Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/15727/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 06.07.2026 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком, відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу»;
- зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з дня звернення із заявою, а саме: з 30.06.2026, із урахуванням довідки, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки, про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби виданих Дрогобицькою міською радою Львівської області та здійснити перерахунок пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ХІІ. Під час трудової діяльності працювала секретарем Добрівлянської сільської ради з 07.03.1985 по 10.04.1998, за що їй було присвоєно ранг 11 державного службовця. Із 10.04.1998 обрана головою Добрівлянської сільської ради, а 21.04.2020 присвоєно 7 ранг державного службовця. 26.11.2020 звільнена зі служби у зв`язку із закінченням строку повноважень. Зазначає, що 30.06.2026 звернулася із письмовою заявою до ГУ ПФУ у Львівській області щодо переведення її на пенсію державного службовця на підставі Закону України від 10.12.2015 №889-VIII. За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Вінницькій області 06.07.2026 розглянуло заяву та прийняло рішення про відмову у переведенні на інший вид пенсії. Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у переведенні на інший вид пенсії, звернулась до суду із цим позовом.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Позивач з 29.06.2011 отримувала пенсію згідно із Законом №3723-ХІІ. З березня 2022 року стала отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ХІІ. За наявності факту призначення та виплати пенсії згідно із Закону №3723-ХІІ, пенсія згідно із Закону №889-VIII не призначається. Оскільки позивач уже скористалася своїм правом на призначення пенсії державного службовця за віком, а тому їй не може бути здійснено перерахунок пенсії на підставі вказаних нею довідок та не може бути здійснено переведення на пенсію за віком відповідно до п. п. 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положення Закону України № 889-VIII, так як ці пункти застосовуються до осіб, які реалізовують своє право на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 вперше. Тому позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії - переведенні з пенсії згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII у зв`язку з відсутністю законних на те підстав. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 31.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідачем 18.08.2026 (вх.№73514) подано відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 15.10.2026 витребувано у ГУ ПФУ у Вінницькій області належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відповідачем 26.10.2026 ( вх.№96727) долучено на виконання ухвали від 15.10.2026 матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до записів в трудовій книжці від 23.08.1974 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 :
- з 07.03.1985 по 10.04.1998 працювала на посаді секретаря Добрівлянської сільської ради;
- 01.03.1994 присвоєно 11 ранг державного службовця;
- 07.12.1994 прийнято присягу державного службовця;
- 10.04.1998 обрано сільським головою с.Добрівляни;
- 28.04.1998 присвоєно 9 ранг державного службовця;
- 21.04.2005 присвоєно 7 ранг державного службовця;
- 18.04.2006 обрано сільським головою с.Добрівляни;
- 26.11.2010 звільнена у зв`язку із закінченням строку повноважень відповідно до пункту 1 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в України».
ОСОБА_1 30.06.2026 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії та перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
ГУ ПФУ у Вінницькій області, розглянувши за принципом екстериторіальності заяву позивача, рішенням №913130142319 від 06.07.2026 відмовило у переведенні на інший вид пенсії. В рішенні №913130142319 від 06.07.2026 підстави відмови вказано:
«Особи, яким пенсію переведено на умовах Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію за Законом України «Про державну службу» із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
Таким чином, ОСОБА_1 з 01.03.2022 перераховано пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 5 858 грн 54 к., а розмір пенсії згідно із Закону України «Про державну службу» станом на 30.06.2026 становив би 5 281 грн 47 к.
Одночасно, провести перерахунок відповідно Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців немає законних підстав, оскільки статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII не передбачено можливість здійснення перерахунків вже призначених пенсій державним службовцям».
З даного рішення вбачається, що позивачу вже була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, а з 01.03.2022 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано, що позивач з 29.06.2011 отримувала пенсію згідно із Закону №3723-ХІІ, а з березня 2022 року стала отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Позивач не заперечує отримання нею з 29.06.2011 пенсії згідно із Законом №3723-ХІІ, а з березня 2022 року отримання пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №913130142319 від 06.07.2026 про відмову в переведенні на пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу» є предметом оскарження з підстав його протиправності.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом «Про державну службу» №3723-ХІІ (далі Закон № 3723-ХІІ), зокрема, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ.
10 грудня 2015 року прийнято Закон «Про державну службу» №889-VIII (далі Закон №889-VIII), який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. У зв`язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.
Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:
а) досягли певного віку;
б) мають передбачений законодавством страховий стаж;
в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.
Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14 вересня 2016 року № 622, яка застосовується з 01 травня 2016 року (далі - Порядок № 622).
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII:
- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України;
- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.
При цьому відповідно до пункту 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частиною першою статті 28 Закону № 1058-ІV, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889-VIII не призначалася пенсія, відповідно до Закону № 3723-XII, мають, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року зберігається за особами, які відповідають умовам, визначеним пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та статтею 37 Закону №3723-ХІІ.
Разом з тим, наведені положення регулюють питання первинної реалізації права на призначення пенсії державного службовця особами, за якими таке право було збережено після набрання чинності Законом №889-VIII, проте не передбачають можливості повернення до того самого виду пенсії державного службовця, який уже був призначений та виплачувався особі, із визначенням нового розміру такої пенсії за новими показниками заробітної плати.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 03 червня 2026 року у справі №400/8750/24, яка враховується судом під час розгляду цієї заяви.
Суд ураховує також і Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, яким визнано неконституційним унеможливлення перерахунку розмірів пенсій, призначених, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, водночас підтверджено збереження для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII, права на пенсійне забезпечення за цією статтею. При цьому Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності відповідним приписом Закону № 889-VIII до спливу трьох місяців з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану та зобов`язав Верховну Раду України внормувати такий перерахунок. Отже, зазначене Рішення не встановлює безпосереднього механізму визначення нового розміру раніше призначеної пенсії державного службовця на підставі нової довідки про заробітну плату.
Як вказано відповідачем та не заперечується позивачем, позивач з 29.06.2011 до 01.03.2022 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ. Надалі з 01.03.2022 року її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Таким чином, право на пенсію державного службовця ОСОБА_1 вже було реалізовано, а пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, їй була призначена задовго до набрання чинності Законом №889-VIII.
Звертаючись 30.06.2026 до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, з урахуванням нової довідки про складові заробітної плати, позивач фактично порушила питання про повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нової довідки про складові заробітної плати після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення вже було реалізовано.
Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є не первинна реалізація права на пенсію державного службовця, а наявність у позивача права після повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нової довідки про складові заробітної плати повторно звернутися за призначенням пенсії державного службовця.
Сама лише обставина, що позивач визначила своє звернення як заяву про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця, не є визначальною для правильного вирішення спору. Для цілей правозастосування вирішальне значення має правова природа відповідного звернення.
Як вже було встановлено судом, позивачу вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, яку вона отримувала до березня 2022 року. У подальшому її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
За таких обставин звернення позивача від 30 червня 2026 року не може розглядатися як первинна реалізація права на пенсію державного службовця, оскільки таке право нею вже було реалізоване раніше.
Зазначене підтверджується також і тим, що разом із заявою від 30 червня 2026 року позивач подала нову довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця складену станом на червень 2026 року.
Таким чином, звернення позивача було спрямоване не на поновлення виплати пенсії державного службовця у раніше визначеному розмірі, а на визначення пенсії державного службовця на підставі нових документів та нових показників заробітної плати.
Отже, подана позивачем заява за своєю правовою природою фактично спрямована на повернення до раніше вже призначеної пенсії за віком державного службовця із визначенням її розміру на підставі нової довідки про складові заробітної плати після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення нею вже було реалізоване.
Аналогічні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі №523/9208/17 та від 03 червня 2026 року у справі №400/8750/24.
У зазначених справах Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку, коли особі вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, а в подальшому її за заявою було переведено на інший вид пенсійного забезпечення, звернення такої особи із вимогою про поновлення виплати пенсії державного службовця фактично є зверненням за повторним призначенням пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ. Верховний Суд зазначив, що оскільки особі вже призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, то права на повторне призначення такої пенсії вона не має.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов і у постанові від 25 липня 2025 року у справі №140/5363/24, у якій зазначив, що чинне законодавство України не передбачає можливості повторного призначення пенсії державного службовця особі, якій така пенсія вже була призначена раніше, а також не встановлює правового механізму її перерахунку у зв`язку зі зміною складових заробітної плати.
У цій справі Верховний Суд також зауважив, що ані Закон № 889-VIII, ані Закон № 1058-IV не містять положень, які б передбачали підстави або механізм для перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною (збільшенням) розміру заробітної плати діючих службовців. Аналогічним чином, жодних підстав для такого перерахунку не передбачає і стаття 37 Закону № 3723-ХІІ, яка регламентує порядок призначення пенсії за віком державним службовцям.
Правовідносини у зазначеній справі є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки в обох випадках особа, якій раніше вже виплачувалася пенсія за віком державного службовця, після отримання пенсії за Законом № 1058-IV звернулася щодо повернення до пенсії державного службовця із застосуванням нової довідки про заробітну плату.
Наведені висновки Верховного Суду релевантні для застосування у цій справі, оскільки згідно зі встановленими обставинами, позивачу вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, після чого її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, а подана 30 червня 2026 року заява фактично спрямована на повторне призначення пенсії державного службовця з урахуванням нової довідки про складові заробітної плати.
Положення Закону №889-VIII гарантують збереження права на призначення пенсії державного службовця тим особам, які відповідають установленим законом умовам, проте не створюють правових підстав для повторного призначення пенсії державного службовця після того, як таку пенсію вже було призначено та особа перейшла на вид пенсійного забезпечення, що врегульований іншим Законом.
Отже, збереження права на призначення пенсії державного службовця, відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII не може тлумачитися як надання особі права на повторне призначення пенсії державного службовця після того, як така пенсія вже була призначена та виплачувалася.
За таких обставин суд виснує про те, що рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 06.07.2026 №913130142319 відповідає вимогам законодавства.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 06.07.2026 №913130142319 . яке є предметом оскарження у справі, суд дійшов висновку про відповідність такого передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, відповідач при його прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому оскаржуване рішення є правомірним, а позовна вимога про скасування є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Друга позовна вимога є похідною від першою і також не підлягає до задоволення.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності. суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в цілому, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до норм статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хома О.П.
Судове рішення № 141194429, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 380/15727/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: