове регулювання породжує неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, які відомі як колізія норм права. Вирішення колізій у законодавстві, якщо суб`єкти нормотворення тривалий час не вживають заходів для їх усунення, стає завданням суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. За умов встановлених судом спірних правовідносин спеціальним нормативно-правовим актом є Закон № 2262-XII, а не закон про Державний бюджет України на відповідний рік.

У рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

На такий аспект законодавчого регулювання Конституційний Суд України звертав увагу і в Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, зазначивши, що закон про Державний бюджет України не може містити положень, які змінюють обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, а Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме Закону № 2262-XII, а не стаття 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», якою звужується обсяг прав та гарантій пенсіонерів в частині обмеження розмірів їх пенсій шляхом застосування визначених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

Подібна правова позиція щодо пріоритету Закону № 2262-XII як спеціального закону у спірних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 року у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 року у справі № 240/7087/20, від 17.02.2022 року у справі № 640/11168/20, від 18.05.2022 року у справі № 380/12337/20.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.09.2025 року у справі № 120/1081/25 щодо застосування коефіцієнтів зменшення пенсій, запроваджених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, в якій зазначено, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін, зокрема, до Закону № 2262-XII, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів. Закон України про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali). При цьому, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

У постанові від 28.01.2026 року у справі № 420/14888/25 Верховний Суд, посилаючись на свої постанови від 11.09.2025 року у справі № 120/1081/25 та від 22.10.2025 року у справі № 520/11006/25, зазначив, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, якими передбачено виплату таких пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Стаття 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пункт 1 Постанови № 1778 відтворюють тотожний механізм обмеження розміру пенсій шляхом застосування коефіцієнтів до сум перевищення 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому наведені висновки Верховного Суду підлягають врахуванню і в цій справі відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Застосувавши нормативно-правові акти, які не врегульовують умови, норми і порядок пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, і протиправно обмеживши право позивача на належний соціальний захист, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, що є підставою для визнання протиправними його дій щодо виплати позивачу пенсії з 01.01.2026 року із застосуванням коефіцієнтів, визначених Постановою № 1778.

Доводи відповідача про те, що застосування коефіцієнтів спрямоване на справедливий та неупереджений розподіл суспільного багатства між громадянами із забезпеченням збалансованості бюджету, суд відхиляє, оскільки така мета не повинна досягатись у спосіб, який обмежує соціальні стандарти та гарантії окремих категорій пенсіонерів, та шляхом надання пріоритетності нормативно-правовим актам, які не є спеціальними у регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення.

Посилання відповідача на те, що стаття 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанова № 1778 є чинними і неконституційними не визнавались, висновків суду не спростовують, оскільки суд не оцінює зазначені акти на відповідність Конституції України, а вирішує колізію між ними та спеціальним законом, застосовуючи правовий акт, який має пріоритет у спірних правовідносинах, як того вимагає частина третя статті 7 КАС України.

Посилання відповідача на відсутність відомостей про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції або у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації правового значення для вирішення спору не має, оскільки суд дійшов висновку про протиправність застосування коефіцієнтів, визначених Постановою № 1778, до пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, незалежно від наявності у нього права на виключення, передбачене цією постановою.

Також суд зазначає, що предметом спору в цій справі є правомірність застосування відповідачем до пенсії позивача з 01.01.2026 року коефіцієнтів, визначених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 Постанови № 1778. Обмеження пенсії позивача максимальним розміром відповідачем не застосовувалось, що він підтвердив у відзиві на позовну заяву, а тому вимога позивача про поновлення виплати пенсії «без обмеження її розміру» розглядається судом саме як вимога про виплату пенсії без застосування зазначених коефіцієнтів, про що прямо зазначено в позовній заяві.

Отже, вирішуючи спір у даній справі, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем з 01.01.2026 року до пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-XII, понижуючих коефіцієнтів, визначених пунктом 1 Постанови № 1778, є протиправним, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача поновити з 01.01.2026 року виплату пенсії позивачу без застосування таких коефіцієнтів з виплатою недоотриманих сум пенсії.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Згідно з вимогами ст. 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», доказів понесення інших судових витрат не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зниження розміру пенсії та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2026 року пенсії із застосуванням коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити з 01.01.2026 року виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування до відповідних сум перевищення його пенсії 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнтів, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з виплатою недоотриманих сум пенсії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів

Часті запитання

Який тип судового документу № 141195493 ?

Документ № 141195493 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141195493 ?

Дата ухвалення - 04.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141195493 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141195493 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141195493, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141195493, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141195493 відноситься до справи № 420/770/26

Це рішення відноситься до справи № 420/770/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141195481
Наступний документ : 141195497