Рішення № 141194263, 04.11.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 рокусправа № 380/16992/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сікер» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці, в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001323/2 від 03.08.2026 та №UA209000/2026/001324/2 від 03.08.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митний орган не обґрунтував свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Також зауважує, що оскаржувані рішення не містять передбачених ст. 55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини, на які вказує відповідач в оспорюваних рішеннях, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена позивачем у поданих митних деклараціях і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Тому, як стверджує позивач, спірні рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Відзив обґрунтований тим, що спірні рішення є обґрунтованими та правомірними. Відповідач обумовлює своє право на витребування додаткових документів. Відповідач вважає, що виявлені розбіжності цілком підставні. Вказує, що правова оцінка, надана судом певному факту, при розгляді інших справ, не є обов`язково для суду. Відповідач зазначає, що платіжні інструкції не містять обов`язкових реквізитів, як визначені законодавством. Зокрема, інвойси не вважаються підписаними, а тому не узгоджують істотні умови конкретної партії товару. З урахуванням наведеного, у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, митним органом цілком обґрунтовано прийняті рішення про коригування заявленої митної вартості товару. Також відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх неспівмірність зі складністю справи. З позиції відповідача, посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Наголошує, що у відзиві відповідач фактично повторює доводи, викладені в оскаржуваних рішеннях, та посилається на митні декларації, які не можуть бути належним джерелом для коригування митної вартості, зокрема у зв`язку із застосуванням резервного методу та відмінностями у характеристиках товару. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сама лише інформація з баз даних не є достатнім доказом, а митний орган зобов`язаний належно обґрунтувати джерела та розрахунок скоригованої митної вартості. Оскаржувані рішення таких обґрунтувань не містять. Також відповідач не довів наявності обґрунтованих сумнівів, не зазначив конкретних підстав для витребування документів та не повідомив декларанта про причини невизнання митної вартості, чим порушив вимоги законодавства. Посилання відповідача на судову практику є нерелевантними, оскільки наведені рішення стосуються інших фактичних обставин. Натомість подані позивачем документи містять усі необхідні відомості для підтвердження митної вартості. Враховуючи викладене, відзив не спростовує доводів позову, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сікер» (покупцем) та китайською компанією «ZHEJIANG TENGYUAN LUGGAGE LEATHER CO., LTD» (виробник-постачальник) 01.05.2024 було укладено зовнішньоекономічний контракт №TY010524, відповідно до якого Продавець поставляє та передає у власність Покупця дорожні валізи (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Для митного оформлення товару, придбаного на умовах Контракту, згідно рахунку-фактури №ABS-260403-1 від 15.05.2026 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 15 649,00 дол. США.

03.08.2026 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170072340U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: тов. 1 Валізи дорожні з лицьовою поверхнею з формованої пластмаси, з коліщатами та висувними ручками, різних кольорів та відтінків, у комплектах, різних габаритів, по 2-3 шт. в комплекті.

Разом із митною декларацією, декларантом (позивачем) до митного контролю, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до Митного кодексу України надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зокрема:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №TY010524 від 01.05.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 03.04.2026;

- Рахунок-проформа №ABS-260403-1 від 03.04.2026;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №АВ-260403-1 від 15.05.2026;

- Пакувальний лист Б/Н від 15.05.2026;

- Коносамент №VCLS0000998 від 20.05.2026;

- Накладна УМВС №19072614 від 19.07.2026;

- Автотранспортна накладна №810 від 31.07.2026;

- Банківський платіжний документ №1746 від 19.06.2026;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №ТФ11 від 21.07.2026;

- Договір на надання транспортно-експедиційних послуг №2605-01 від 26.05.2026;

- Митна декларація країни відправлення №310120260517804113 від 15.05.2026.

Львівська митниця за наслідками опрацювання наданих документів надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На вказану вимогу ТОВ «Сікер» надало додаткові документи, а саме: Прайс лист, Інтернет пропозицію та просив визнати митну вартість на підставі поданих документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001323/2 від 03.08.2026, яким скоригував митну вартість та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000889, в якій повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001323/2 від 03.08.2026 року, Львівська митниця вказала, що декларантом (позивачем) невірно проведено розрахунок митної вартості товарів у зв`язку з чим неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №205050/2026/23029 від 29.06.2026, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Валізи дорожні з лицьовою поверхнею з формованої пластмаси...) становила 5.32 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.

З метою випуску товару у вільний обіг на території України позивач (декларант) для завершення митного оформлення подав митну декларацію №26UA209170072757U0, та 03.08.2026 в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару, сплатив усі митні платежі, які вважає надміру сплаченими.

Для митного оформлення товару, придбаного на умовах Контракту №TY010524, згідно рахунку-фактури №EVA-260403-1 від 12.05.2026 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 13 240,00 дол. США.

03.08.2026 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170072317U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: тов. 1 Валізи дорожні з лицьовою поверхнею з текстильних синтетичних матеріалів, з коліщатами та висувними ручками, різних кольорів та відтінків, різних габаритів, у комплектах по 2-3 шт.

Разом із митною декларацією, декларантом (позивачем) до митного контролю, в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до Митного кодексу України надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зокрема:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №TY010524 від 01.05.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 03.04.2026;

- Рахунок-проформа №EVA-260403-1 від 03.04.2026;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №EVA-260403-1 від 12.05.2026;

- Пакувальний лист Б/Н від 12.05.2026;

- Коносамент №UTRUST26050649 від 17.05.2026;

- Накладна УМВС №000344 від 18.07.2026;

- Автотранспортна накладна №3223 від 31.07.2026;

- Банківський платіжний документ №1730 від 12.06.2026;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №733 від 21.07.2026;

- Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №К170524-43 від 17.05.2024 р.;

- Митна декларація країни відправлення №310120260517867355 від 13.05.2026

Львівська митниця за наслідками опрацювання наданих документів надіслала повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На вказану вимогу ТОВ «Сікер» надало додаткові документи, а саме: Прайс лист, Інтернет пропозицію та просив визнати митну вартість на підставі поданих документів.

За результатами розгляду поданих документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001324/2 від 03.08.2026, яким скоригував митну вартість та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000890, в якій повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001324/2 від 03.08.2026 року, Львівська митниця вказала, що декларантом (позивачем) невірно проведено розрахунок митної вартості товарів у зв`язку з чим неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІI. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №100160/2026/502102 від 16.03.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Валізи дорожні з лицьовою поверхнею з текстильних синтетичних матеріалів...) становила 6,43 дол. США/кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.

З метою випуску товару у вільний обіг на території України позивач (декларант) для завершення митного оформлення подав митну декларацію №26UA209170072754U2 від 03.08.2026, в якій вказав вартість товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості товару, сплатив усі митні платежі, які вважає надміру сплаченими.

Позивач вважає, що рішеннями про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001323/2 від 03.08.2026 та №UA209000/2026/001324/2 від 03.08.2026 порушено його право на вірне визначення контролюючим органом митної вартості імпортованих ним товарів, яке відбулось з часу прийняття оскаржуваних рішень, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно із ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною третьою ст. 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Разом з тим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Також суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Частиною другою ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з якими декларант не зобов`язаний доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За результатами опрацювання наданих декларантом документів відповідач витребував у ТОВ «Сікер» додаткові документи, зокрема, перелік яких наведений у ч. 3 ст. 53 МК України, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідна вимога не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу наданий пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Для підтвердження митної вартості товару декларант по митних деклараціях №26UA209170072340U2 від 03.08.2026 та №26UA209170072317U2 від 03.08.2026 надав наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт), доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); пакувальний лист (Packing list); рахунок-проформу (Sales contract); рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice); коносамент (Bill of lading); накладну УМВС; автотранспортну накладну (Road consignment note); банківський платіжний документ, що стосується товару; договір (контракт) про перевезення; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; митну декларацію країни відправлення; прайс-лист; інтернет-пропозицію.

Позивач надав додаткові документи, проте митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

За результатами проведеної консультації митний орган прийняв рішення про визначення митної вартості товарів, що імпортуються, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 03.08.2026 №UA209000/2026/001323/2 відповідач вказав:

«-Поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 01.05.2024 №ТY010524 (далі - Контракт), укладеного між ZHEJIANG TENGYUAN LUGGAGE LEATHER CO., LTD (постачальник) та ТОВ «Сікер» (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 200 000,00 USD (пункт 3); пунктом 1.1. даного Договору зазначено, що Продавець поставляє та передає у власність Покупця дорожні валізи (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід`ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами. Поданий до митного оформлення інвойс №ABS-260403-1 від 15.05.2026 підписаний лише стороною Продавця та не містить печатки та підпису Покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; окрім цього, пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак, жодного замовлення до митного оформлення не надавалось.

- У митній декларації країни експорту від 15.05.2026 №310120260517804113 у гр. "країна призначення" міститься запис "POL", що суперечить умовам зовнішньоекономічної операції. При цьому, транспортний документ 269827829, відомості про який наявний в митній декларації країни відправлення від 15.05.2026 №310120260517804113, до митного оформлення не надано.

- Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 19.06.2026 №1746, яка не може бути взята до уваги, оскільки: не містить обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком.

- Рахунок на оплату транспортних послуг №ТФ11 від 21.07.2026 містить посилання на Договір №2605-01 від 26.05.2026, виставлений на ТЗОВ «Транс Фаворит», проте у графі 44 митної декларації зазначено наявність даного Договору, однак до митного оформлення його не подано, що не дозволяє митному органу у повному обсязі підтвердити складові митної вартості».

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 03.08.2026 №UA209000/2026/001324/2 відповідач вказав:

«- Поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 01.5.2024 №Т010524 (далі - Контракт), укладеного між ZHEJIANG TENGYUAN LUGGAGE LEATHER Co., LTD (постачальник) та ТОВ «Сікер» (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 200000 USD (пункт 3); пунктом 1.1. даного Договору зазначено, що Продавець поставляє та передає у власність Покупця дорожні валізи (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід`ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами. Поданий до митного оформлення інвойс №EVA-260403-1 від 12.05.2026 підписаний лише стороною Продавця та не містить печатки та підпису Покупця. Крім цього пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак, жодного замовлення до митного оформлення не надавалось. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

- Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом до митного оформлення надано рахунок на оплату від 21.07.2026 №733, коносамент від 17.05.2026 №UTRUST26050649, УМВС накладна від 18.07.2026 №000344, CMR від 31.07.2026 №3223. При цьому, транспортного документа (коносамента №270342805), відомості про який наявні в митній декларації країни відправлення від 03.03.2026 №310120260519023328, до митного оформлення не надано., окрім у гр. "країна призначення» митних декларацій країни експорту від 03.03.2026 №310120260519023328 вказано POL, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

- Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 12.06.2026 №1730, від 21.07.2026 №733, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком.

- Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR-зазначається підпис та/або печатка відправника та перевізника. В CMR №3223 від 31.07.2026 у гр. 22 відсутній штамп та/або підпис відправника».

Суд критично оцінює висновки митного органу про те, що надані позивачем документи не підтверджують заявлену митну вартість товару, зважаючи на таке.

Стосовно зауваження митного органу, зазначеному у рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001323/2 від 03.08.2026 та №UA209000/2026/001324/2 від 03.08.2026, що рахунок-фактура не містить до підпису покупця, а замовлення до контракту не подане до митного оформлення.

Суд зазначає, що пункти розділу 1 контракту №TY010524 від 01.05.2024 року не передбачають, що рахунок-фактура вважається погодженим лише в разі підписанні такого документа продавцем та покупцем. У вказаному положенні зазначено лише, що у рахунку-фактурі зазначається найменування, кількість, ціна товару, однак не конкретизується способи їх «узгодження».

Суд встановив, що рахунки-фактури містять печатку та підпис уповноваженої особи продавця «ZHEJIANG TENGYUAN LUGGAGE LEATHER CO., LTD», Китай. Більше того, комерційний інвойс в зовнішньоекономічній діяльності це документ, який продавець надає покупцю, щоб підтвердити угоду про продаж товарів та відобразити інформацію про них і використовується для митних цілей під час зовнішньоекономічної діяльності (торгівлі). В законодавстві України не існує затвердженої форми інвойсу. Для прикладу зразок інвойсу вказаний у Рекомендаціях №6 Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунка - для міжнародної торгівлі", де вказується про необхідність підпису виконавця (тобто продавця), натомість про необхідність вказувати підпис покупця нічого не зазначається. Окрім того позивач не впливає на зміст документів, що формуються та надаються продавцем товару контрагентом по договору.

Також суд встановив, що під час митного оформлення декларантом надано митниці рахунки-фактури та платіжні інструкції, а отже такі документи містять всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Також суд наголошує, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ТОВ. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Окрім того, встановлено, що до митного контролю подано рахунки-проформи №ABS-260403-1 від 03.04.2026 та №EVA-260403-1 від 03.04.2026. Рахунок-проформа за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. Тому надані до митного оформлення рахунки-проформи можна вважати замовленнями.

Таким чином, усі витрати на товар, які поніс ТОВ «Сікер» за контрактом №TY010524 від 01.05.2024, включені у заявлену митну вартість. З огляду на те, що під час митного оформлення декларантом надано Митниці рахунки-проформи, рахунки-фактури та банківські платіжні документи, всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, були надані.

Щодо аргументів митного органу зазначеному у рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001323/2 від 03.08.2026 та №UA209000/2026/001324/2 від 03.08.2026, про те що платіжні інструкції не можуть бути взяті до уваги.

Суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція повинна містити інформацію, яка дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати платника та отримувача, їх рахунки, надавачів платіжних послуг, суму операції, а також інші реквізити, необхідні для належного виконання платіжної операції.

Водночас із приписів частини сьомої статті 40 зазначеного Закону вбачається, що Національний банк України визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, а також особливості їх оформлення та виконання у відповідних нормативно-правових актах.

Як встановлено судом, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови від 25.08.2022 №189), визначено перелік обов`язкових реквізитів платіжної інструкції. Зокрема, відповідно до підпункту 10 пункту 14 цього Положення, така інструкція повинна містити реквізит «Призначення платежу».

При цьому, згідно з пунктом 15 вказаного Положення, платник заповнює реквізит «Призначення платежу» таким чином, щоб надати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється, а забезпечення повноти такої інформації покладається саме на платника з урахуванням вимог законодавства України.

Аналізуючи наведені норми, суд доходить висновку, що законодавство України не містить визначення поняття «повнота інформації» у реквізиті «Призначення платежу», у зв`язку з чим таке формулювання має оціночний характер. Водночас жодним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку зазначення у цьому реквізиті конкретного переліку документів, зокрема реквізитів контракту чи рахунку-проформи.

Матеріалами справи підтверджується, що у платіжному документі №1746 від 19.06.2026 у реквізиті «Призначення платежу» міститься посилання на контракт №TY010524 від 01.05.2024 та на рахунок-проформу №ABS-260403-1 від 03.04.2026, що дає можливість ідентифікувати підставу здійснення відповідних платежів.

У банківському платіжному документі №1730 від 12.06.2026 у призначенні платежу наявне посилання на контракт №TY010524 від 01.05.2024 та на рахунок-проформу №EVA-260403-1 від 03.04.2026, що дає можливість ідентифікувати підставу здійснення відповідних платежів.

Крім того, зазначені платіжні інструкції містять відмітки банків про їх виконання, дату проведення операцій, суму платежів у доларах США, а також реквізити рахунків сторін, що узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення.

Суд бере до уваги, що загальна сума коштів за поставлений товар у розмірі на момент здійснення митного оформлення була повністю сплачена, що підтверджується наданими банківськими документами.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що подані платіжні інструкції містять достатній обсяг інформації для ідентифікації здійснених платіжних операцій із конкретною поставкою товару, а відтак можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі.

Стосовно доводів відповідача вказаному у рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001323/2 від 03.08.2026 та №UA209000/2026/001324/2 від 03.08.2026, що митна декларація країни експорту не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів.

Суд бере до уваги, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не належить до переліку основних документів, які підтверджують митну вартість товарів. Натомість, як передбачено пунктом 7 частини третьої цієї ж статті, копія митної декларації країни відправлення має статус додаткового документа та подається декларантом виключно за наявності.

Суд також зважає на те, що позивач не здійснює впливу на процес оформлення експортної митної декларації, оскільки її заповнення відбувається стороною відправника відповідно до вимог законодавства країни експорту. У зв`язку з цим така декларація подається до митного органу в тому вигляді, в якому вона була фактично отримана. Також позивачу не може бути відомим порядок заповнення графи «Держава (регіон) торгівлі».

Водночас доводи відповідача не містять посилань на конкретні норми законодавства Китайської Народної Республіки, які б визначали правила заповнення експортної митної декларації. Крім того, відповідач не обґрунтовує, яким саме чином така декларація повинна бути оформлена. Натомість його аргументація зводиться до припущень, що не підтверджені належними правовими підставами.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що аргументи відповідача щодо недоліків митної декларації країни відправлення є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим не можуть бути покладені в основу спірного рішення.

Крім цього, документ №269827829 позначає реквізити лінійного коносаменту, а лінійні коносаменти використовуються виключно перевізником, а в позивача такі відсутні.

Документ №270342805 вказаний у коносаменті №UTRUST26050649 від 17.05.2026, який було подано декларантом до митного оформлення, та фактично означає реквізити лінійного коносаменту, а лінійні коносаменти використовуються виключно перевізником, а у позивача такі відсутні.

Щодо зауваження митного органу зазначеного у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001323/2 від 03.08.2026, що Договір №2605-01 від 26.05.2026 не був поданий до митного оформлення. Таким чином, не дозволяє митному органу у повному обсязі підтвердити складові митної вартості.

Суд враховує, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно з вимогами частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Із змісту зазначеного нормативного акту вбачається, що до таких документів, зокрема, можуть належати рахунки-фактури (акти виконаних робіт), банківські та платіжні документи, а також інші документи, які дають можливість встановити вартість перевезення, у тому числі калькуляція транспортних витрат у разі використання власного транспорту.

Суд також бере до уваги правову позицію Верховний Суд, викладену, зокрема, у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, відповідно до якої у разі, якщо законом не визначено виключного переліку доказів, якими підтверджуються витрати на перевезення, такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами, а Митний кодекс України не обмежує декларанта у виборі таких доказів лише фінансовими чи бухгалтерськими документами.

Як встановлено судом, договір транспортного експедирування №2605-01 від 26.05.2026 зазначений у МД №26UA209170072340U2 з позначкою «m», більше того даний договір зазначений посадовою особою митниці як у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000889.

Згідно Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року №651, позначка «m» біля коду у графі 44 митної декларації означає, що вказаний документ надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою обґрунтування транспортних витрат декларантом було подано до митного органу договір на надання транспортно-експедиційних послуг №2605-01 від 26.05.2026; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №ТФ11 від 21.07.2026; коносамент №VCLS0000998 від 20.05.2026; накладна УМВС №19072614 від 19.07.2026; автотранспортна накладна №810 від 31.07.2026; митна декларація країни відправлення №310120260517804113 від 15.05.2026.

Оцінюючи доводи відповідача щодо неподання договору, суд виходить із того, що відсутність договору сама по собі не впливає на числові значення митної вартості товару та не спростовує факту здійснення перевезення.

Крім того, суд встановив, що рахунок-фактура №ТФ11 від 21.07.2026 був оплачений, що підтверджується платіжною інструкцією №3699 від 24.07.2026, долученою до матеріалів справи, яку суд оцінює як належний і допустимий доказ.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що подані позивачем документи у своїй сукупності є належними, допустимими та достатніми для підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів відповідно до вимог чинного митного законодавства України, а доводи відповідача не спростовують наведених обставин.

Стосовно аргументів митного органу зазначеному у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001324/2 від 03.08.2026, щодо відсутності в CMR штампу та/або підпису відправника.

Суд встановив, що графа 22 CMR, на яку посилається митний орган як на недолік оформлення у зв`язку з відсутністю підписів відправника та перевізника, містить усі необхідні друковані реквізити сторін, що дозволяють їх належним чином ідентифікувати, та не суперечить вимогам Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів. Водночас положення статті 6 цієї Конвенції не встановлюють обов`язковості проставлення підписів чи печаток відправника та перевізника як обов`язкових реквізитів CMR.

Крім того, доводи відповідача щодо порушень при заповненні CMR не свідчать про наявність розбіжностей у поданих документах, оскільки такі розбіжності мають існувати між різними документами, або ж вказувати на ознаки їх підробки. Водночас відповідач не зазначає, які саме відомості, що впливають на визначення митної вартості, відсутні у поданих документах, зокрема щодо ціни товару чи її складових.

Суд також враховує, що наявність або відсутність окремих, не обов`язкових реквізитів у CMR не впливає на визначення митної вартості товару, оскільки митним органом не встановлено жодних невідповідностей щодо кількісних чи якісних характеристик товару, зазначених у транспортному документі.

Правова позиція Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 20.06.2023 у справі №380/1221/2020, полягає в тому, що предметом доказування у спорах щодо митної вартості є саме ціна товару та її складові. При цьому відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вантажна накладна підтверджує факт укладення договору перевезення, а не визначає ціну товару.

Таким чином, умови перевезення товару та особливості оформлення CMR не мають безпосереднього впливу на формування митної вартості. Відповідно, формальні недоліки у заповненні CMR самі по собі не можуть бути підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості.

Крім того, суд враховує, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України CMR не належить до документів, на підставі яких визначається митна вартість товару. Отже, відомості, зазначені у цьому документі, не впливають на підтвердження числових значень складових митної вартості.

З огляду на викладене, відсутність окремих реквізитів у CMR не може розцінюватися як підстава для коригування митної вартості товару.

Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі №160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19- а.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС про митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

Висновки відповідача про надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд висновує, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001323/2 від 03.08.2026 та №UA209000/2026/001324/2 від 03.08.2026 митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин, суд висновує про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001323/2 від 03.08.2026 та №UA209000/2026/001324/2 від 03.08.2026.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В матеріалах справи наявні Договір №1-01/02/22 про надання правової допомоги від 01 лютого 2022, Додаткова угода №1-95 від 07.08.2026 до Договору №1-01/02/22, опис виконаних робіт адвокатом, відповідно до яких сума до оплати за виконану адвокатом роботу становить 20 000 грн. 00 коп. Вказану суму представник позивача просить стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві зазначає про завищення позивачем витрат на правничу допомогу.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 5000 грн.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач при поданні позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 3899,02 грн, такий належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» (місце знаходження: 81332, Львівська область, Яворівський район, с. Гостинцеве, вул. Львівська, буд.2, офіс 101, код ЄДРПОУ: 40557114) до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001323/2 від 03.08.2026 та №UA209000/2026/001324/2 від 03.08.2026.

3. Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» (місце знаходження: 81332, Львівська область, Яворівський район, с. Гостинцеве, вул. Львівська, буд.2, офіс 101, код ЄДРПОУ: 40557114) 3899 (три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн. 02 коп. судового збору.

4. Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» (місце знаходження: 81332, Львівська область, Яворівський район, с. Гостинцеве, вул. Львівська, буд.2, офіс 101, код ЄДРПОУ: 40557114) 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна