Рішення № 141192661, 28.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

про банкрутство) прощенням

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 160/25782/25Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Боженко Н.В.

за участі секретаря судового засідання: Сватко Є.А.

за участі:

представника позивача: Крісак М.В.

представника відповідача: Сухотської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/25782/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» (49000, м. Дніпро, вул. Липинського В`ячеслава, буд. 18, офіс 304, код ЄДРПОУ: 38600516) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

10 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» (далі позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0469880707 від 14.08.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 25629892,50 грн. (20503914,00 грн. за податковим зобов`язанням, 5125978,50 грн. за штрафними санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0465070707 від 12.08.2025 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 28477658,75 грн. (22782127,00 грн. за податковим зобов`язанням, 5695531,75 грн. за штрафними санкціями);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0465090707 від 12.08.2025 року, яким застосовано штраф в розмірі 3400,00 грн. за платежем податок на додану вартість.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність та необґрунтованість висновків акта перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач стверджує, що відповідач не вірно оцінив обставини реорганізації позивача шляхом виділу нового підприємства, а також неналежним чином врахував обставини наступної діяльності виділеного підприємства для правового становища та податкових зобов`язань самого позивача. Окрім цього, невірно застосовано положення п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/25782/25 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Озерянській С.І.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/25782/25 та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.08.2025 року №0469880707, від 12.08.2025 року №0465070707, №0465090707.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 в адміністративній справі №160/25782/25 залишено без змін.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 червня 2026 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року скасовано, справу №160/25782/25 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

23 червня 2026 року адміністративна справа №160/25782/25 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року прийнято справу до розгляду та відкрито провадження по справі №160/25782/25, постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 липня 2026 року

13 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що здобув докази на підтвердження наявності у виділеної юридичної особи складських приміщень та рахунку в банку. Також зазначає, що усі обставини в межах справи про банкрутство стосувались подій, які мали місце значно пізніше правочину щодо виділу юридичної особи. В іншій частині повторює доводи позовної заяви.

13 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що виділене підприємство не має активів та ресурсів, не подавало звітності. Окрім цього, у процедурі банкрутства правонаступника - ТОВ «ФАРБА ОПТ» передані кредиторські заборгованості не були приєднані, що свідчить про їх прощення. Тобто, ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» фактично списано зазначену кредиторську заборгованість, але не включено її до складу доходу всього на 113 910 633,83 грн. у період проведення операції виділу 9 місяців 2022 року.

Підготовче судове засідання, призначене на 14 липня 2026 року, знято з розгляду у зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога». Наступне судове засідання призначене на 18 серпня 2026 року.

21 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Фактично, ГУ ДПС у Дніпропетровській області робить висновки про порушення позивачем п.44.1. п.44,2 ст.44 пп. 134.1.1 .п. 134.1 ст. 134 та п.185.1 ст.185, п.187.1, ст.187. п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України через порушення ТОВ «ФАРБА ОПТ» порядку подання податкової звітності посилаючись виключно на податкову інформацію та матеріали справи про банкрутство. ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» об`єктивно не мало можливості та повноважень контролювати та перевіряти господарську діяльність ТОВ «ФАРБА ОПТ» та відображення даних розподільчого балансу в бухгалтерському та податковому обліку. Також повторює доводи позовної заяви.

Підготовче судове засідання, призначене на 18 серпня 2026 року, відкладене за клопотанням позивача. Наступне підготовче судове засідання призначено на 29 вересня 2026 року.

28 вересня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач пояснює, що контролюючий орган воліє зазначити, що ним також здійснювалися намагання провести перевірку ТОВ ФАРБА ОПТ. Так, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, у зв`язку з отриманням інформації про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «ФАРБА ОПТ» наказом №224-п від 17.01.2023 було призначено документальну позапланову виїзну перевірку на підставі п.191.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, п. п. 69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) з 17.01.2023. За результатами виходу на податкову адресу встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «ФАРБА ОПТ» та товариства за податковою адресою, про що складено акт від 17.01.2023 №210/04-36-07-07/44898301. Даний акт також було направлено ТОВ «ФАРБА ОПТ» за податковою адресою 17.01.2023 листом з рекомендованим повідомленням про вручення зі штриховим ідентифікатором №49107 0583608 7, яке повернулося до відправника 22.02.2023. У довідці про причини повернення/ досилання зазначено «За закінченням терміну зберігання». Для встановлення місцезнаходження ТОВ"ФАРБА ОПТ" та його посадових осіб на Головне управління Національної поліції України у Дніпропетровській області було направлено запит від 17.01.2023 №2048/5/04-36-07-07-06. управління поліції Головного управління Національної поліції України у Дніпропетровській області надійшов лист №43-6/1989 від 24.04.2023, де зазначено, що, зокрема, ТОВ «ФАРБА ОПТ», зареєстроване за адресою: м. Дніпро, вул. Ударників, 27 та за вказаною адресою підприємство та його посадові особи відсутні, фактично за адресою розташована велика промислова зона. До клопотання долучено докази на підтвердження вищевказаних обставин

В підготовче судове засідання, призначене на 29 вересня 2026 року, представники сторін з`явились, надали пояснення щодо клопотання відповідача про витребування матеріалів господарської справи № 904/3967/22. Протокольною ухвалою суду у задоволенні даного клопотання відмовлено. Також представники сторін надали пояснення щодо клопотання відповідача про виклик свідка. Протокольною ухвалою суду у задоволенні даного клопотання відмовлено. Також представники сторін надали пояснення щодо клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи. Протокольною ухвалою суду у задоволенні даного клопотання відмовлено. Також представники сторін надали пояснення щодо клопотання відповідача про долучення додаткових доказів. Протокольною ухвалою суду вказане клопотання задоволено, долучено відповідні докази до справи. В зв`язку з відсутністю інших клопотань суд перейшов до вирішення питання про закриття підготовчого провадження у справі, представники сторін не заперечували.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 27 жовтня 2026 року.

В судовому засіданні призначеному на 27 жовтня 2026 року, заслухано пояснення представника позивача та представника відповідача. В судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога». Наступне судове засідання призначене на 28 жовтня 2026 року.

В судовому засіданні призначеному на 28 жовтня 2026 року, суд дослідив матеріали справи, учасники справи надали пояснення та виступили з промовами в судових дебатах.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи та об`єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Позивач зареєстрований юридичною особою 07.02.2013 року. Номер запису: 12241020000056624, код ЄДРПОУ: 38600516, основний вид економічної діяльності: 46.73. Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний).

01 липня 2025 відповідачем складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача 2939/04-36-07-07-03/38600516 (далі Акт перевірки).

При проведенні документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом встановлено порушення податкового законодавства при проведенні реорганізації шляхом виділу нового підприємства, а саме документальне оформлення операції з виділення активів та зобов`язань ТОВ «Пейнт Трейд» до ТОВ «Фарба Опт». Сукупність обставин, що характеризують дані операції, встановлює відсутність принципу привалювання «сутність над формою», не підтверджують реальність здійснення операції виділення (виділу), оформленої з метою отримання податкової вигоди. Відповідач дійшов висновку про незаконне списання кредиторської заборгованості в результаті здійснення процедури реорганізації.

Згідно висновків Акту перевірки виявлено наступні порушення:

1) пункту 1 статті 109 ЦКУ, підпунктів 98.1.4 пункту 98.1 статті 98, 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, з урахуванням підпункту 14.1.31 п. 14.1 ст. 14, пункту 44.2 статті 44 ПКУ та статті 4 Закону №996, пунктів 1.2 розділу 1 та 2.1 розділу 2 Положення №88, пункту 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід» ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» занизило доходи за 9 місяців 2022 року на 113 910 633,83 грн суму кредиторських заборгованостей нібито переданих на ТОВ "ФАРБА ОПТ" за операцією виділу активів та заборгованостей, а фактично списаних в бухгалтерському обліку, що призвело до заниження податку на прибуток за 9 місяців 2022 року на 20 503 914 грн;

2) 198.5 статті 198, з урахуванням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пункту 198.3 статті 198 ПКУ, ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» занизило податкові зобов`язання з ПДВ за вересень 2022 року на 22 782 127 грн. вартість переданих ТМЦ загальною вартістю 113 910 633,83 грн.;

3) пунктів 201.1, 201.10 статті 201, з урахуванням пункту 1201.2 статті 120 ПКУ, у вересні 2022 року не зареєстрована в ЄРПН податкова накладна на вартість ТМЦ, інших активів, які фактично не використані у господарській діяльності товариства. Відповідальність встановлена пунктом 120.2 статті 120 ПКУ.

24 липня 2025 року позивачем до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області направлено заперечення на акт перевірки від 01.07.2025 року №2939/04-36-07-07-03/38600516.

08 серпня 2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано відповідь на заперечення в якій зазначено про залишення без змін висновків акту перевірки, а заперечення ТОВ «Пейнт Трейд» без задоволення.

Відповідач на підставі Акту перевірки прийняв щодо позивача податкові повідомлення-рішення (надалі - ППР):

1) від 12.08.2025 року №0465070707, яким збільшив податкове зобов`язання з ПДВ на суму 22782127,00 грн, а також застосування штрафну санкцію в сумі 5695531,75 грн;

2) від 14.08.2025 року №0469880707, яким збільшив податкове зобов`язання з податку на прибуток на суму 20503914,00 грн, а також застосування штрафну санкцію в сумі 5125978,50 грн;

3) від 12.08.2025 року №0465090707, яким застосував штрафну санкцію 3400,00 грн.

Вважаючи вищевказані ППР протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з пп. 14.1.36., 14.1.157 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний:

- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 Податкового кодексу України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. Податкового кодексу України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1., 75.2. ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 133.1. ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

За пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Підпунктом 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п. 136.1. ст. 136 Податкового кодексу України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Відповідно до п. 137.1. ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

За п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно п. 193.1. ст. 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків.

Відповідно до п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Особливістю цієї справи є її новий розгляд в суді першої інстанції після її перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Оскільки відповідні висновки Верховного Суду зумовили скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, такі висновки мають визначальне значення для правильного вирішення спору та мають бути оцінені в першу чергу.

З цих підстав суд почергово враховує відповідні висновки Верховного Суду.

Так, Верховний суд вказав: «Зазначаючи про безпідставність висновків контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток, суди попередніх інстанцій виходили переважно з наявності рішення про виділ, розподільчого балансу, актів приймання-передачі майна та документів про передачу кредиторської заборгованості. Водночас поза належною оцінкою залишилися доводи відповідача щодо складу кредиторської заборгованості, відображеної у розподільчому балансі, часу виникнення відповідних зобов`язань, характеру таких зобов`язань та обставин, які, на переконання контролюючого органу, свідчили про відсутність фактичного прийняття цих зобов`язань правонаступником.

Зокрема, як убачається з розподільчого балансу станом на 20 вересня 2022 року, до ТОВ «Фарба Опт» передано активи на суму 113 911 тис. грн, які складаються із запасів (товарно-матеріальних цінностей), деталізованих у додатку № 1 до розподільчого балансу, а також поточні зобов`язання на аналогічну суму, склад і структура яких наведені у додатку № 2 до розподільчого балансу.

При цьому додаток № 2 містить відомості про передачу правонаступнику кредиторської заборгованості за кредитними договорами, заборгованості за неповерненою поворотною фінансовою допомогою, заборгованості за нарахованими та невідшкодованими процентами за кредитами, а також заборгованості, що виникла на підставі договорів переведення боргу».

Встановлюючи склад кредиторської заборгованості, відображеної у розподільчому балансі, час виникнення відповідних зобов`язань, характер таких зобов`язань та згадані контролюючим органом обставини, які на його переконання свідчать про відсутність фактичного прийняття цих зобов`язань правонаступником, суд зазначає наступне.

Сам розподільний баланс міститься в матеріалах справи та містить інформацію про передачу виділеному підприємству ТОВ «Фарба Опт» активів на 113911 млн як запасів, а також пасивів всього на 113911 млн грн, з яких короткострокові кредити банків: 59564 млн та інші поточні зобов`язання: 54347 млн.

Відповідно до додатку 1 до розподільчого балансу, який міститься в матеріалах справи. Цей додаток містить 5041 позицію з відображенням вартості кожної з них. Узагальнено йдеться про передачу хімічних речовин, які використовуються в сфері виробництва окремих товарів для будівництва.

Згідно додатку 2 до розподільчого балансу, який міститься в матеріалах справи та в цій частині відтворено в Акті перевірки пасиви, які передаються до складу новоствореного ТОВ "ФАРБА ОПТ" складаються з наступного: кредиторська заборгованість на загальну суму 113 910 633,83 грн (Сто тринадцять мільйонів дев`ятсот десять тисяч шістсот тридцять три гривні 83 копійки), в тому числі: кредиторська заборгованість по неповернутому кредиту за кредитним договором ТОВ "ІН-ФАКТОР" - № 14-17/ЮЛ від 03.11.17р. на суму 30 000 000грн; кредиторська заборгованість по неповернутому кредиту за кредитним договором ТОВ "СХІД ФІНАНС" - № 16-19/К від 23.12.2019 р. на суму 29 564 226 грн; кредиторська заборгованість по не поверненій фінансовій допомозі за Договором ТОВ "МАРТОКС" № 490 від 26.03.2019 р. на суму 72 800 грн; кредиторська заборгованість по поверненій фінансовій допомозі за Договором ТОВ "ЮРКОМПАРТ" №0608У від 06.08.2019 р. на суму4 700 000грн; кредиторська заборгованість по не відшкодованим кредитним відсоткам за Кредитним договором ТОВ "ІН-ФАКТОР" №14-17/ЮЛ від 03.11.17р. на суму 9 476 262,21 грн; кредиторська заборгованість по не відшкодованим кредитним відсоткам за Кредитним договором ТОВ "СХІД ФІНАНС" №8 16-19/К від 23.12.2019 р. на суму 6 480 746,93 грн; кредиторська заборгованість по не відшкодованим переведеним боргам за Договором ТОВ "АНТЕРІЗ" № б/н від 04.01.2022 р на суму 990 865,31 грн; кредиторська заборгованість по не відшкодованим переведеним боргам за Договором ТОВ "АНТЕРІЗ" № б/н від 26.01.2022 р. на суму7 078 042,82 грн; кредиторська заборгованість по не відшкодованим переведеним боргам за Договором ТОВ "КЛД" № б/н від 04.01.2022 р. на суму1 965 600,75 грн; кредиторська заборгованість по не відшкодованим переведеним боргам за Договором ТОВ "КЛД" № б/н від 04.01.2022 р. на суму 731 008,15 грн; кредиторська заборгованість по не відшкодованим переведеним боргам за Договором ТОВ "ОРІОНІС ГРУП" № б/н від 04.01.2022 р. на суму 1 000015,90 грн; кредиторська заборгованість по не відшкодованим переведеним боргам за Договором ТОВ "ОРІОНІС ГРУП" № б/н від 04.01.2022 р. на суму 1 570 568,11 грн; кредиторська заборгованість по не відшкодованим переведеним боргам ТОВ "ОРІОНІС ГРУП" № б/н від 04.01.2022 р. на суму 1 000 015,90 грн; за Договором кредиторська заборгованість по не відшкодованим переведеним боргам за Договором ТОВ "Сервіс ПРО" № б/н від 04.01.2022 р. на суму 904 024,80 грн; кредиторська заборгованість по не відшкодованим переведеним боргам за Договором ТОВ "Сервіс ПРО" № б/н від 04.01.2022 р. на суму 1 135 571,82 грн; кредиторська заборгованість по не відшкодованим переведеним боргам за Договором ТОВ "Сервіс ПРО" № б/н від 04.01.2022 р. на суму 10 330 637,04 грн; кредиторська заборгованість по не відшкодованим переведеним боргам за договором ТОВ "Сервіс ПРО" № б/н від 01.02.2022 р. на суму 5 131 340,06 грн; кредиторська заборгованість по не відшкодованим переведеним боргам за Договором ТОВ "Сервіс ПРО" № б/н від 04.01.2022 р. на суму1 778 908,03 грн.

Щодо часу виникнення та характеру таких зобов`язань суд витребував у відповідача пояснення в т.ч. з цього питання при прийнятті справи до провадження.

На це відповідач подав новий відзив, в якому окремі пояснення щодо значення часу виникнення у позивача вищевказаних зобов`язань та їх характеру окремо пояснення не навів (наприклад, не вказував, що борги набуто напередодні виділу і з цих підстав виділ належить оцінити як фіктивний). В Акті перевірки зауваження до операції з виділу в цілому цих аспектів не стосувались (у вищевказаному контексті), натомість полягали в наступному.

Відповідач вказує, що йому в ході перевірки позивача не надано оригіналів договорів, згідно яких виникла кредиторська заборгованість. Разом з цим, сам відповідач вказує, що до перевірки надано акт приймання-передачі документів згідно розподільчого балансу ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» від 20.09.2022 відповідно до якого ТОВ «Пейнт трейд» в особі директора Корочкова М.О. передає, а ТОВ "ФАРБА ОПТ" в особі директора Давидова О.О. приймає оригінали відповідних договорів. Тобто, відповідач сам згадує про обставину передачі оригіналів договорів виділеному товариству, в зв`язку з чим цілком очевидно, що в ході перевірки позивача, а не виділеного товариства, позивач таких оригіналів не матиме, оскільки він їх передав в ході виділу.

Відповідач вказує, що новостворене підприємство не реєструвалось платником ПДВ, не подавало звітів 4ДФ про працівників (взагалі не подавало жодної звітності), не подавало форми 20-оПП, хоча мало отримати на склади товару на 113 мільйонів. Також в наявності посилання на ухвалу господарського суду та доводи пов`язані з провадженням у справі про банкрутство. Цим доводам надалі буде надано окрему оцінку. В даному ж аспекті суд зауважує, що вони не стосуються часу та характеру кредиторської заборгованості, яку позивач передав на виділену юридичну особу.

Вказано і те, що ТОВ "ФАРБА ОПТ" уклало договір про надання йому послуг як замовник, однак докази виконання ним своїх зобов`язань відсутні. Разом з цим, не обґрунтовано яким чином позивач повинен був мати в своєму розпорядженні докази щодо виконання іншою юридичною особою укладених нею після виділу правочинів (виділ здійснено 20.09.2022 року, правочин виділеної особи вчинено 22.09.2022 року).

Відповідач також зазначав, що ним у зв`язку з відкриттям провадження про банкрутства ТОВ"ФАРБА ОПТ" наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області №224-п від 17.01.2023 було призначено перевірку. Здійснивши вихід на податкову адресу 17.01.2023, встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «ФАРБА ОПТ» та товариства за податковою адресою про що складено акт від 17.01.2023 №210/04-36-07-07/44898301.

В Акті перевірки також підсумовано, що сукупність обставин виділення активів та зобов`язань ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» на новостворену особу - ТОВ "ФАРБА ОПТ" (код за ЄДРПОУ 44898301), з урахуванням принципу привалювання «сутністю над формою», не підтверджують реальність здійснення операції виділення (виділу), оформленої з метою отримання податкової вигоди, з огляду на наступне:

1. До перевірки не надано Товарно-транспорті накладні (ТТН), інші документи, підтверджуючі вивезення зі складу виділеного за операцією виділу товару ТОВ «ФАРБА Опт».

2. Документи складського обліку, які підтверджують прийняття, знаходження та відвантаження товарів, наприклад: складські квитанції, оборотні відомості (форма 3-11), які використовують для звірки даних складського та бухгалтерського обліку, не надані.

3. До перевірки надано лише акти списання товарів від 20.09.2022 №799, №800,№801 зі складу за адресою м. Дніпро, вул. Стартова, 3, підписані комісією у складі: директор підприємства Корочков М.О., головний бухгалтер - Рожкова О.М., фахівець зі складу обліку - Волинько А.А., завідувач складу - Ковтун О.М. Акт списання товарів це документ, що є підставою для списання з балансу майна, якого немає в наявності. Тобто, до перевірки надані акти списання з балансу ТМЦ у значній кількості, підписані членами комісії з інвентаризації. Однак дані акти не можуть слугувати підтвердженням списання ТМЦ у зв`язку із операцію виділу на ТОВ «ФАРБА-ОПТ».

4. власного транспорту достатньої вантажопідйомності для перевезення такої кількості товарів ТОВ «ФАРБА ОПТ» не мало.

5. Велика кількість переданих на ТОВ «ФАРБА ОПТ» товарів потребує наявності складів при цьому повідомлення за формою 20-ОППподано лише на офіс за адресою м. Дніпро, Чечелівський р-н, вул. Ударників, буд. 27.

6.У ТОВ «ФАРБА ОПТ» відсутні працівники для проведення господарської діяльності. Так, повідомлення про прийняття працівників на роботу та звітність за формою 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», в тому числі на заявленого керівника - ОСОБА_1 (РНОКПП3243405597) до ДПІ за місцем реєстрації не подавалась. Таким чином, не відомо якими силами здійснювалось розвантаження ТМЦ, нібито прийнятого від ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД».

7. ТОВ «ФАРБА ОПТ» зареєстровано за юридично адресою: УКРАЇНА, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., м. ДНІПРО, ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ Р-Н, вул. УДАРНИКІВ, буд. 27, проте фактично присутність за даною адресою не підтверджена за результатами виходу на податкову перевірку (Акт від 17.01.2023 №210/04-36-07-07/44898301), у відповідь на запит ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Головне управління Національної поліції України у Дніпропетровській області листом №34486/5 від 03.05.2023 повідомлено, що ТОВ «ФАРБА ОПТ» та його посадові особи відсутні за податковою адресою. Також, дана адреса є адресою масової реєстрації.

8. ТОВ «ФАРБА ОПТ» не реєструвалось платником ПДВ при тому що за операцією виділу на баланс отримано ТМЦ загальною вартістю 113 910 633,83 грн., реалізація якої потребує обов`язкової реєстрації платником ПДВ.

9. До контролюючого органу з 20.09.2022 (дата державної реєстрації) по 14.03.2023 (дата визнання банкрутом) взагалі ніякої звітності не надавалось, що свідчить про відсутність господарської діяльності.

10. Аналіз переданих на ТОВ «ФАРБА ОПТ» кредиторські заборгованості по взаємовідносинами з такими контрагентами: TOB"АНТЕРІЗ", ТОВ "ІНФАКТОР", ТОВ "КПД", TOB"МАРТКОС", TOB"OСЙOHICГРУП", ТОВ "СЕРВІС ПРО", ТОВ "СХІД ФІНАНС"

Отже, сам відповідач в Акті перевірки визначив усі мотиви, з яких фактично ставить під сумнів реальність виділу. У відзиві відповідач лише розвиває ці доводи. Як наслідок, судом на виконання зауваження Верховного Суду «надано належну оцінку доводам відповідача щодо складу кредиторської заборгованості, відображеної у розподільчому балансі, часу виникнення відповідних зобов`язань, характеру таких зобов`язань та обставин, які, на переконання контролюючого органу, свідчили про відсутність фактичного прийняття цих зобов`язань правонаступником».

