Рішення № 141187612, 04.11.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

149/1759/26

2/133/2237/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

04.11.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої-судді Дурач О.А.

за участю секретаря Блащук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Козятин Вінницької області у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, офіс 306) до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

21.05.2026 р. позивач звернувся до суду з зазначеною заявою. 30.06.2026 року, до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області з Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області надійшла дана позовна заява. Провадження у справі відкрито 13.07.2026 р.

Короткий зміст вимог позовної заяви

28.04.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія "Верона"» та відповідачем укладено кредитний договір № 1874226, договір підписаний сторонами. За договором відповідач отримав кредит на засадах строковості, поворотності, платності. ТОВ «Фінансова компанія "Верона"» свої зобов`язання виконав, але у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість у розмірі 14130,49 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3900 грн., по процентам в розмірі 10065,90 грн., інфляційні збитки- 137,99 грн., нараховані 3% річних - 26,60 грн.

03.12.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія "Верона"» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», уклали договір факторингу № 03/12/2021-2, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги до відповідача за даним кредитним договором.

10.03.2023 р. було укладено договір 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (надалі - позивач) право вимоги за кредитним договором № 1874226 до відповідача. Заборгованість відповідачем у повному обсязі не погашена, чим порушуються інтереси позивача. Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та витрати по сплаті судового збору, витрати на правову допомогу в сумі 9000 грн.

Відповідач відзив не надав.

Процедура судового розгляду

Сторони у судове засідання не з`явились. Ухвалою суду постановлено проводити розгляд даного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказана ухвала отримана позивачем через електронний кабінет Електронного суду, відповідачу надіслана рекомендованим листом за зареєстрованим місцем проживання, що рахується судом як належне повідомлення відповідача про ухвалу суду. Клопотань про відкладення розгляду справи, про проведення судового засідання з викликом сторін, до суду не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що 28.04.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія "Верона"» та відповідачем укладено кредитний договір № 1874226. Договором обумовлено:п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3900 грн. на умовах терміновості, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил;

П. 1.3 Орієнтовний строк повернення кредиту - 29 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 29 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів;

відповідно до п. 1.3. Договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 29 (двадцять дев`ять) днів;

згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення - на непогашену частину, та встановлюються в розмірі 1,9 % від суми кредиту в день, що становить 693,5% річних від суми наданого кредиту. Тип процентної ставки - фіксована.

Отже, строк повернення кредиту 29 днів з моменту його отримання, вказане визначено в паспорті споживчого кредиту та анкеті-заяві відповідача. Строк дії договору 29 днів, а саме з 27.04.2021 року по 25.05.2021 року включно. Що зазначено в анкеті-заяві та акцептовано відповідачем.

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3900 грн.

Суд частково погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, в частині вимог щодо стягнення тіла кредиту. Щодо процентів, суд звертає увагу, що нарахування процентів відбулося за межами строку договору.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість станом на 07.05.2026, у розмірі 14130,49грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3900 грн., по процентам в розмірі 10065,90 грн., інфляційні збитки- 137,99 грн., нараховані 3% річних - 26,60 грн. Сума заборгованості підтверджується даними розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1874226.

Суд звертає увагу, що проценти за даним кредитним договором нараховані не в межах строку дії договору.

За період з 27.04.2021 року по 25.05.2021 р. судом проведено розрахунок процентів, які підлягають до стягнення:

3900*1,9%=74,10 (проценти за день)

74,10*29=2148 грн. (проценти за 29 днів, в період строку дії договору)

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що свідчили б про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 ст.638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію банку відповідач підписом у анкеті-заяві підтвердила укладення між нею та банком договору, на умовах викладених в публічній пропозиції.

За змістом ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Великою Палатою Верховного суду в справі № 444/9519/12 в постанові від 28.03.2018 р. зроблено наступний правовий висновок:

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

32. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

34. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

35. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти по кредитному договору, не повернув їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.

Після укладання зазначеного правочину, позичальнику були надані відповідні кошти від кредитора, права вимоги щодо стягнення заборгованості за якими увійшли до переліку тих, що передані за договорами факторингу позивачу у справі.

Отже, дійсно у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків по договору порушені права позивача за даним кредитним договором, які підлягають поновленню, шляхом стягнення з відповідача тіла кредиту та процентів за користування кредитом.

Щодо нарахування процентів, суд зазначає наступне.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

По даному договору, як встановлено судом, проценти нараховані поза межами строку кредитування, судом здійснено перерахунок даних процентів з урахуванням строку дії договору та саме вказана сума процентів підлягає стягненню з відповідача. Щодо процентів, нарахованих позивачем поза строком дії договору, то суд зазначає, що інтереси позиваа в даному випадку забезпеченні положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України. При цьому, у постанові ВС від 31.01.2024 в справі № 183/7850/22, від 31.07.2024 у справі № 161/11703/22 зазначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентам на підставі частини другої статті 625 ЦК України під час дії воєнного стану після закінчення строку кредитування.

Щодо правомірності нарахування та стягнення відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

За кредитним договором № 1874226 від 28.04.2021, було нараховано за період з 03.12.2021 по 10.03.2023: по тілу кредиту в розмірі 3900 грн., по процентам в розмірі 10065,90 грн., а за період з 03.12.2021 р. по 23.02.2022 р. нараховано інфляційні збитки- 137,99 грн., нараховані 3% річних - 26,60 грн.

За розрахунком ТОВ «Коллект Центр» за період з 03.12.2021 по 23.02.2022 (включно), нарахувань від ТОВ «Коллект Центр» після 23.02.2022 р. не було.

Таким чином суд дійшов до висновку, що інфляційні збитки в розмірі 137,99 гривень та 26,60 гривень -3 % річних , які були нараховані за період з 03.12.2021 року по 23.02.2022 року підлягають стягнення з відповідача на користь позивача, як нового кредитора.

Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти по кредитному договору, не повернув їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд, дійшов висновку, що між ТОВ «Фінансова компанія "Верона"» укладено кредитний договір, умови якого та вимоги законодавства, що регулюють виниклі між сторонами правовідносини, порушені відповідачем. Утворилася заборгованість за кредитом, яка не погашена до теперішнього часу. За договором факторингу право такої вимоги набув позивач.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Оцінюючи та проаналізувавши надані суду докази, суд знаходить їх достатніми, належними та допустимими. Оскільки отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, наявність заборгованості підтверджується розрахунком в матеріалах справи, з яким суд частково погоджується, позивачем надані докази на підтвердження права переходу грошової вимоги, які суд приймає до уваги, відповідач не надав суду докази виконання зобов`язання з повернення позичених коштів. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги частково, в частині стягнення заборгованості станом на 07.05.2026 р. (дата розрахунку) в загальній сумі 6212,59 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3900 грн., по процентам в розмірі 2148 грн. (в період строку дії договору), інфляційних збитків - 137,99 грн., нарахованих 3% річних - 26,60 грн.

В іншій частині позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До позовної заяви позивачем додано квитанцію (платіжну інструкцію), яка підтверджує факт сплати ним судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 1170,55 грн. (2662,40*6212,59/14130,49).

Відповідно до частин першої шостої ст. 137 ЦК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно витягу з акту № 21 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026 р., за договором № 01-07/2024 від 01.07.2024 р., по провадженню адвокатом проведена робота: надання усної консультації з вивченням документів (2 год) 3000 грн., складання позовної заяви (2 год.) - 6000 грн. Разом із тим, суд вважає, що вивчення документів входить до етапу складання позовної заяви, а тому в цій частині вимоги позивача слід задовольнити частково, в сумі 6000 грн. Вказані витрати є доведені, реальними та необхідними, відповідачем не заявлено клопотання про зменшення їх розміру. Оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені витрати на правову допомогу пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 2637,95 грн.( 6000*6212,59/14130,49)

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, офіс 306) до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926, у погашення заборгованості за кредитним договором № 1874226 від 28.04.2021 року у загальній сумі 6212 (шість тисяч двісті дванадцять) грн. 59 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3900 грн., по процентам в розмірі 2148 грн., інфляційних збитків - 137,99 грн., нарахованих 3% річних - 26,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926, судовий збір в сумі 1170 грн (одна тисяча сто сімдесят) грн. 55 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 2637 (дві тисячі шістсот тридцять сім) грн. 95 коп.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.А. Дурач