Ухвала суду № 141191483, 02.11.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

02 листопада 2026 р. Справа № 120/15558/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до УСЗН Дніпровської РДА в м. Києві про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

12.10.2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до УСЗН Дніпровської РДА в м. Києві про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 19.10.2026 року вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу 5-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду: доказів сплати судового збору в сумі 1064,96 грн.; надання доказів надсилання копії позовної заяви УСЗН Дніпровської РДА в м. Києві.

21.10.2026 року на виконання вимог ухвали суду позивачем подано заяву про усунення недоліків.

Дослідивши зміст заяви про усунення недоліків, суд дійшов висновку, що вказана заява частково усуває недоліки, які виявлені судом під час залишення позовної заяви без руху, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Суд зазначає, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статті 2, 5 КАС України. Суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень або створення перешкод для їх реалізації.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Окрім того, вимоги щодо змісту позовної заяви встановлені статтею 160 КАС України.

За приписами пункту 2 частини п`ятої вказаної статті в позовній заяві зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Відповідно до пункту 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

За змістом пункту 9 частини першої статті 3 КАС України відповідач - це суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права, зміст заявлених позовних вимог повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло до конкретного відповідача, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Як вбачається з позовної заяви, позов пред`явлено до УСЗН Дніпровської РДА в м. Києві.

При цьому, до матеріалів позовної заяви додано лист Управління соціальної та ветеранської політики Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації від 22.09.2026 року №37/09-6414, яким позивачу відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Таким чином, позивачу необхідно уточнити суб`єктний склад відповідачів та/або привести позовні вимоги у відповідність до заявленого складу відповідачів, із зазначенням відомостей, визначених у пункті 2 частини 5 статті 160 КАС України стосовно сторони відповідача.

Крім того, як вже зазначалось судом, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

В порушення даної норми, у поданих матеріалах позовної заяви відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Разом з тим, частиною 3 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За правилами частини 1 статті 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно положень пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 року становить 3328,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як вбачається, зі змісту позовних вимог, позивачем заявлено дві позовних вимоги немайнового характеру, одна з яких є похідною.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 та ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду даного адміністративного позову, позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1064,96 грн. (3328 х 0,4 х 1 х 0,8).

Натомість позивачем до позовної заяви не надано доказ сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Водночас, позивач вважає, що його звільнено від сплати судового збору на підставі положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI.

Суд зауважує, що вказані твердження позивача є безпідставними, з огляду на наступне.

Так, із долученої до матеріалів позовної заяви копії посвідчення встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 року №3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон від 22.10.1993 року №3551-XII).

Статтею 22 Закону від 22.10.1993 року №3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту (в тому числі учасники бойових дій), отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 Закону від 22.10.1993 року №3551-XII. Серед наданих Законом пільг, відсутнє право на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами щодо видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

При цьому, конструкція п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 року №3674-VI, в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавало у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Враховуючи вищезазначене, підстави для застосування пільги передбаченої п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 року №3674-VI відсутні.

Отже, враховуючи предмет спору в даній адміністративній справі, суд дійшов висновку, що судовий збір за звернення з цим позовом належить сплаті на загальних підставах, як наслідок позивачу слід сплатити судовий збір в сумі 1064,96 грн.

Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з частиною 6 статті 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Враховуючи вищевикладене, а також з метою запобігання обмеження права позивача на звернення до суду, суд вважає за необхідне продовжити строк виконання ухвали суду від 19.10.2026 року.

Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 КАС України, -

у х в а л и в:

Продовжити ОСОБА_1 строк виконання ухвали суду від 19.10.2026 року на 5 (п`ять) днів з дня отримання даної ухвали суду, для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- нової редакції позовної заяви із уточненим суб`єктним складом відповідачів та/або змістом позовних вимог, із зазначенням відомостей, визначених у пункті 2 частини 5 статті 160 КАС України стосовно сторони відповідача;

- надання суду відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету;

- доказів сплати судового збору в сумі 1064,96 грн.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дончик Віталій Володимирович