Єдиний державний реєстр судових рішень
БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/931/26 Провадження № 1-кп/730/62/2026
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" листопада 2026 р. м. Борзна
Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ),
захисника ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борзні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270000000043 від 18.02.2026 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ніжині Чернігівської області, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, працюючого у ФОП « ОСОБА_6 » водієм, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівській області від 08.12.2025 за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки, з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194; ч. 1 ст. 289; ч. 1 ст. 115 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Борзнянського районного суду Чернігівської області перебуває зазначене кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор заявив та підтримав клопотання про продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави. На обґрунтування клопотання прокурор послався на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання та попереднього продовження запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати.
Доводи клопотання за змістом є аналогічними доводам, оціненим судом під час постановлення ухвали від 08 вересня 2026 року. Зокрема, прокурор посилається на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та можливість призначення тривалого строку позбавлення волі; на відсутність достатньо стійких соціальних зв`язків; на поведінку обвинуваченого після події, яка, за версією обвинувачення, була спрямована на приховування слідів злочину; на відомі обвинуваченому дані потерпілої та свідків і попередні звернення до окремих осіб із проханням не повідомляти про обставини події; а також на вчинення інкримінованих діянь у період іспитового строку.
Прокурор вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить запобігання зазначеним ризикам, та просить не визначати заставу з огляду на обвинувачення у кримінальному правопорушенні, яке, за версією сторони обвинувачення, спричинило загибель людини.
Обвинувачений та захисник проти задоволення клопотання прокурора не заперечували.
Ухвалою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2026 року строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжено до 06 листопада 2026 року включно, без визначення розміру застави. На час розгляду цього клопотання зазначений строк не закінчився.
Вирішуючи клопотання, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Запобіжні заходи належать до таких заходів (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення цього питання здійснюється в порядку, передбаченому главою 18 КПК України (ч. 2 ст. 331 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і може застосовуватися лише за умови доведення прокурором того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам. Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжний захід застосовується для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу чи свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про запобіжний захід суд оцінює у сукупності тяжкість покарання, яке загрожує особі у разі визнання її винуватою, вік і стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію, майновий стан, судимості та інші обставини. Самі по собі тяжкість обвинувачення й суворість можливого покарання не є достатньою підставою для тримання під вартою, однак мають оцінюватися разом з індивідуальними обставинами та поведінкою особи.
Строк дії ухвали про тримання під вартою або продовження такого строку не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України). За наявності клопотання під час судового розгляду суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку; за результатами розгляду суд вмотивованою ухвалою продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч. 3 ст. 331 КПК України). Кожне продовження потребує актуальної оцінки наявності ризиків та необхідності саме такого ступеня обмеження свободи; попередня ухвала не звільняє суд від цього обов`язку.
Оцінюючи ризик переховування від суду, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя людини та тяжких кримінальних правопорушень. У разі доведення винуватості йому може загрожувати тривале позбавлення волі. Ця обставина оцінюється не ізольовано, а в сукупності з даними про особу обвинуваченого, зокрема попереднім засудженням, вчиненням нових інкримінованих діянь у період іспитового строку та наведеними прокурором відомостями про поведінку після події.
За версією обвинувачення, після заподіяння потерпілому смертельних тілесних ушкоджень ОСОБА_4 перемістив його тіло до автомобіля, вивіз автомобіль за межі населеного пункту та підпалив його. Суд не вирішує питання доведеності цих обставин і не робить висновків про винуватість; наведені відомості оцінюються виключно у межах розгляду питання про запобіжний захід, оскільки вони можуть свідчити про готовність до активних дій з метою уникнення викриття та відповідальності. У сукупності з тяжкістю можливих наслідків кримінального переслідування та даними про особу обвинуваченого це дає підстави вважати ризик переховування реальним і таким, що не втратив актуальності.
Суд також вважає таким, що продовжує існувати, ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків. Обвинуваченому відомі їхні анкетні дані та місця проживання. За доводами прокурора, окремі свідки були очевидцями подій після вчинення інкримінованого діяння та допомагали переміщати тіло потерпілого; обвинувачений просив їх не повідомляти іншим особам про ці обставини. Такі відомості є конкретними та стосуються не абстрактної можливості контакту, а поведінки, яка, за матеріалами клопотання, вже мала місце.
Станом на дату розгляду клопотання свідки не допитані судом. Відповідно до засад безпосередності судового розгляду суд має одержати показання свідків безпосередньо в судовому засіданні, а до цього моменту зберігається можливість впливу на їхню поведінку з метою зміни показань, ухилення від явки або відмови від надання показань. Отже, за умови, що наведені свідки ще не допитані, ризик незаконного впливу залишається актуальним.
Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що наведені прокурором припущення про можливе створення штучних доказів або спонукання інших осіб до надання неправдивих показань за наявними матеріалами не конкретизовані окремими діями, які обвинувачений реально може вчинити на цій стадії провадження. У цій частині доводи прокурора значною мірою охоплюються ризиком незаконного впливу на свідків. Тому самостійного достатнього підтвердження ризику за п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України суд не вбачає. Це не зумовлює відмови у клопотанні, оскільки для вирішення питання достатньо встановлення хоча б одного ризику, а судом окремо оцінено ризики за п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд погоджується з наявністю ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. За матеріалами клопотання, нові умисні кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується ОСОБА_4 , були вчинені у період іспитового строку, встановленого вироком від 08 грудня 2025 року. Сам факт попередньої судимості не є достатнім для висновку про майбутню злочинну поведінку, однак у цьому провадженні він оцінюється разом із коротким проміжком часу між попереднім засудженням та подією, характером інкримінованих діянь і поведінкою, описаною стороною обвинувачення. За таких обставин ризик вчинення іншого кримінального правопорушення не є суто припущенням і продовжує існувати.
Суд бере до уваги відомості про місце реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_4 , його зайнятість водієм, вік та інші дані про особу, наведені в матеріалах. Водночас ці обставини не нівелюють установлених ризиків з огляду на їх сукупність, попереднє засудження та конкретні дані про поведінку, на які посилається прокурор.
Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд виходить із того, що особисте зобов`язання та особиста порука не забезпечать належного контролю за поведінкою обвинуваченого та не усунуть можливості його переховування чи незаконного контакту зі свідками. Домашній арешт, у тому числі із застосуванням електронного засобу контролю, не виключить можливості комунікації з потерпілою та свідками й не нейтралізує сукупність ризиків, що залишаються актуальними. Застосування застави також не оцінюється як достатня гарантія належної процесуальної поведінки з огляду на встановлені обставини та характер актуальних ризиків.
Висновок про недостатність більш м`яких заходів ґрунтується не лише на тяжкості обвинувачення. Суд ураховує конкретні дані про поведінку після події, відомості про попередні звернення до свідків із проханням не розголошувати обставини, не допит свідків судом та вчинення інкримінованих діянь у період іспитового строку. Сукупність цих даних свідчить, що ризики не можуть бути належно нейтралізовані покладенням на обвинуваченого додаткових процесуальних обов`язків або обмеженням його пересування.
За приписами ч. 3 ст. 183 КПК України суд, постановляючи ухвалу про тримання під вартою, має визначити розмір застави, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
ОСОБА_4 обвинувачується, зокрема, у вчиненні умисного кримінального правопорушення, яке, за версією обвинувачення, спричинило смерть потерпілого. Реалізуючи надане ч. 4 ст. 183 КПК України повноваження, суд ураховує не лише правову кваліфікацію, а й установлені на цьому етапі ризики переховування, незаконного впливу на потерпілу та свідків і вчинення іншого кримінального правопорушення, а також недостатність більш м`яких заходів. За таких обставин визначення застави не забезпечило б належного усунення встановлених ризиків. Висновок про незастосування застави є індивідуальним і не ґрунтується виключно на тяжкості обвинувачення чи самому факті загибелі людини.
Суд також бере до уваги, що попередній строк тримання під вартою спливає 06 листопада 2026 року, а клопотання розглядається до його закінчення. Даних про обставини, які б свідчили про істотне зменшення встановлених ризиків або про можливість їх нейтралізації більш м`яким заходом, суду не наведено.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що прокурор довів продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також недостатність більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 131, 177, 178, 183, 194, 197, 331, 369, 372 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4 задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб до 05 січня 2027 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору, а також направити уповноваженій службовій особі ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє судового розгляду.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141190535, Борзнянський районний суд Чернігівської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 730/931/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: