Рішення № 141194227, 04.11.2026, Львівський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
04.11.2026
Номер справи
380/14922/26
Номер документу
141194227
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2026 рокусправа № 380/14922/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у проведенні підвищення пенсії ОСОБА_1 з 05.05.2018 року як особи, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії (з урахуванням індексації) за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком (з урахуванням індексації), відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 05.05.2018 року.

Ухвалою від 23.07.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні).

Ухвалою від 20.08.2026 у задоволенні заяв Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Ухвалою від 24.08.2026 зупинено провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій до набрання законної сили рішенням у справі №380/22996/25.

Постановою восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2026 у справі № 380/22996/25, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №380/22996/25 без змін.

Ухвалою від 03.11.2026 поновлено провадження у справі №380/14922/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 380/22996/25 встановлено право ОСОБА_1 як особи, що необґрунтовано зазнала політичних репресій та була реабілітована, на підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та зобов`язано відповідача здійснити відповідний перерахунок, починаючи з 29.09.2025. Водночас позивач вважає, що право на встановлення такого підвищення виникло у нього раніше, а саме з 05.05.2018, з дати набрання чинності Законом України від 13.03.2018 № 2325-VIII, яким внесено зміни до законодавства про реабілітацію жертв політичних репресій. Зазначає, що ще у 2018 році звертався до відповідача із заявою про встановлення відповідного підвищення до пенсії, однак листом від 14.05.2018 № 980/02.12-11 йому було відмовлено. Позивач не погоджується з невстановленням підвищення за період з 05.05.2018 та вважає, що має право на його нарахування і виплату у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням індексації саме з цієї дати. У зв`язку з цим просить визнати протиправною відмову відповідача у проведенні відповідного перерахунку та зобов`язати здійснити його починаючи з 05.05.2018.

06.08.2026 відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні як працюючий пенсіонер та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії обчислено зі страхового стажу тривалістю 54 роки 11 місяців 21 день, коефіцієнта страхового стажу 0,54917 та коефіцієнта заробітної плати 1,87133. Станом на 01.03.2026 загальний розмір пенсії з надбавками становив 10 580,43 грн. Після розгляду заяви позивача від 29.09.2025 пенсійну справу було переглянуто та приведено у відповідність до вимог законодавства з 01.11.2025.

Також відповідач зазначив, що вимоги позивача вже були предметом судового розгляду у справі №380/22996/25, за результатами якого рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 позов задоволено та, зокрема, зобов`язано Головне управління здійснити перерахунок підвищення пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 29.09.2025. На вказане рішення відповідачем 07.05.2026 подано апеляційну скаргу, яка перебуває на розгляді Восьмого апеляційного адміністративного суду. У зв`язку з цим відповідач вважає позовні вимоги в частині періоду з 29.09.2025 тотожними вимогам, уже вирішеним судом у попередній справі, та просить залишити їх без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 240 КАС України.

Щодо вимог про перерахунок підвищення пенсії з 05.05.2018 відповідач вказав на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, оскільки, на його думку, про розмір пенсійних виплат та відсутність відповідного підвищення позивач повинен був знати з моменту отримання пенсії. На підтвердження цієї позиції відповідач послався на постанови Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, від 21.02.2020 у справі №340/1019/19 та від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підвищення пенсій відповідним категоріям осіб здійснюється з урахуванням документів, передбачених Порядком №22-1. При цьому в пенсійній справі позивача наявна довідка від 14.04.1993 №4/5-Р-ЗП-Л про реабілітацію на підставі статті 3 Закону України №962-XII.

Заперечуючи проти визначення підвищення у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідач вважав, що його розмір має визначатися відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 №1 та від 16.08.2008 №645. Зокрема, зазначив, що з 01.09.2008 підвищення членам сімей репресованих осіб, яких було примусово переселено, становить 43,52 грн на місяць, а бюджетні призначення на виплату підвищень в інших розмірах не передбачені. Також відповідач заперечив можливість застосування для обчислення спірного підвищення мінімального розміру пенсії за віком, визначеного статтею 28 Закону №1058-IV, посилаючись на те, що цей показник застосовується виключно для визначення пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, та навів ухвалу Конституційного Суду України від 19.05.2009 №27-у/2009.

Із вказаних підстав просить суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком.

Згідно з довідкою Управління внутрішніх справ Львівської області від 13.04.1993 №4/5-РЗП-Л, батько позивача ОСОБА_2 21.10.1947 був виселений із села Велика Грушка Кам`янка-Бузького району Львівської області на спецпоселення до Кемеровської області з конфіскацією майна за політичними мотивами, звідки звільнений 17.01.1955 та реабілітований на підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Прокоп`євську Кемеровської області Російської Федерації.

Згідно з довідкою Головного управління МВС Росії по Кемеровській області від 08.08.2012 №10/31-Л-1584 підтверджено відомості щодо перебування родини ОСОБА_3 на спецпоселенні.

19.03.2018 Комісією з питань поновлення прав реабілітованих та соціального захисту жертв політичних репресій Львівської обласної ради видано довідку №01кр-вих-385, відповідно до якої ОСОБА_1 , 1950 року народження, визнаний таким, що зазнав необґрунтованих політичних репресій як член сім`ї репресованої з політичних мотивів родини, яку згодом було реабілітовано.

28.06.2023 позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_2 , яке підтверджує його статус реабілітованої особи та право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 19171991 років».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі №380/22996/25, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 як особи, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівський р-н, Львівська обл.,79016) здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 29.09.2025.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у перерахунку ОСОБА_1 стажу роботи за час перебування у засланні з 05.05.1950 до 17.01.1955, як реабілітованій особі, відповідно до вимог статті 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ13814885) здійснити з 21.05.2025 перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), зарахувавши до трудового стажу час перебування у засланні з 05.05.1950 до 17.01.1955 у потрійному розмірі на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років ".

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2026 у справі №380/22996/25, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №380/22996/25 без змін.

19.06.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, у якій просив здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, установленої на відповідний календарний рік, з урахуванням індексації, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 05.05.2018, із урахуванням раніше виплачених сум.

Листом від 06.07.2026 №36486-37826/А-02/8-1300/26 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача про відсутність підстав для встановлення підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За результатами розгляду звернення відповідач відмовив у проведенні перерахунку та виплаті позивачу зазначеного підвищення до пенсії за період із 05.05.2018.

Не погодившись із відмовою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням індексації, починаючи з 05.05.2018, а також зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

17.04.1991 прийнятий Закон Української PCP «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» №962-ХІІ, за ст.1 якого, реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958р., за винятком осіб, зазначених у ст.2 цього Закону. Визнати реабілітованими також громадян, засуджених за:- антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року і статтею 62 Кримінального кодексу України (2001-05, 2002-05) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року "Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року "Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР";- поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу Української РСР;- порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров`ю громадян чи статевою розпустою. Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.

Відповідно до статті 3 Закону №962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 13.03.2018 №2325-VIII внесений ряд суттєвих змін до зазначеного Закону.

Зокрема, змінено назву Закону на «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», викладено в новій редакції преамбулу та ст.ст.1,3,6 Закону №962-ХІІ, а також визнано такою, що втратила чинність Постанову Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». Вказані зміни набули чинності 05.05.2018. Зазначений перелік надав значно ширшого тлумачення поняттю репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917- 1991 р.р., та розширив коло осіб, до яких можуть бути застосовано пільги передбачені Законом №962-ХІІ.

Так метою Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 №962-XII (далі - Закон №962-XII) у новій редакції визначене відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування шкоди, завданої таким особам унаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів ухвалений, застосовується у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як визначено ст.1-1 цього Закону: репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов`язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; члени сім`ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом.

Відповідно до статті 1-2 Закону №962-XII реабілітованими визнаються особи:

1) які до 24 серпня 1991 року були обвинувачені або яким було призначено покарання за рішенням позасудового органу незалежно від діяння або мотивів обвинувачення чи призначення покарання;

2) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів;

3) стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено недоведеність вини таких осіб у скоєнні злочину або адміністративного правопорушення;

4) які до 24 серпня 1991 року були арештовані, перебували під вартою і яким було пред`явлено обвинувачення за статтями законодавчих актів, передбачених пунктами 1-5, за законодавчими актами, передбаченими пунктами 6-14, за діяння, передбачені пунктами 15-22 статті 3 цього Закону, якщо справи проти таких осіб були припинені під час слідства, попереднього (досудового) слідства або закриті за відсутності події злочину, відсутності складу злочину, недоведеності участі особи у вчиненні злочину;

5) стосовно яких до 24 серпня 1991 року за рішенням іншого репресивного органу були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за недонесення (неповідомлення) про вчинення або підготовку до вчинення іншою особою діяння, за яке законодавством, що діяло до 24 серпня 1991 року, було передбачено кримінальну або адміністративну відповідальність, за умови що особа, якій призначено покарання за вчинення або підготовку до вчинення такого діяння, була реабілітована в установленому порядку.

Відповідно до ч. 2 статті 1-3 Закону №962-XII потерпілими від репресій визнаються: … діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до 18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.

Відповідно до ст. 2 Закону №962-XII формами репресій визнаються: … 5) заслання; 6) вислання.

Відповідно до ст. 1-4 Закону №962-XII цей Закон у частині визнання реабілітованими, потерпілими від репресій поширюється на осіб, які належать до однієї з таких категорій осіб: 1) особи, зазначені у статтях 1-2, 1-3 цього Закону, якщо репресії стосовно таких осіб були здійснені на території України.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктом «г» статті 77 Закону №1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі №380/22996/25, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Зокрема, зазначеним рішенням: зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівський район, Львівська область, 79016) здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) у розмірі 25 відсотків від мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 29.09.2025.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі №380/22996/25 набрало законної сили 07.10.2026, що підтверджується відповідною відміткою у виконавчому листі, виданому Львівським окружним адміністративним судом у зазначеній справі.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки у справі №380/22996/25 та у цій справі сторонами є ОСОБА_1 і Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а рішення у попередній справі набрало законної сили 07.10.2026, встановлені цим судовим рішенням обставини мають преюдиційне значення під час розгляду цієї справи.

Зокрема, судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено право ОСОБА_1 на підвищення пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відтак, питання наявності у позивача права на зазначене підвищення вже було предметом судового розгляду та вирішене судом на його користь.

За таких обставин доводи відповідача, наведені у відзиві, щодо відсутності правових підстав для встановлення позивачу підвищення до пенсії у розмірі 25 відсотків мінімальної пенсії за віком, не спростовують установленого судовим рішенням права позивача на таке підвищення.

Водночас у цій справі позивач просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок підвищення пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 05.05.2018 року. Тобто спірним у цій справі є питання періоду, з якого позивач має право на проведення відповідного перерахунку, оскільки попереднім судовим рішенням такий перерахунок було зобов`язано здійснити починаючи з 29.09.2025 року.

Саме тому обставини, встановлені рішенням суду від 08.04.2026 у справі №380/22996/25, яке набрало законної сили 07.10.2026, повинні бути враховані судом при вирішенні питання щодо заявленого позивачем періоду перерахунку пенсії.

Водночас суд наголошує, що право особи на судовий захист не є необмеженим у часі, а його реалізація має здійснюватися з дотриманням установлених Кодексом адміністративного судочинства України строків звернення до суду. Запровадження таких строків зумовлене необхідністю забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стабільності правовідносин.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, відповідно до яких положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо виплати пенсійних сум без обмеження будь-яким строком застосовуються за умови, що відповідні суми були нараховані пенсійним органом, однак не виплачені пенсіонерові з вини такого органу.

Як встановлено судом, після набрання чинності Законом України №2325-VIII від 13.03.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про встановлення підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак листом від 14.05.2018 №980/02.12-11 відповідач відмовив у задоволенні такої заяви, зазначивши, що позивач народився у місці заслання, а не був примусово переселений разом із сім`єю.

Отже, саме з моменту отримання зазначеної відповіді позивач був обізнаний про відмову пенсійного органу у встановленні спірного підвищення та, відповідно, про обставини, які, на його думку, свідчили про порушення його права. Відтак, позивач мав можливість звернутися до суду за захистом свого права у межах установленого шестимісячного строку.

Водночас із цим позовом позивач звернувся лише 17.07.2026, тобто через значний проміжок часу після отримання первинної відмови пенсійного органу. Повторне звернення позивача до відповідача 19.06.2026 та отримання листа від 06.07.2026 №36486-37826/А-02/8-1300/26, яким знову відмовлено у проведенні перерахунку, саме по собі не змінює моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права, та не поновлює строк звернення до суду щодо оскарження відмови, про яку йому було відомо ще у 2018 році.

При цьому суд зазначає, що у спірних правовідносинах ідеться не про виплату вже нарахованих, але своєчасно не виплачених сум підвищення до пенсії, а про встановлення права на таке підвищення та проведення його перерахунку за минулий період. Тому передбачені статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гарантії щодо виплати нарахованих, але не отриманих з вини пенсійного органу сум пенсії без обмеження будь-яким строком до спірних правовідносин не застосовуються.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач був обізнаний про відмову у встановленні підвищення до пенсії ще у травні 2018 року, однак своєчасно не скористався правом на судовий захист.

Отже, вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії починаючи з 05.05.2018 заявлені поза межами встановленого законом строку звернення до суду, а період шість місяців до дати звернення до суду, тобто із 17.01.2026 охоплений рішенням суду у справі № 380/22996/25, яким зобов`язано пенсійний орган провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 29.09.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

За правилами ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судовий збір не підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна

Часті запитання

Який тип судового документу № 141194227 ?

Документ № 141194227 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141194227 ?

Дата ухвалення - 04.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141194227 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141194227 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141194227, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141194227, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141194227 відноситься до справи № 380/14922/26

Це рішення відноситься до справи № 380/14922/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141194226
Наступний документ : 141194231