Постанова № 1411877, 26.02.2008, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26.02.08р.

Справа № А12/342-07(18/343)

За позовом Бабушкінського районного центру зайнятості, м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес", м. Дніпропетровськ

про стягнення 469 118 грн. 29 коп.

Суддя Жукова Л.В.

при секретарі - пом. судді Конєва С.О.

Представники сторін:

Від позивача: Антоненко О.С. довіреність № 2040 від 27.07.2007 р.

Від відповідача: Шуненко Н.Ю. довіреність №13 від 26.06.2006 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 469 118 грн. 29 коп., що становлять заборгованість по сплаті страхових внесків за І півріччя 2005р. відповідно до ст.ст. 35, 38 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ”.

Представник відповідача в судовому засіданні, у запереченнях на позов та у додаткових запереченнях позовні вимоги позивача визнав частково в сумі 199 402 грн. 09 коп. Свої заперечення обгрунтовує тим, що Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ набрав чинності з 01.01.2001р. Законом України від 20.02.2003р. № 550 „Про внесення змін до Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ”, який набрав чинності з 26.03.2003р. передбачено, що порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) поширюється і на внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та до контролюючих органів віднесено органи фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування –стосовно внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Відповідно до ст. 1 п.1.3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ” не сплачені в строк страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування підпадають під ознаки податкового боргу, а на погашення зобов’язань зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування поширюється дія Закону № 2181-ІІІ”. Закон № 1533-ІІІ набрав чинності з 01.01.2001р., а спеціальний закон з оподаткування № 1281-ІІІ набрав чинності з 01.04.2001р. За загальним правилом вищу юридичну силу має той закон, який набрав чинності пізніше, тобто Закону України № 1281-ІІІ. Відповідно до преамбули Закону № 1281-ІІІ цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Відповідно до п.п.18.2.1, п.18.2 Закону № 2181 підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий борг, а також штрафні санкції. При цьому під терміном „безнадійний”, зокрема, слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, за яким сплив строк позовної давності, визначений цим законом. Строк позовної давності згідно з п.15.1.1, п. 15.1 ст. 15 Закону № 1281-ІІІ становить 1095 днів, які обчислюються від дня, що є наступним після кінцевого строку надання податкової декларації. Тобто, на думку відповідача, строк позовної давності встановлений Законом № 1281-ІІІ розповсюджується не тільки на документ під назвою „податкова декларація”, а й на документ, назва якого „розрахунок”, у тому числі, і розрахунок страхових внесків на випадок безробіття. 22.05.2001р. постановою № 38 правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття затверджено Порядок проведення органами державної служби зайнятості списання та розстрочення боргів зі збору на загальнообов’язкове державне соцальне страхування України на випадок безробіття. Згідно п. 1 зазначеного Порядку... цей порядок розроблений відповідно до статті 18 Закону України „Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і регулює питання проведення органами державної служби зайнятості списання та розстрочення боргу зі збору на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. Отже, механізм (порядок) погашення внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначається Законом № 1281-ІІІ. Так, 28.09.2001р. (тобто, після набрання чинності Закону № 1533) рішенням позивача з відповідача був списаний борг у сумі 317 291 грн. та правовою підставою для списання цього боргу був саме Закон № 1281-ІІІ. Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що стягнення боргу зі страхових внесків по безробіттю повинно здійснюватися за нормами Закону № 1281-ІІІ. Також, представник відповідача з запереченнях зазначає, що не підлягає стягненню заборгованість за перший квартал 2000р., за 2 квартал 2000р., за 1 квартал 2001р., за 2 квартал 2001р., за 3 квартал 2001р., за 4 квартал 2001р., за 1 квартал 2002р. на загальну суму 255 241 грн. 05 коп., виходячи зі ст. 15 Закону № 1281-ІІІ. Відповідачем сплачено 14 475 грн. 15 коп. та до даної суми входить сума страхових внесків, строк сплати яких не настав –20 863 грн. 24 коп., а тому відповідач визнає позов у розмірі 199 402 грн. 09 коп.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.02.2008р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ” страхувальники –це роботодавці та застраховані особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески.

Статтею 8 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ” передбачено, що для управління страхування на випадок безробіття, провадження, збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати, забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом створюється Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості ( п.2 ст. 12 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ”).

Так, Відкрите акціонерне товариство „Завод Дніпропрес””, м. Дніпропетровськ зареєстроване в Дніпропетровському районному центрі зайнятості як платник страхових внесків на випадок безробіття за № 45200281.

Згідно ч.3 ст. 17 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ” роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

Частиною 2 ст. 35 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ” роботодавець зобов’язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

Статтею 38 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ” встановлено, що у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати вони сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Згідно рішення про списання боргу від 28.09.2001р. на підставі ст. 18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” позивачем списано борг зі сплати збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, який виник у відповідача станом на 31 грудня 1999 року і залишився не сплаченим на день набрання чинності ст. 18 Закону (станом на 21 лютого 2001р.) в сумі 317 291 грн., а також списано пеню, яка нарахована на борг, який виник станом на 01.01.2001р. і залишилася не сплаченою на день набрання чинності статтею 18 Закону (станом на 21.02.2001р.) в сумі 122 331 грн.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І півріччя 2005 року, яка складається щоквартально платником страхових внесків (тобто самим відповідачем), заборгованість відповідача з врахуванням списаної суми 317 291 грн. 00 коп. у 3 кварталі 2001р. на кінець звітного періоду становить 469 118 грн. 29 коп. (а.с.8, том.1).

Відповідно до акту звірки по страхових внесках по безробіттю від 06.03.2006р. видно, що заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків з 1999р. по 2001р. списана у розмірі 317 291 грн. 9(а.с.100, том 1).

З акту звірки взаєморозрахунків від 14.02.2008р. видно, що станом на 01.07.2005р. заборгованість відповідача по внескам до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття склала 469 118 грн. 29 коп., в тому числі недоїмка із сплати страхових внесків 448255,05 грн. і суми страхових внесків строк сплати яких не настав 20 863,24 грн., в липні –серпні 2005р. сплачено 14329,43 грн., в січні 2006р. сплачена заборгованість за 2002 рік в сумі 145,72 грн., тобто недоїмка зменшилась на 14475 грн. 15 коп. і на 14.02.2008р. складає 433 779,90 грн.

Даний акт від 14.02.2008р. підписаний як позивачем, так і відповідачем.

Посилання відповідача на те, до даних правовідносин у зв’язку з прийняттям Закону України від 20.02.2003р. № 550-ІУ до Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ” поширюється дія вказаного вище Закону № 2181-ІІІ від 20.12.2000р., а тому згідно з п.п.18.2.1,п.18.2 ст. 18 згаданого Закону України підлягає списанню безнадійний податковий борг під яким слід розуміти борг, за яким сплив строк позовної давності –1095 днів, є безпідставним, так як з копії рішення позивача про списання боргу від 28.09.2001р. вбачається, що відповідачеві було списано борг та пеню зі сплати збору на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, які виникли та не були сплачені відповідачем на 31.12.1999р. в таких сумах: борг - 317291 грн. та пеня –122331 грн. про що відповідачеві було надіслано повідомлення про списання від 28.09.2001р. (а.с. 49,50, том 1).

Відповідно до п.п.18.1.1., п. 18.1.2 ст. 18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ” (в редакції, яка діяла з 21.12.2000р. по 20.02.2002р.) передбачено, що списанню з платників податків підлягає податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31 грудня 1999р. і не сплачений на день набрання чинності цією статтею. Податковий борг, який виник у період з 1 січня 2000р. по 1 січня 2001р. і не сплачений на день набрання чинності цією статтею, може бути за бажанням платника податку розстрочений.

В подальшому, як встановлено в судовому засіданні із пояснень представників сторін, між позивачем та відповідачем укладався договір про розстрочення існуючої заборгованості, однак цей договір було достроково розірвано рішенням позивача про розірвання договору про розстрочення боргу № 1 від 28.09.2001р. у зв’язку з тим, що ВАТ „Завод „Дніпропрес” не здійснив платежів зазначених в п.1.1 розділу 1 (а.с. 72, том 1).

Отже, посилання відповідача щодо списання суми боргу та не визнання відповідачем боргу за перший квартал 2000р., 2 квартал 2000р., за 1 квартал 2001р., за 2 квартал 2001р., за 3 квартал 2001р., за 4 квартал 2002р., за 1 квартал 2002р. не можуть бути прийняті судом до уваги, виходячи з вимог п.п.18.1.1., п.18.1.2 ст. 18 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ” (в редакції, яка діяла з 21.12.2000р. по 20.02.2002р.).

Крім того, загальним законом, яким встановлено розмір податків і зборів, порядок їх сплати, є Закон України „Про систему оподаткування”, статтею 1 якого передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Перелік податків і зборів (обов’язкових платежів), наведений у статтях 14, 15 даного Закону, є вичерпним.

Страхові внески, зокрема, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до податків і зборів (обов’язкових платежів), встановлених Законом України „Про систему оподаткування”. Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ” не може розширювати перелік податків і зборів (обов’язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов’язань платників податків на платежі, які не включені у систему оподаткування; стаття 8 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ” встановлює, що Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, і кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України ( п.2, п. 5 ст. 8 Закону). Тому зобов’язання по страховим внескам не можна вважати податковим боргом, на який поширюється дія Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ”, згідно його преамбули.

Включення Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-ІІІ” органів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів не змінює статусу внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з чим вони можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватися в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ”.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ” (який набрав чинності з 01.01.2001р.), законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України „Про зайнятість населення” та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.

В силу п. 2 розділу 8 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ” , до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно ст.ст. 38, 39 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ” строк давності у разі стягнення страхових внесків не застосовується, а спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сума заборгованості по страхових внесках визначена станом на 01.07.2005р. актом звірки взаєморозрахунків від 14.02.2008р., який підписаний сторонами, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню саме в сумі 433 779,90 грн. В частині стягнення 14475 грн. 15 коп. слід відмовити, оскільки ця заборгованість сплачена відповідачем в липні-серпні 2005р. та в січні 2006р., що підтверджено актом звірки від 14.02.2008р.

При цьому, судом враховано, що в суму, яка підлягає стягненню не входять страхові внески, строк сплати яких не настав в сумі 20863 грн. 24 коп.

Керуючись ст. ст. 8, 12, 17, 35, 38, 39 Закону України „„Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ”, ст.ст. 94, 128, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Завод „Дніпропрес” (49700, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139, п/р № 2600030132061 м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 05748772) на користь Бабушкінського районного центру зайнятості ( 49069, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 7, р/р № 37179301900004 у банку УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 03490909) - заборгованість зі сплати страхових внесків на випадок безробіття у розмірі 433 779 грн. 90 коп. (чотириста тридцять три тисячі сімсот сімдесят дев’ять грн. 90 коп.), про що видати виконавчий лист відповідно до ст. 258 КАС України.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

Л.В. Жукова

Постанова підписана 26.02.2008р. відповідно до ст. 160 КАСУ.