За результатом такої оцінки констатовано, що доводи відповідача в цій частині полягали у викладі складу кредиторської заборгованості по підприємствам із зазначенням дат та номерів відповідних договорів та короткою характеристикою самих підприємств. Самостійних зауважень на користь висновку про нереальність операції з виділу та її наслідків для бухгалтерського обліку та податкових правовідносин з підстав часу виникнення у позивача відповідної кредиторської заборгованості, а також характеру таких зобов`язань відповідач не сформулював ані в Акті перевірки, ані у відзиві, в т.ч. не вказував, наприклад, що борги накопичено неприродним чином напередодні виділу або що спосіб їх накопичення з певних підстав повинен розцінюватися як такий, що в подальшому дозволить охарактеризувати виділ як фіктивний.

В свою чергу суд не є податковим органом вищого рівня та з власної ініціативи не може та не повинен розглядати господарські правовідносини в тому аспекті, в якому вони не були предметом розгляду контролюючим органом, натомість суд надає оцінку правомірності прийнятим ППР та підставам їх прийняття, викладеним в Акті перевірки.

Адміністративний суд не наділений повноваженням змінювати мотиви, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення, тобто втручатися у дискрецію останнього в частині вибору правового обґрунтування прийнятого ними рішення, яке може бути предметом судового оскарження.

Це означає, що адміністративний суд перевіряє рішення суб`єкта владних повноважень виключно в межах тих підстав, обставин і доводів, які зазначені безпосередньо в оскаржуваному рішенні, а не ті, що були виявлені пізніше.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.06.2026 року у справі №300/4750/24.

Отже, зауваження Верховного Суду щодо повноти судового розгляду в цій частині враховано та усунуто.

Також Верховний Суд зазначав: «Посилаючись на нереальність передачі активів і зобов`язань, контролюючий орган протягом усього розгляду справи наголошував не лише на відсутності у ТОВ «Фарба Опт» необхідних ресурсів для прийняття товарно-матеріальних цінностей, перелік яких налічує понад п`ять тисяч позицій, а й на обставинах, пов`язаних із подальшою реалізацією прав кредиторів за зобов`язаннями, відображеними у додатку № 2 до розподільчого балансу, та їх співвідношенням із матеріалами справи про банкрутство ТОВ «Фарба Опт».

Однак наведені доводи відповідача фактично не стали предметом окремої оцінки судів попередніх інстанцій. Обмежившись висновком про те, що матеріали справи про банкрутство відображають обставини, які виникли після завершення процедури виділу, суди не встановили, чи можуть такі обставини у сукупності з іншими доказами впливати на оцінку реальності передачі активів та зобов`язань, відображених у розподільчому балансі, а відтак і на правильність формування показників податкового обліку позивача.

Особливого значення ці обставини набувають з огляду на те, що саме передача вказаних зобов`язань правонаступнику була покладена судами в основу висновку про відсутність підстав для визнання відповідної кредиторської заборгованості доходом позивача».

Відповідач в Акті перевірки з цього питання зазначав: до перевірки не надано повідомлення ТОВ «Пейнт Трейд» кредиторів щодо наміру здійснення операції виділу. Також, у процедурі банкрутства правонаступника - ТОВ «ФАРБА ОПТ» передані кредиторські заборгованості не були приєднані, що свідчить про їх прощення. Тобто, ТОВ «ПЕЙНТ ТРЕЙД» фактично списано зазначену кредиторську заборгованість, але не включено її до складу доходу всього на 113 910 633,83 грн. у період проведення операції виділу - 9 місяців 2022 року.

До пояснень, наданих позивачем до суду 13.07.2026 року, долучені докази повідомлення кредиторів позивача про виділ. Йдеться про тих же 7 кредиторів, яких визначає відповідач в Акті перевірки.

В свою чергу відповідач не надав до суду доказів затребування у позивача такої інформації. Згідно наданих відповідачем 28.09.2026 року копій запитів відповідач не затребував у позивача відповідних повідомлень. Отже, ці документи стосуються обставин справи, однак відповідач відповідного питання не з`ясовував.

Таким чином, Верховний Суд звернув увагу на доводи відповідача щодо подальшої долі переданої кредиторської заборгованості. Відповідач в свою чергу фактично стверджував, що цей борг було прощено, оскільки він відсутній в переліку кредиторських вимог в межах справи про банкрутство ТОВ «ФАРБА ОПТ». В такому ж розумінні відповідач викладав свою позицію і у відзиві.

Оцінюючи обставини подальшої долі переданої заборгованості суд зазначає наступне.

Рішенням учасника ТОВ «Пейнт Трейд» від 28.12.2021 року №281221ПТ прийнято рішення про виділ з ТОВ «Пейнт Трейд» нової юридичної особи та передачу їй активів та пасивів у вигляді частини майна та частини зобов`язань згідно з передавальним актом та розподільчим балансом.

Згідно з розподільчим балансом складеним станом на 20.09.2022 року, який затверджений Рішенням учасника ТОВ «Пейнт Трейд» від 20.09.2022 року №200922ПТ, Товариству з обмеженою відповідальністю «Фарба Опт» були передані у приватну власність частина активів (запаси) на загальну суму 113910633,83 грн. та пасивів (короткострокові кредити банків, інші поточні зобов`язання) на загальну суму 113910633,83 грн.

За інформацією, що розміщена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарба Опт», код ЄДРПОУ: 44898301 є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд».

Фактична передача товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Пейнт Трейд» до ТОВ «Фарба Опт» підтверджується додатком №1 до розподільчого балансу та актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №№1, 2, 3, 4 від 20.09.2022 року.

Фактична передача зобов`язань від ТОВ «Пейнт Трейд» до ТОВ «Фарба Опт» підтверджується додатком №2 до розподільчого балансу та актом прийому-передачі документів від 20.09.2022 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2022 року відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Фарба Опт».

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 року, зокрема припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарба ОПТ" , припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Пархоменко Тетяни Вікторівни, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарба ОПТ" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців до 13.03.2024 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2023 року, зокрема затверджено звіт ліквідатора №01-32/35-06 від 14.06.2023 та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарба ОПТ", ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарба ОПТ".

В наданих матеріалах справи про банкрутство ТОВ «Фарба Опт» наявні звіти розпорядника майна ТОВ «Фарба Опт» про діяльність у справі про банкрутство: за період з 23.11.2022 року по 30.12.2022 року, складений 30.12.2022 року про вжиті заходи щодо пошуку майна боржника за цей період; за період січень 2023 року, складений 02.02.2023 року про вжиті заходи щодо пошуку майна боржника за цей період; за період з 23.11.2022 року по 23.02.2023 року, складений 23.02.2023 року про результати розшуку майна боржника та проведення аналізу фінансово-господарської діяльності станом на 23.02.2023 року; за період з 01.02.2023 року по 28.02.2023 року, складений 03.03.2023 року про вжиті заходи щодо пошуку майна боржника в лютому 2023 року.

Наявні звіти за результатами проведеного аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності, а також аналіз на предмет виявлення ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства ТОВ «Фарба Опт» складені станом на 23.02.2023 року та станом на 14.06.2023 року та в них вказано про збитковість господарської діяльності станом на 23.02.2023 року та на 14.06.2023 року, за даними бухгалтерського обліку боржника на його балансі не обліковується дебіторська заборгованість, зроблено висновок про скрутне фінансове становище.

Звіт ліквідатора про результати ліквідаційної процедури у справі про банкрутство складений станом на 14.06.2023 року містить інформацію про проведену роботу з розшуку майна боржника та в ньому зроблено висновок про неможливість погашення кредиторської заборгованості через відсутність такого майна.

В процедурі банкрутства було проведено інвентаризацію станом на 13.01.2023 року та на 14.06.2023 року, складено акти інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами, про результати інвентаризації наявних коштів, фінансових інвестицій, інвентаризаційні описи запасів, матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, необороних активів.

Ліквідаційний баланс був складений ліквідатором станом на 14.06.2023 року та не містить показників, крім суми непогашеної кредиторської заборгованості.

Вимога кредитора у процедурі банкрутства - це процесуальне вираження права кредитора на виконання зобов`язання боржником, яке реалізується шляхом пред`явлення в установленому законом порядку і має бути підтверджене рішенням (ухвалою суду про визнання кредиторських вимог та ухвалою за результатами проведення попереднього засідання). Вимога кредитора конкретизує обсяг прав кредитора щодо боржника і забезпечує участь кредитора у процедурі розподілу активів боржника поміж учасниками провадження у справі про банкрутство.

В процедурі банкрутства реалізація права кредитора на погашення його вимог не залежить в повній мірі від його волі, яка в першу чергу впливає лише на право звернення з відповідною вимогою в межах процедур банкрутства за наявності умов, прямо визначених нормами КУзПБ.

Отже, зміст зобов`язання у цивільних правовідносинах становить обов`язок боржника виконати певну дію або утриматися від її виконання, який існує незалежно від процесуальних аспектів, а вимога кредитора у справі про банкрутство - це спосіб реалізації права кредитора на виконання цього зобов`язання у межах та спосіб прямо визначений нормами КУзПБ.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2025 року у справі №902/560/20.

Вищевказане узгоджується з висновками Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19.

Таким чином, незаявлення вимог до боржника саме по собі не свідчить про неіснування таких вимог. Як наслідок, відповідач використовував хибну логіку, вважаючи, що якщо певні вимоги не заявлялися в межах справи про банкрутство, то їх не існує.

Більш того, відповідач жодним чином не обґрунтував, чому він вважає такі вимоги припиненими саме в зв`язку з їх (на момент затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство) прощенням, а не, наприклад, подальшим відступленням, взаємним зарахуванням і тд. Для з`ясування цих обставин відповідач в т.ч. мав би уточнити стан заборгованості у кредиторів, натомість відповідач вдався до невиправданого спрощення та презюмування обставини, що нічим не передбачено.

Також важливо зауважити, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 року у справі №813/2901/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі №520/6006/21, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.07.2023 року у справі №813/2901/18.

На відміну від інших в адміністративному судочинстві тягар доказування покладається на суб`єкта владних повноважень, а не на позивача. При цьому суб`єкт владних повноважень може посилатися лише на докази, які були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що вони не були отримані ним до його прийняття з незалежних від нього причин.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 року у справі №420/9371/22, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.04.2023 року у справі №809/1879/16, від 29.03.2023 року у справі №620/19132/21, від 13.02.2025 року у справі №420/12149/23.

На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.09.2023 року у справі №200/2859/19-а.

При вирішенні спору цього спору, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.10.2023 року у справі №1.380.2019.004162.

У справі Кобець проти України Європейський суд з прав людини, керуючись критерієм доведення поза розумним сумнівом (рішення у справі Авшар проти Туреччини), вказав, що таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Принцип оцінки доказів поза розумним сумнівом полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення (рішення від 14.02.2008 у справі Кобець проти України).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.06.2023 року у справі №826/5397/18.

Враховуючи вищевказане, суд визнає необґрунтованим в цілому підхід відповідача, за яким відповідач як суб`єкт владних повноважень обмежився твердження (яке до того ж раніше суд вже оцінив як недостатньо обґрунтоване), після чого вважав, що особа має спростувати відповідну обставину.

Більш того, в даному випадку йдеться навіть не про поведінку позивача, а про поведінку іншого суб`єкта (виділеної юридичної особи). Натомість відповідач фактично поклав на позивача тягар доказування правомірності його дій з огляду на поведінку іншого суб`єкта господарювання. В цьому аспекті доцільно зважати на принцип індивідуальної відповідальності.

Також слід враховувати, що відповідач не ставив під сумнів реальність такої заборгованості в період її перебування у позивача. В свою чергу відповідач лише оспорював факт її перехід до іншої особи, однак свою позицію в цій частині належним чином не довів.

Відповідно, оцінивши на виконання зауваження Верховного Суду доводи відповідача в цій частині суд зауважує, що наявні в справі докази жодним чином не спростовують фактичного переходу до правонаступника товарно-матеріальних цінностей, зазначених у розподільчому балансі, в той час як саме відповідач мав доводити своє твердження про те, що такого переходу не було. Висловлені ним доводи в частині посилання на зміст висновків суду в межах провадження у справі про банкрутство вищевказаного не підтверджує з огляду на раніше зазначені висновки суду.

Також Верховний Суд звертав увагу на доводи відповідача щодо «відсутності у ТОВ «Фарба Опт» трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, повідомлень за формою 20-ОПП, а також на обставини, встановлені під час процедури банкрутства цього товариства».

Доводи в частині провадження у справі про банкрутство судом вже оцінено раніше. Додатково слід зауважити, що кількість часу між виділом (20.09.2022 року) та провадженням у справі про банкрутство є достатньою для можливості настання відповідних наслідків для фінансового стану юридичної особи в результаті господарської діяльності. При цьому відповідач звертав увагу на ініціювання провадження про банкрутство через 2 місяці після виділу, однак реєстр грошових вимог ТОВ "Фарба ОПТ" вперше складався лише на виконання ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2023 року. Таким чином, вимоги одного з кредиторів в листопаді 2022 року не характеризують стан розрахунків з іншими кредиторами, навіть в разі визначення такого стану виключно крізь призму заявлення таких вимог в межа провадження у справі про банкрутство. Разом з цим, сам по собі такий підхід вже є необґрунтованим, про що вказано судом раніше.

Щодо ресурсів ТОВ «Фарба Опт» суд зазначає наступне.

Передусім належить оцінити доводи відповідача про те, що «присутність за даною адресою не підтверджена за результатами виходу на податкову перевірку (Акт від 17.01.2023 №210/04-36-07-07/44898301), у відповідь на запит ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Головне управління Національної поліції України у Дніпропетровській області листом №34486/5 від 03.05.2023 повідомлено, що ТОВ «ФАРБА ОПТ» та його посадові особи відсутні за податковою адресою».

Водночас, раніше сам відповідач апелював до того, що вже в листопаді 2022 року розпочато провадження у справі про банкрутство. Однак навіть не зважаючи на таку суперечливість слід підкреслити, що в даній справі існував безспірний проміжок, який обчислювався місяцями, впродовж якого ТОВ «ФАРБА ОПТ» перебувало в статусі самостійного суб`єкта господарювання, щодо якого не існувало провадження у справі про банкрутство. Відповідно, ставлячи під сумнів реальність виділу та усіх похідних правових наслідків відповідач в першу чергу мав би довести, що саме в цей проміжок часу реальної господарської діяльності не велося. Натомість відповідач фактично ставив під сумнів діяльність, наприклад, впродовж 2022 року, посилаючись на події, які мали місце не в цей проміжок часу, а вже після нього. Іншими словами, становище в 2023 році не дозволяє однозначно визначити становище в 2022 році, однак фактично саме таким чином відповідач використав аргументи про здійснений вихід на підприємство. В свою чергу впродовж 2022 року ТОВ «ФАРБА ОПТ» уклало правочин, через який в подальшому і ініційовано провадження у справі про банкрутство, а також подавало відзив в межах такого провадження, що вказує на те, що принаймні впродовж певного проміжку часу підприємство функціонувало.

Щодо безпосередньо ресурсів ТОВ «ФАРБА ОПТ» суд зауважує, що в даному аспекті відповідач ставить в провину позивачу стан господарської діяльності іншого суб`єкта господарювання, що в цілому є необґрунтованим.

Окрім цього, щодо достатності ресурсів для здійснення господарських операцій слід зважати на те, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагент податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ним договором.

Чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, земельних ділянок тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.

Аналогічні правові висновки міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 20.09.2024 року у справі №160/10727/22.

При цьому сталою та послідовною практикою Верховного Суду є позиція що інформація, яка міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів, носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства добросовісним платником податку. Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постанові від 30 вересня 2021 року у справі №400/1986/19. У постанові від 03 вересня 2019 року у справі №810/3790/17 Верховний Суд також вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів Позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.07.2024 року у справі №803/1174/17.

Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.09.2024 року у справі №380/18771/22.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником

Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі

Інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.07.2024 року у справі №440/2167/19.

Стосовно об`єктивних факторів збитковості розглядуваних (оспорюваних) операцій суд зазначає, що законодавець надав платнику податків право здійснювати господарську діяльність на власний ризик та можливість самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, з огляду на мету отримання економічного ефекту і приросту активів в майбутньому, а також самостійно обирати виконавців послуг або постачальників товарів, а, відтак, продаж позивачем продукції за ціною нижчою виробничої собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача. Збитковість операції виключає право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі доведення податковим органом відсутності у платника податків розумної ділової мети, свідомого здійснення платником податків завідомо збиткових операцій з метою отримання, зокрема, податкових вигод тощо.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі №200/4942/20-а.

Вищевказані правові висновки в даній справі належить застосувати за аналогією як такі, що відображають належний підхід в доказуванні та розподілі наслідків від податкової дисципліни кожного з учасників господарських відносин.

З цих підстав суд визнає недостатніми доводи відповідача щодо фактично нереального здійснення господарської діяльності ТОВ «ФАРБА ОПТ», а також щодо застосування навіть таких доводів як підстави для притягнення до відповідальності позивача.

Отже, на виконання зауваження Верховного Суду суд оцінив доводи відповідача, якими він ставив під сумнів не правові наслідки реорганізації, а фактичне здійснення передачі майна у тому обсязі, який відображений у додатку № 1 до розподільчого балансу, за результатами такої оцінки відповідні доводи визнано необґрунтованими.

Також Верховний Суд підсумовував: «Разом із тим предметом спору у цій справі є не лише належне документальне оформлення процедури виділу, а й обґрунтованість висновків контролюючого органу про фактичну відсутність передачі тих активів та зобов`язань, які стали підставою для відображення відповідних наслідків у податковому та бухгалтерському обліку.

…

Разом із тим суди передчасно дійшли висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки належним чином не дослідили та не надали оцінки доводам контролюючого органу щодо фактичної передачі товарно-матеріальних цінностей, зазначених у додатку № 1 до розподільчого балансу, реальності та подальшої долі зобов`язань, відображених у додатку № 2 до нього, а також значенню обставин, встановлених у межах процедури банкрутства ТОВ «Фарба Опт», для оцінки реальності переходу активів і зобов`язань до правонаступника».

На виконання цього зауваження суд повторно оцінив доводи контролюючого органу про фактичну відсутність передачі тих активів та зобов`язань, які стали підставою для відображення відповідних наслідків у податковому та бухгалтерському обліку, в результаті чого констатував, що такі висновки є недостатньою мірою обґрунтовані та доведені, в зв`язку з чим не можуть бути підставою для визначення позивачу податкових зобов`язань.

При цьому судом належним чином досліджено та надано оцінку доводам контролюючого органу щодо фактичної передачі товарно-матеріальних цінностей, зазначених у додатку № 1 до розподільчого балансу, реальності та подальшої долі зобов`язань, відображених у додатку № 2 до нього, а також значенню обставин, встановлених у межах процедури банкрутства ТОВ «Фарба Опт», для оцінки реальності переходу активів і зобов`язань до правонаступника. За результатом такого дослідження та оцінки констатовано, що доводи контролюючого органу не мали під собою достатнього фактичного підтвердження, не були належним чином обґрунтовані та доведені, натомість мали характер припущень та помилкових висновків, які не враховували істотні обставини справи.

Підсумовуючи, усі зауваження Верховного Суду при новому розгляді справи враховано в повному обсязі.

Щодо нового розгляду справи по суті суд зауважує, що Верховний Суд при касаційному перегляді справи також констатував, що сама по собі передача кредиторської заборгованості правонаступнику внаслідок виділу не є тотожною її списанню чи припиненню та не свідчить автоматично про виникнення доходу у юридичної особи, що реорганізується. Такий висновок відповідає правовій природі виділу як форми реорганізації та не викликає заперечень у суду касаційної інстанції.

Отже, підстави для автоматичного висновку про виникнення у позивача доходу від передачі заборгованості відсутні. Разом з цим, підстави для такого висновку з огляду на фактичні обставини конкретної передачі заборгованості в даній справі також відсутні, що по суті вже встановлено судом саме під час врахування зауважень Верховного Суду.

В цій частині суд також зауважує, що фактична передача товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Пейнт Трейд» до ТОВ «Фарба Опт» підтверджується додатком №1 до розподільчого балансу та актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №№1, 2, 3, 4 від 20.09.2022 року. Фактична передача зобов`язань від ТОВ «Пейнт Трейд» до ТОВ «Фарба Опт» підтверджується додатком №2 до розподільчого балансу та актом прийому-передачі документів від 20.09.2022 року.

Щодо додатково наданих до суду доказів суд зазначає наступне.

Як вже зазначав суд, відповідач не затребував у позивача відповідних документів, в зв`язку з чим вони можуть бути прийняті до розгляду судом в ході розгляду даної справи.

Разом з цим суд зауважує, що вказані докази хоча й свідчать на користь позиції позивача, однак ця обставина в будь-якому випадку не змінює висновків суду по суті розгляду справи.

Позивачем також надано до суду разом з поясненнями від 13 липня 2026 року договір суборенди, за умовами якого ТОВ «ФАРБА ОПТ» мало господарське приміщення. При цьому відповідач в цілому не встановлював обставини щодо необхідної площі для збереження відповідних товарів, в зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що підтверджена площа була б недостатньою.

Також важливо зауважити, що відсутність у податкового органу певної інформації, в т.ч. з огляду на невиконання платником податків обов`язку з подання звітності, ще не свідчить про відсутність або наявність відповідних подій в господарській діяльності. В іншому ж випадку позбавлені сенсу положення податкового законодавства про відповідальність в зв`язку з обставинами подання звітності та повноваження контролюючого органу щодо визначення податкових зобов`язань для правовідносин в минулому.

Щодо ППР від 12.08.2025 року №0465090707 суд зазначає, що воно мало похідний характер від ППР від 12.08.2025 року№0465070707, в зв`язку з чим також підлягає скасуванню.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 24224,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.09.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» (49000, м. Дніпро, вул. Липинського В`ячеслава, буд. 18, офіс 304, код ЄДРПОУ: 38600516) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 12.08.2025 року №0465070707, від 12.08.2025 року №0465090707, від 14.08.2025 року №0469880707.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейнт Трейд» (49000, м. Дніпро, вул. Липинського В`ячеслава, буд. 18, офіс 304, код ЄДРПОУ: 38600516) сплачений судовий збір у розмірі 24 224,00 гривень (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 04 листопада 2026 року.

Суддя Н.В. Боженко