Ухвала суду № 141195403, 28.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Дата ухвалення
28.10.2026
Номер справи
0818/5987/2012
Номер документу
141195403
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

1Справа № 0818/5987/2012 4-с/335/63/2026УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Лісняка Яна Валерійовича, на бездіяльність начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шабали Ігоря Анатолійовича у виконавчому провадженні № 35795773, -

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 в особі представника адвоката Лісняка Яна Валерійовича, на бездіяльність начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шабали Ігоря Анатолійовича у виконавчому провадженні № 35795773, яка полягає у незнятті арешту, заборони відчуження, заборони на зняття з обліку та/або перереєстрацію майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), зокрема автомобіля марки Citroen, модель C4, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 , який належить йому на праві власності.

Свої вимоги заявник мотивує тим, що виконавче провадження № 35795773 було завершено поверненням виконавчого документа стягувачу, заочне рішення, на підставі якого його було видано, надалі скасовано, а за результатами нового розгляду справи ухвалено інше рішення, яке виконано ним у повному обсязі. Посилаючись на відсутність заборгованості та подальших майнових претензій з боку останнього набувача права вимоги, заявник вважає, що підстави для збереження арешту його майна та розшуку належного йому транспортного засобу відсутні, а відмова органу державної виконавчої служби у їх скасуванні порушує його права як власника майна.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Водночас його представник адвокат Лісняк Я.В. подав заяву про розгляд скарги за відсутності заявника та представника.

Представник Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рябінський А.В. у судове засідання не з`явився, однак надіслав письмові пояснення, у яких, посилаючись на положення статей 37, 59 Закону України «Про виконавче провадження», зазначив, що повернення виконавчого документа стягувачу саме по собі не є підставою для зняття арешту з майна боржника. Також указав, що звернення представника боржника було розглянуто та за результатами його розгляду надано письмову відповідь, у зв`язку з чим підстави для висновку про допущення бездіяльності відсутні. На думку представника органу ДВС, правові наслідки скасування заочного рішення та сплати заборгованості на користь нового кредитора мають оцінюватися судом під час розгляду скарги. Просив відмовити у задоволенні вимоги про визнання неправомірною бездіяльності начальника відділу, а вимоги про зобов`язання скасувати арешт та розшук вирішити на розсуд суду за результатами оцінки поданих доказів.

Стягувач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив. Разом із тим 02 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від нього надійшли письмові пояснення, зареєстровані судом 05 жовтня 2026 року, як від останнього набувача права вимоги за відповідним кредитним зобов`язанням.

У зазначених поясненнях ОСОБА_2 підтвердив, що 29 березня 2021 року на підставі договору № 14118731 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 34.2/АА-151.07.2 від 24 грудня 2007 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило йому право вимоги за відповідним зобов`язанням у розмірі 29 839,78 доларів США. На виконання умов договору ним сплачено ТОВ «Вердикт Капітал» 111 200 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.2069883065.1 від 29 березня 2021 року.

Крім того, ОСОБА_2 підтвердив, що 27 грудня 2021 року ОСОБА_1 сплатив йому заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 839,78 доларів США та компенсував судовий збір у розмірі 2 379 грн, що підтверджується власноручною розпискою від 27 грудня 2021 року.

ОСОБА_2 зазначив, що всі зобов`язання ОСОБА_1 перед ним виконані в повному обсязі, грошові кошти отримані, заборгованість відсутня, будь-які претензії, зауваження чи вимоги майнового або грошового характеру до боржника відсутні. Просив урахувати наведені пояснення під час вирішення скарги.

Представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Родовід Банк» у судове засідання не з`явилися, надіславши через підсистему «Електронний суд» заяви про розгляд справи за їх відсутності.

ОСОБА_3 та ТОВ «Вердикт Капітал» у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце його проведення повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

З огляду на належне повідомлення учасників справи, а також ураховуючи подані заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали скарги, письмові пояснення органу державної виконавчої служби та ОСОБА_2 , оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця усунути порушення. Якщо ж суд встановить, що оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність вчинені відповідно до закону, у межах повноважень виконавця та права заявника не порушено, постановляється ухвала про відмову в задоволенні скарги.

Судом установлено, що 17 жовтня 2012 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 0818/5987/2012 за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 34.2/АА-151.07.2 від 24 грудня 2007 року.

Згідно із зазначеним рішенням із відповідачів солідарно стягнуто заборгованість у розмірі 807 181,01 грн., а також із кожного з відповідачів окремо судовий збір у розмірі 4 035,90 грн.

На виконання вказаного судового рішення 18 грудня 2012 року видано виконавчий лист, на підставі якого 26 грудня 2012 року Орджонікідзевським відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження № 35795773.

Постановами державного виконавця від 10 січня 2013 року в межах зазначеного виконавчого провадження накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , а також оголошено розшук належного йому транспортного засобу марки Citroen, модель C4, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2007 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 .

Постановою державного виконавця від 28 квітня 2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу ПАТ «Родовід Банк» на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у зв`язку з тим, що протягом одного року майно боржника, на яке могло бути звернено стягнення, не було виявлено. При цьому арешт майна боржника та розшук транспортного засобу скасовані не були.

Надалі, 24 травня 2019 року, ПАТ «Родовід Банк» на підставі договору про відступлення права вимоги № 15 відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитним договором № 34.2/АА-151.07.2 від 24 грудня 2007 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2019 року у справі № 0818/5987/2012 ТОВ «Вердикт Капітал» залучено до участі у справі як правонаступника ПАТ «Родовід Банк».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2020 року заочне рішення від 17 жовтня 2012 року скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

За результатами нового розгляду справи 05 листопада 2020 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення, яким із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 34.2/АА-151.07.2 від 24 грудня 2007 року в розмірі 29 839,78 доларів США та судовий збір у розмірі 2 379 грн. Зазначене рішення набрало законної сили 14 грудня 2020 року.

29 березня 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору № 14118731 про відступлення права вимоги за кредитним договором відступило ОСОБА_2 право вимоги за відповідним кредитним зобов`язанням у розмірі 29 839,78 доларів США.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору ОСОБА_2 надано квитанцію до платіжної інструкції № 0.0.2069883065.1 від 29 березня 2021 року, відповідно до якої ним сплачено ТОВ «Вердикт Капітал» 111 200 грн.

Крім того, матеріали справи містять довідку ТОВ «Вердикт Капітал» від 02 квітня 2021 року про відсутність у товариства фінансових та майнових претензій до ОСОБА_1 та розписку від 27 грудня 2021 року про те, що ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 29 839,78 доларів США заборгованості за кредитним договором та 2 379 грн. судового збору.

Водночас для вирішення цієї скарги визначальним є встановлення того, чи свідчать наведені обставини про наявність у посадової особи органу державної виконавчої служби конкретного обов`язку зняти арешт та скасувати розшук, застосовані в межах виконавчого провадження № 35795773.

Як убачається з матеріалів справи, зазначені обмеження були застосовані не в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення від 05 листопада 2020 року, а в межах виконавчого провадження № 35795773, відкритого 26 грудня 2012 року на підставі виконавчого листа, виданого на виконання заочного рішення від 17 жовтня 2012 року.

Отже, факт виконання рішення суду від 05 листопада 2020 року не є тотожним факту виконання виконавчого документа, виданого 18 грудня 2012 року, та сам по собі не свідчить про наявність передбачених законом підстав для визнання неправомірною поведінки посадової особи органу державної виконавчої служби у виконавчому провадженні № 35795773.

31 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі із заявою про зняття арешту з майна боржника та скасування розшуку автомобіля Citroen C4, застосованих у межах виконавчого провадження № 35795773.

Листом Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі від 07 вересня 2026 року вих. № 78262/4 у задоволенні зазначеної заяви фактично відмовлено.

У відповіді орган державної виконавчої служби зазначив, що виконавчий документ у межах виконавчого провадження № 35795773 повернуто стягувачу, однак виконавче провадження не було закінчено з підстав, передбачених статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження». Також указано, що станом на час розгляду звернення відкрите виконавче провадження, у межах якого державний виконавець міг би прийняти відповідне процесуальне рішення про зняття арешту, відсутнє.

Предметом судового контролю у цій справі є правомірність відмови органу державної виконавчої служби, викладеної у листі від 07 вересня 2026 року вих. № 78262/4, у вчиненні дій щодо зняття арешту з майна боржника та скасування розшуку транспортного засобу.

При цьому, незважаючи на те, що скаржник визначив оскаржувану поведінку як бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби, зі змісту скарги вбачається, що фактично його незгода стосується відмови у вчиненні дій, спрямованих на усунення обмежень, накладених на належне йому майно.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та сукупністю дій органів і осіб, визначених цим Законом, спрямованих на примусове виконання судових рішень, що проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та полягає у забороні розпоряджатися майном, а за необхідності в обмеженні права користування ним або його вилученні.

Частиною четвертою ст. 59 цього Закону визначено випадки, за яких виконавець знімає арешт з усього майна або окремих предметів боржника. Водночас відповідно до частини п`ятої цієї статті в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд ураховує, що виконавче провадження № 35795773 було відкрито 26 грудня 2012 року, а арешт майна боржника та розшук транспортного засобу застосовано постановами державного виконавця від 10 січня 2013 року, тобто під час дії Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV.

Виконавчий документ у цьому провадженні повернуто стягувачу постановою від 28 квітня 2014 року на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 зазначеного Закону у зв`язку з невиявленням протягом одного року майна боржника, на яке могло бути звернено стягнення.

Таким чином, підставою повернення виконавчого документа була неможливість виявлення майна боржника, а не фактичне виконання судового рішення, відмова стягувача від примусового виконання чи відсутність заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження державний виконавець знімає арешт з майна боржника, крім випадків, прямо передбачених законом.

Водночас повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження є різними за правовою природою процесуальними наслідками, які мають різні підстави та правові наслідки. Саме по собі повернення виконавчого документа стягувачу не зумовлює автоматичного зняття арешту з майна боржника, оскільки не позбавляє стягувача права повторно пред`явити його до виконання у встановлені законом строки за умови невиконання рішення.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11, провадження № 14-137цс24.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу, що у випадках, які не охоплюються визначеними законом підставами для зняття арешту виконавцем, питання про зняття арешту може бути вирішене судом відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому суд має встановити конкретні обставини та підстави повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження, оскільки саме вони мають значення для визначення правових підстав подальшого збереження чи зняття арешту.

З огляду на викладене суд не погоджується з доводами скаржника в тій частині, що сам факт повернення виконавчого документа стягувачу 28 квітня 2014 року зумовлював обов`язок державного виконавця автоматично зняти арешт із майна боржника.

Разом із тим суд бере до уваги, що заочне рішення від 17 жовтня 2012 року, на підставі якого було видано виконавчий лист у виконавчому провадженні № 35795773, надалі скасовано ухвалою суду від 13 січня 2020 року.

Однак саме по собі скасування судового рішення не свідчить про те, що державним виконавцем у 2014 році було допущено порушення під час повернення виконавчого документа, та не означає автоматичного виникнення у посадової особи органу державної виконавчої служби обов`язку зняти арешт і скасувати розшук без наявності передбачених законом процесуальних підстав.

При цьому питання щодо юридичної долі виконавчого листа, виданого 18 грудня 2012 року на виконання скасованого заочного рішення, та наявності підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню, може бути вирішене судом у порядку, передбаченому ст. 432 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 звернула увагу на можливість застосування такого процесуального механізму у випадках, коли боржник вважає, що відсутні підстави для подальшого примусового виконання виконавчого документа.

Отже, суд розмежовує встановлений факт повного виконання рішення від 05 листопада 2020 року та питання щодо юридичної сили й подальшої виконуваності виконавчого листа, виданого 18 грудня 2012 року. Зазначені питання мають різний предмет правового регулювання та потребують оцінки у відповідному процесуальному порядку.

Докази додані до скарги не підтверджують виконання саме виконавчого листа від 18 грудня 2012 року, виданого на підставі заочного рішення від 17 жовтня 2012 року, та самі по собі не свідчать про наявність у державного виконавця передбачених законом повноважень самостійно вирішити питання щодо правових наслідків скасування судового рішення, на виконання якого було видано цей виконавчий документ.

Таким чином, установлення факту повного розрахунку з останнім набувачем права вимоги є істотною обставиною, яку суд ураховує під час розгляду скарги, однак саме по собі не є достатньою підставою для висновку про неправомірність відмови органу державної виконавчої служби у вчиненні запитуваних дій.

Суд також ураховує, що у відповіді від 07 вересня 2026 року орган державної виконавчої служби навів причини відмови у задоволенні заяви, зазначивши про відсутність відкритого виконавчого провадження, у межах якого державний виконавець міг би прийняти відповідне процесуальне рішення щодо зняття арешту. Отже, звернення заявника було розглянуто, а за результатами його розгляду надано письмову відповідь із викладенням правової позиції органу ДВС.

Сам по собі факт незгоди заявника з наданою відповіддю не свідчить про наявність неправомірної бездіяльності посадової особи органу державної виконавчої служби. Для задоволення скарги необхідно встановити конкретне порушення державним виконавцем або іншою посадовою особою вимог закону під час здійснення виконавчого провадження, яке призвело до порушення прав заявника, а також наявність у такої посадової особи відповідного обов`язку вчинити певні дії.

При цьому передбачена ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» можливість зняття арешту за рішенням суду в інших випадках, ніж ті, що визначені частиною четвертою цієї статті, не означає автоматичного визнання неправомірною поведінки державного виконавця або покладення на нього обов`язку самостійно вирішити питання, яке за законом може бути вирішене судом.

У межах цієї справи суд перевіряє саме правомірність оскаржуваної поведінки посадової особи органу державної виконавчої служби та наявність підстав для задоволення заявлених вимог у порядку судового контролю, передбаченого статтями 447-451 ЦПК України. За результатами такої перевірки суд не встановив, що відмова органу державної виконавчої служби була наслідком невиконання ним конкретного обов`язку, покладеного законом.

Суд також ураховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12 серпня 2026 року у справі № 2-2744/2010, провадження № 61-6961св26, щодо необхідності встановлення конкретних обставин та підстав завершення виконавчого провадження, у межах якого накладено арешт, а в разі знищення матеріалів такого виконавчого провадження у зв`язку із закінченням строку їх зберігання вжиття органом державної виконавчої служби заходів щодо їх відновлення з використанням автоматизованої системи виконавчого провадження та інших доступних джерел.

У цій справі наявна постанова державного виконавця від 28 квітня 2014 року, з якої вбачається конкретна правова підстава повернення виконавчого документа п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України № 606-XIV, а також зазначено обставини, що стали підставою для такого повернення. Відомостей про знищення матеріалів виконавчого провадження № 35795773 у зв`язку із закінченням строку їх зберігання матеріали справи не містять.

За таких обставин підстави для висновку про необхідність відновлення матеріалів виконавчого провадження в порядку, на який звернув увагу Верховний Суд у зазначеній постанові, судом не встановлені.

Крім того, у відповіді органу державної виконавчої служби від 07 вересня 2026 року наведено відомості про інші виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 , зокрема № 41580438, № 51361944 та № 77621972. Разом із тим предметом розгляду цієї скарги є правомірність поведінки посадової особи органу державної виконавчої служби та обмеження, застосовані саме в межах виконавчого провадження № 35795773. Тому питання щодо обмежень, накладених у межах інших виконавчих проваджень, не є предметом судового розгляду та цією ухвалою не вирішується.

Отже, за результатами розгляду скарги суд установив, що виконавчий документ у межах виконавчого провадження № 35795773 було повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України № 606-XIV у зв`язку з невиявленням майна боржника. Таке повернення не було пов`язане з фактичним виконанням судового рішення та саме по собі не зумовлювало обов`язку державного виконавця зняти арешт.

Подальше скасування заочного рішення від 17 жовтня 2012 року, ухвалення нового рішення від 05 листопада 2020 року та повне виконання останнього є істотними обставинами, які суд бере до уваги та не заперечує. Водночас вони не змінюють правової природи постанови про повернення виконавчого документа від 28 квітня 2014 року та самі по собі не підтверджують неправомірності поведінки посадової особи органу державної виконавчої служби під час розгляду звернення від 31 серпня 2026 року.

За таких обставин суд не встановив, що начальником Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі допущено неправомірну бездіяльність або прийнято рішення з порушенням вимог закону, а тому відсутні передбачені ст. 451 ЦПК України підстави для задоволення скарги та зобов`язання посадової особи органу державної виконавчої служби вчинити відповідні дії.

Водночас суд роз`яснює заявнику, що відмова в задоволенні цієї скарги не позбавляє його права звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою в порядку ст. 432 ЦПК України про визнання виконавчого листа від 18 грудня 2012 року таким, що не підлягає виконанню, з огляду на скасування судового рішення, на підставі якого його було видано, та інші обставини, які, на думку заявника, свідчать про відсутність обов`язку за цим виконавчим документом. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (в порядку ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України) є підставою для закінчення виконавчого провадження. Відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження накладений на майно (кошти) боржником арешт знімається, а інші вжиті заходи примусового виконання скасовуються.

Керуючись статтями 247, 447-451 ЦПК України, статтями 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 в особі представника адвоката Лісняка Яна Валерійовича, на бездіяльність начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шабали Ігоря Анатолійовича у виконавчому провадженні № 35795773 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя Н.І. Рибалко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141195403 ?

Документ № 141195403 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141195403 ?

Дата ухвалення - 28.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141195403 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141195403, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Судове рішення № 141195403, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 28.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141195403 відноситься до справи № 0818/5987/2012

Це рішення відноситься до справи № 0818/5987/2012. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141195391
Наступний документ : 141195412