Рішення № 141195000, 04.11.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25091/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 04 червня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення від 18.05.2026р. №156050020371 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно заяви від 12.05.2026 №5053;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 08.06.2009р. по 31.12.2010р;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 починаючи з 02.10.2023р., з урахуванням стажу за період з 08.06.2009р. по 31.12.2010р.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивачка зазначає, що вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 12.05.2026р. №5053 про перерахунок пенсії та зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку, додала наявні у неї документи щодо страхового стажу. Розгляд її звернення було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. 18.05.2026р. відповідачем було прийнято Рішення №156050020371 про відмову в перерахунку пенсії (далі - Рішення). Причиною відмови відповідач зазначив відсутність підстав для зарахування догляду за дитиною, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу за період 2009-2010р.р. Мова йде про не зарахування страхового стажу за період з 08.06.2009р. по 31.12.2010р. через відсутність індивідуальних відомостей позивачки у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вважаючи протиправним Рішення від 18.05.2026р. №156050020371 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно заяви від 12.05.2026 року №5053, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Головне управління з вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись в цілому на те, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 02.10.2023 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон № 1058) ОСОБА_1 звернулась із заявою від 12.05.2026 № 5053 щодо проведення перерахунку зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004 в частині зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № НОМЕР_2 . Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та прийнято рішення про відмову в перерахунку від 18.05.2026 № 156050020371.

На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на положення статей 24 та 56 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до яких періоди догляду за дитиною до трирічного віку зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, визначених законодавством, що діяло у відповідний період.

Відповідач зазначає, що відповідно до даних індивідуальних відомостей про застраховану особу за період з лютого 2009 року по грудень 2010 року відсутні відомості про сплату страхових внесків. У зв`язку з цим вважає, що правові підстави для зарахування спірного періоду догляду за дитиною до страхового стажу позивачки відсутні, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Зазначеною ухвалою також витребувано у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) належним чином засвідчену копію заяви (звернення) від 12.05.2026 року №5053, поданої до Головного управління Пенсійного фонду України, з усіма доданими до неї документами.

25 серпня 2026 року від позивачки до суду надійшла заява на виконання ухвали суду з доданими доказами.

09 вересня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

17 вересня 2026 року від позивачки до суду надійшла відповідь на відзив.

Станом на 04 листопада 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 02.10.2023 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 12.05.2026р. №5053 про перерахунок пенсії та зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку. До заяви додала наявні у неї документи щодо страхового стажу.

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та прийнято рішення про відмову в перерахунку від 18.05.2026 року № 156050020371.

Рішення обґрунтоване тим, що в результаті розгляду електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що в індивідуальних відомостях про застраховану особу сплата внесків за період з лютого 2009 по грудень 2010 відсутня. Враховуючи зазначене, підстави для зарахування до страхового стажу період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трирічного віку відсутні.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.05.2026 року №156050020371 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно заяви від 12.05.2026 року №5053, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі по тексту Закон № 1058-ІУ).

Стаття 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі-Закон №1788-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку зараховується до стажу роботи.

Відповідно до статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, на підставі медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

За приписами пункту 8 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які відповідно до законів отримують, зокрема, допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, які передбачені законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Положеннями пункту "ж" частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачається, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку зараховується до стажу роботи.

Згідно із частиною 2 статті 181 КЗпП України визначено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя і шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Абзацом 1 частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачається, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за тими даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, час догляду за дитиною у період до 01.01.2004 року (дата набрання чинності Законом № 1058-IV) зараховується до страхового стажу непрацюючій матері (до досягнення нею 3-річного віку) чи працюючій особі, якій у встановленому законом порядку була надана відповідна відпустка по догляду за дитиною до 3 та 6-ти річного віку.

Разом із тим, до страхового стажу для обчислення пенсії зараховуються ті періоди, протягом яких людина підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за які з 1 січня 2004 року, дати набрання чинності Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, щомісяця сплачені страхові внески.

У статті 24 цього Закону визначено, що страховий стаж після 1 січня 2004 року обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до набрання ним чинності в порядку, визначеному раніше діючим законодавством.

Отже до 1 січня 2004 року час догляду за дитиною до трьох років зараховується до страхового стажу матері, яка на час народження дитини не перебувала у трудових відносинах, на підставі свідоцтва про народження дитини.

З 1 січня 2004 року пунктом 1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що страхові внески за жінок, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, сплачуються з 01.01.2005.

Тому якщо жінка доглядала за дитиною віком до трьох років у період з 01.01.2004 по 31.12.2004, то такий період враховується до її страхового стажу на підставі документу, що підтверджує факт отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (наприклад, довідки управління соціального захисту населення, яке виплачувало жінці допомогу).

Після 1 січня 2005 року час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу матері, якщо вона отримувала відповідну допомогу і це підтверджено даними системи персоніфікованого обліку.

Таким чином, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку підлягає зарахуванню до страхового стажу при умові отримання відповідної допомоги та наявності відомостей у Державному реєстрі застрахованих осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для виникнення у позивачки права на зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є перш за все перебування у такій відпустці та отримання відповідної допомоги на утримання дитини, а внесення індивідуальних відомостей про застраховану особу лише фіксує дані правовідносини.

Позивачкою додано до матеріалів справи лист Управління соціального захисту населення в Пересипському районі м. Одеси від 23.06.2025р. №04-К-22237/10 (далі - Управління), з якого вбачається, що вона перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та отримувала у період з 08.06.2009р. по 23.04.2012р. допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (за ОСОБА_2 ).

Порядком нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, затвердженого Постановою КМУ від 25.08.2004р. №1092 (втратила чинність 11.03.2011р.) визначалося, що за осіб, які відповідно до законів отримували допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, сплачувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З вказаного слідує, що позивачка у період з 08.06.2009р. по 23.04.2012р. перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення в Пересипському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (за ОСОБА_2 ) й за неї сплачувалися (мали сплачуватися) страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно цього ж листа, вбачається, що у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка за формою ОК-5) відсутні індивідуальні відомості позивачки за період отримання державної допомоги (з 08.06.2009р. по 23.04.2012р.).

Далі Управління інформує про неможливість виправлення (внесення) індивідуальних відомостей позивачки за вказаний період через знищення моєї особової справи через відсутність культурної цінності та практичного значення.

З огляду на вказане, є безперечно встановленим отримання позивачкою допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (за ОСОБА_2 ), а також, що закон передбачав обов`язкову сплату за неї страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частинами 6 - 6, 9, 10, 12 статті 20 Закону №1058-IV встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.

Суд також звертає увагу, що відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Отже, посадові особи таких страхувальників, відповідальні за сплату страхованих внесків, в разі їх несплати, несуть передбачену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, а пенсійний орган застосовує до страхувальників фінансові санкції та здійснює заходи щодо стягнення такої заборгованості зі сплати страхових внесків.

Крім того, невиконання страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту населення.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 144/669/17 та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, у яких зроблено висновок, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність у системі персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків за період догляду позивачки за дитиною з 08.06.2009 року по 31.12.2010 року не може бути підставою для незарахування цього періоду до страхового стажу, оскільки позивачка отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а обов`язок щодо сплати страхових внесків покладався на відповідних страхувальників.

Відтак суд вважає протиправним рішення відповідача від 18.05.2026 року № 156050020371 про відмову в перерахунку пенсії та наявними підстави для зарахування спірного періоду до страхового стажу позивачки і здійснення відповідного перерахунку пенсії.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у даній справі судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.05.2026 року № 156050020371 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії згідно заяви від 12.05.2026 року № 5053.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період догляду за дитиною - ОСОБА_2 до досягнення нею трирічного віку, з 08.06.2009 року по 31.12.2010 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 02.10.2023 року з урахуванням зарахованого до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 08.06.2009 року по 31.12.2010 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (просп. Соборний, буд. 126А, м. Олександрія, Кіровоградська обл., код ЄДРПОУ 13486010).

Суддя С.О. Cтефанов