Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/34282/26
УХВАЛА
03 листопада 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління Служби безпеки України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20001645, місцезнаходження: 65045, м.Одеса, вул. Єврейська,43) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду 29 жовтня 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 25 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає вона вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 160 КАС України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з частиною четвертою статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, предметом оскарження у цій справі є бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 25.02.2022 року по 19.05.2023 року із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлених законами України про Державний бюджет на відповідні роки.
При цьому представник позивача зазначає, що звертався до відповідача із заявою щодо здійснення відповідного перерахунку грошового забезпечення, за результатами розгляду якої листами від 27.08.2026 року та 21.09.2026 року відповідач повідомив про застосування під час розрахунку грошового забезпечення позивача прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2018 року, у розмірі 1762,00 грн.
Водночас суд звертає увагу, що до матеріалів позовної заяви не додано копії заяви (заяв), з якою (якими) представник позивача звертався до відповідача, доказів її (їх) направлення та отримання останнім, а також не зазначено дати відповідного звернення.
Отже позивачу необхідно надати до суду копії відповідної заяви (заяв).
Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої наведено положення чинного законодавства та відповідну судову практику щодо визначення строків звернення до суду у спорах, пов`язаних із нарахуванням та виплатою грошового забезпечення.
При цьому представник позивача зазначає, що позивач проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області, а спірні правовідносини стосуються неналежного, на його думку, нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 25.02.2022 року по 19.05.2023 року.
Як убачається зі змісту позовної заяви, листами від 27.08.2026 року та 21.09.2026 року відповідач повідомив про застосування під час обчислення грошового забезпечення позивача прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2018 року, у розмірі 1762,00 грн.
Таким чином, обґрунтовуючи необхідність поновлення строку звернення до суду, представник позивача, в тому числі, пов`язує обізнаність позивача щодо порушення його права на належний розмір грошового забезпечення з отриманням відповідей відповідача у серпні та вересні 2026 року.
Розглянувши дану заяву представника позивача суддя зазначає наступне.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач у спірний період проходив військову службу, яка вважається публічною службою згідно п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 листопада 2025 року у справі №420/27284/24 зазначив, що норми частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України прямо не закріплюють положень щодо стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби, тоді як приписи статті 233 Кодексу законів про працю України визначають строк звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, тому варто вважати, що стаття 233 Кодексу законів про працю України є спеціальною нормою відносно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та підлягає застосуванню під час визначення строків звернення до суду з вимогами про стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби.
Отже, строк звернення до суду з цим позовом визначає стаття 233 КЗпП України, а саме ч.2 цієї статті, оскільки, як вказано у позові, на теперішній час позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Відповідно до статті 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 дійшов такого висновку: «Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»)».
Суд зазначає, що спірні правовідносини у цій справі охоплюють період з 25.02.2022 по 19.05.2023, тобто виникли до набрання чинності Законом України №2352-IX та продовжувалися після 19.07.2022.
Враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, до вимог позивача за період з 25.02.2022 по 18.07.2022 включно застосовуються положення статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022, яка не встановлювала обмеження строком звернення до суду з вимогами про стягнення належної заробітної плати.
Натомість до вимог позивача за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 підлягають застосуванню положення статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, з урахуванням подальших змін у правовому регулюванні та висновків Конституційного Суду України і Верховного Суду.
Отже, при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 необхідно враховувати спеціальні положення частини другої статті 233 КЗпП України щодо початку перебігу строку звернення до суду у справах про виплату всіх сум, належних працівникові при звільненні.
Водночас позивач звернувся до суду лише у жовтні 2026 року, - більш ніж через 3 роки, тобто через значний проміжок часу після завершення періоду, за який заявлено вимоги про перерахунок грошового забезпечення.
Позивач не навів належного обґрунтування причин, з яких питання щодо правильності нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 було порушено перед відповідачем лише у 2026 році, а також не зазначив обставин, які об`єктивно перешкоджали йому раніше отримати відповідну інформацію.
Крім того, матеріали позовної заяви не містять належних відомостей про дату звільнення позивача з військової служби, проведення з ним остаточного розрахунку та отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
За таких обставин наведені представником позивача доводи не дозволяють встановити дотримання строку звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 та оцінити поважність причин можливого пропуску такого строку.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
У постанові від 29 вересня 2026 року у справі №400/9994/25 Верховний Суд зазначив, що Конституційний Суд України розмежував: тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат; тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Останній передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.
У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову варто обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Верховний Суд також зазначив: «Таким чином, у частині другій статті 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду».
Зі змісту заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та матеріалів позовної заяви вбачається, що представник позивача пов`язує момент обізнаності ОСОБА_1 про порушення його права на належний розмір грошового забезпечення з отриманням листів Управління Служби безпеки України в Одеській області від 27.08.2026 року та 21.09.2026 року, якими повідомлено про застосування під час розрахунку грошового забезпечення позивача прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2018 року, у розмірі 1762,00 грн.
Водночас суд звертає увагу, що предметом спору є правомірність нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 25.02.2022 року по 19.05.2023 року, тоді як із відповідними позовними вимогами позивач звернувся до суду лише у жовтні 2026 року.
При цьому, як вже зазначено судом, до матеріалів позовної заяви не додано копії заяви, з якою представник позивача звертався до відповідача щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення, доказів її направлення та отримання відповідачем, а також не зазначено дати такого звернення.
Відсутність зазначених документів позбавляє суд можливості встановити, коли саме позивач або його представник порушив перед відповідачем питання щодо правильності нарахування грошового забезпечення, які обставини стали підставою для відповідного звернення та чи був позивач обізнаний про застосування спірної розрахункової величини до отримання листів від 27.08.2026 року та 21.09.2026 року.
Крім того, представником позивача не наведено належного обґрунтування причин, з яких позивач протягом тривалого часу після закінчення спірного періоду не звертався за отриманням відомостей щодо складових та розміру нарахованого йому грошового забезпечення, а також не зазначено обставин, які об`єктивно перешкоджали йому отримати відповідну інформацію раніше.
Суд зазначає, що саме по собі отримання відповіді суб`єкта владних повноважень на звернення особи не може безумовно свідчити про те, що лише з дати отримання такої відповіді особа вперше дізналася про порушення своїх прав. При визначенні початку перебігу строку звернення до суду необхідно враховувати характер спірних правовідносин, зміст отриманих документів, а також обставини, за яких особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Разом із тим суд враховує, що відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, перебіг тримісячного строку пов`язується з днем отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Однак до матеріалів позовної заяви не додано наказу про звільнення позивача з військової служби, документів щодо виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, відомостей про проведення остаточного розрахунку та доказів отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
При цьому зазначення у позовній заяві кінцевої дати спірного періоду 19.05.2023 року саме по собі не підтверджує факту звільнення позивача з військової служби саме в цю дату.
Таким чином, за відсутності відповідних документів суд позбавлений можливості встановити дату звільнення позивача, обставини проведення з ним остаточного розрахунку та момент отримання письмового повідомлення про належні йому при звільненні суми, що має істотне значення для визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду.
Отже, посилання представника позивача на отримання листів відповідача від 27.08.2026 року та 21.09.2026 року без надання належних пояснень щодо попередньої обізнаності позивача про складові та розміри грошового забезпечення, а також без документального підтвердження обставин звільнення та проведення остаточного розрахунку не дозволяє суду достовірно встановити початок перебігу строку звернення до суду.
За усіх вищенаведених обставин суд доходить висновку, що наявні матеріали позовної заяви та наведені представником позивача доводи є недостатніми для встановлення дотримання строку звернення до адміністративного суду та належної оцінки обґрунтованості заяви про його поновлення.
З огляду на викладене, позивачу необхідно надати додаткові письмові пояснення щодо обставин, які мають значення для визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду у вигляді відповідної заяви, та відповідні докази на їх підтвердження.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способу та строку їх усунення.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків.
Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду:
- копії заяви та адвокатського запиту, з якими позивач або його представник звертався до відповідача, разом із доказами їх направлення, або письмових пояснень щодо неможливості надання зазначених документів;
- письмових пояснень щодо дати звільнення позивача з військової служби, проведення з ним остаточного розрахунку та отримання письмового повідомлення про нараховані й виплачені при звільненні суми, з наданням відповідних доказів за їх наявності;
- заяву про поновлення строку звернення до суду щодо позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 із письмовими поясненнями щодо обставин, які перешкоджали позивачу раніше отримати інформацію про правильність нарахування грошового забезпечення, із зазначенням моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Керуючись статтями 79, 120, 122,123, 160, 161, 169, 171, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви у визначений судом спосіб, та роз`яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Соколенко
Судове рішення № 141194896, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 420/34282/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: