Рішення № 141186680, 29.10.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/814/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (код ЄДРПОУ 42399676), вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ "РАДОСВІТ" (код ЄДРПОУ 38256865), вул. Прилуцька, буд. 125, с. Талалаївка, Ніжинський район, Чернігівська область, 16651

про стягнення 640 080,00 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: Кемінь В.В. (представник за довіреністю, адвокат);

від відповідача: Громніцький Ю.П. (адвокат);

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХОЛДИНГ "РАДОСВІТ" про стягнення 640 080,00 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" зазначає, що дії Відповідача, пов`язані із відмовою від підписання (укладення) Індивідуального договору постачання природного газу призвели до настання наслідків, визначених п. 5.3. Рамкового Договору, щодо застосування з боку Позивача до Відповідача штрафу у розмірі 5% вартості обсягу газу, від прийняття якого Споживач відмовляється.

Водночас, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов`язані із розглядом позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі призначено на 22 вересня 2026 року о 10:00 год, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвала суду від 21.08.2026 доставлена до Електронних кабінетів сторін 21.08.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Отже, в розумінні ст. 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

03.09.2026 відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив, зазначивши що центральною обставиною спору є те, що Позивач направив через систему «Вчасно» не підписаний ним електронний проєкт Індивідуального договору, хоча за пунктами 1.10, 9.1-9.5 та 9.8 Рамкового договору такий договір мав бути укладений сторонами в електронній формі із застосуванням КЕП або УЕП. За доводами відповідача відсутність підпису Позивача на Індивідуальному договорі є не формальним дефектом доказу, а обставиною, яка виключає саму передумову відповідальності Відповідача в силу ч. 4 ст. 612, ст. 613 ЦК України, адже Позивач не довів направлення для підписання саме «відповідного індивідуального договору» у розумінні п. 5.3.

Крім того, відповідач з посиланням на визначення терміну «комерційна пропозиція» Рамкового договору стверджує, що комерційна пропозиція Позивача від 10.04.2026 не містила усіх відомостей, що мали бути у ній, зокрема, не містила обсягу газу; кінцевої дати періоду постачання, конкретної дати внесення передоплати, тарифу на транспортування, повної ціни за 1 000 куб. м та загальної розрахункової вартості.

Вперше повну ціну з транспортуванням 32 666,60 грн за 1 000 куб. м, загальну розрахункову вартість 13 066 640,16 грн, кінцеву дату періоду та конкретний строк передоплати визначив Проєкт індивідуального договору від 14.04.2026. При цьому ціна газу без транспортної складової відповідала сумі 32 004,00 грн з ПДВ, указаній у пропозиції, однак повна сума платежу, яку Споживач мав внести авансом, була на 265 040,16 грн більшою за арифметичну вартість 400 тис. куб. м за ціною, наведеною у комерційній пропозиції та заяві.

Обов`язок довести, що комерційна пропозиція у взаємозв`язку з Рамковим договором однозначно визначала всі істотні параметри майбутньої поставки, а направлений проєкт не містив нових або відмінних умов, за доводами відповідача, покладається на Позивача як на сторону, що вимагає застосування штрафу. Натомість Позовна заява такого зіставлення не містить: зазначену в комерційній пропозиції ціну газу 32 004,00 грн за 1 000 куб. м Позивач фактично прирівнює до всіх грошових умов майбутнього договору, хоча направлений проєкт передбачав авансову сплату іншої, більшої суми.

За твердженням відповідача, Позивач не може застосувати пункт 5.3 ізольовано від інших положень Рамкового договору. Вимога про штраф передбачає попереднє встановлення належного виконання Позивачем власних процедурних обов`язків, відповідності запропонованого договору погодженим умовам Рамкового договору і наявності саме неправомірного ухилення або відмови, чого позивачем не підтверджено.

Додатково відповідач просить суд у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення штрафу, зменшити його розмір на 90 % - до 64 008,00 грн на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, враховуючи масштабне ураження міні-ТЕЦ відповідача 06.12.2025, припинення розподілу газу упродовж усього запропонованого періоду постачання на об`єкті відповідача та повторне бойове ураження того самого об`єкта 03.08.2026.

Відзив прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.

07.09.2026 позивачем подана відповідь на відзив, в якій останній просив відхилити доводи відповідача та зазначив, що умовами Рамкового Договору не передбачено, хто має перший підписувати індивідуальний договір, а хто другий. Надсилання договору на перший підпис контрагенту через систему електронного документообігу (ЕДО) це стандартна процедура, яка властива у системі ЕДО (Вчасно, M.E.Doc, FlyDoc, Сота тощо), та складається зазвичай з кількох етапів, фінальний етап якого полягає в наступному: 1) Відповідач отримує сповіщення, перевіряє договір та накладає свій електронний підпис (КЕП/ЕЦП); 2) Індивідуальний Договір повертається до Позивача, Позивач бачить підпис Відповідача, накладаєте свій КЕП, і договір набуває повної юридичної сили. Тобто, жодних перешкод для Відповідача не існувало, аби виконати його обов`язок.

За твердженням позивача, всупереч ст. 614 ЦК України у даному випадку саме Відповідач не вжив від себе залежних заходів та не підписав індивідуальний договір до 17.04.2026 (до початку періоду постачання газу) і в такий спосіб ухилився/відмовився укладати/підписувати даний індивідуальний договір.

На спростування доводів Відповідача про те, що Комерційна пропозиція не містить усіх відомостей, які за рамковим договором мали були визначені саме у ній, Позивач звертає увагу суду на ту обставину, що після отримання комерційної пропозиції Відповідач направив Позивачу Заяву від 10.04.2026 №1004-1 на укладення Індивідуального договору до Рамкового Договору, тобто, з усіма умовами комерційної пропорції Відповідач погодився і непорозумінь з його боку не залишилося. У свою чергу, після отримання проєкту Індивідуального договору зауваження до такого проєкту Індивідуального договору до початку періоду постачання (до 17.04.2026) Відповідач не висловив.

На спростування доводів Відповідача про те, що не підписання договору не є автоматично тотожним ухиленню або відмовою, Позивач посилається на п. 1.10 Рамкового Договору, за умовами якого після отримання Заяви на укладання Індивідуального договору Сторони укладають Індивідуальний договір до цього Договору на відповідний Період постачання до початку такого Періоду із врахуванням вимог кодексу ГТС.

Заперечуючи проти зменшення розміру штрафних санкцій Позивач з-поміж іншого просить врахувати, що:

- умови воєнного стану впливають на діяльність обох сторін правочину та враховуючи значення їх виду діяльності, - позивача (торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (основний)) та відповідача; ряд об`єктів Позивача теж зазнали пошкодження під час війни;

- за ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання;

- зменшення розміру штрафу на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

08.09.2026 від Відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив), де останній просить відхилити доводи Позивача, стверджуючи таке:

- непідписаний Позивачем проєкт не є його офертою. Технічний алгоритм інформаційної системи не може замінити волевиявлення юридичної особи та змінити правила статей 207, 638 642 ЦК України. Непідписаний Позивачем файл не виражав його наміру вважати себе зобов`язаним у разі прийняття документа Відповідачем, а тому не був офертою Позивача, адже Позивач запропонував Відповідачу не прийняти вже вчинену Позивачем оферту, а самому зробити оферту Позивачу. Відмова від створення власної оферти або незавершення переддоговірного процесу не тотожні відмові від належної оферти Позивача й самі собою не доводять складу порушення, передбаченого пунктом 5.3 Рамкового договору;

- стандартна процедура ЕДО не є нормою права або погодженою умовою сторін;

- заява Відповідача була попередньою згодою, а не завершеною офертою чи індивідуальним договором, адже Рамковий договір прямо визначає Заяву на укладення Індивідуального договору як документ, який Споживач подає «в якості попередньої згоди» з умовами комерційної пропозиції «для укладання Індивідуального договору»;

- мовчання набуває значення акцепту лише у випадках, установлених договором або законом; рамковий договір не передбачив укладення Індивідуального договору мовчанням;

- Позивач обрав для укладення Індивідуального договору електронну форму і систему «Вчасно», однак не завершив формування власного електронного волевиявлення КЕП/УЕП. За такого способу Відповідач не міг акцептувати оферту Позивача, бо вона не була вчинена. Він міг лише створити іншу оферту від власного імені. Пункт 5.3 не встановлює штраф за те, що Споживач не зробив Постачальнику власної оферти на основі надісланого непідписаного шаблону;

- сплив строку до 17.04.2026 доводить лише неукладення договору, а не ухилення відповідача, в той час як п. 5.3 не встановлює штраф за факт «неукладення» договору до початку періоду постачання, а використовує поведінкові категорії «ухиляється/ відмовляється»;

- прострочення кредитора є додатковим, а не єдиним наслідком невчинення позивачем власних дій.

Заперечення (на відповідь на відзив) прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 22.09.2026 суд, заслухавши доводи представників сторін, оголосив перерву до 20.10.2026.

У судовому засіданні 20.10.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та на підставі ст. 219 ГПК України з урахуванням складності справи відклав його проголошення до 29.10.2026.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу для реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

У судовому засіданні 29.10.2026 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено скорочене рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

08.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг Радосвіт» (далі Споживач) уклали Рамковий договір №НГТ_ТЕЦ-1-04-2026-АРС постачання природного газу (далі Рамковий договір).

Змістом Рамкового договору визначено «Терміни», що застосовуються у цьому договорі та відповідному Індивідуальному договорі, зокрема:

- Договірна ціна ціна природного газу у грн/тис. куб. м, визначена умовами Індивідуального договору;

- Договірна вартість (розрахункова договірна вартість, остаточна договірна вартість) вартість природного газу у гривнях, визначена умовами Індивідуального договору на Період постачання;

- Індивідуальний договір договір, що укладається Сторонами у порядку, визначеному цим Договором, та в якому визначаються Період постачання, планові обсяги природного газу, Договірна ціна, порядок і строки розрахунків;

- Комерційна пропозиція документ, зміст якого представлено у вигляді електронного повідомлення, що надсилається Постачальником Споживачу з метою подальшого укладання Індивідуального договору на відповідний період постачання, з обов`язковим, але не виключно, зазначенням номера пропозиції, назви Споживача, ціни пропозиції, обсягу постачання природного газу, періоду постачання, терміну дії цінової пропозиції (що є строком надання відповіді, у тому числі Заяви на укладення Індивідуального договору), умов оплати та постачання (що включають, не обмежуючись відсотком небалансів, особливими умовами щодо максимального та мінімального договірного обсягу, інші істотні умови, що не передбачені діючим Договором зі Споживачем, або які змінюють чи доповнюють відповідні положення діючого Договору);

- Заява на укладення Індивідуального договору заява, яка надається Споживачем, в якості попередньої згоди із запропонованими Постачальником у Комерційній пропозиції умовами для укладання Індивідуального договору;

- Період постачання період, що починається з 7:00 (за київським часом) першого дня постачання до 7:00 (за київським часом) дня, наступного за останнім днем постачання. Визначається в кожному Індивідуальному договорі;

- Всі інші терміни, що застосовуються у цьому договорі та відповідних Індивідуальних договорах, відповідають термінам, що використовуються у Кодексі ГТС та у Кодексі ГРМ, законах або інших нормативно-правових актах.

За умовами п. 1.1 Рамкового договору Постачальник зобов`язується поставити природний газ (далі також - газ) Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору та Індивідуального договорів.

У пункті 1.5 Рамкового договору Споживач підтвердив та гарантував, що на момент підписання цього Договору укладені договори: на розподіл природного газу між Споживачем та Оператором ГРМ; на транспортування природного газу між Споживачем та Оператором ГТС.

Оператором ГТС, з яким Споживач уклав договір на транспортування природного газу, за умовами п. 1.7. Рамкового договору є ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».

Відповідно до п. 1.9 Рамкового договору Постачальник на запит Споживача або за власною ініціативою направляє Комерційну пропозицію щодо ціни газу на період постачання та обсягу, вказаного у запиті (у разі відсутності у запиті таких даних, Постачальник має право не відповідати на такий запит). Після отримання від Постачальника Комерційної пропозиції Споживач, у разі своєї згоди із запропонованими умовами, у строки, зазначені у такій Комерційній пропозиції, надсилає Постачальнику Заяву на укладення Індивідуального договору, складену за формою згідно з додатком № 7 до Договору, шляхом накладення вкладеної скан-копії Заяви на укладення Індивідуального договору до електронного листа.

Після отримання Заяви на укладення Індивідуального договору Сторони укладають Індивідуальний договір до цього Договору на відповідний період постачання до початку такого періоду із врахуванням вимог кодексу ГТС (п. 1.10 Рамкового договору).

За п. 4.1. Рамкового договору ціна газу, порядок та строки розрахунків на кожен Період постачання визначаються Сторонами у відповідному Індивідуальному договорі.

Загальна вартість цього договору визначається як сума остаточних Договірних вартостей газу, отриманого Споживачем від Постачальника, та інших витрат, які виникають при виконанні цього Договору протягом строку його дії (п. 4.2. Рамкового договору).

Споживач здійснює оплату розрахункової Договірної вартості газу на умовах, визначених Індивідуальним договором (п. 4.3. Рамкового договору).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань Сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього Договору та чинним законодавством України (п. 5.1. Рамкового договору).

Згідно з п. 5.3. Рамкового договору у разі, якщо після надання Заяви на укладення Індивідуального договору на відповідний Період постачання Споживач ухиляється/відмовляється від укладання/підписання відповідного Індивідуального договору, Споживач сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% вартості обсягу газу, зазначеного у Заяві на укладення Індивідуального договору.

Відповідно до п. 8.1 Рамкового договору цей договір набуває чинності з дати його укладання. Датою укладання є дата підписання цього договору уповноваженими представниками обох Сторін власноручними підписами та скріплення підписів печаткою (за наявності) або дата накладення уповноваженим представником однієї зі Сторін останнього у часі кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) / удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП), за умови накладення КЕП/УЕП уповноваженим представником іншої Сторони, і діє в частині передачі природного газу до 31 грудня 2026 року включно, а в частині розрахунків за газ до повного їх виконання.

Сторони, підписуючи Договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, які будуть укладатись Сторонами під час дії цього Договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації КЕП та кваліфікованої електронної печатки (за наявності), або УЕП та удосконаленої електронної печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв`язку, підписаних з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, але не виключно, систем обміну електронними документами «М.Е.Doc», «Вчасно» (п. 9.1. Рамкового договору).

Пунктом 9.2. Рамкового договору Сторони обумовили перелік документів, які можуть укладати в електронній формі, в тому числі, але не виключно: а) цей Договір, Індивідуальні договори, додаткові угоди... г) листи, повідомлення, заяви та інші документи, які мають або можуть подаватися Сторонами з метою виконання цього Договору.

Кожна Сторона зобов`язана слідкувати за надходженням електронних документів, своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання КЕП або УЕП та повернення іншій Стороні (п. 9.3. Рамкового договору).

Документи, що укладаються на виконання цього Договору в електронній формі, мають бути підписані Сторонами протягом строку, встановленому в Договорі або попередньо обумовленого Сторонами у самому електронному документі. Електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту, зазначеного в конкретному електронному документі, іншому документі, на виконання якого він підписується, або в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 9.4. Рамкового договору).

Відповідно до п. 9.7. Рамкового договору Сторони домовились, що електронні документи, підписані з використанням КЕП або УЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами, що складаються на паперовому носії.

Рамковий договір підписано уповноваженими представниками Сторін з використанням сервісу обміну електронними документам «Вчасно» та скріплено електронними печатками сторін 10.04.2026 року.

Додатками №№ 1, 2, 3 до Рамкового договору є Індивідуальний договір.

10.04.2026 о 15:38 представник Позивача електронним листом направив Відповідачу комерційну пропозицію № РАДОСВІТ-10/04/26 щодо забезпечення постачання природного газу в період поставки з 17.04.2026 за умови 100 % попередньої оплати - за ціною 32 004,00 грн з ПДВ за 1 000 куб. м. Строк дії комерційної пропозиції 10.04.2026.

Як зазначає Відповідач, того ж дня сторони уточнювали майбутній обсяг і дату включення Споживача до реєстру постачальника:

- о 17:15 Відповідач направив заяву на обсяг 100 тис. куб. м із датою включення до реєстру споживачів з 17.04.2026; о 17:23 представник Позивача підтвердив її отримання словами «Отримала. Дякую»;

- о 17:57 Відповідач направив уточнену заяву на 400 тис. куб. м, у якій була помилково зазначена дата включення до реєстру з 14.04.2026;

- о 17:59 Позивач повідомив, що цю заяву в роботу не бере, оскільки комерційна пропозиція передбачає початок постачання з 17.04.2026;

- о 17:59 Відповідач направив ще одну уточнену заяву на 400 тис. куб. м із датою включення до реєстру з 17.04.2026.

Так, 10.04.2026 листом за вих. № 1004_1 Відповідачем Позивачу направлено заяву на укладення Індивідуального договору до Рамкового договору постачання природного газу, за змістом якої ТОВ «Агрохолдинг» Радосвіт» погодилося з комерційною пропозицією ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» № РАДОСВІТ-10/04/26 від 10.04.2026 та зобов`язалось укласти Індивідуальний договір до Рамкового договору постачання природного газу на умовах, визначених зазначеною комерційної пропозицією, та просило включити ТОВ «Агрохолдинг» Радосвіт до реєстру споживачів ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в інформаційній платформі Оператора ГТС з 17.04.2026.

Цією заявою Відповідач гарантував закупівлю за ціною 32004,00 грн з ПДВ за 1 000 куб. м. та споживання природного газу за квітень 2026 року в обсязі 400 тис. м.куб. та підтвердив своє зобов`язання на підписання відповідного Індивідуального договору на умовах, визначених комерційною пропозицією.

14.04.2026 через систему «Вчасно» Позивач направив Відповідачу для першого підпису контрагентом електронний файл Індивідуального договору № КОМ_ТЕЦ-1-04-26-АРС від 14.04.2026 (далі проект Індивідуального договору).

За даними сторін у цій справі вказаний Індивідуальний договір не був підписаний жодною зі сторін.

Як стверджує Відповідач, щодо підпису уповноваженої особи Позивача Людмили Кіндер система відображала статус «Очікується підпис». Вказана обставина Позивачем протягом розгляду справи в суді не заперечена, доказів на її спростування надано не було.

За умовами п. 1. проекту Індивідуального договору Сторони визначили, що обсяг замовленої потужності та плановий обсяг газу, що постачається на умовах договору та цього Індивідуального договору в період постачання з 17.04.2026 до 30.04.2026, складає 400,000 тис. куб. м.

Відповідно до п. 2 проекту Індивідуального договору Договірна ціна газу, що постачається на умовах Договору в обсязі та в період, визначені в п. 1 цього Індивідуального договору, становить за 1000 куб.м. 26670,00 грн,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, що складає 5334,00 грн,

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 501,97 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 552,167 грн, крім того ПДВ 20% - 110,433 грн, всього з ПДВ 662,60 за 1000 куб. м.

Всього Договірна ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед 32666,60 грн.

Розрахункова Договірна вартість природного газу, що постачається за цим Індивідуальним договором становить 10888866,80 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20%, що складає 2177773,36 грн, разом з ПДВ 20% - 13066640,16 грн (п. 3. проекту Індивідуального договору).

За умовами п. 4. проекту Індивідуального договору оплата за газ проводиться Споживачем на умовах 100% попередньої оплати розрахункової Договірної вартості газу за Період постачання виключно грошовими коштами на банківський рахунок Постачальника не пізніше, ніж за два робочі дні до початку відповідного Періоду постачання.

Пунктом 8 проекту Індивідуального договору обумовлено, що цей Індивідуальний договір складений у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, набирає чинності з дати його укладання або підписання КЕП або УЕП і є невід`ємною частиною Договору.

Умови вказаного проекту Індивідуального договору кореспондують умовам Індивідуального договору за формою Додатка № 1 до Рамкового договору.

Листом від 11.05.2026 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до ТОВ «Агрохолдинг» Радосвіт» з претензією про сплату штрафу у розмірі 5% вартості обсягу газу, зазначеного у заяві на укладення Індивідуального договору, що становить 640080,00 грн (12801600,00 х 5%).

У претензії Позивач вказав, що станом на 17.04.2026 Споживач відмовився від підписання Індивідуального договору, відповідно від оплати, визначеної п. 4, у зв`язку з чим Позивачем на підставі п. 5.3. Рамкового договору нараховані штрафні санкції за ухилення/відмову від підписання Індивідуального договору, які просив Відповідача сплатити.

Листом від 12.05.2026 № 12.05/1 Відповідачем надана відповідь на претензію, в якій товариство зазначило, що претензія є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на: відсутність належним чином укладеного Індивідуального договору; відсутність належного підтвердження погодження всіх істотних умов; відсутність КЕП/УЕП на Заяві про укладення Індивідуального договору; відсутність фактичного постачання природного газу та неспівмірність заявленої штрафної санкції.

У зв`язку з несплатою відповідачем штрафних санкцій в сумі 640080,00 грн за ухилення/відмову від підписання Індивідуального договору Позивач звернувся до суду.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник, зокрема, через різне тлумачення правових підстав для стягнення з ТОВ «Агрохолдинг «Радосвіт» штрафу за ухилення/відмову від укладання/підписання відповідного Індивідуального договору на підставі п. 5.3. Рамкового договору.

Отже, при вирішенні даного спору суду належить встановити зміст та обсяг зобов`язань Відповідача за Рамковим договором та, відповідно наявність чи відсутність підстав для притягнення його до відповідальності.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Одним з основоположних принципів приватноправового регулювання є закріплений в пункті 3 статті 3 та статті 627 ЦК України принцип свободи договору, відповідно до якого укладення договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту укладеного Рамкового договору вбачається, що за своєю правовою природою цей договір є договором поставки та з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 ЦК України для виникнення взаємних цивільних прав і обов`язків у Сторін такого договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Разом з тим Індивідуальний договір договір, що укладається Сторонами у порядку, визначеному Рамковим договором, та в якому визначаються Період постачання, планові обсяги природного газу, Договірна ціна, порядок і строки розрахунків.

З огляду на визначення у Рамковому договорі понять «Заяви на укладення Індивідуального договору» та «Індивідуального договору» слідує, що Індивідуальний договір це самостійний правочин в розумінні ст. 202 ЦК України, до вчинення якого слід застосовувати загальні положення про правочин та загальні положення про договір, зокрема, його укладення.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (абз. 1 ч. 1).

Згідно положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Частиною 2 статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1). Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2). Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч. 3). Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч. 4).

Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч. 3).

Відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч. 2). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч. 3).

Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2). Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ч. 3).

Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №922/1246/21 зазначив, що нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це.

Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.

Таким чином, незалежно від того чи документ викладений на папері чи в електронному документі, він повинен бути підписаний його сторонами.

Крім того, сторони можуть домовитись укласти договір у певній формі, тоді він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.

Отже, намір юридичної особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, може виражатись лише у разі підписання проєкту договору і направлення його іншій стороні. Без підписання такого паперового документу власноруч чи у разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов`язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 виснувала, що відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність.

Відсутність підпису на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин.

Отже, для укладення двостороннього правочину, зокрема Індивідуального договору, необхідна наявність волевиявлення обох сторін, здійснена в належній формі відповідно до умов Рамкового договору.

Враховуючи зміст пунктів 8.4., 9.2., 9.4., 9.7 Рамкового договору, пункту 8. Проекту Індивідуального договору, суд доходить висновку, що направлення Позивачем Відповідачу не підписаного проекту Індивідуального договору свідчить про відсутність відповідного волевиявлення Позивача на виникнення правовідносин між сторонами, та, як наслідок, про неготовність Позивача взяти на себе зобов`язання у разі прийняття пропозиції укласти договір Відповідачем.

В контексті наведеного суд критично відноситься до тверджень Позивача про те, що умовами Рамкового Договору не передбачено, хто має перший підписувати індивідуальний договір, а хто другий, і надсилання договору на перший підпис контрагенту через систему електронного документообігу (ЕДО) це стандартна процедура, яка властива у системі ЕДО (Вчасно, M.E.Doc, FlyDoc, Сота тощо), з огляду на погоджені Сторонами умови Рамкового договору, зокрема пункти 9.4., 9.7, зі змісту яких слідує, що документи, які укладаються на виконання цього Договору в електронній формі, мають бути підписані Сторонами протягом строку, встановленому в Договорі або попередньо обумовленого Сторонами у самому електронному документі, і лише електронні документи, підписані з використанням КЕП або УЕП, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін та можуть бути представлені до суду в якості належних доказів.

При цьому, система електронного документообігу це лише форма (інструмент) обміну даними, натомість ані умовами Рамкового договору, ані іншими матеріалами справи не підтверджено погодження Сторонами відступу від положень актів цивільного законодавства, які встановлюють порядок укладення договорів (направлення оферти та її акцепт), чи від умов Рамкового договору, які б визначали інший строк та порядок підписання документів шляхом накладення КЕП/УЕП уповноваженими представниками Сторін та/або зворотну (ретроспективну) силу непідписаних електронних документів, які укладаються на виконання Рамкового договору та породжують права та обов`язки для Сторін, зокрема, створюють зобов`язання до моменту їх підписання обома Сторонами.

Сторона в односторонньому порядку в силу приписів статей 525, 627-629 ЦК України не може відступити від погоджених умов договору про необхідність попереднього узгодження Сторонами умов, щодо яких необхідна згода обох Сторін.

В контексті наведеного суд звертає увагу на зміст пункту 1.10 Рамкового договору, за умовами якого після отримання Заяви на укладення Індивідуального договору Сторони укладають Індивідуальний договір до цього Договору на відповідний період постачання до початку такого періоду із врахуванням вимог кодексу ГТС.

Аналіз наведених вище норм і умов Рамкового договору у межах спірних правовідносин дає підстави стверджувати про те, що умовами підписаного Сторонами Рамкового договору визначена модель поведінки Сторін при укладенні Індивідуального договору, яка не визначає обов`язку жодної із Сторін в період: після отримання Заяви на укладення Індивідуального договору і до початку періоду постачання газу, обумовленому в цій Заяві, першою зробити пропозицію укладення Індивідуального договору.

Разом з тим передумовою укладення Індивідуального договору в силу загальних положень про укладення правочину є вчинення активних дій однією зі Сторін Рамкового договору у вигляді надсилання оферти, що свідчило б про намір укладення відповідного договору, тобто відповідного волевиявлення в юридично значущій формі.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що після отримання Заяви на укладення Індивідуального договору і до початку періоду постачання газу жодною із Сторін Рамкового договору не було зроблено в належній формі пропозиції укласти Індивідуальний договір з урахуванням вимог пунктів 9.1.-9.4., 9.7. Рамкового договору.

Пункт 1.10 Рамкового договору, який чітко не визначає порядок і послідовність дій кожної зі Сторін при укладенні Індивідуального договору «після отримання Заяви на укладення Індивідуального договору», як і інші умови, був включений у договір Позивачем, який, з огляду на принцип "contra proferentem", і повинен нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови, у зв`язку з чим, враховуючи ту обставину, що укладення Індивідуального договору зміст пункту 1.10 пов`язує з отриманням Заяви на укладення Індивідуального договору саме Позивачем, при визначенні Сторони, яка першою підписує і надсилає для укладення Індивідуальний договір іншій Стороні, суд дійшов висновку, що такою особою є Позивач.

При цьому суд зауважує, що доказів звернення до суду із вимогами про тлумачення пункту 1.10. Рамкового договору до початку його виконання в порядку статті 213 ЦК України, чи доказів, які б свідчили про однакове розуміння умов договору під час погодження цього пункту договору матеріали справи не містять.

А якщо умова залишається неоднозначною, Верховний Суд допускає застосування принципу contra proferentem, який полягає в тому, що при тлумаченні у разі сумніву слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, має нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови (ОП КГС ВС підтвердила цей підхід у постанові від 30.08.2024 у справі №911/1766/22).

Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не лише щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча й були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, у невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Це правило спрямоване на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (зокрема під час вибору мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь у процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов у договорі, складала проєкт усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проєкт договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №910/16011/17, від 15.05.2019 у справі №917/803/18, від 17.02.2021 у справі №916/3948/19, від 18.03.2021 у справі №910/9525/19, від 29.06.2021 у справі №910/6838/20, від 21.12.2021 у справі №910/17027/20.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в контексті наявності правових підстав застосування штрафу, суд також зазначає, що за визначеннями термінів Рамкового договору «комерційна пропозиція» має з-поміж іншого містити ціну пропозиції.

У силу приписів статті 632 ЦК України ціна на будь-який товар встановлюється за домовленістю сторін і складається з окремих елементів, зокрема, виробничої собівартості, прибутку, ПДВ, витрат на транспортування тощо, тому їх наявність в ціні є обов`язковою. Ціна, як економічна категорія, означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару.

Наведене узгоджується з визначенням термінів «базова ціна газу», наведеному в абз. 7 п. 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС, як ціна природного газу, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю, транспортування та зберігання природного газу та «договірна ціна» як ціна природного газу у грн/тис. куб. м, визначеної умовами Індивідуального договору, у сукупності з п. 2 проекту Індивідуального договору, за умовами якого до ціни газу в розмірі 26670,00 грн, що постачається за 1000 куб.м., Постачальником додано як податок на додану вартість за ставкою 20%, так і тариф на послуги транспортування природного газу з коефіцієнтом, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, з чого слідує, що витрати на транспортування є умовою про ціну та відповідно складовою ціни пропозиції, про яку має бути обумовлено в Комерційній пропозиції.

При цьому зміст Рамкового договору, як встановлено судом, не містить ані положень про оплату Споживачем послуг транспортування Постачальнику, ані окремих умов щодо порядку формування та/або оплати послуг транспортування природного газу.

Таким чином аналіз змісту надісланого Позивачем проекту Індивідуального договору, Комерційної пропозиції та Заяви на укладення Індивідуального договору свідчить про те, що Комерційна пропозиція ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» від 10.04.2026 № РАДОСВІТ-10/04/26, яка була надіслана Постачальником Споживачу з метою подальшого укладання Індивідуального договору на відповідний період постачання, не містила повної структури ціни газу, що є істотною умовою майбутнього Індивідуального договору в розумінні цивільного законодавства, щодо якої Постачальник мав надати попередню згоду шляхом надсилання Заяви на укладення Індивідуального договору.

Зокрема, Комерційна пропозиція визначала ціну 32 004 грн з ПДВ і Заявою на укладення Індивідуального договору відповідач гарантував закупівлю саме за цією ціною та підтвердив зобов`язання підписати Індивідуальний договір "на умовах, визначених Комерційною пропозицією".

Натомість проект Індивідуального договору містить додаткову складову договірної ціни природного газу вартість послуг з транспортування природного газу з коефіцієнтом та ПДВ в сумі 662,60 за 1000 куб. м., якої не було ні в Комерційній пропозиції, ні в Рамковому договорі, що дає підстави для висновку, що надісланий позивачем проект Індивідуального договору не є тим Індивідуальним договором, на умовах якого відповідач взяв на себе договірне зобов`язання укласти Індивідуальний договір.

Водночас, іншої Комерційної пропозиції ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», ніж за № РАДОСВІТ-10/04/26 від 10.04.2026, яка б надсилалась Постачальником Споживачу з метою укладення Індивідуального договору з істотними умовами щодо ціни, визначеної умовами проекту Індивідуального договору, та відповідної Заяви на укладення до матеріалів справи не надано.

Отже, оскільки ціна є істотною умовою згідно з Рамковим договором та законом, щодо якої Постачальник має надати попередню згоду, Комерційна пропозиція № РАДОСВІТ-10/04/26 від 10.04.2026 та Заява на укладення індивідуального договору від 10.04.2026 не можуть бути підставою для укладення Індивідуального договору в редакції його проекту без згоди обох сторін.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Абзацом 3 частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Отже відсутність зобов`язання в даному випадку виключає відповідальність за його порушення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про недоведеність факту порушення відповідачем саме того обов`язку, який визначений умовами Рамкового договору та за який встановлений штраф, адже стягнення штрафу на підставі п. 5.3 Рамкового договору можливе лише за умови, якщо відповідач ухилився/відмовився від підписання саме «відповідного Індивідуального договору», тобто такого, який відповідає умовам Комерційної пропозиції.

За таких обставин у сукупності, враховуючи висновок про неукладеність Індивідуального договору на відповідний період постачання природного газу та відсутність обов`язку Відповідача укласти Індивідуальний договір на непогоджених умовах, відмінних від умов Комерційної пропозиції № РАДОСВІТ-10/04/26 від 10.04.2026, суд вважає обґрунтованими заперечення Відповідача в цій частині позову та вважає вимоги Позивача щодо стягнення штрафу безпідставними.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одними з основних засад судочинства є рівність та змагальність сторін, свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Під час розгляду цієї справи судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав, зокрема, кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, реалізувати право на витребування доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 86 ГПК України).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, суд відзначає, що всі інші доводи та міркування сторін взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за унормованими стандартами доказування, дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позивача у повному обсязі у зв`язку з непідтвердженням факту ухилення або відмови Відповідача від укладання/підписання відповідного Індивідуального договору як підстави відповідальності за п. 5.3. Рамкового договору.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в позові, судовий збір в сумі 7680,96 грн покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 04.11.2026

Суддя Т.О.Новик