Ухвала суду № 141186431, 04.11.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

04 листопада 2026 рокум. ХарківСправа № 922/2279/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Юрченко В.С.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши заяву відповідача (вх. № 26535 від 27.10.2026) про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткової ухвали по справі

за позовом: фізичної особи - підприємця Петренка Валерія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (Україна, 61072, місто Харків, проспект Науки, будинок 54, ЄДРПОУ 42831345)

про: стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У загальному позовному провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/2279/26 за позовом фізичної особи - підприємця Петренка Валерія Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення грошових коштів в розмірі 360 725,42 грн.

20.10.2026 до суду через підсистему "Електронний Суд" надійшла заява від позивача (вх. № 26017 від 21.10.2026) про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України.

21.10.2026 ухвалою суду задоволено заяву позивача (вх. № 26017 від 21.10.2026) про залишення позову без розгляду. Залишено позов фізичної особи - підприємця Петренка Валерія Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" про стягнення коштів - без розгляду.

27.10.2026 до суду через підсистему "Електронний Суд" від відповідача надійшла заява (вх. № 26535) про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткової ухвали.

В обґрунтування заяви відповідач зазначає про понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000 грн, які підлягають стягненню з позивача у відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України та ч. 5 ст. 130 ГПК України.

Також відповідач у заяві просить суд розглядати заяву за відсутності представника відповідача, за наявними в справі матеріалами.

29.10.2026 до суду через підсистему "Електронний Суд" від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткової ухвали (вх. № 26855).

29.10.2026 до суду через підсистему "Електронний Суд" від відповідача надійшли заперечення на заперечення позивача від 29.10.2026 проти заяви про ухвалення додаткової ухвали про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 26877).

За змістом ч.5 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частина 6 ст.130 ГПК України унормовує, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 221 ГПК України у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Оскільки вирішення питання щодо яких, згідно наведених приписів здійснюється судом без повідомлення учасників справи, суд не призначає судове засідання для розгляду заяви про розподіл судових витрат.

Суд, розглянувши заяву відповідача про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткової ухвали, з урахуванням заяви відповідача та заперечення позивача, зазначає наступне.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21, вказано, що процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених частиною п`ятою статті 130 ГПК України.

При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням частини п`ятої статті 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення відповідачем витрат на оплату послуг з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше) (пункт 7.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Як вбачається з ухвали Господарського суду Харківської області від 21.10.2026, з огляду на подану представником позивача заяву про залишення позову без розгляду, судом на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України позовну заяву залишено без розгляду.

Частиною 5 ст. 130 ГПК України унормовано, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 - 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17).

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишенням позову без розгляду.

Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Водночас ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 14.03.2023 у справі № 911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини 5 статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20).

При цьому, суд зазначає, що не можна виходити лише з буквального розуміння терміну "необґрунтовані", тобто такі, для яких не має достатньо фактів чи доказів. Необґрунтованими можуть бути визнані такі дії, які свідомо спрямовані на перешкоджання нормальному перебігу судового провадження та явно свідчать про зловживання правами.

Натомість, заявляючи клопотання про стягнення з позивача витрат професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 130 ГПК України, відповідачем не доведено необґрунтованість дій позивача, а саме лише подання позову не може бути розцінене судом як таке, що свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній має право на звернення до суду та реалізував таке право на свій розсуд, як і має право на подання заяви про залишення такого позову без розгляду та не позбавлений, в такому випадку, права повторно звернутись із цим же позовом до суду.

Крім того, залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ГПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ГПК України , яке не містить обмежень в його реалізації.

Сам факт звернення до суду з позовом є реалізацією гарантованого статтями 55 та 124 Конституції України права особи на судовий захист і передбачає безумовне право на доступ до правосуддя незалежно від обґрунтованості заявлених вимог. Відтак, вчинення позивачем процесуальних дій, спрямованих на захист та відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів, саме по собі не може розцінюватися як зловживання процесуальними правами чи свідчити про необґрунтованість його поведінки.

Відповідачем не доведено наявність необґрунтованих, винних чи недобросовісних дій позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача (вх. № 26535 від 27.10.2026) про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткової ухвали.

Керуючись ст.ст. 76, 129, 130, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Макс" (вх. № 26535 від 27.10.2026) про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткової ухвали по справі № 922/2279/26 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені статті 255-256 ГПК України та порядку.

Ухвалу підписано 04.11.2026.

СуддяВ.С. Юрченко