Рішення № 141195397, 04.11.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25299/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 18 серпня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області , в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Херсонській області щодо виплати позивачу пенсії за вислугу років за період з 01.06.1993 по 25.06.2013 роки, як непрацюючому пенсіонеру, з урахуванням перерахунків та індексації пенсії, відповідно до Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування « від 09.07.2003 №1058-IV, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.06.1993 по 25.06.2013 по день фактичної виплати заборгованості по пенсії;

- стягнути з держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі невиплаченої пенсії за вислугою років, за період з 01.06.1993 по 25.06.2013 роки, обчисленої відповідно до Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування « від 09.07.2003 №1058-IV, з урахуванням перерахунків та індексації пенсії, з виплатою компенсації втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.06.1993 по 25.06.2013 роки, по день фактичної виплати заборгованості з пенсії;

- допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення всієї суми боргу по пенсії.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що з 02.09.1991 року йому було призначено пенсію за вислугу років як кадровому військовослужбовцю, звільненому в запас, однак її виплату з 01.06.1993 року припинено у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон. На думку позивача, таке припинення виплати пенсії було неправомірним та порушувало його конституційне право на соціальне забезпечення.

Позивач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 визнано неконституційними положення законодавства, які обмежували право громадян України на отримання пенсії у зв`язку з постійним проживанням за кордоном. Водночас у межах попереднього судового розгляду у справі №122/17811/13-а рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 03.10.2013 було зобов`язано орган Пенсійного фонду відновити виплату пенсії з 26.06.2013 року, тоді як вимоги щодо попереднього періоду залишено без розгляду.

Посилаючись на те, що пенсія за період з 01.06.1993 року по 25.06.2013 року йому не виплачена, позивач звертався до відповідача із заявами про її виплату, однак листами від 13.05.2026 та 17.07.2026 у задоволенні таких заяв відмовлено з мотивів відсутності законних підстав.

На переконання позивача, відмова у виплаті зазначених сум є протиправною, оскільки фактично позбавляє його можливості отримати пенсійні виплати, право на які, як він вважає, було порушене внаслідок застосування неконституційних положень законодавства. У зв`язку з цим позивач просить визнати дії відповідача протиправними та виплатити недоотриману пенсію за період з 01.06.1993 року по 25.06.2013 року з урахуванням індексації та компенсації втрати доходу через несвоєчасну виплату.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України №2262-XII. Виплату пенсії було поновлено з 01.01.2015 року на виконання постанови Дніпровського районного суду м. Херсона від 03.02.2016 у справі №666/33-16-а, а її розрахунок здійснено у вересні 2018 року після надходження пенсійної справи.

Відповідач зазначає, що на виконання судового рішення від 26.12.2024 у справі №420/23592/24 проведено відповідні перерахунки та виплати, а заборгованість, що виникла внаслідок перерахунку пенсії, підлягає погашенню за наявності бюджетних призначень у межах відповідної бюджетної програми.

Щодо вимог про виплату пенсії за період з 01.06.1993 року по 25.06.2013 року відповідач вказує, що з 01.01.2007 року органам Пенсійного фонду України передано функції з призначення, перерахунку та виплати пенсій військовослужбовцям, тоді як пенсійну справу позивача до цього часу вели органи Міністерства оборони України. На думку відповідача, Пенсійний фонд України не є правонаступником відповідних військових відомств, а тому відсутні правові підстави для покладення на нього обов`язку щодо виплати пенсії за спірний період.

З огляду на викладене відповідач вважає, що ним не допущено протиправної бездіяльності, а підстави для виплати позивачу пенсії за період з 01.06.1993 року по 25.06.2013 року відсутні, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою суду від 21 серпня 2026 року позов залишено без руху.

Заявою від 24 серпня 2026 року позивач усунув недоліки.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

31 серпня 2026 року від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

15 вересня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 17 вересня 2026 року клопотання ОСОБА_1 задоволено.

Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області належним чином засвідчені копії наступних письмових доказів: матеріалів пенсійної справи позивача; розрахунки розміру пенсії позивача (помісячно) у період з 01.06.1993 по 25.06.2013 роки, з урахуванням поточних перерахунків та індексації пенсії, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-XII, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV; розрахунок компенсації втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.06.1993 по 25.06.2013 роки по день фактичної виплати заборгованості по пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-III.

Зобов`язано відповідача надати витребувані судом документи у строк до 24 вересня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду, розташованого за адресою: 65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, 14.

28 вересня 2026 року від відповідача до суду надійшла заява про надання інформації.

06 жовтня 2026 року від позивача до суду надійшло клопотання про невідкладний розгляд справи.

Станом на 04 листопада 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262.

За даними матеріалами архівної справи ОСОБА_1 з 02.09.1991 року перебував на обліку у військовому відомстві - Міністерства оборони України як одержувач пенсії за вислугу років.

З 01.06.1993 року Позивачу припинено виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон до країни Ізраїль.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополю від 03.10.2013 року по справі №122/17811/13-а (ЄДРСР №34232186) позовні вимоги до ГУ ПФУ В АР Крим в частині визнання дії протиправними та поновлення нарахування і виплату пенсії за період 07.10.2009 року по 25.06.2013 року залишені без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополю від 03.10.2013 року по справі №122/17811/13-а (ЄДРСР №34232355), що набрало законної сили, ГУ ПФУ В АР Крим зобов`язане відновити позивачу виплату пенсії з 26 червня 2013 року.

З 01.01.2015 року виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена у зв`язку з окупацією АР Крим Російською Федерацією.

Пенсійну справу взято на облік та поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2015 року на виконання постанови Дніпровського районного суду м. Херсона від 03.02.2016 року у справі №666/33-16-а, що набрала законної сили 12.05.2016 року.

Розрахунок пенсії було здійснено Головним управлінням у вересні 2018 року після надходження пенсійної справи з ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі, встановленому на момент припинення виплати пенсії в Україні, - 1624,08 грн, тобто 80% від грошового забезпечення 2030,10 грн.

ОСОБА_1 декілька разів звертався до суду з позовними заявами щодо перерахунку пенсії.

Так, ОСОБА_1 в січні 2021 року звертався до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління в якому просив зобов`язати Відповідача надіслати поштою його представнику ОСОБА_2 довідки про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з 01 червня 2019 року по грудень 2020 року та виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року по справі №540/70/21 відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 . Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2021 по справі №540/70/21, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 залишено без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року - залишено без змін.

Крім того, Позивач в липні 2024 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не складання та не направлення списків, не витребування довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, не здійснення перерахунку та індексації пенсії; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не виплати компенсації втрати частини доходу ОСОБА_1 з 01.01.2015 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області витребувати довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, перерахувати розмір пенсії, провести індексацію пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити компенсацію втрати частини доходу ОСОБА_1 з 01.01.2015 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 року по справі №420/23592/24, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025, позов ОСОБА_1 - задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у складанні та направленні списків із прізвищем ОСОБА_1 , для видачі ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення на підставі п. 1 постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» в редакції чинній на 21.02.2018 року, до уповноваженого органу видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області скласти та направити до уповноваженого органу видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії списки із прізвищем ОСОБА_1 , для видачі ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення на підставі п. 1 постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» в редакції чинній на 21.02.2018 року; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до положень ст. 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ №2262-ХІІ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести відповідну індексацію пенсії ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у порядок та спосіб передбачені ст.64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у сумі 26561, 57 грн, з 01 січня 2015 року по серпень 2020 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у сумі 26561, 57 грн з 01 січня 2015 року по серпень 2020 року. В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.

Відповідач стверджує, що рішення суду виконано в межах покладених зобов`язань. Заборгованість після проведеного перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 по справі №420/23592/24 визначено в сумі 306277,35 грн. за період 01.01.2018 по 30.09.2025 погашення яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 22.10.2018 за №1189/32641.

Сума доплати по перерахунку пенсії за період 01.01.2018 по 30.09.2025 склала 279715,78 грн.

Крім того, Головним управлінням нараховано компенсацію втрати частини доходу у сумі 26561, 57 грн з 01 січня 2015 року по серпень 2020 року.

Таким чином, сума доплати по перерахунку пенсії за період 01.01.2018 по 30.09.2025 з урахуванням компенсації втрати частини доходу склала 306277,35 грн (відкладена заборгованість) та обліковується в реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 №20-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 22.10.2018 за №1189/32641.

У заявах від 29.04.2026 року та 22.05.2026 року в особистому кабінеті на Веб-порталі ПФУ, що підписані кваліфікованим електронним підписом заявника, позивач просить відповідача виплатити позивачу недоотриману пенсію за період з 01.06.1993 року по 25.06.2013 роки.

Листами відповідача від 13.05.2026 року №10624-9788/з-03/8-2100/26 та від 17.07.2026 року №14535-12925/з-03/8-2100/26 заяви позивача залишені без задоволення, з посиланням на відсутність законних підстав.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Херсонській області щодо виплати позивачу пенсії за вислугу років за період з 01.06.1993 по 25.06.2013 роки, як непрацюючому пенсіонеру, з урахуванням перерахунків та індексації пенсії, відповідно до Закону України Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.06.1993 по 25.06.2013 по день фактичної виплати заборгованості по пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно частин 1 статті 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини 2 цієї статті, пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Згідно із частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

За змістом наведеної норми випадки, за яких може бути припинено виплату пенсії, можуть бути передбачені виключно законом.

Водночас, таке припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 236/2495/17).

Статтею 46 Закону №1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

За приписами частини 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 1.1 розділу I Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Згідно з пунктом 1.8 розділу ІІ Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Відповідно до пункту 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року. При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).

Згідно з пунктом 2.9 розділу ІІ Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.

В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні. Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 2.23 розділу ІІ Порядку №22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. До заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/ або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Таким чином, Порядком №22-1 чітко визначена процедура поновлення виплати пенсії, яка включає в себе: - подачу заяви про поновлення виплати пенсії; - вчинення органом, що розглядає питання перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії відповідних дій, пов`язаних з перевіркою поданих заявником документів; - розгляд поданих заявником документів та прийняття відповідного рішення.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Як установлено судом, позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. Виплату пенсії припинено з 01 червня 1993 року у зв`язку з виїздом позивача на постійне проживання до Держави Ізраїль.

Рішенням Залізничного районного суду міста Сімферополя від 03 жовтня 2013 року у справі № 122/17811/13-а на Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим було покладено обов`язок поновити позивачу виплату пенсії з 26 червня 2013 року. При цьому вимоги щодо виплати пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 25 червня 2013 року залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Зазначене рішення не містить висновку про присудження позивачу пенсійних виплат за період з 01 червня 1993 року по 25 червня 2013 року, не встановлює загального розміру заборгованості за цей період та не покладає на Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області обов`язку виплатити відповідні суми.

Суд також ураховує, що ухвала про залишення частини позовних вимог без розгляду не є рішенням спору по суті та не встановлює відсутності матеріального права позивача на пенсію за відповідний період. Водночас сам факт постановлення такого процесуального рішення не підтверджує обґрунтованості заявлених у цій справі вимог і не звільняє позивача від необхідності довести обставини, на яких вони ґрунтуються.

Надалі питання щодо поновлення та виплати пенсії позивачу вирішувалося в установленому законом порядку. З матеріалів справи вбачається, що виплату пенсії було поновлено з 01 січня 2015 року, а в подальшому питання щодо її перерахунку, індексації та компенсації втрати частини доходів стало предметом окремого судового розгляду у справі №420/23592/24.

Рішенням у зазначеній справі від 26 грудня 2024 року, залишеним у відповідній частині без змін постановою суду апеляційної інстанції від 25 червня 2025 року, вирішено окремі питання щодо перерахунку пенсії, її індексації та компенсації втрати частини доходів за визначений судом період. Водночас ці судові рішення стосувалися конкретних позовних вимог та визначених у них періодів і самі по собі не встановлюють обов`язку відповідача виплатити пенсію за весь період з 01 червня 1993 року по 25 червня 2013 року.

Отже, наявність попередніх судових рішень щодо поновлення, перерахунку та виплати пенсії не є безумовним підтвердженням існування заборгованості в заявленому позивачем обсязі за весь спірний період.

Оцінюючи посилання позивача на Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд зазначає, що відповідно до статті 55 цього Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час у межах установленого законом строку. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, підлягають виплаті за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, законодавство розмежовує випадки, коли пенсіонер своєчасно не отримав належні йому суми з власної вини, та випадки, коли їх не виплачено з вини органу, уповноваженого призначати й виплачувати пенсію. Застосування положень статті 55 Закону №2262-XII потребує встановлення того, що відповідні суми дійсно належали до виплати позивачу, були нараховані або підлягали нарахуванню відповідно до закону та залишилися невиплаченими саме з вини компетентного органу.

Сам по собі факт припинення виплати пенсії у 1993 році не дає достатніх підстав для висновку про те, що вся сума пенсії за період до 25 червня 2013 року є заборгованістю, яка виникла з вини саме Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Для такого висновку необхідно встановити, який орган був уповноважений здійснювати відповідні виплати в кожний із періодів, на підставі яких рішень виплату було припинено, коли та в якому порядку відповідні повноваження перейшли до органів Пенсійного фонду України, а також які конкретні суми підлягали виплаті позивачу.

Суд бере до уваги, що рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визнано неконституційними окремі положення Закону України №1058-IV, які передбачали припинення виплати пенсії у зв`язку з постійним проживанням пенсіонера за кордоном за відсутності відповідного міжнародного договору. Водночас застосування правових висновків цього рішення до спірних правовідносин потребує врахування виду призначеної позивачу пенсії, законодавства, на підставі якого її призначено, та обставин припинення її виплати.

Зазначене рішення Конституційного Суду України саме по собі не визначає розміру пенсії, яка підлягала виплаті позивачу за кожний місяць з 1993 по 2013 рік, не встановлює загальної суми заборгованості за цей період та не підтверджує без додаткового з`ясування обставин, що вся заявлена сума не була отримана саме з вини відповідача.

Крім того, позивач посилається на Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте питання щодо виплати пенсії за минулий час особам, пенсія яким призначена відповідно до Закону №2262-XII, має вирішуватися з урахуванням спеціального правового регулювання, передбаченого статтею 55 цього Закону, та з`ясуванням можливості застосування інших положень законодавства до конкретних правовідносин. Саме посилання на два закони без установлення конкретних норм, які визначають право позивача на виплату за кожний спірний період, не є достатньою підставою для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності своєї поведінки покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Однак покладення на відповідача обов`язку довести правомірність його поведінки не звільняє позивача від необхідності обґрунтувати наявність порушеного права, зміст належного йому права та обсяг заявлених вимог. У цій справі позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати пенсії за весь період з 01 червня 1993 року по 25 червня 2013 року, однак сам факт звернення до відповідача із заявами у 2026 році та отримання відповідей про відсутність підстав для виплати не доводить існування обов`язку саме цього органу виплатити всю суму пенсії за зазначений період.

З огляду на наведене, суд не встановив достатніх правових та фактичних підстав для висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області допустило протиправну бездіяльність, яка полягає в невиплаті позивачу пенсії за вислугу років за період з 01 червня 1993 року по 25 червня 2013 року в повному обсязі заявлених вимог.

Щодо вимоги про стягнення з держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області матеріальної шкоди в розмірі невиплаченої пенсії суд зазначає таке.

За змістом статей 22 та 1166 Цивільного кодексу України відшкодування майнової шкоди передбачає встановлення факту її завдання, протиправності поведінки заподіювача шкоди, причинного зв`язку між такою поведінкою та шкодою, а також інших обставин, необхідних для застосування відповідного способу захисту.

Вимога про стягнення матеріальної шкоди не є тотожною вимозі про виплату пенсійної заборгованості. Невиплачені суми пенсії можуть бути предметом стягнення як пенсійна заборгованість за наявності передбачених законом умов. Натомість для стягнення таких сум саме як матеріальної шкоди необхідно встановити відповідні підстави цивільно-правової відповідальності держави або належного суб`єкта владних повноважень.

У цій справі позивач визначає розмір матеріальної шкоди як суму пенсії, яку, на його думку, не було виплачено за період з 01 червня 1993 року по 25 червня 2013 року. Водночас судом не встановлено належними та достатніми доказами ані загального розміру пенсійної заборгованості за цей період з урахуванням законодавства, чинного в кожному відповідному проміжку часу, ані наявності всіх необхідних умов для стягнення такої суми саме як матеріальної шкоди, завданої протиправною поведінкою відповідача.

За таких обставин вимога про стягнення матеріальної шкоди задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії суд зазначає, що така компенсація має похідний характер від основного зобов`язання з виплати відповідного доходу. Її нарахування передбачає встановлення суми доходу, яка підлягала виплаті, періоду затримки та інших передбачених законодавством умов.

Оскільки в межах розгляду цієї справи не встановлено підстав для висновку про наявність у відповідача обов`язку виплатити позивачу пенсію за весь заявлений період у визначеному обсязі, відсутні й належні підстави для покладення на нього обов`язку нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів за цей період по день фактичної виплати.

Водночас суд зауважує, що відмова в задоволенні заявленої вимоги про компенсацію в цій справі зумовлена недоведеністю необхідних передумов її нарахування в межах заявленого позову, а не висновком про принципову неможливість застосування компенсаційного механізму до пенсійних виплат за наявності встановлених законом підстав.

Щодо вимоги про допущення рішення суду до негайного виконання в повному обсязі суд зазначає, що відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайне виконання допускається лише у випадках та межах, прямо передбачених законом. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про виплату пенсії, стягнення матеріальної шкоди та компенсації втрати частини доходів, відсутні й підстави для допущення рішення до негайного виконання.

З огляду на викладене, оцінивши докази, надані сторонами, у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли достатнього підтвердження в матеріалах справи, а тому в задоволенні позову належить відмовити повністю.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у даній справі судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, буд. 6, м. Херсон, 73005, код ЄДРПОУ 21295057).

З урахуванням перебування головуючого судді Стефанова С.О. у період з 19.10.2026 року по 03.11.2026 року у черговій щорічній відпустці рішення складено та підписано суддею 04.11.2026 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.