Рішення № 141186488, 03.11.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2026 р. Справа № 924/1118/24 (924/981/26)

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., з участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу в залі судового засідання № 305

за позовом Фермерського господарства «Борисівське 2016», м. Ізяслав Хмельницької області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», м. Київ

про стягнення 1900000,00 грн (в межах справи 924/1118/24 за заявою Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про банкрутство Фермерського господарства «Борисівське 2016»),

представники:

арбітражний керуючий (ліквідатор): Ляшко О.В.

інші учасники процесу : не з`явилися

У судовому засіданні 03.11.2026 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення в справі.

Процесуальні дії в справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 14.01.2025 відкрито провадження у справі № 924/1118/24 про банкрутство Фермерського господарства «Борисівське 2016»; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Клигіну Ірину Володимирівну.

20.05.2025 постановою суду відкрито відносно Фермерського господарства «Борисівське 2016» ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором Фермерського господарства «Борисівське 2016» призначено арбітражного керуючого Клигіну Ірину Володимирівну.

Ухвалою суду від 31.03.2026 відсторонено арбітражного керуючого Клигіну І.В. від виконання повноважень ліквідатора у справі № 924/1118/24 про банкрутство Фермерського господарства «Борисівське 2016». Ліквідатором Фермерського господарства «Борисівське 2016» призначено арбітражного керуючого Ляшка Олександра Віталійовича.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.09.2026 прийнято позовну заяву Фермерського господарства «Борисівське 2016» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про стягнення 1900000,00 грн до розгляду в межах справи за заявою Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про банкрутство Фермерського господарства «Борисівське 2016»; відкрито провадження в справі № 924/1118/24 (924/981/26) в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Фермерське господарство «Борисівське 2016» звернулося до суду з позовом, у якому просить суд на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» 1900000,00 грн, з яких:

400000,00 грн - частина грошових коштів з суми 2000000,00 грн, що перерахована позивачем на користь відповідача 21.08.2018 згідно з платіжним документом № 106_345405166;

134205,18 грн - частина грошових коштів з суми 830000,00 грн, що перерахована позивачем на користь відповідача 23.08.2018 згідно з платіжним документом № 107_345528975;

235000,00 грн - грошові кошти, що перераховані позивачем на користь відповідача 06.09.2018 згідно з платіжним документом № 115_346446477;

440000,00 грн - грошові кошти, що перераховані позивачем на користь відповідача 26.11.2018 згідно з платіжним документом № 146_351617503;

400000,00 - грошові кошти, що перераховані позивачем на користь відповідача 28.11.2018 згідно з платіжним документом № 147_351772675;

2000,00 грн - грошові кошти, що перераховані позивачем на користь відповідача 06.12.2018 згідно з платіжним документом № 161_352415754;

288794,82 грн - грошові кошти, що перераховані позивачем на користь відповідача 05.02.2019 згідно з платіжним документом № 185_356184465.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача арбітражний керуючий Ляшко О.В. (ліквідатор позивача) вказав, що під час виконання повноважень ліквідатора та здійснення заходів щодо виявлення майна банкрута ним було проаналізовано рух грошових коштів по банківських рахунках Фермерського господарства «Борисівське 2016». За результатами такого аналізу, зокрема виписки по рахунку фермерського господарства в АТ «ПроКредит Банк», встановлено, що у період з 21.08.2018 по 05.02.2019 позивач здійснив на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» перерахування грошових коштів на загальну суму 4195794,82 грн. При цьому, як на підставу перерахування коштів у призначенні платежів міститься посилання на договір № 1 від 01.18.2018. Однак, договір № 1 від 01.18.2018 у Фермерського господарства «Борисівське 2016» відсутній, доказів його існування ліквідатором не встановлено, перераховані кошти повністю або частково відповідачем не повернуто. Із наведеного, арбітражний керуючий вважає, що грошові кошти в сумі 4195794,82 грн позивачем було перераховано на користь відповідача за відсутності укладеного договору від 01.18.2018 № 1. Будь-якої іншої правової підстави перерахування вищезазначених коштів, ніж означений договір, також виявлено не було. За висновком ліквідатора, за рахунок позивача відповідач набув та продовжує зберігати грошові кошти в розмірі 4195794,82 грн, правова підстава для утримання яких відсутня. Відтак, у цьому випадку відповідно до ст. 1212 ЦК України відповідач, який набув майно (грошові кошти) або зберігає його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язаний повернути позивачу це майно (грошові кошти).

Представник заявника в судове засідання з`явився, підтримав свої доводи, викладені ним у позові.

Відповідач/представник відповідача не скористалися правом участі на судовому розгляді справи, відзиву на позов не подали, причин не повідомили. Ухвала суду від 15.09.2026 у цій справі надіслана на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута до суду в зв`язку із неврученням відповідачу.

Згідно з ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього кодексу.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. З наведеного, відповідач є такими, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття.

Ураховуючи викладене вище, розумність строків розгляду судового спору, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, належного повідомлення відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

Рішенням засновника (власника) Фермерського господарства «Борисівське 2016» ОСОБА_1 від 29.01.2019 вирішено, зокрема, звільнити з посади директора (голови) фермерського господарства Смітса Ван Оуена Йонкіра Дірка Яна Теодора з 29.01.2019, обрати на посаду голови фермерського господарства ОСОБА_1 з 29.01.2029.

Листом від 30.01.2019 засновник Фермерського господарства «Борисівське 2016» ОСОБА_1 звернувся до С.В.О.Й.Д. Яна Теодора, у якому повідомив, що з 30.01.2019 Ян Теодор не має повноважень голови Фермерського господарства «Борисівське 2016», тому має негайно повернути установчі документи, печатки, штампи, інші документи, що належать підприємству.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15.02.2019 у справі № 675/317/19 скаргу ОСОБА_1 щодо невнесення органом досудового розслідування відомостей до ЄРДР задоволено. Зобов`язано уповноважених осіб Ізяславського відділення поліції Славутського ВП ГУ НП у Хмельницькій області відповідно до ст. 214 КПК України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві ОСОБА_1 від 06.02.2019 та розпочати досудове розслідування.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.02.2019 зареєстровано кримінальне провадження № 12019240150000072 за ч. 2 ст. 357 КК України (викрадення установчих документів та печатки Фермерського господарства «Борисівське 2016»).

Відповідно до листа від 15.05.2026 ОСОБА_1 повідомив ліквідатора Ляшка О.В. про те, що з моменту звільнення колишнього керівника (29.01.2019) по дату прийняття рішення про добровільну ліквідацію (11.12.2019) Фермерське господарство «Борисівське 2016» будь-яку господарсько-фінансову діяльність не здійснювало, рух коштів по рахунках у цей період не відбувався, договори не укладалися, первинна бухгалтерська документація у зв`язку з відсутністю операцій не створювалася. Також зазначено, що оригінали документів та печатки підприємства за період діяльності до 29.01.2019 перебувають у протиправному володінні колишнього директора.

Згідно з банківською випискою АТ «ПроКредит Банк» по клієнту ФГ «Борисівське 2016» за період з 03.02.2017 по 10.05.2019 Фермерським господарством «Борисівське 2016» перераховано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Зоря» кошти в загальній сумі 4195794,82 грн з призначенням платежу «Надання позики зг дог № 1 від 01.18.2018р. Без ПДВ.».

Відповідно до банківської виписки АТ КБ «Приватбанк» по клієнту ФГ «Борисівське 2016» за період з 26.05.2016 по 25.01.2018 Фермерським господарством «Борисівське 2016» перераховувалися Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Зоря» кошти за надання безпроцентної поворотної позики згідно з договором № 1 від 01.12.2016.

АТ «Рфйффайзен Банк» надано арбітражному керуючому Ляшку О. банківську виписку про рух коштів за період з 14.02.2019 по 20.12.2021 по клієнту Фермерське господарство «Борисівське 2016».

Фермерським господарством «Борисівське 2016» перераховано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Зоря» кошти в загальній сумі 4195794,82 грн (призначення платежу: надання позики зг дог № 1 від 01.18.2018) відповідно до таких платіжних інструкцій: від 21.08.2018 № 106 на суму 2000000,00 грн, від 23.08.2018 № 107 на суму 830000,00 грн, від 06.09.2018 № 115 на суму 235000,00 грн, від 26.11.2018 № 146 на суму 440000,00 грн, від 28.11.2018 № 147 на суму 400000,00 грн, від 06.12.2018 № 161 на суму 2000,00 грн, від 05.02.2019 № 185 на суму 288794,82 грн.

Листом від 06.07.2026 № 02-01/1118-20 арбітражний керуючий Ляшко О. звернувся до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», у якому просив надати належним чином засвідчену копію договору від 01.18.2018 № 1, на підставі якого в період з 21.08.2018 по 05.02.2019 Фермерське господарство «Борисівське 2016» перерахувало Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Зоря» грошові кошти в загальній сумі 4195794,82 грн, а також надати інформацію про повне чи часткове повернення перерахованих грошових коштів в загальній сумі 4195794,82 грн в період з 21.08.2018 по 05.02.2029 згідно з платіжними документами з призначенням платежу: «Надання позики зг дог № 1 від 01.18.2018р. Без ПДВ.» та належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують зазначену інформацію. Вказаний лист (запит) надіслано на адресу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (м. Київ, вул. Мечникова, 2) згідно з описом вкладення в цінний лист та поштовою накладною від 06.07.2026 № 0103300727925, однак був повернутий відправнику 23.07.2026 у зв`язку з відсутністю одержувача за вказаною адресою.

Згідно з актом приймання-передачі документів Фермерського господарства «Борисівське 2016» арбітражною керуючою Клигіною І. передано ліквідатору фермерського господарства арбітражному керуючому Ляшку О. низку документів, зокрема, постанову Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2025 у справі № 924/1118/24, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2023 у справі № 560/18001/23, Статут фермерського господарства, інформаційні довідки від 18.02.2026, витяги з ДРОРМ, ЄДРЮОФОПГФ, ДРРП, наказ та інвентаризація від 30.05.2025, запити ліквідатора та відповіді від державних структур, реєстр вимог кредиторів станом на 12.03.2026.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.07.2026 та від 01.10.2026 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря» зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 2, ідентифікаційний номер 30626757.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання).

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21).

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 1900000,00 грн (частина перерахованих позивачем відповідачу грошових коштів в загальному розмірі 4195794,82 грн).

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, Фермерським господарством «Борисівське 2016» було перераховано Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Зоря» грошові кошти в загальному розмірі 4195794,82 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 21.08.2018 № 106 на суму 2000000,00 грн, від 23.08.2018 № 107 на суму 830000,00 грн, від 06.09.2018 № 115 на суму 235000,00 грн, від 26.11.2018 № 146 на суму 440000,00 грн, від 28.11.2018 № 147 на суму 400000,00 грн, від 06.12.2018 № 161 на суму 2000,00 грн, від 05.02.2019 № 185 на суму 288794,82 грн. При цьому, як слідує зі змісту означених платіжних інструкцій, призначенням платежу здійснених між сторонами фінансових операцій на вказану вище суму є «Надання позики зг дог № 1 від 01.18.2018р. Без ПДВ». Перерахування позивачем відповідачу 4195794,82 грн з аналогічним призначенням платежу також підтверджується наданою представником позивача банківською випискою Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» за період з 03.02.2017 по 10.05.2019.

Разом з цим, незважаючи на те, що представник позивача звертався до відповідача з вимогою про надання копії договору від 01.18.2018 № 1, на підставі якого, як про це зазначено в платіжних інструкціях та банківській виписці, перераховувалися спірні кошти, а господарський суд згідно з ухвалою від 15.09.2026 витребовував у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» належним чином засвідчену копію договору позики від 01.18.2018 № 1, під час судового розгляду цього позову, відповідачем не була надана копія та/або оригінал означеного спірного договору. Крім того, такий договір відсутній серед документів, які передавалися чинному керівнику Фермерського господарству «Борисівське 2016» ліквідатору Ляшку О. згідно з актом приймання-передачі документів попереднім ліквідатором.

Отже, судом зазначається, що матеріали справи не містять договору, на виконання якого здійснено спірні платежі.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку між сторонами, які би свідчили про погодження між сторонами всіх істотних умов спірного договору.

Разом з цим, зміст призначення платежу в платіжних інструкціях та банківській виписці «Надання позики зг дог № 1 від 01.18.2018р. Без ПДВ» саме по собі не підтверджує існування між сторонами договірних правовідносин чи фактичного його виконання.

Цивільно-правовий договір - є основною підставою виникнення зобов`язально-правових відносин (зобов`язань), що встановлює певні суб`єктивні права i суб`єктивні обов`язки для сторін, які його уклали. Договір можна визначити як угоду двох або кількох осіб, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Предметом договору завжди є певна дія, але ця дія може бути тільки правомірною.

Основними ознаками договору є: домовленість, тобто для його існування має бути компроміс, збіг волевиявлення учасників; домовленість двох чи більше осіб, тобто з волевиявлення лише однієї сторони не може виникнути договір; спрямованість на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Залежно від наявності зустрічного майнового мінового еквіваленту договори слід поділити на відплатні та безвідплатні. Відплатними слід визнавати договори, в яких одна сторона за виконання нею обов`язку повинна отримати відповідне відшкодування, чи то у формі грошей, інших майнових цінностей, чи то у формі іншого зустрічного надання, наприклад, купівля-продаж, міна тощо. Відплатність цивільно-правового договору презюмується, тобто договір вважається відплатним, поки інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина 5 статті 626 Цивільного кодексу України). У свою чергу, безоплатним визнається договір, за яким майнового відшкодування або іншого зустрічного надання за виконане зобов`язання не передбачено, наприклад договір позики.

За загальним правилом вибір форми договору залежить від бажання осіб, що його укладають. Однак у ряді випадків закон вимагає, щоб договори були укладені в певній формі. Якщо для договору не встановлено такої форми, він вважається укладеним, поки поведінка осіб свідчить про їхню волю укласти договір. Мовчання визначається виявом волі укласти договір лише у випадках, передбачених законом. Усна форма допускається в договорах, що виконуються під час їх укладання, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі.

Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

По своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Законодавець імперативно в частині першій статті 1047 ЦК визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі якщо позикодавцем є юридична особа. (див. постанову КЦС ВС від 09.08.2023 у справі № 755/16831/19)

Вказівка призначення платежу при перерахунку коштів, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Дійсно, в певних випадках в приватному праві призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов`язання погашається, але не для підтвердження укладення певного договору.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зміст договору, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, становлять, по-перше, умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та по-друге, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. До змісту договору належать також і умови (пункти), які містяться в складових частинах договору, якщо їх наявність обумовлено в основному тексті договору (додатки, плани, схеми, кошторис, малюнки тощо).

Істотними вважаються умови, які необхідні і достатні для укладення договору. Це випливає зі статті 638 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами в потрібній для відповідних випадків формі досягнуто згоди зі всіх істотних його умов. Це означає, що за відсутності хоча б однієї з таких умов договір не може вважатися укладеним. Водночас, якщо досягнуто згоди щодо істотних умов, то договір набирає чинності, навіть якщо не містить якихось інших умов. Саме тому такі умови ще називають необхідними. Визначення кола істотних умов залежить від специфіки кожного конкретного договору.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 922/3289/21).

За встановлених обставин, суд погоджується з доводами позивача про відсутність між сторонами договірного характеру спірних правовідносин. При цьому, матеріали справи не містять жодного належного доказу укладення договору від 01.18.2018 № 1 та не підтверджено правової підстави отримання відповідачем і подальшого утримання ним спірних грошових коштів. Матеріали справи також не містять доказів повернення відповідачем позивачу отриманих грошових коштів (як частково, так і повністю).

Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. А суд, у свою чергу, з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, нівелюється (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Тож, матеріали справи не містять жодних доказів, а відповідачем не обґрунтовано жодним чином, на якій правовій підставі останній дотепер використовує отримані від позивача грошові кошти в сумі 1900000,00 грн та не повертає їх позивачу.

Таким чином, ураховуючи, що грошові кошти в сумі 1900000,00 грн (частина перерахованих грошових коштів в загальному розмірі 4195794,82 грн) були перераховані позивачем відповідачу за відсутності належної правової підстави, а відповідач не довів правомірності їх набуття чи утримання, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 1900000,00 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову (з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору).

Керуючись ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фермерського господарства «Борисівське 2016», м. Ізяслав Хмельницької областідо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», м. Київ про стягнення 1900000,00 грн (в межах справи 924/1118/24 за заявою Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про банкрутство Фермерського господарства «Борисівське 2016») задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (м. Київ, вул. Мечникова, 2, ідентифікаційний код 30626757) на користь Фермерського господарства «Борисівське 2016» (Хмельницька область, Ізяславський район, м. Ізяслав, вул. Єсеніна, 10, ідентифікаційний код 40486625) 1900000,00 грн (один мільйон дев`ятсот тисяч гривень 00 копійок) безпідставно набутих коштів, 22800,00 грн (двадцять дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.11.2026.

Суддя С.В. Заверуха

Відрук.: 2 примір.

1 - до справи;

2 - відповідачу (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, ідентифікаційний код 30626757) рек. з повід. про вручення.

Надіслати рішення позивачу та його представнику (ліквідатору Ляшку О.) до електронного кабінету Електронного суду.