Ухвала суду № 141192505, 03.11.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
03.11.2026
Номер справи
160/33401/26
Номер документу
141192505
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 листопада 2026 рокуСправа № 160/33401/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Качанок О.М., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 11.03.2022 № 318к у частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 17.03.2022 № 363о/с у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України;

- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді начальника чергової частини ВП № 10 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області або, якщо поновлення саме на цій посаді об`єктивно неможливе, вирішити питання поновлення відповідно до законодавства на рівнозначній посаді з урахуванням спеціального звання та кваліфікації;

- стягнути з ГУНП в Дніпропетровській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 18.03.2022 до дня фактичного поновлення на службі, у розмірі, визначеному на підставі офіційних даних відповідача та застосовних норм законодавства, з урахуванням податків та обов`язкових платежів.

Ухвалою суду від 21.10.2026 позовну заяву залишено без руху.

Вказаною ухвалою запропоновано позивачу, протягом десяти календарних днів з дати отримання вказаної ухвали, усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:

- документа про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн, сплаченого за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37988155; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу - *; 101; ____ (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____ (ПІБ позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд;

- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами поважності причин пропуску строку звернення.

29.10.2026 від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з позовом.

Доказів сплати судового збору не надано.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач посилається на різке погіршення здоров`я та стаціонарне лікування у березні 2022 року, при цьому вказуючи, що посилається на лікування не як на абстрактне пояснення всього тривалого пропуску строку, а як на конкретну обставину початкового періоду, коли приймалися оскаржувані рішення. Також позивач заперечує факт ознайомлення його з наказом про застосування до нього дисциплінарного стягнення та посилається на необхідність дослідження усіх доказів, що стосуються предмету розгляду справи, вказуючи, серед іншого, що ключовим окремим питанням залишається достовірність і належність доказу, на який посилався суд у попередній справі, щодо ознайомлення саме з наказом № 318к від 01.04.2022, а також щодо дати ознайомлення з наказом № 363о/с.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

Як вже вказувалось в ухвалі суду від 21.10.2026, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Частиною першою та другою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, законодавець установив диференційований підхід до визначення строків звернення до адміністративного суду залежно від характеру спірних правовідносин та предмета судового оскарження.

Водночас, у разі встановлення спеціальним законом іншого строку звернення до адміністративного суду застосуванню підлягають положення такого спеціального закону.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/241/21, проаналізувавши положення частини п`ятої статті 122 КАС України, дійшла висновку, що нею встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, однак такі не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Також суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).

Між тим, відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, строк, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Позивач просить суд, серед іншого, визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 11.03.2022 № 318к у частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Дніпропетровській області від 17.03.2022 № 363о/с у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України.

У постанові від 30.04.2025 у справі № 260/5703/24 Верховний Суд підтвердив, що перебіг строку судового оскарження дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції пов`язується саме з ознайомленням поліцейського з наказом по особовому складу про реалізацію дисциплінарного стягнення, а не виключно з датою видання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Слід вказати, що у первісній заяві про поновлення строку звернення до суду позивач вказував, що 18.03.2022 йому стало відомо про факт звільнення та він отримав копію наказу № 363 о/с.

До того ж судом встановлено, та не заперечується позивачем, що останній вже звертався з позовними заявами до суду з аналогічними вимогами, зокрема, у справі № 160/1310/23 та № 160/8399/23.

Так, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі № 160/1310/23 позовну заяву повернуто позивачу. Попередньою ухвалою цього суду у згаданій справі позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху з підстав пропуску строку звернення до суду.

До того ж, згідно постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі № 160/8399/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 (якою позовну заяву про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, було повернуто позивачу), залишено без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 160/8399/23 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Овчаренко Ольги Миколаївни на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі № 160/8399/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

В постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 20.09.2023 у справі № 160/8399/23, зокрема, вказано: «Як видно з адміністративного позову, позивач оскаржує накази Головного управління НП в Дніпропетровській області від 11.03.2022 та від 17.03.2022 про звільнення за служби.

В свою чергу, відповідно до копії наказу Головного управління НП в Дніпропетровській області від 17.03.2023 №363 о/с, позивач отримав відповідний наказ 18.03.2021 р. про що свідчить здійснений власноруч напис. (а.с. 132)

З наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 11.03.2022 позивач ознайомився 01.04.2022 р.

Як видно з копії першої сторінки послужного списку ОСОБА_1 , трудову книжку та військовий квиток ним отримано 17.03.2022.

Натомість, з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 21.04.2023, тобто після спливу більше одного року з моменту ознайомлення з наказами, отримання трудової книжки та військового квитка.

В апеляційній скарзі позивач заперечує проти отримання ним копій наказів, трудової книжки та військового квитка.

Між тим, як видно з матеріалів справи 25.01.2023 позивач вже звертався до суду з адміністративним позовом про оскарження наказів про звільнення від 11.03.2022 та від 17.03.2022, який було повернуто судом першої інстанції у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Матеріали справи містять копію адміністративного позову ОСОБА_1 , в додатках до позовної заяви зазначено, що разом з позовом до суду подається копію трудової книжки, копія наказу від 11.03.2022 №318к, копія наказу від 17.03.2022 №363о/с. (а.с. 97-111)

Вказане безумовно спростовує твердження позивача про те, що він не отримував копій наказів, трудової книжки.».

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не потребують доказування при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд наголошує, що вказані обставини щодо факту ознайомлення позивача зі спірними наказами встановлені відповідними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, а тому суд позбавлений процесуальних повноважень здійснювати повторну оцінку або переоцінювати фактичні обставини справи, які вже встановлені судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили, оскільки це суперечило б фундаментальному принципу юридичної визначеності.

До того ж сам факт пред`явлення позивачем попередніх позовів щодо оскарження відповідних наказів є беззаперечним процесуальним підтвердженням того, що позивач був повністю обізнаний з існуванням та змістом оскаржуваних актів щонайменше на момент такого звернення.

Тому суд наголошує, що в даному випадку незалежно від будь-яких розбіжностей чи заперечень стосовно точної календарної дати первинного вручення та/або ознайомлення позивача зі спірними наказами, сам факт їх судового оскарження позивачем відбувся ще у 2023 році.

З моменту вказаного оскарження та ухвалення відповідних судових рішень до дати повторного звернення з даним позовом минуло близько трьох років.

За таких обставин, незалежно від способу відрахування процесуального строку, передбаченого статтею 122 КАС України (або спеціальними нормами Дисциплінарного статуту Національної поліції України, чинними з 01.05.2022 (якщо враховувати, серед іншого, з міркувань позивача, події періоду 2023 - 2026 років)) строк звернення до суду є об`єктивно та суттєво пропущеним.

До того ж, суд вказує, що грошова вимога за вимушений прогул нерозривно пов`язана з попередніми вимогами, викладеними у позові.

Слід зазначити, що публічно-правові відносини у сфері проходження та припинення служби в поліції за своєю природою вимагають особливої юридичної визначеності, оперативності та стабільності.

Строки звернення до суду слугують меті забезпечення передбачуваності, в тому числі, для відповідача та інших осіб в частині того, що після спливу визначеного законом часу прийняте рішення або вчинена дія не підлягатимуть сумніву.

Суд зобов`язаний враховувати справедливий баланс між приватним інтересом позивача щодо доступу до суду та публічним інтересом відповідача щодо стабільності й остаточності правовідносин.

Окрім того на даній процесуальній стадії (вирішення питання про дотримання строків звернення до суду) суд перевіряє виключно наявність процесуальних підстав для прийняття позовної заяви до розгляду та не здійснює оцінку обґрунтованості позовних вимог і дослідження усіх доказів по суті справи, про що фактично просить позивач у заяві про поновлення строку звернення до суду.

Також як вже мовилось в ухвалі від 21.10.2026 наведені вище обставини, такі як різке погіршення здоров`я та стаціонарне лікування у березні 2022 року; відсутність повного комплекту матеріалів службового розслідування; необхідність отримувати документи, що перебували у володінні відповідача; спір щодо факту й належності його ознайомлення саме з наказом № 318к; звернення до ГУНП та попередні звернення до адміністративного суду; отримання матеріалів після адвокатського запиту; а також подальші дії з перевірки обставин у кримінальному провадженні № 62024170030001401, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Окрім цього, позивачем у заяві від 29.10.2026 не наводить інших обгрунтованих підстав для поновлення строку звернення до суду.

За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 121 КАС України, зокрема, сформульованою у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19, «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Суд зауважує, що у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28 березня 2006 року (справа Мельник проти України) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, установлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Зазначені правові висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 30 серпня 2023 року у справі № 520/6827/22.

У постанові від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19 Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб`єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16.

У численній практиці Верховного Суду неодноразово, зокрема, у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 0940/1181/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 823/1915/18, від 22 січня 2020 року у справі № 826/4464/17, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, висловлена позиція, згідно з якою пропуск відповідного строку на звернення до суду через необізнаність щодо прийнятих актів законодавства або байдужість до своїх прав чи небажання скористатися цим правом не є поважними причинами пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд зазначає, що в даному випадку реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежало виключно від нього самого.

Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Позивачем не надано та не зазначено жодних об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом і підстав, з яких він вважає ці причини поважними.

З урахуванням викладеного, суд визнає неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, що вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду, яку подано на усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Отже, враховуючи викладене, а також те, що позивачем не усунуто недоліків позовної заяви в частині сплати судового збору, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу.

При цьому, суд роз`яснює позивачу, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви у вказаній частині позовних вимог не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 241, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, яку подано на усунення недоліків позовної заяви.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позову не позбавляє його права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом, з відповідними вимогами.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Качанок

Часті запитання

Який тип судового документу № 141192505 ?

Документ № 141192505 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141192505 ?

Дата ухвалення - 03.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141192505 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141192505 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141192505, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141192505, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 03.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141192505 відноситься до справи № 160/33401/26

Це рішення відноситься до справи № 160/33401/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141192504
Наступний документ : 141192506