Єдиний державний реєстр судових рішень ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 рокуСправа № 160/1033/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу №160/1033/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу роботи у подвійному розмірі ОСОБА_1 періоди роботи з 17.05.2010 року по 15.02.2015 року та з 24.05.2016 року по 30.03.2020 року відповідно до ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи у подвійному розмірі ОСОБА_1 періоди роботи з 17.05.2010 року по 15.02.2015 року та з 24.05.2016 року по 30.03.2020 року відповідно до ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення починаючи з 28.01.2025 року з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 28.01.2025 року на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 року у справі № 160/6741/25. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 року у справі №160/6741/25, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, період роботи з 17.05.2010 року по 15.02.2015 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015№ 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 (справа № 1- 5/2018(746/15), з урахуванням висновків суду. На виконання рішення суду від 26.03.2025 року у справі №160/6741/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначено позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 28.01.2025 року. Під час ознайомлення з пенсійної справою позивачем встановлено, що при визначенні коефіцієнту страхового стажу роботи для розрахунку розміру пенсії, Позивачу не було враховано період роботи в туберкульозних та інфекційних закладах у подвійному розмірі з 17.05.2010 року по 15.02.2015 року та з 24.05.2016 року по 30.03.2020 року відповідно до ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення. Позивач звернувся до відповідача із зверненням від 15.11.2025 року № ВЕБ-04001-Ф-С-25- 282472 щодо зарахування періодів роботи в туберкульозних та інфекційних закладах у подвійному розмірі з 17.05.2010 року по 15.02.2015 року та з 24.05.2016 року по 30.03.2020 року відповідно до ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення. Листом від 16.12.2025 року вих. №74236-55795/П-01/8-0400/25, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило, що статтею 60 Закону України № 1788 передбачено, що робота, зокрема, у інфекційних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Згідно зі статтею 24 Закону № 1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Враховуючи викладене, підстави для зарахування періодів роботи з 17.05.2010 року по 15.02.2015 року та з 24.05.2016 року по 30.03.2020 року у подвійному розмірі, відсутні.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 26 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
09 лютого 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 по справі № 160/5741/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту б статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення, період роботи з 17.05.2010 по 15.02.2015 та повторно розглянути заяву від 28.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746-15), з урахуванням висновків суду. На виконання судового рішення, з 28.01.2025 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788, обчислену згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. За період до 01.01.2004 обчислення трудового стажу здійснюється згідно з статтями 56- 63 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788). Відповідно до статті 60 Закону № 1788 час роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідно до статті 24 Закону №1058 страховий стаж враховується в одинарному розмірі. З 1 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховуються в одинарному розмірі, у подвійному розмірі обчислюються періоди роботи в зазначених закладах (відділеннях) тільки для визначення права на пенсію. Таким чином, період роботи позивача з 17.05.2010 по 15.02.2015 та з 24.05.2016 по 30.03.2020 року зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28 січня 2025 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року по справі № 160/5741/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольно частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.02.2025 року № 046350017748 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №2 є протиправним та підлягає скасуванню.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, період роботи з 17.05.2010 року по 15.02.2015 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 (справа № 1- 5/2018(746/15), з урахуванням висновків суду.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року по справі № 160/5741/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України з 28.01.2025 року позивачці було призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, обчислену згідно із нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з Розрахунком стажу «Форма РС право», копія якого знаходиться в матеріалах справи, при призначенні пенсії позивачки періоди її роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я з 17.05.2010 по 15.02.2015 та з 24.05.2016 по 30.03.2020 року зараховано до пільгового стажу (Список 2) в одинарному розмірі (кратність 1) 11 років 6 місяців 1 день.
15 листопада 2025 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 17.05.2010 року по 15.02.2015 року та 24.05.2016 року по 30.03.2020 року в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону № 1788-XII.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №74236-55795/П-01/8-0400/25 від 16.12.2025 року повідомлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 по справі №160/5741/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту б статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення, період роботи з 17.05.2010 по 15.02.2015 та повторно розглянути Вашу заяву від 28.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1- 5/2018(746-15), з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. На виконання судового рішення, з 28.01.2025 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788, обчислену згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Статтею 24 Закону № 1058 передбачено, страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Статтею 60 Закону України № 1788 передбачено, що робота, зокрема, в інфекційних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Згідно зі статтею 24 Закону №1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Враховуючи викладене, зарахувати до страхового стажу у подвійному розмірі згідно зі статтею 60 Закону № 1788 періоди роботи з 17.05.2010 по 15.02.2015 та з 24.05.2016 по 30.03.2020, немає підстав.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування при призначенні пенсії періодів роботи в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я з 17.05.2010 по 15.02.2015 року та з 24.05.2016 по 30.03.2020 року в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, позивачка звернулась з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, який, згідно преамбули, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 1 січня 2004 року Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до частин 1-3 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Отже, відповідно до приписів законодавства, обчислення стажу при розрахунку розміру пенсії здійснюється наступним чином: за період до 01.01.2004 - на підставі записів трудової книжки (ст. 56, 60, 62 Закону України Про пенсійне забезпечення ); починаючи з 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування).
У межах спірних правовідносин питання полягає у правомірності не зарахування відповідачем періодів трудової діяльності з 17.05.2010 по 15.02.2015 та з 24.05.2016 по 30.03.2020, саме у подвійному розмірі.
Так, судом досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 , що видана 15.10.1969 року та встановлено, що ОСОБА_1 в спірні періоди працювала згідно із записами №№24-26, 33-37:
-17.05.2010 року прийнята на посаду молодшої медичної сестри палатної інфекційного боксованого відділення (наказ №105-Л від 17.05.2010 р.);
-16.02.2015 року переведена на посаду молодшої медичної сестри (палатної) терапевтичного відділення з ліжками денного перебування на час відпустки без збереження заробітної плати (наказ №34-Л від 20.03.2015 р.);
-24.05.2016 року прийнята на посаду молодшої медичної сестри (палатної) відділення легеневого туберкульозу для дорослих №2 (наказ №61 від 24.05.2016 р.);
-01.06.2016 року переведена молодшою медичною сестрою (палатною) туберкульозного відділення №15 (наказ №76-ос від 30.05.2016 р.);
- 30.03.2020 року звільнена з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників (наказ №44-ос від 18.03.2020 р.).
Окрім цього, згідно уточнюючої довідки про особливий характер роботи, необхідний для обчислення пенсії №71 від 25.04.2026 року, виданої Державним закладом «Спеціальна медико-санітарна частина №7» Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_1 , підтверджено, що вона дійсно працювала в СМСЧ №7 з повним робочим днем на посаді молодшої медичної сестри (палатної) інфекційного боксованого відділення з 17.05.2010 року по 15.02.2015 року. Відповідно до статті 60 Закону № 1788 час роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Дана професія відноситься до списку №2. СМСЧ №7 перейменовано в ДЗ «СМСЧ №7 МОЗ України» з 02.11.2012 року (наказ №224-0 від 02.11.2012).
Згідно уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №813 від 05.05.2020 року, виданої КП «Дніпропетровська обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_1 , підтверджено, що вона працювала повний робочий день в Комунальному закладі «Павлоградський протитуберкульозний диспансер», Комунальному закладі «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» в період з 24 травня 2016 року по 02 серпня 2016 року на посаді молодшої сестри (палатної) відділення легеневого туберкульозу для дорослих №2 (що передбачена списком №2), з 3 серпня 2016 року по 31 травня 2018 року на посаді молодшої медичної сестри (палатної) відділення легеневого туберкульозу для дорослих №2 (що передбачена списком №2), з 01 червня 2018 року по 30 березня 2020 року на посаді молодшої медичної сестри (палатної) туберкульозного відділення для дорослих №15 (що передбачена списком №2). Комунальний заклад «Павлоградський протитуберкульозний диспансер» реорганізовано шляхом приєднання до Комунального закладу «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» (наказ №138 від 30.05.2018 р.). Комунальний заклад «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради» перетворено на Комунальне підприємство «Дніпропетровське обласне клінічне лікувально-профілактичне об`єднання «Фтизіатрія» Дніпропетровської обласної ради (наказ №228 від 29.12.2018 р.).
Отже, під час розгляду справи встановлено, що протягом спірного періоду позивач працювала у інфекційному закладі охорони здоров`я, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до пунктів 7, 12 частини 1 статті 1 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров`я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.
Відповідно до пункту 1.1 наказу Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження Переліку протитуберкульозних закладів" за №514 від 16.07.2009 протитуберкульозний диспансер є лікувально-профілактичним закладом.
Згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" за №133 від 19.07.1995 туберкульоз є особливо небезпечною інфекційною хворобою.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" за №909 від 04.11.1993 посади: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад); заклади і установи: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри відносяться до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно з статтею 22 Закону України "Про протидію захворюванню на туберкульоз" працівникам протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі, встановлюються підвищені посадові оклади у зв`язку із шкідливими і важкими умовами праці, надбавка за вислугу років та інші надбавки і доплати. Перелік робіт, професій і посад, зайняття яких дає право на підвищені посадові оклади, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до статті 23 даного Закону працівники протитуберкульозних закладів, зазначені у частині першій статті 22 цього Закону, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах у порядку, встановленому пенсійним законодавством.
Згідно з роз`ясненнями, наданими у листі Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 № 625/15-05/039-6, № 10.01.09/2606, № 16918/02-20, заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
При цьому, редакція статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на даний час, а стаття 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не скасовує цю норму та не зупиняє її дію.
Нормами ст.16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 04.12.2019 у справі №689/872/17, від 27.02.2020 № 462/1713/17, які враховуються судом в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України.
Системно аналізуючи вказані норми права, суд дійшов висновку, що протитуберкульозні заклади є інфекційними закладами охорони здоров`я, оскільки здійснюють лікування інфекційного захворювання, а робота в інфекційних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Таким чином, робота позивача з 17.05.2010 по 15.02.2015 та з 24.05.2016 по 30.03.2020 у протитуберкульозному закладі, в незалежності від найменувань посад та внесення змін до найменування закладу, зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні в подвійному розмірі періоду роботи позивача з 17.05.2010 по 15.02.2015 та з 24.05.2016 по 30.03.2020 у протитуберкульозному закладі.
Отже, позивач має право на пільгове обчисленні стажу при обрахунку пенсії із зарахуванням спірного періоду трудової діяльності до стажу роботи у подвійному розмірі.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відмовляючи у зарахуванні періодів роботи позивача з 17.05.2010 по 15.02.2015 та з 24.05.2016 по 30.03.2020 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідач діяв протиправно.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 245 даного Кодексу у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах, з метою захисту порушеного права позивача та з метою подальшого недопущення порушення відповідачем права позивача на пенсію, ефективним та належним способом захисту, з врахуванням заявленого позивачем змісту позовних вимог, є зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи період роботи позивача з 17.05.2010 по 15.02.2015 та з 24.05.2016 по 30.03.2020 у подвійному розмірі.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати спірні періоди до страхового стажу починаючи з 28.01.2025 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України № 1058 пенсія перераховується з дня звернення.
Відповідно до абзацу 7 пункту 1.8 Розділу 1 Порядку № 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу «Дія» дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Позивач звернулась до відповідача із заявою 15.11.2025 про зарахування до пільгового стажу спірних періодів трудової діяльності та перерахунку пенсії, то перерахунок пенсії може бути здійснено з дати звернення із відповідною заявою, а саме з 15.11.2025 року.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень частини 3 статі 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу роботи у подвійному розмірі ОСОБА_1 періоди роботи з 17.05.2010 року по 15.02.2015 року та з 24.05.2016 року по 30.03.2020 року відповідно до ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи у подвійному розмірі ОСОБА_1 періоди роботи з 17.05.2010 року по 15.02.2015 року та з 24.05.2016 року по 30.03.2020 року відповідно до ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення, починаючи з 15.11.2025 року, та провести перерахунок пенсії з 15.11.2025 року.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві грн 48 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева
Судове рішення № 141192722, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 160/1033/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: