Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 жовтня 2026 року справа №320/33692/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) із позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не проведення виплатити середнього заробітку за час затримки розрахунку за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки при звільненні за період з 02.02.2021 (наступний день після звільнення) по 27.12.2022 включно (день, що передує дню виплати компенсації за невикористану відпустку на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 по справі №640/11657/21), що складає 484 робочих днів;
- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки при звільненні за період з 02.02.2021 по 27.12.2022 включно, що складає 484 робочих днів у сумі 495 785,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 01.02.2021 його було звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі Закон №580) відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області «По особовому складу» №17 о/с від 29.01.2021.
Відповідно до вказаного наказу відповідача кількість невикористаних днів щорічної відпустки в році звільнення позивача складає 3 календарні дні.
Не погоджуючись із цим, позивач звернувся з відповідним адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №640/11657/21, яке набрало законної сили 15.02.2022, зокрема було зобов`язано відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2019 рік - 35 днів (діб) та за 2020 рік - 36 днів (діб) у кількості 71 день (доба) в сумі 48 138,00 грн.
Відповідач лише 28.12.2022 перерахував на банківський рахунок позивача грошову компенсацію за невикористану ним щорічну основну відпустку в кількості 71 день (доба), тобто з порушенням строків, встановлених статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
Відтак, позивач вважає, що він має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк із дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, а також докази поважності причин його пропуску.
02.12.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява від 14.11.2023 про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій позивач просить суд поновити строк звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 поновлено позивачу строк звернення до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, відкрито провадження у справі №320/33692/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від відповідача, зокрема довідку про середньомісячне та середньоденне грошове забезпечення позивача за два місяці перед звільненням позивача з органів поліції із зазначенням підстав нарахування та виплати кожної складової.
16.02.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав та зазначає, що суд, вирішуючи питання про стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, повинен урахувати принцип співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
До відзиву на позовну заяву відповідачем, зокрема, додано витребувану судом довідку про розмір грошового забезпечення позивача за останні два місяці проходження служби перед звільненням із зазначенням його середньоденного та середньомісячного розмірів №42 від 30.01.2024, видану Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області.
04.06.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві, та зазначає, що відповідач фактично сприяв затримці йому відповідних виплат компенсації за невикористану відпустку на виконання рішення суду у справі №640/11657/21, чим збільшував суму виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, оскільки останній обчислюється по день, що передує дню виплати компенсації за невикористану відпустку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 витребувано докази у справі від відповідача, а саме: довідку про середньомісячне та середньоденне грошове забезпечення позивача за два місяці перед його звільненням із органів поліції із зазначенням підстав нарахування та виплати кожної складової; письмові пояснення щодо наведеної в довідці про розмір грошового забезпечення позивача за останні два місяці проходження служби перед звільненням із зазначенням його середньоденного та середньомісячного розмірів №42 від 30.01.2024, виданій Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області, кількості відпрацьованих позивачем календарних днів за останні два місяці та кількості календарних днів за останні два місяці в період із грудня 2020 року по січень 2021 року; довідку-розрахунок усіх належних від відповідача та фактично виплачених позивачу в день його звільнення (01.02.2021) сум із виокремленням кожної складової таких сум.
20.05.2026 та 25.05.2026 на адресу суду від відповідача на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 07.05.2026 надійшли додаткові пояснення у справі та витребувані судом докази у справі.
Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в :
01.02.2021 капітана поліції ОСОБА_1 (0102916), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Узинського відділення поліції Білоцерківського відділу поліції було звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону №580 відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області «По особовому складу» №17 о/с від 29.01.2021.
Відповідно до вказаного наказу відповідача кількість невикористаних днів щорічної відпустки в році звільнення позивача складає 3 календарні дні.
У відповідності до довідки про суми грошового забезпечення, у тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, а також інших виплат, що належали до нарахування та виплати, були нараховані та після утримання обов`язкових податків, зборів та відрахувань виплачені ОСОБА_1 у зв`язку із його звільненням зі служби в поліції №249 від 22.05.2026, виданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області, відповідачем було нараховано при звільненні позивача зі служби в поліції 74 395,65 грн., в тому числі грошову компенсацію за невикористані 3 календарні дні щорічної відпустки в році звільнення в розмірі 1 319,27 грн., які після утримання обов`язкових податків та зборів були виплачені позивачу, що не оспорюється учасниками справи.
Не погоджуючись із вказаною грошовою компенсацією за невикористані дні щорічної відпустки, позивач звернувся з відповідним адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №640/11657/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101984578) визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо невнесення відомостей до наказу про звільнення №17 о/с від 29.01.2021 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 71 днів (діб) з врахуванням 35 днів (діб) за 2019 рік та 36 днів (діб) за 2020 рік.
Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області внести зміни до наказу про звільнення №17 о/с від 29.01.2021, включивши до виплачених 3 днів (діб) за 2021 рік відомості про невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік - 35 днів (діб) та за 2020 рік - 36 днів (діб), що становить у загальній кількості 74 дні (діб).
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки у кількості 71 день (діб) за 2019 рік - 35 днів (діб), за 2020 рік - 36 днів (діб).
Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області виплатити грошову компенсацію за невикористану ОСОБА_1 щорічну основну оплачувану відпустку за 2019 рік - 35 днів (діб) та за 2020 рік - 36 днів (діб) у кількості 71 днів (діб) у сумі 48 138,00 грн.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2022 у справі №640/11657/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103358926) апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, повернуто апелянту.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Отже, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №640/11657/21 набрало законної сили 15.02.2022.
За приписами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Головне управління Національної поліції в Київській області ще двічі намагалося оскаржити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №640/11657/21.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2022 у справі №640/11657/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/105492189) апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про стягнення грошових коштів повернуто апелянту.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 у справі №640/11657/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108014981) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні.
28.12.2022 відповідачем на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №640/11657/21 після утримання обов`язкових податків та зборів було виплачено позивачу 47 415,93 грн. відповідно до платіжного доручення №17857 від 27.12.2022, виданого відповідачем.
16.01.2023 позивач звернувся до відповідача зі своєю заявою, в якій, керуючись статтею 117 КЗпП України, просив провести відшкодування йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 286 794,00 грн.
14.02.2023 відповідач на вказану заяву надав лист №29/Б-45, в якому повідомив, що підстави для здійснення виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з`явилися після ухвалення судового рішення, що набрало законної сили та було виконано відповідачем у повному обсязі.
У відповідності до довідки про грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премію, ОСОБА_1 за останні два місяці проходження служби перед звільненням із зазначенням середньоденного та середньомісячного розмірів грошового забезпечення №234 від 13.05.2026, виданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області, середньоденне грошове забезпечення позивача, розраховане відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі Порядок №100), складає 445,63 грн.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 3 Закону №580 визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
На працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».
Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (абзац перший частини першої статті 59 Закону №580).
За приписами частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Спірні правовідносини в цій справі виникли з приводу права позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який тривав із 02.02.2021 по 27.12.2022.
За приписами статей 116 та 117 КЗпП України в редакції, чинній до 18.07.2022 включно, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-ІХ від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022 (далі Закон №2352), положення статей 116 та 117 КЗпП України було викладено в новій редакції, відповідно до якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Отже, до правовідносин сторін, що виникли в період із 02.02.2021 по 18.07.2022, слід застосовувати положення статті 117 в редакції до внесення змін Законом №2352, а в період із 19.07.2022 по 27.12.2022 - в редакції Закону №2352.
Вказане узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеною в її постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23, та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною в його постанові від 14.05.2026 у справі №520/2009/24.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що підстави для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2019-2020 роки виникли лише після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №640/11657/21 та не були зазначені в наказі про звільнення позивача зі служби в поліції, так як вказана грошова компенсація за невикористані дні відпустки стосується періоду служби позивача в поліції та підлягала йому до виплати разом із іншими сумами при звільненні зі служби.
Суд також відхиляє доводи відповідача про обмеження середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не більше, ніж шістьма місяцями в силу положень статті 117 КЗпП України, адже, як було зазначено вище, вказане законодавче обмеження застосовується до правовідносин сторін із 19.07.2022.
Ураховуючи те, що 28.12.2022 відповідач здійснив остаточний розрахунок із позивачем, то максимальний шестимісячний строк, передбачений статтею 117 КЗпП України в редакції Закону №2352, є дотриманим при визначенні періоду затримки розрахунку при звільненні з 19.07.2022 по 27.12.2022.
Таким чином, суд приходить до висновку, що строк затримки розрахунку позивача при звільненні зі служби у відповідача тривав із 02.02.2021 по 27.12.2022 або 694 календарні дні.
У відповідності до підпункту л) пункту 1 Порядку №100 останній застосовується при обчисленні середньої заробітної плати в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (пункт 2 Порядку №100).
Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку №100).
За приписами абзацу першого пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суд вважає, що в спірному випадку середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні позивача повинен проводитися в силу статті 117 КЗпП України, виходячи з кількості календарних (фактичних), а не робочих днів у періоді.
За даними довідки про грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премію, ОСОБА_1 за останні два місяці проходження служби перед звільненням із зазначенням середньоденного та середньомісячного розмірів грошового забезпечення №234 від 13.05.2026, виданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області, середньоденне грошове забезпечення позивача, розраховане відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі Порядок 100), складає 445,63 грн.
Суд відхиляє розрахунок позивача про розмір його середньоденного грошового забезпечення за період із грудня 2020 року по січень 2021 року, тобто за 2 (два) календарні місяці до дати звільнення, наведений у позовній заяві, в розмірі 1 024,35 грн., адже останній виконаний без урахування вимог пункту 4 Порядку №100.
Матеріали справи також не містять належних та достовірних доказів на спростування розміру середньоденного грошового забезпечення позивача в 445,63 грн. відповідно до довідки відповідача №234 від 13.05.2026.
При цьому суд ураховує, що загальна сума, що належала позивачу до виплати від відповідача станом на день його звільнення зі служби в поліції відповідно до довідки відповідача №249 від 22.05.2026 та з урахуванням преюдиційного рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 у справі №640/11657/21, яке набрало законної сили, складає 122 533,65 грн. (74 395,65 грн. + 48 138,00 грн.), а несвоєчасно виплачена її частина в 48 138,00 грн. складає 39,3% від загальної суми до виплати (48 138,00 грн. / 122 533,65 грн.).
Суд також ураховує, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 звернула увагу, що в її постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц було розтлумачено зміст статті 117 КЗпП України та сформульовано висновок, що відшкодування, передбачене цією нормою права, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер, а її заходи спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого.
Розвиваючи цю тезу, Велика Палата Верховного Суду провела аналогію між відшкодуванням за статтею 117 КЗпП України та такими цивільно-правовими інститутами, як збитки та неустойка. Суд зазначив, що дійсний розмір збитків працівника від затримки розрахунку довести складно або неможливо. Тому законодавець з метою захисту інтересів постраждалої сторони встановлює правила, що дозволяють стягнути компенсацію у заздалегідь визначеному розмірі (середній заробіток) у спрощеному порядку, без необхідності доведення працівником точного розміру його втрат.
Таке правове регулювання подібне до інституту неустойки (статті 549-552 Цивільного кодексу України), яка також є способом забезпечення виконання зобов`язання та компенсації втрат кредитора без доведення їх розміру. Водночас аби неустойка не набула ознак каральної санкції, цивільне законодавство надає суду право зменшити її розмір, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України). Це право суду є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Отже, ключовий висновок Великої Палати Верховного Суду полягає в тому, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципи права, зокрема пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації.
Законодавчі положення, внесені Законом №2352, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.
Велика Палата сформулювала нові змістові критерії, які суд має враховувати при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.
Статтю 117 КЗпП України потрібно тлумачити у взаємозв`язку із загальними принципами цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, суд із метою досягнення справедливого балансу між інтересами позивача, який має право на компенсацію від відповідача у зв?язку із затримкою останнього розрахунку позивача при звільненні та несвоєчасною виплатою позивачу 39,3% належних йому сум від відповідача, та інтересами самого відповідача, щоб його відповідальність у спірному випадку не була надмірною, враховуючи тривалий період затримки розрахунки при звільненні, вважає, що позивач має право на отримання від відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні на суму 121 542,02 грн. (445,63 грн. х 694 календарні дні х 39,3%).
Разом із тим, позивачем для захисту своїх порушених прав та інтересів було обрано такий спосіб їх захисту як визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання відповідача виплатити позивачу такий середній заробіток.
Суд зазначає, що визнання частково протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання його виплатити середній заробіток позивачу потребуватиме додаткових дій із боку відповідача для відновлення порушених прав позивача.
У той же час, безпосереднє стягнення вказаних грошових коштів із відповідача на користь позивача сприятиме якнайшвидшому відновленню його порушених прав.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Отже, суд, ураховуючи те, що матеріали справи містять належні та достовірні докази, які дозволяють йому визначити розмір середнього заробітку, який відповідач відповідно до статті 117 КЗпП України повинен сплатити позивачу у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог у даній справі та з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача стягнути на його користь із відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 02.02.2021 по 27.12.2022 в розмірі 121 542,02 грн.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Частиною другою статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
в и р і ш и в :
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з Головного управління Національної поліції в Київській області (ідентифікаційний код 40108616, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2021 по 27.12.2022 в розмірі 121 542,02 грн. (сто двадцять одна тисяча п`ятсот сорок дві грн. 02 коп.).
3. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.
Судове рішення № 141193782, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 30.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 320/33692/23. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: