Рішення № 141194922, 04.11.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14765/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання зарахувати стаж та призначити пенсію за віком,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24.02.2026 року №155950026255 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

визнати протиправними та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.04.2026 року №155950026255 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати у страховий стаж ОСОБА_1 період роботи з 02.02.1987 по 25.05.1999 роки, згідно записів у трудовій книжці;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту звернення на підставі заяви від 16.02.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою для відмови у призначенні пенсії за віком ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зазначив відсутність необхідного страхового стажу 33 роки. З оскаржуваного рішення вбачається, що розрахований відповідачем страховий стаж позивачки становить 28 років 02 місяці 23 дні. За наданими документами до страхового стажу не зараховано період з 02.02.1987 по 25.05.1999 роки, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 26.06.1986, оскільки назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці при звільненні з роботи, довідки про реорганізацію заявницею не надано.

Позивачка, перерахувавши свій стаж роботи, який за її розрахунками становить 39 років 0 місяців 5 днів, 27.03.2026 року вдруге звернулася до управління Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.04.2026 року №155950026225 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Підставою для прийняття рішення про відмову у призначення пенсії за віком також зазначено недостатня кількість страхового стажу.

З оскаржуваного рішення вбачається, що розрахований відповідачем страховий стаж позивачки становить 30 років 6 місяців. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 02.02.1987 року по 25.05.1999 року згідно архівної довідки Ізмаїльської міської ради №Н-59 від 15.03.2026 року, оскільки довідка містить розбіжну інформацію (згідно книзі наказів по особовому складу значиться Кирліч, а картки Т-2 Кирліг, так зазначено у довідці). Страховий стаж розраховано з 1998 року згідно відомості про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.

З такими рішеннями позивачка не згодна, вважає їх неправомірними та такими, що порушують її право на пенсійне забезпечення.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 27.05.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10.06.2026 року за вхід.№ЕС/64229/26 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ в Одеській області, в якому наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 02.02.1987 по 25.05.1999, згідно архівної довідки Ізмаїльської міської ради №Н-59 від 15.03.2026, так як довідка містить розбіжну інформацію (згідно книзі наказів по особовому складу значиться Кирліч, а картки Т-2 -Кирліг, так зазначено у довідці). Страховий стаж розраховано з 1998 року згідно відомості про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5. Довідка потребує перевірки. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №155950026225 від 03.04.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону, за відсутності необхідного страхового стажу 33 років.

15.06.2026 за вхід.№66155/26 надійшов відзив на позов ГУ ПФУ в Івано-Франківській області в якому наголошено, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано період з 02.02.1987 по 25.05.1999 роки, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 26.06.1986, оскільки назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці при звільненні з роботи, довідки про реорганізацію заявницею не надано.

Відповідач стверджує, що ним не покладається відповідальність на позивача щодо порушення заповнення трудової книжки підприємствами, установами, організаціями, а тільки зазначаються правові наслідки за порушення порядку заповнення трудової книжки, зокрема, не зарахування періоду до страхового стажу.

Ухвалою суду від 03.07.2026 року прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 від 25.06.2026 року за вхід. №ЕС/71652/26 про уточнення позовних вимог.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 16 лютого 2026 року, звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відділу призначення пенсій управління пенсійного фонду забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №155950026225 від 24.02.2026 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зазначив відсутність необхідного страхового стажу 33 роки.

З оскаржуваного рішення вбачається, що розрахований відповідачем страховий стаж позивачки становить 28 років 02 місяці 23 дні.

За наданими документами до страхового стажу не зараховано період з 02.02.1987 по 25.05.1999 роки, згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 26.06.1986, оскільки назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці при звільненні з роботи, довідки про реорганізацію заявницею не надано.

27.03.2026 року позивач вдруге звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.04.2026 року №155950026225 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

З рішення вбачається, що розрахований відповідачем страховий стаж позивачки становить 30 років 6 місяців. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 02.02.1987 року по 25.05.1999 року згідно архівної довідки Ізмаїльської міської ради №Н-59 від 15.03.2026 року, оскільки довідка містить розбіжну інформацію (згідно книзі наказів по особовому складу значиться Кирліч, а картки Т-2 Кирліг, так зазначено у довідці). Страховий стаж розраховано з 1998 року згідно відомості про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника, а в разі відсутності трудової книжки або ж якщо в останній відсутні певні записи або вони є неточними, підтвердження трудового стажу здійснюється за допомогою інших даних та документів.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року у справі №235/805/17, від 06.12.2019 року у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 року у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 року у справі №242/2536/16-а.

Судом встановлено, що одним зі спірних питань цієї справи є не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 02.02.1987 по 25.05.1999 роки, оскільки назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці при звільненні з роботи, довідки про реорганізацію заявницею не надано.

На час внесення спірних періодів роботи до трудової книжки позивача НОМЕР_1 діяла «Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях», затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20 червня 1974 року №162, пункт 2.3 якої містить положення, подібні положенням пункту 2.4 Інструкції №58.

Пунктом 1.4 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються Постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06 вересня 1973 року №656 «Про трудові книжки працівників та службовців» (далі Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 18 Порядку №656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посад дві особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Згідно з пунктом 2.4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу рядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Щодо періоду роботу, який не береться до розрахунку відповідачами, слід зазначити, що у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 записом за № 5 зазначено, що ОСОБА_1 02.02.1987 року прийнято на посаду старшого бухгалтера сокового цеху Ізмаїльського консервного заводу обласного виробничого об`єднання по переробці плодоовочевої продукції «Агроплодоовочпром» - наказ №17-К від 30.01.1987 року; записом за №6 зазначено, що ОСОБА_1 25.05.1999 року звільнено з займаної посади - наказ №11 від 14.05.1999 року.

З архівної довідки, наданої архівним відділом Ізмаїльського району Одеської області за №К-59 від 16.03.2026 року, вбачається, що 02.02.1987 року на посаду старшого бухгалтера сокового цеху Ізмаїльського консервного заводу обласного виробничого об`єднання по переробці плодоовочевої продукції «Агроплодоовочпром» прийнято (мовою оригіналу) « ОСОБА_2 » - наказ №17-К від 30.01.1987 року та звільнено з займаної посади 25.05.1999 року - наказ №11 від 14.05.1999 року.

При цьому, в особовій картці, що велась на підприємстві, прізвище та ім`я працівника було зазначено вірно - « ОСОБА_1 » - у відповідності до паспорту громадянина України та трудової книжки працівника. У особовій картці працівника міститься інформація про дати прийняття на роботу та звільнення з займаної посади з посиланням на накази, які вказані у трудовій книжці працівника ОСОБА_1 , як підстава внесення відповідного запису.

В особових рахунках з нарахування заробітної плати робітникам і службовцям ВАТ «Ізмаїльський консервний завод» за 1987-1999 роки є відомості про заробітну плату старшого бухгалтера сокового цеху Ізмаїльського консервного заводу обласного виробничого об`єднання по переробці плодоовочевої продукції «Агроплодоовочпром» Відкритого акціонерного товариства «Ізмаїльський консервний завод» ОСОБА_1 .

В трудовій книжці позивача Серії НОМЕР_1 наявні відповідні записи щодо спірних періодів роботи.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи відповідачами суду не надано.

Архівною довідкою, що видана архівним відділом Ізмаїльського району Одеської області від 16.03.2026 року за №К-59 зазначені відомості про реорганізацію та ліквідацію Відкритого акціонерного товариства «Ізмаїльський консервний завод»:

з жовтня 1954 року введено в експлуатацію першу чергу Ізмаїльського консервного заводу;

на підставі Постанови Ради Міністрів УРСР №307 від 23 березня 1956 року консервний завод реорганізований в Ізмаїльський консервний комбінат;

з 16 лютого 1971 року Ізмаїльське аграрно-промислове об`єднання консервної промисловості (наказ Укрглавконсерва МПП УРСР №21 від 16 лютого 1971 року;

з 27 лютого 1976 року Ізмаїльське виробничо-аграрне об`єднання консервної промисловості (наказ Міністерства харчової промисловості УРСР №63 від 27.02.1976р.)

з 12 березня 1982 року Ізмаїльське виробниче аграрно-промислове об`єднання по плодоовочевій продукції «Ізмаїлплодоовощхоз» (наказ Міністерства плодоовочевого господарства УРСР №34 від 12 березня 1982 року);

з 11 лютого 1986 року має назву Ізмаїльський консервний завод обласного виробничого об`єднання по переробці плодоовочевої продукції «Агроплодоовочпром» (наказ Одеського обласного агропромислового комітету №22 від 11 лютого 1986 року);

з 03 жовтня 1996 року Відкрите акціонерне товариство «Ізмаїльський консервний завод» (розпорядження Ізмаїльського міськвиконкому №872 від 03 жовтня 1996 року).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16 листопада 2004 року Відкрите акціонерне товариство «Ізмаїльський консервний завод» ліквідовано як юридична особа у зв`язку з банкрутством.

ВАТ «Ізмаїльський консервний завод» знято з реєстрації в Єдиному Державному реєстрі 05 квітня 2005 року.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачі безпідставно не зарахували до страхового стажу період роботи з 02.02.1987 по 25.05.1999 роки згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Суд акцентує увагу на те, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів на підприємстві.

Верховний Суд у постановах 21.02.2018 в справі №687/975/17 висловив позицію про те, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі №120/1089/19-а.

Таким чином на позивача не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки або ж іншої документації на підприємстві може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

При цьому, положеннями Закону №1058-IV підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру.

Записи в трудовій книжці щодо роботи позивача дають вичерпну інформацію про стаж її роботи.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24.02.2026 року №155950026255 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.04.2026 року №155950026255 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Також суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати у страховий стаж період роботи з 02.02.1987 по 25.05.1999 роки згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

У свою чергу, дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви позивача, із зарахуванням періодів роботи з 02.02.1987 по 25.05.1999 до страхового стажу, з урахуванням висновків, що наведені у судовому рішенні, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Одеській області.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2024 року по справі №500/1216/23.

Зважаючи на те, що питання наявності права на пенсію (підрахунку загального стажу) є прерогативою пенсійного органу і суд не вправі замість пенсійного органу вдаватись до підрахунку стажу, чи прийняття рішення про призначення пенсії, тому ГУ ПФУ в Одеській області повинно вчинити відповідні дії.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 1064,96 грн. та 1064,96 грн. грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №56190150 від 20.05.2026 року.

Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання зарахувати стаж та призначити пенсію за віком задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24.02.2026 року №155950026255 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.04.2026 року №155950026255 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати у страховий стаж ОСОБА_1 період роботи з 02.02.1987 по 25.05.1999 роки, згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з моменту первинного звернення на підставі заяви від 16.02.2026 року, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (адреса: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, ЄДРПОУ 20551088).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (адреса: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, ЄДРПОУ 20551088, електронна пошта: gu@if.pfu.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА