Рішення № 141194544, 03.11.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/6925/26

2-о/303/239/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

за участі представника заявника Молнар К.Є.

заінтересованих осіб ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Верхньокоропецька сільська рада, Перша Мукачівська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в якій просить встановити факт, постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини. В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що вона та померлий ОСОБА_4 перебували у шлюбі та постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство. В свою чергу вона здійснювала догляд за чоловіком до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Незважаючи на те, що 08.02.2021 року спадкодавець зареєстрував місце проживання за іншою адресою в м. Мукачево, фактично він продовжував проживати із заявником. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина, однак нотаріус відмовив заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документального підтвердження факту їхнього спільного проживання на час відкриття спадщини. У зв`язку з наведеним заявник змушена звернутися до суду із вказаною заявою.

Ухвалою суду від 13.08.2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду на 02.09.2026 року, відкладено на 29.09.2026 року та на 03.11.2026 року.

Заявник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, її представник, адвокат Молнар К.Є., в судовому засіданні заяву підтримав, просив суд її задовольнити.

Заінтересовані особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали заяву. Додатково пояснили, що заявник ОСОБА_3 та померлий ОСОБА_4 є їхніми батьками, батьки постійно проживали разом до дня смерті батька.

Представник заінтересованої особи Верхньокоропецької сільської ради Химич В.І. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник заінтересованої особи Першої Мукачівської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника заявника, заінтересованих осіб, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

На підтвердження обставин, викладених у заяві, заявницею надано копію паспорта та витяг з реєстру територіальної громади, відповідно до яких ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 09.08.2000 року; свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , після укладення якого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 ; договір купівлі-продажу від 15.06.2000 року, згідно з яким ОСОБА_4 набув у власність житловий будинок АДРЕСА_2 .

Крім того, надано довідку № 04 від 08.07.2026 року Лалівського старостинського округу, згідно з якою ОСОБА_4 у період з 16.11.2019 року по 08.02.2021 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; лист виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 25.06.2026 року щодо реєстрації спадкодавця на момент смерті за адресою: АДРЕСА_3 ; акт старости Лалівського старостинського округу від 12.04.2026 року, яким засвідчено спільне проживання заявниці зі спадкодавцем та ведення ними спільного господарства за адресою: АДРЕСА_1 , до дня смерті останнього.

На підтвердження відкриття спадщини та звернення за її оформленням також надано свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , витяг про реєстрацію спадкової справи у Спадковому реєстрі та постанову державного нотаріуса від 28.04.2026 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник зазначає про те, що до дня смерті ОСОБА_4 вона проживала разом з ним та вела спільне господарство.

Заявником подано письмові заяви ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , посвідчені секретарем виконавчого комітету Верхньокоропецької сільської ради, у яких зазначені особи підтверджують, що ОСОБА_4 до дня смерті проживав разом із дружиною за адресою АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 здійснювала за ним догляд.

Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що є сестрою заявниці, а ОСОБА_4 був формально зареєстрований з 08.02.2021 року у належному їй будинку, однак фактично проживав разом із дружиною за адресою: АДРЕСА_1 .

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що є старостою с. Березинка Мукачівського району Закарпатської області та йому відомо, що заявник і її чоловік проживали разом до дня смерті.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що є сусідом заявника, живе в с. Березинка, знає заявника і її чоловіка, який помер вдома. Подружжя проживало разом.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_12 теж показав, що проживає в с. Березинка Мукачівського району Закарпатської області, є сусідом заявника. Йому відомо, що подружжя проживало разом.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що також є сусідкою, проживає в с. Березинка Мукачівського району Закарпатської області та їй відомо, що подружжя проживало разом до дня смерті.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У ст. 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частина 3 ст. 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21.10.2020 року у справі № 569/15147/17; від 18.11.2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02.04.2021 року в справі № 191/1808/19; від 28.04.2021 року в справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч. 1 ст. 29 ЦК України).

Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом (постанова Верховного Суду від 10.01.2019 року в справі № 484/747/17).

Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_3 та її чоловіка як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

При цьому суд бере до уваги, що хоча на момент смерті ОСОБА_4 був зареєстрований за іншою адресою, сама по собі реєстрація місця проживання не є безумовним підтвердженням фактичного проживання особи за такою адресою. Натомість сукупність досліджених письмових доказів та показань свідків підтверджують, що до дня смерті спадкодавець фактично проживав разом із заявницею за адресою АДРЕСА_1 , де вони вели спільне господарство та проживали однією сім`єю.

Із урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявником доведено факт постійного проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 315, 316, 318, 319 ЦПК України, ст.ст. 29, 1216, 1218, 1220, 1221, 1223, 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Представник заявника: ОСОБА_13 ( АДРЕСА_4 ).

Заінтересована особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ).

Заінтересована особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ).

Заінтересована особа: Верхньокоропецька сільська рада (вул. Шенборна, 16, с. Верхній Коропець, Мукачівський район, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 04350263).

Заінтересована особа: Перша Мукачівська міська державна нотаріальна контора (вул. Соборна, 30, м. Мукачево, Закарпатська область, код ЄДРПОУ: 02883966).

Суддя А.М.Заболотний