Рішення № 141191459, 21.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 жовтня 2026 р. Справа № 120/16870/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Поліщук І.М.,

за участі секретаря судового засідання: Станійчук В.О.

представника позивача: Пилявець І.О.

представників відповідача: Лицевої Л.В.,

Покорук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро тайм"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро тайм" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2025, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Разом із тим, постановою Верховного Суду від 18.06.2026 скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2025, а справу направлено до суду першої інстанції для нового розгляду.

14.07.2026 матеріали справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено головуючого суддю по справі Поліщук Ірину Миколаївну.

Ухвалою від 20.07.2026 вказану справу прийнято до свого провадження суддею Поліщук І.М. та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 18.08.2026.

Судове засідання 18.08.2026 не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 08.09.2026.

Ухвалою від 08.09.2026 постановленою судом із занесенням до протоколу судового засідання закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 29.09.2026.

В судовому засіданні 24.04.2025 представник позивача підтримала вимоги даного позову та просила його задовольнити. Зазначила, що спірне розпорядження є протиправним, оскільки позивач не повинен був надавати акт введення в експлуатацію, виданий відповідним органом, бо встановлення технологічного обладнання не є будівництвом, відповідно у позивача не виникло обов`язку введення його в експлуатацію.

Представник позивача вказала, що позивачем надано належні та достатні документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою, оскільки договором оренди нежитлової будівлі засвідчує право користування і земельною ділянкою у розмірі 0,015 га, на якій знаходиться майно, призначене для роздрібної торгівлі пальним, що відповідно до Закону № 3817 є місцем роздрібної торгівлі пальним.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні наголошувала, що до суду надані документи на підтвердження права користування майном, що зазначене у дозволі на експлуатацію.

У судовому засіданні 29.09.2026 року оголошено перерву у зв`язку із оголошенням сигналу повітряної тривоги у місті Вінниці. Наступне судове засідання призначено на 14.10.2026.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.10.2026 заперечила щодо задоволення даного позову. Зазначила, що положеннями Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", який був чинний у момент виникнення спірних правовідносин, визначено вичерпний перелік документів необхідних для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, однак при зверненні до контролюючого органу позивачем не було надано усіх необхідних документів. Крім того представник контролюючого органу наголосила на тому, що у наданих при зверненні до податкового органу позивачем документах містилися розбіжності, зокрема у акті введення в експлуатацію заправного обладнання від 28.10.2024 року №12 підписаного директором ТОВ "Євро-тайм" Бевзом Р.В. міститься інформація про введення в експлуатацію колонки паливно-роздавальної "Геркон" та блоку пункту автозаправного АБП-9. Однак у наданому дозволі на експлуатацію від 11.10.2024 року, виданого Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці товариству, надано дозвіл на експлуатацію колонки паливно-роздавальної "Геркон", блоку пункту автозаправного АБП-9 та горизонтального сталевого циліндричного наземного резервуару РГС-5.

Також у судовому засіданні представники позивача наголосили на тому, що до позовної заяви позивачем було надано документи котрі не було подано при зверненні до податкового органу із заявою про отримання ліцензії, а також до позовної заяви також позивачем надано документи котрі за змістом відмінні від тих, які надано податковому органу при зверненні із заявою про надання ліцензії та, в свою чергу, яким не було надано оцінку при розгляді заяви. Вказане, на переконання представника відповідача, позбавило можливості органу ліцензування прийняти вказані документи до уваги при розгляді заяви позивача щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

У судовому засіданні 14.10.2026 оголошено перерву перед судовими дебатами. Наступне судове засідання призначено на 21.10.2026.

У судовому засіданні 21.10.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила, просила відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд перейшов до стадії прийняття рішення.

21.10.2026 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду про часткове задоволення заявлених позовних вимог ТОВ "Євро тайм" та повідомлено про строки виготовлення повного тексту.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

29.10.2024 року позивач звернувся до Головного управління ДПС у Вінницькій області із заявою щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 17А.

До вказаної заяви додано наступні документи:

платіжна інструкція № 457 щодо сплати за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним;

дозвіл Центрально-Західного управління Державної служби з питань праці на роботи у вибухопожежонебезпечних та/або пожежонебезпечних зонах та злив резервуарів та інших ємностей з-під нафтопродуктів;

дозвіл Центрально-Західного управління Державної служби з питань праці на експлуатацію колонки паливнороздавальна "ГЕРКОН" 01-1-40-1, зав. №1617, 2024 року виготовлення, Україна, блок пункт автозаправний (АБП-9), V=8,6 м3, зав. №1, 2001 року виготовлення, Україна та горизонтальний сталевий циліндричний наземний резервуар РГС-5, V=5,0 м3, зав. №4705, 1998 року виготовлення, Україна;

договір оренди нежитлової будівлі від 19 вересня 2024 року;

витяг з Державного реєстру речових прав;

державний акт на право власності на земельну ділянку;

акт введення в експлуатацію заправного обладнання від 28 жовтня 2024 року №12;

рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви та доданих до неї матеріалів, відповідачем прийнято спірне розпорядження № 198/Р/Л від 12.11.2024 року, яким відмовлено позивачу у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним у зв`язку із порушенням вимог ч. 42 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (надалі Закон № 481): позивачем разом із заявою було подано акт введення в експлуатацію заправного обладнання від 28.10.2024 року № 12, складений комісією у складі директора позивача та ФОП ОСОБА_1 , який не відповідає вимогам Постанови КМУ від 13.04.2011 року № 461 та яким передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному КМУ.

Частиною 45 статті 15 Закону № 481 передбачено, що у разі якщо документи, подані суб`єктом господарювання, видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта. Заявником було подано договір оренди нежитлової будівлі, яка не може бути віднесена до місця роздрібної торгівлі пальним згідно вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (надалі Закон № 3817).

Згідно наданого дозволу Центрально-Західного управління Державної служби з питань праці на експлуатацію від 11.10.2024 року № ДЗ-4389/ЦЗ/3.1.-24 позивач має право на експлуатацію: колонки паливнороздавальної "ГЕРКОН" 01-1-40-1, зав. №1617, 2024 року виготовлення, Україна; блока пункту автозаправного (АБП-9), V=8,6 м3, зав. №1, 2001 року виготовлення, Україна та горизонтального сталевого циліндричного наземного резервуару РГС-5, V=5,0 м3, зав. №4705, 1998 року виготовлення, Україна. Але жодних документів, які посвідчували право власності або інше право користування майном, яке зазначене у дозволі на експлуатацію, позивачем не надано.

Не погоджуючись із вказаною відмовою ТОВ "Євро тайм" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Відповідно до статті 1 Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон №481/95-ВР), ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик автозаправної станції/ автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/ газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів; місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

Приписами статті 15 Закону №481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Як слідує із матеріалів справи, однією з підстав для відмови у видачі ліцензії відповідачем вказано - подання разом із заявою акту введення в експлуатацію заправного обладнання , який не відповідає вимогам Постанови КМУ від 13.04.2011 року №461 та яким передбачено, що прийняття в експлуатацію, закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середнім (СС2) та значним (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката в порядку, визначеному КМУ.

Визначення поняття "автозаправна станція" наводиться у п. 3.2. ДБН Б.2.2.-12:2019 "Планування і забудова територій", згідно з яким це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту).

При цьому, у цьому ж ДБН наявна таблиця 10.9 під назвою "Класифікація АЗС за їх категорією", де чітко визначено 4 типи АЗС за їх технологічним рішенням, а саме залежно від розміщення резервуара відносно ПРК, визначення яких наведено в розділі З "Терміни і визначення": традиційна АЗС - АЗС з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням резервуарів і паливно-роздавальних колонок (ПРК) (п. 3.65); блочна АЗС - АЗС з підземним розташуванням резервуарів зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розміщенням ПРК над резервуаром та виконана як цілісний заводський виріб (п. 3.9); модульна АЗС - АЗС з наземним розташуванням резервуарів для зберігання палива, технологічне обладнання якої призначене для заправлення автотранспорту тільки рідким моторним паливом (бензином, дизельним паливом); характеризується розосередженим розташуванням ГІРК та резервуара зберігання палива (п. 3.40); - контейнерна АЗС - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і ПРК, зблокованих в єдиному контейнері (п. 3.34).

Також, цей розділ закріплює визначення і інших термінів, які пов`язані з обігом пального: багатопаливна АЗС - АЗС, технологічне обладнання якої призначено для заправлення автотранспорту моторним паливом двох або трьох видів, серед яких дозволяється рідке моторне паливо (бензин / дизельне паливо) (п. 3.6); - паливозаправний пункт - АЗС, яка розташована на території підприємства і призначена для заправлення автотранспорту, який належить підприємству (п. 3.42): пересувна АЗС - комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів (п. 3.44).

Суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21 дійшов наступних висновків: "для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб`єкт господарювання зобов`язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об`єкта, акт готовності об`єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС, проте такий обов`язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику, як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту".

Поняття "цілісний заводський виріб" охоплює в себе такі елементи, як паливороздавальні колонки та резервуари. Тобто, ці два устаткування є цілісним заводським виробом, який установлений на покритті із бруківки та не являється об`єктом нерухомого майна та не підпадає під визначення об`єкт завершеного будівництва.

Як слідує із матеріалів справи обладнання, яке позивач мав намір використовувати для здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним складається із колонки паливнороздавальна "ГЕРКОН" 01-1-40-1, зав. №1617, 2024 року виготовлення, Україна, блок пункт автозаправний (АБП-9), V=8,6 м3, зав. №1, 2001 року виготовлення, Україна та горизонтальний сталевий циліндричний наземний резервуар РГС-5, V=5,0 м3, зав. №4705, 1998 року виготовлення, Україна.

При цьому, як слідує із матеріалів справи (том 2 а.с. 12-14) обладнання, яке позивач має намір використовувати для здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним є наземним обладнанням, яке складається з декількох частин та не має фундаменту. На переконання суду вказані об`єкти не є об`єктами нерухомого майна, оскільки можуть бути переміщені без руйнації, знецінення та зміни цільового призначення та можуть бути вільно переміщені у просторі без заподіяння шкоди, тобто є рухомим майном, а тому відповідно на них не можуть бути надані акт готовності об`єкта до експлуатації та сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту.

Варто зазначити, що згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно п. 7 Постанови КМ України "Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію", до будівельних робіт, які не потребують документів належить розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Оскільки при влаштуванні автозаправної станції позивач не здійснював будь-яких будівельних робіт, обладнання останнього розміщено на бетонному майданчику, без улаштування фундаменту, розміщення таких АЗС не потребує документів, що дають право на їх будівництво тому відповідно, вони не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Суд звертає увагу, що модульні та контейнерні автозаправні станції є рухомим майном, тобто матеріальним об`єктом, який може бути переміщеним без заподіяння йому шкоди.

Таким чином суд вважає, що у позивача не виникло обов`язку щодо отримання актів вводу в експлуатацію об`єкта або актів готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального для провадження підприємницької діяльності за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 17-А.

Належної оцінки даним обставинам відповідачем при прийнятті оскржуваного рішення надано не було.

Наступною підставою для відмови слугувало те, що у разі, якщо документи, подані суб`єктом господарювання, видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта. Заявником було подано договір оренди нежитлової будівлі, яка не може бути віднесена до місця роздрібної торгівлі пальним згідно вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (надалі Закон № 3817).

Згідно вимог Закону № 481 для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним разом із заявою додатково подаються, зокрема, документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення.

Тобто, як вбачається із наведеної норми для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним разом із заявою подаються саме документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку.

На підтвердження права користування земельною ділянкою, позивачем до заяви щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним було надано копію договору оренди нежитлової будівлі від 29.09.2024 року, відповідно до якого орендодавець передає в строкове платне користування (оренду) нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташована на земельній ділянці площею, 0,1816 га, кадастровий номер 0510137000:03:010:0196.

У вказаному договорі з посиланням на положення статті 796 Цивільного кодексу України вказано, що одночасно із правом оренди нежитлової будівлі орендарю - ТОВ "Євро-тайм" надається право користування земельною ділянкою.

Крім того сторонами також погоджено площу земельної ділянки, яка передається у користування у розмірі 0,0015 га.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з статті 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Враховуючи наведене при укладанні договору найму об`єкта (споруди, окремої частини, ін.) презюмується, що наймач має право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться такий об`єкт, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Передача земельної ділянки у користування за вказаними правилами проводиться незалежно від того, чи існують у договорі умови щодо прав на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти (споруди, ін.), що передаються у найм.

Крім того, норми, які встановлюють наведені правила, не мають характеру диспозитивності, тобто застосовуються й поза волею наймодавця та наймача. Важливим є той факт, що надання наймачу права користування земельною ділянкою є обов`язковим не тільки для сторін за договором оренди об`єкта, що знаходиться на земельній ділянці, а й для власника земельної ділянки у разі, коли такою особою не є наймодавець. Презюмується, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування нею, якщо інше прямо не встановлене договором наймодавця з власником земельної ділянки.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 22.07.2021 у справі № 640/19955/19 та від 10.11.2023 у справі № 440/2474/20.

Таким чином, у даній справі позивач набув право користування визначеною земельною ділянкою.

На підтвердження чого контролюючому органу були надані належні документи, що підтверджують право користування земельними ділянками, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти роздрібної торгівлі пальним, чинні на дату подання заяв та/або на дату введення таких об`єкта в експлуатацію.

Як вже зазначалось, поняття "автозаправна станція" наводиться у п. 3.2. ДБН Б.2.2.-12:2019 "Планування і забудова територій", згідно з яким це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту).

З 27.07.2024 року набрав чинності Закон № 3817, крім окремих його норм, які набирають чинності та вводяться в дію з 01.01.2025 року.

При цьому, п. 2 р. ХІІ Прикінцеві положення Закону № 3817 установлено, що Закон № 481 втрачає чинність з 01.01.2025 року, положення Закону № 481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням Закону № 3817.

Так згідно до положень статті 1 Закону №481 роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Місце роздрібної торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

З аналізу наведених норм вбачається, що місце роздрібної торгівлі пальним є територія, на якій розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування.

З договору оренди нежитлової будівлі вбачається, що позивач орендує будівлю охорони загальною площею 7 кв. м. та будівлю туалету, в тому числі, має право користування земельною ділянкою, яка в свою чергу підпадає під визначення території, на якій розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування та можуть бути місцем роздрібної торгівлі пальним.

Наступною підставою для відмови слугувало те, що згідно наданого дозволу Центрально-Західного управління Державної служби з питань праці на експлуатацію від 11.10.2024 року № ДЗ-4389/ЦЗ/3.1.-24 позивач має право на експлуатацію: колонки паливнороздавальної "ГЕРКОН" 01-1-40-1, зав. №1617, 2024 року виготовлення, Україна; блока пункту автозаправного (АБП-9), V=8,6 м3, зав. №1, 2001 року виготовлення, Україна та горизонтального сталевого циліндричного наземного резервуару РГС-5, V=5,0 м3, зав. №4705, 1998 року виготовлення, Україна. Але жодних документів, які посвідчували право власності або інше право користування майном, яке зазначене у дозволі на експлуатацію, позивачем не надано.

Як зазначалось вище нормами частини 37 статті 15 Закону № 481 визначено перелік документів, які подаються разом із заявою щодо отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального, а саме:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

При цьому частиною 43 статті 15 Закону № 481 визначено імперативну норму, яка передбачає заборону вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі.

Суд звертає увагу на те, що до позовної заяви позивачем додано цілий ряд письмових доказів документів, які не були ним надані до заяви на отримання ліцензії 29.10.2024 року (видаткові накладні на "Геркон", договір на постачання обладнання від 03.06.2024 року по "Геркону" із специфікацією, висновок експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки № 40282391-03-13271Е.24, висновки експертизи № 42660508-09-02.21.24 та № 42660508-09-02.22.24 за результатами експертного обстеження (технічного діагностування) АБП 9 та РГС - 5, договір позички майна № 03/09 від 25.09.2024 року щодо передачі позивачеві АБП - 9 та РГС - 5, паспорти АБП - 9, РГС - 5, платіжні інструкції та рахунки на оплату щодо оплати за "Геркон", повідомлення про результати ідентифікації об`єкта підвищеної небезпеки та розрахунково-пояснювальна записка та інші), які не були надані ним до заяви на отримання відповідної ліцензії та яким, в свою чергу, відповідачем не було надано оцінку під час вирішення питання щодо надання позивачеві відповідної ліцензії.

Крім того, суд наголошує, що при зверненні до органу ліцензування позивачем до заяви щодо отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального надано документи, передбачені частиною 37 статті 15 Закону № 481.

Разом із тим, положеннями Закону № 481 передбачено, що під час прийняття рішення про надання чи відмову у надані ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб`єкт владних повноважень повинен здійснити оцінку усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Суд додатково зазначає, що колегія суддів у постанові від 18.06.2026 року, як підставу для скасування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.05.2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2025 року та направлення справи № 120/16870/24 на новий розгляд до суду першої інстанції зазначила, що судами першої та апеляційної інстанцій не було надано оцінку письмовм доказам, які не були ним надані до заяви на отримання ліцензії (видаткові накладні на «Геркон», договір на постачання обладнання від 03.06.2024 по "Геркону" із специфікацією, висновок експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки № 40282391-03-13271Е.24, висновки експертизи № 42660508-09-02.21.24 та № 42660508-09-02.22.24 за результатами експертного обстеження (технічного діагностування) АБП 9 та РГС 5, договір позички майна № 03/09 від 25.09.2024 року щодо передачі позивачеві АБП 9 та РГС 5, паспорти АБП 9, РГС 5, платіжні інструкції та рахунки на оплату щодо оплати за "Геркон", повідомлення про результати ідентифікації об`єкта підвищеної небезпеки та розрахунково-пояснювальна записка та інші, а лише обмежились висновком, що такі документи не надавались підприємством до заяви на отримання ліцензії, і відповідно, відповідач був позбавлений можливості оцінити та дослідити надані документи під час вирішення питання щодо надання позивачеві відповідної ліцензії.

При цьому надаючи оцінку наданим документам суд приходить до висновку, що видаткові накладні на "Геркон", договір на постачання обладнання від 03.06.2024 року щодо "Геркону" із специфікацією, висновок експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки № 40282391-03-13271Е.24, висновки експертизи № 42660508-09-02.21.24 та № 42660508-09-02.22.24 за результатами експертного обстеження (технічного діагностування) АБП 9 та РГС - 5, договір позички майна № 03/09 від 25.09.2024 року щодо передачі позивачеві АБП - 9 та РГС - 5, паспорти АБП - 9, РГС - 5, платіжні інструкції та рахунки на оплату щодо оплати за "Геркон", повідомлення про результати ідентифікації об`єкта підвищеної небезпеки та розрахунково-пояснювальна записка є достатніми доказами, якими підтверджується право власності або інше право користування колонкою паливнороздавальною "ГЕРКОН".

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що розпорядження ГУ ДПС у Вінницькій області від 12.11.2024 року №198/Р/Л в частині відмови у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Євро-тайм" за адресою торгівлі: Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 17А є протиправним.

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати розпорядження ГУ ДПС у Вінницькій області від 12.11.2024 року №198/Р/Л в частині відмови у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Євро-тайм" за адресою торгівлі: Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 17А.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У свою чергу, слід відмітити, що зобов`язання відповідача видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за адресою місця торгівлі: Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 17А, є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура, в тому числі щодо розгляду відповідної заяви позивача та поданих копій документів. Зобов`язання відповідача видати ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за вказаною адресою без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб. Відтак суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ТОВ "Євро-тайм" є саме зобов`язання Головного управління ДПС у Вінницькій області повторно розглянути заяву ТОВ "Євро-тайм" щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 17А та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 1514,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Вінницькій області № 198/Р/Л від 12.11.2024 в частині відмови у видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро-Тайм".

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Тайм" щодо видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Привокзальна, 17А та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Тайм" сплачений судовий збір в сумі 1514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Тайм" (вул. Гоголя, буд. 19-А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 41571538)

Відповідач: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ (вул. Костянтина Василенка, 21, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150)

Повний текст рішення складено 02.11.2026.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна