Рішення № 141194952, 04.11.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27453/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління ДСА України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Територіального управління ДСА України в Одеській області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Одеській області (ЄДРПОУ 26302945) щодо нарахування та виплати судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 суддівської винагороди з 25 червня 2026 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.;

- зобов`язати ТУ ДСА України в Одеській області (ЄДРПОУ 26302945) провести нарахування суддівської винагороди судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 з 25 червня 2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого становить на 1 січня 2026р. 3328 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

- зобов`язати ДСА України та ТУ ДСА України в Одеській області (ЄДРПОУ 26302945) провести виплату суддівської винагороди судді Київського районного суду м. Одеси Бескровному. Я.В. з 25 червня 2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого становить на 1 січня 2026р. -3328 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, обіймаючи посаду судді отримав суддівську винагороду за 2026 рік, яка була нарахована та виплачена позивачу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Водночас, позивач посилається на те, що відповідно до приписів Закону України "Про державний бюджет на 2026 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн. Тому, позивач стверджує, що розмір виплаченої йому винагороди не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, що в свою чергу призводить до зменшення розміру суддівської винагороди і, відповідно, порушення його прав та гарантій.

24.09.2026 року від Територіального управління ДСА України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що з метою забезпечення виконання вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Голова Державної судової адміністрації України та Голова Ради суддів України звернулись до Міністерства Фінансів України листом від 26.06.2026 № 11-13497/26 з проханням опрацювати питання щодо збільшення обсягу бюджетних призначень за загальним фондом державного бюджету судам та установам системи правосуддя на 2026 рік на суму 2 527,1 млн гривень. Також, Державна судова адміністрація України листом від 10.07.2026 №11- 14373/26 звернулась до Міністерства фінансів України, щодо внесення зміни до розпису видатків, а саме збільшити асигнування за спеціальним фондом державного бюджету за бюджетною програмою за КПКВ 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» на суму 1 2645,4 млн. грн за рахунок понадпланових надходжень до спеціального фонду від сплати судового збору з урахуванням залишку коштів, який утворився на 1 січня 2026 року. Внесення відповідних змін до розпису асигнувань дозволило б частково забезпечити виплату складових суддівської винагороди у 2026 році. Окрім цього, 14 липня 2026 року Вища рада правосуддя рішенням №1432/0/15- 26 ухвалила звернення до Президента України та Кабінету Міністрів України щодо необхідності дотримання Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині належного фінансування судів. Вища рада правосуддя також вирішила оприлюднити зазначене звернення та невідкладно направити його Президенту України та Кабінету Міністрів України. Міністерство Фінансів України листом №08020-09-6/19932 від 15.07.2026 надало відповідь на звернення судів та органів судової влади стосовно реалізації у 2026 році положень Закону України від 09.06.2026 №4905-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо удосконалення декларацій доброчесності суддів та родинних зв`язків судді» в частині внесених змін до частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Зазначило, що реалізація цієї норми, за інформацією судів та органів судової влади, потребує у 2026 році додаткових видатків. Одночасно зазначили, що згідно із положенням статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України. З урахуванням вимог Конституції України щодо суті та змісту закону про Державний бюджет України, а також положень статті 2 Бюджетного кодексу України закон про Державний бюджет України закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду. Листом поінформовано, що відповідно до частини 2 статті 4 Бюджетного кодексу України, якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу. Також повідомили, що згідно із абзацом п`ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для визначення базового посадового окладу судді застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року (наразі це 2 102 гривні). Одночасно вказано, що Мінфін докладе всіх зусиль та розгляне можливість забезпечення реалізації положень частини третьої статті 135 Закону про судоустрій під час формування показників проєкту Державного бюджету України на 2027 рік. Натомість, листом № 08020-13-6/25660 від 07.09.2026 Міністерство фінансів України повторно розглянуло лист Державної судової адміністрації України від 25.08.2026 №11-17731/26 та повідомили, що Позиція Мінфіну стосовно розміру базового посадового окладу суддів у 2026 році, надана ДСА листом від 15.07.2026 №08020-09-6/19932, залишається актуальною. Таким чином, у Територіального управління відсутні правові підстави для виплати суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328 грн., без відповідного збільшення асигнування за спеціальним фондом державного бюджету за бюджетною програмою за КПКВ 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя». Таким чином, Відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, на власний розсуд визначати розмір суддівської винагороди ніж це прямо передбачено законодавством України. Враховуючи вищезазначене, при здійсненні виплати суддівської винагороди судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 з 25 червня 2026 року, Територіальне управління діяло у порядок та спосіб передбачений нормами чинного законодавства.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Обставини справи.

Указом Президента України «Про переведення суддів» №564/2015 від 26.09.2015 року ОСОБА_1 переведено на посаду судді Київського районного суду м. Одеси безстроково.

Виплата суддівської винагороди з 25.06.2026 року здійснюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн.

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом за захистом порушеного права.

Джерела права й акти їх застосування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Приписами ст. 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною 1 ст. 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Приписами ч. 3 ст. 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

На підставі п. 2 ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3328 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Висновки суду.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці Рішень Конституційного Суду України, зокрема в Рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.

При вирішенні спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30.09.2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України на підставі Закону України від 02.06.2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Цим Законом, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.

Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми ч. 1 ст. 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у ст. 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

25 червня 2026 року набрав чинності ухвалений Верховною Радою України 9 червня 2026 року Закон № 4905-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв`язків судді".

Закон доповнив частину третю статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено наступним абзацом: «Для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений абзацом четвертим частини другої статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", в розмірі, встановленому для цієї соціальної і демографічної групи населення законом України про Державний бюджет на відповідний рік.».

Тобто з 25.06.2026 року базовий розмір посадового окладу судді визначається виключно на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет на відповідний рік. У 2026 році ця величина становить 3 328 гривень.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ДСА України провести виплату суддівської винагороди з 25 червня 2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого становить на 1 січня 2026р. -3328 грн., з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 4 ст. 148 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Суд зазначає, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, як розпорядник бюджетних коштів, мав забезпечити виплату суддівської винагороди у повному обсязі за рахунок видатків Державного бюджету України на 2026 рік на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя.

Такий обов`язок та пріоритетність виплати суддівської винагороди у порівнянні з іншими виплатами, випливає також із особливого статусу судді, необхідності неухильного дотримання гарантій його незалежності.

Натомість Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області зазначений обов`язок не був виконаний.

Жодних доказів того, що ДСА України не забезпечило відповідних видатків, суду не надано.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.п.5 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління ДСА України в Одеській області (вул. Бабеля, 2, м.Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 26302945) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Одеській області (ЄДРПОУ 26302945) щодо нарахування та виплати судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 суддівської винагороди з 26 червня 2026 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

3. Зобов`язати ТУ ДСА України в Одеській області (ЄДРПОУ 26302945) провести перерахунок та виплату суддівської винагороди судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 з 26 червня 2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого становить на 1 січня 2026р. 3328 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко