Ухвала суду № 141186391, 29.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність

"29" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3095/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання: Черновій В.О.

розглянувши заявуОСОБА_1про неплатоспроможністьОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1за участю:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки вона має прострочені зобов`язання перед 27 кредиторами на загальну суму 358 833,75 грн, в якій просить суд прийняти цю заяву, відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність, призначити керуючим реструктуризацією Медведеву Ксенію Олегівну, здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвалою суду від 07.09.2026 року заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (вх. №3095/26 від 01.09.2026) залишено без руху.

18.09.2026 року від боржниці надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 21.09.2026 року прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду; підготовче засідання по справі призначено на 06.10.2026 року; зобов`язано боржника надати суду: додаткові докази, які свідчать про її неплатоспроможність (за наявності).

В судовому засіданні 06.10.2026 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 29.10.2026 року.

У судове засідання, призначене на 29.10.2026, боржник не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Водночас про дату, час та місце судового засідання представник боржника був повідомлений під час судового засідання 06.10.2026, у якому брав участь, що підтверджується протоколом судового засідання від 06.10.2026.

Разом із цим, враховуючи, що суд надав боржниці достатньо часу в умовах воєнного стану для реалізації його прав, передбачених ст. 42 ГПК України, зокрема приймати участь в судовому засіданні, а також беручи до уваги строковий характер проведення підготовчого засідання суду, суд дійшов висновку, що зібраних доказів достатньо для проведення підготовчого засідання за наявними у справі матеріалами в даному судовому засіданні.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, проаналізувавши матеріали справи, у тому числі долучені до заяви документи, суд зазначає наступне.

Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.

З пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.

Також у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець акцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексу України з процедур банкрутства не встановлена.

З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 Кодексу України з процедур банкрутства), цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.

Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у пунктах 44-51 постанови від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.

Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про неплатоспроможність є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження.

Відповідно до приписів статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства серед іншого, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов`язання зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Згідно з частиною другою статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Згідно з ч.1 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.

Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, за якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у такій справі у разі, якщо:

2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов`язань упродовж двох місяців;

3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.

Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов`язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).

Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.

Частиною 1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з`ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом заяви.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.

Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов`язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов`язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 листопада 2022 року у cправі № 909/937/21).

Системний аналіз ст.113, частин 1, 2 ст.116, ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов`язанням строк або в майбутньому).

Згідно з частинами 3, 4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов`язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов`язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Отже, обов`язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов`язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов`язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.

Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов`язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов`язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.

Необхідність аналізу таких договорів пов`язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.

В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниця посилається на те, що у неї наявні невиконані прострочені грошові зобов`язання перед ТОВ "БІ ЕЛ ДЖИ Мікрофінанс", ТОВ "Інвестмент Фінанс Груп", ТОВ "Сос Кредит", ТОВ "Гама Апгрейд", ТОВ "Мілоан", ТОВ "Фінансова компанія" "Український платіжний центр", ТОВ "Фінансова компанія " Є гроші", ТОВ "Укр Кредит Фінанс", ТОВ "Манівео швидка фінансова компанія", ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні фінанси", ТОВ "Фінанс Еліт Компані", ТОВ "1 "Безпечне агентство необхідних кредитів", ТОВ "Стар Фійненс Груп", ТОВ "Бізнес позика", АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Авентус Україна", ТОВ "Алекскредит", ТОВ "Селфі Кредит", АТ "Акцент Банк", ТОВ "Споживчий центр", АТ "ПУМБ", ТОВ "Фінансова компанія "Процент", ТОВ "Фінансова компанія "Абекор", ТОВ "КЛТ Кредит", ТОВ "Макс Кредит", ТОВ "Клай Інвест" на загальну суму 358 833,75 грн.

Наведені зобов`язання перед кредиторами, на погляд ОСОБА_1 , підтверджуються кредитною історією, що складена Українським бюро кредитних історій, кредитними договорами та банківськими довідками, надаючи оцінку яким, суд зазначає наступне.

По-перше, суд зазначає, що роздруківка з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій не може бути доказом наявності заборгованості за кредитними договорами.

Відповідна правова позиція щодо роздруківки з сайту ТОВ Українське бюро кредитних історій щодо кредитної історії боржника як доказу у справі про неплатоспроможність фізичної особи викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21.

Також у постанові від 16.11.2022 по справі № 917/1604/21, Верховний Суд звернув увагу, що пунктом 5.32 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 визначено, що у разі створення примірника електронного документа з паперовим носієм інформації на ньому проставляють штрих-код або QR-код, що містить: скорочене найменування юридичної особи, дату реєстрації, реєстраційний індекс. QR-код також має містити відомості про підписувача електронного документа або накладача електронної печатки, а саме: прізвище, ім`я, по батькові підписувача або найменування юридичної особи (для електронної печатки), номер сертифіката і строк його дії. Окрім того, QR-код додатково має містити дати накладання кваліфікованих електронних підписів і печаток на електронний документ, що беруть із кваліфікованих електронних позначок часу. Для актів додатково зазначають дані про погодження.

Натомість, QR-код на останній сторінці поданої заявником роздруківки з Українського бюро кредитних історій щодо ОСОБА_1 містить лише посилання на вебсайт УБКІ для перевірки документів УБКІ в режимі он-лайн, і при цьому не містить відомостей про підписувача електронного документа або накладача електронної печатки, а саме: прізвище, ім`я, по батькові підписувача або найменування юридичної особи (для електронної печатки), номер сертифіката і строк його дії, дати накладання кваліфікованих електронних підписів і печаток на електронний документ, що беруть із кваліфікованих електронних позначок часу.

Отже, судом встановлено, що роздруківка кредитної історії, яка надана заявницею в підтвердження наявності договірних зобов`язань, не підписана ані письмово, ані електронним цифровим підписом відповідною посадовою особою Бюро, а тому не може вважатися доказом у справі, який би підтверджував наявність кредитних зобов`язань.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 909/937/21.

Отже, роздруківка кредитної історії, подана заявницею, сама по собі не підтверджує наявність у неї відповідних кредитних зобов`язань, а тому суд оцінює надані на підтвердження таких зобов`язань безпосередні документи щодо кожного кредитора окремо.

1) Щодо заборгованості перед ТОВ "Гама Апгрейд".

У конкретизованому списку кредиторів боржницею зазначено заборгованість перед ТОВ "Гама Апгрейд" за договором № 282636 від 15.06.2026 та договором № 124436 від 06.04.2026 на загальну суму 13 000,00 грн. З цього приводу суд зазначає, що заборгованість має бути відображена окремо за кожним договором із зазначенням її розміру за відповідним зобов`язанням, а не загальною сумою за двома договорами.

Крім того, матеріали заяви не містять договорів із зазначеними у конкретизованому списку реквізитами. Натомість боржницею долучено договори про надання споживчого кредиту, укладені з ТОВ "Гама Апгрейд" за іншими номерами, а саме: № 15850-06/2026 від 15.06.2026 та № 06452-04/2026 від 06.04.2026. Отже, надані боржницею докази на підтвердження наявності заборгованості перед ТОВ "Гама Апгрейд" містять розбіжності щодо номерів договорів, на підставі яких виникли відповідні грошові зобов`язання. При цьому відсутність договорів, реквізити яких зазначено у конкретизованому списку кредиторів, а також незазначення окремого розміру заборгованості за кожним із договорів не дають суду можливості встановити підстави виникнення відповідних зобов`язань, їх склад та розмір і, як наслідок, перевірити достовірність відомостей про заявлену заборгованість перед ТОВ "Гама Апгрейд"

2) Щодо заборгованості ТОВ "Мілоан".

У конкретизованому списку кредиторів боржницею зазначено заборгованість перед ТОВ "Мілоан" за договором № 8698720 від 13.06.2026, договором № 105874597 від 15.04.2026 та договором № 7385543 від 31.03.2026 на загальну суму 19 466,00 грн.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.

Отже, наведені положення Кодексу передбачають необхідність зазначення у конкретизованому списку кредиторів не лише загальної суми заборгованості перед відповідним кредитором, а й її складових та підстав виникнення грошових зобов`язань. У цьому випадку боржницею зазначено лише загальну суму заборгованості за трьома договорами без визначення розміру заборгованості за кожним із них окремо.

Таким чином, наведені у конкретизованому списку відомості не дають можливості встановити розмір грошових зобов`язань за кожним договором окремо, їх склад та перевірити правильність визначення загальної суми заборгованості перед ТОВ "Мілоан".

3) ТОВ "1 "Безпечне агентство необхідних кредитів".

У конкретизованому списку кредиторів боржницею зазначено заборгованість перед ТОВ "1 "Безпечне агентство необхідних кредитів" за договором № 10061775 від 04.05.2026 на суму 5735,00 грн. Водночас до матеріалів заяви боржницею долучено договори, укладені із зазначеним кредитором, за іншими реквізитами, а саме: № 6977397 від 31.03.2026 та № 45126785 від 04.05.2026.

Таким чином, наявні розбіжності між відомостями, зазначеними у конкретизованому списку кредиторів, та реквізитами долучених до заяви договорів. Зокрема, номер договору № 10061775, зазначений у списку кредиторів, не відповідає номерам договорів, наданих на підтвердження заборгованості. За таких обставин подані документи не дають можливості однозначно встановити, за яким саме договором виникло грошове зобов`язання перед ТОВ "1 "Безпечне агентство необхідних кредитів", а також перевірити підстави виникнення та розмір заявленої заборгованості.

5) ТОВ "Стар Фійненс Груп".

У конкретизованому списку кредиторів боржницею зазначено заборгованість перед ТОВ "Стар Фійненс Груп" за договором № 3374783 від 16.04.2026 та договором № 3268231 від 18.03.2026 на загальну суму 17 332,00 грн.

Як уже зазначалося судом, заборгованість має бути відображена окремо за кожним договором із зазначенням її розміру за відповідним зобов`язанням, а не загальною сумою за декількома договорами. Крім того, матеріали заяви не містять договорів із реквізитами, зазначеними у конкретизованому списку кредиторів. Натомість боржницею долучено договори про надання кредиту, укладені з ТОВ "Стар Фійненс Груп", за іншими номерами, а саме: № 40200-03/2026 від 18.03.2026 та № 35298-04/2026 від 16.04.2026.

Таким чином, подані боржницею документи містять розбіжності щодо реквізитів договорів, на підставі яких виникли грошові зобов`язання перед ТОВ "Стар Фійненс Груп". Водночас відсутність договорів, зазначених у конкретизованому списку кредиторів, та невизначення розміру заборгованості за кожним договором окремо не дають суду можливості встановити підстави виникнення відповідних зобов`язань, їх склад та розмір, а відтак перевірити достовірність відомостей про заявлену заборгованість.

6) ТОВ "Авентус Україна".

У конкретизованому списку кредиторів боржницею зазначено заборгованість перед ТОВ "Авентус Україна" за договором № 9949939 від 18.03.2026 року на загальну суму 13 196,70 грн.

Водночас до матеріалів заяви боржницею долучено два договори, укладені з ТОВ "Авентус Україна", а саме: № 9949939 від 18.03.2026 та № 9769945 від 12.01.2026. При цьому останній договір у конкретизованому списку кредиторів не зазначений.

Таким чином, конкретизований список кредиторів не містить відомостей про грошові зобов`язання, що виникли на підставі договору № 9769945 від 12.01.2026, тоді як долучені до заяви документи свідчать про наявність ще одного договірного зобов`язання перед цим кредитором. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, чи включено заборгованість за вказаним договором до загальної суми 13 196,70 грн, а також перевірити повноту та достовірність відомостей про розмір заборгованості перед ТОВ "Авентус Україна".

7) ТОВ "Фінансова компанія " Є гроші".

У конкретизованому списку кредиторів боржницею зазначено заборгованість перед ТОВ "Фінансова компанія " Є гроші" за договором № EGROSHI4852100 від 02.06.2026 року на суму 6378,40 грн.

Водночас до матеріалів заяви боржницею долучено договір, укладений із зазначеним кредитором, за іншими реквізитами, а саме № 2510400880-4852100 від 02.06.2026.

Таким чином, наявні розбіжності між номером договору, зазначеним у конкретизованому списку кредиторів, та номером договору, долученого до матеріалів заяви. За таких обставин подані документи не дають можливості однозначно ідентифікувати правочин, на підставі якого виникло відповідне грошове зобов`язання, а відтак перевірити підстави виникнення та розмір заявленої заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Є гроші".

8) ТОВ "Макс Кредит".

У конкретизованому списку кредиторів боржницею зазначено заборгованість перед ТОВ "Макс Кредит" за договорами № 00-11055311 від 19.04.2026 року та № 00-11055292 від 19.04.2026 року на загальну суму 17 397,12 грн.

Як уже зазначалося судом, відповідно до вимог частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства у конкретизованому списку кредиторів мають бути зазначені суми грошових вимог окремо за кожним кредитором, зокрема загальна сума заборгованості, заборгованість за основним зобов`язанням та сума неустойки (штрафу, пені) окремо, а також підстави виникнення зобов`язань.

Отже, зазначення боржницею лише загальної суми заборгованості за двома договорами без визначення її розміру за кожним договором окремо не дає можливості встановити склад та розмір грошових зобов`язань за кожним із них і перевірити правильність визначення загальної суми заборгованості перед ТОВ "Макс Кредит"

9) ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".

У конкретизованому списку кредиторів боржницею зазначено заборгованість перед ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за договором № 7015e533-2d83-4c3e-a48cf2242bee099a від 09.05.2026 року.

Водночас до матеріалів заяви боржницею долучено договір, укладений із зазначеним кредитором, за іншими реквізитами, а саме № 442500622 від 09.05.2026 року.

Таким чином, наявні розбіжності між номером договору, зазначеним у конкретизованому списку кредиторів та номером договору, долученого до матеріалів заяви. За таких обставин подані документи не дають можливості однозначно ідентифікувати правочин, на підставі якого виникло відповідне грошове зобов`язання, а відтак перевірити підстави виникнення та розмір заявленої заборгованості перед ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".

Крім того, матеріали заяви містять договір № 4789725 про надання коштів у кредит, укладений боржником з ТОВ "Сіроко Фінанс" 13.06.2026. Проте зазначене товариство як кредитор у конкретизованому списку кредиторів боржником не зазначено, у зв`язку з чим у ньому відсутні відомості щодо розміру відповідного грошового зобов`язання та строку його виконання. При цьому будь-яких обґрунтованих пояснень щодо причин не зазначення ТОВ "Сіроко Фінанс" у конкретизованому списку кредиторів боржником не надано, що унеможливлює встановлення повного складу його кредиторів та обсягу грошових зобов`язань станом на дату звернення до суду.

Також боржницею не надано будь-яких доказів на підтвердження заборгованості перед ТОВ "СОС Кредит" та ТОВ "Споживчий центр".

Таким чином, за результатами дослідження поданих боржницею документів судом встановлено, що надані докази містять розбіжності щодо правових підстав виникнення окремих зобов`язань, складу та розміру заборгованості. Крім того, матеріали заяви містять відомості про кредитні правовідносини, які не відображені у конкретизованому списку кредиторів, без надання боржницею належних пояснень щодо причин їх незазначення. За таких обставин, суд позбавлений можливості достовірно встановити повний склад кредиторів боржниці, розмір її грошових зобов`язань та наявність прострочених грошових зобов`язань, а відтак встановити наявність передбачених Кодексом України з процедур банкрутства підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу заявниці на те, що відповідно п. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов`язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 124 КУзПБ.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 124 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов`язкових періодичних зобов`язань (виплата аліментів тощо).

Отже, проєкт плану реструктуризації боргів має містити не лише формальне визначення умов погашення заборгованості, а й відомості, які дають змогу оцінити реальність та економічну обґрунтованість запропонованого боржником механізму виконання таких умов з урахуванням його майнового стану та доходів.

Як вбачається з поданого ОСОБА_1 проєкту плану реструктуризації боргів, у ньому не зазначено обставин, які стали причиною виникнення неплатоспроможності боржниці, а також не визначено суму коштів, яка щомісячно залишатиметься їй на задоволення побутових потреб, з урахуванням вимог частини другої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства.

Крім того, у проєкті плану зазначено, що боржниця офіційно не працевлаштована, однак періодично здійснює підробіток із приготування їжі на замовлення, від якого отримує дохід у середньому 7 000,00 грн на місяць. За рахунок цього доходу вона пропонує щомісячно спрямовувати на погашення вимог кредиторів 3 000,00 грн. Водночас доказів здійснення такої діяльності та отримання зазначеного доходу до заяви не додано. З копії трудової книжки вбачається, що останній запис про працевлаштування боржниці датований 12.05.2021, а відомостей про її подальше офіційне працевлаштування матеріали справи не містять.

Як вбачається з поданого проєкту плану реструктуризації, ОСОБА_1 є власницею 1/5 частки квартири загальною площею 32,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Інших об`єктів нерухомого майна, транспортних засобів, цінного рухомого майна, цінних паперів, майнових чи немайнових прав або інших активів боржниця, згідно з відомостями, наведеними у проєкті плану, не має. При цьому погашення вимог кредиторів боржниця пропонує здійснювати виключно за рахунок доходу від приготування їжі на замовлення, спрямовуючи на ці цілі щомісячно 3 000,00 грн. Однак, як зазначено вище, доказів здійснення такої діяльності та отримання відповідного доходу боржницею не надано.

Отже, запропонований механізм погашення заборгованості ґрунтується на джерелі доходу, реальність та розмір якого належними доказами не підтверджені, що позбавляє суд можливості встановити, чи має боржниця реальну фінансову можливість виконувати запропоновані нею умови плану реструктуризації та щомісячно спрямовувати на погашення вимог кредиторів 3 000,00 грн.

Таким чином, поданий проєкт плану реструктуризації боргів не містить усіх передбачених законом відомостей та належного економічного обґрунтування запропонованих умов погашення заборгованості. За відсутності підтвердження визначеного боржницею джерела доходу неможливо оцінити реальність виконання плану на запропонованих умовах.

Суд наголошує, що подання проєкту плану реструктуризації не може зводитися до формального визначення суми, яку боржниця має намір сплачувати кредиторам, без належного обґрунтування джерел її надходження та реальної можливості здійснення таких платежів протягом визначеного періоду. Проєкт плану має містити конкретні та економічно обґрунтовані умови погашення заборгованості, які враховують майновий стан боржниці, її доходи та об`єктивні фінансові можливості.

У свою чергу, відсутність належного обґрунтування запропонованих умов реструктуризації не дає можливості встановити, що такий проєкт спрямований на реальне відновлення платоспроможності боржниці та задоволення вимог кредиторів у межах її об`єктивних фінансових можливостей. Фактично запропонований проєкт плану реструктуризації не є реальним.

Суд зауважує, що провадження у справах про неплатоспроможність фізичних осіб є самостійним видом судового провадження, який характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань та особливим суб`єктним складом. Здійснюючи правосуддя у таких справах, господарський суд, з одного боку, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, а з іншого реалізує судовий контроль, який є невід`ємною складовою провадження у справах про неплатоспроможність.

Такий контроль, зокрема, передбачає перевірку добросовісності поведінки боржника, повноти та достовірності наданих ним відомостей про майновий стан, доходи та зобов`язання, а також реальності запропонованих умов реструктуризації боргів.

При цьому суд не позбавлений можливості надати оцінку поведінці боржниці вже на стадії підготовчого засідання, зокрема з`ясувати, чи є її дії відкритими, послідовними та добросовісними, чи відповідають подані документи вимогам Кодексу України з процедур банкрутства та чи свідчать вони про реальний намір відновити платоспроможність і врегулювати відносини з кредиторами, а не лише про прагнення звільнитися від наявної заборгованості.

У цій справі сукупність установлених обставин, а саме неповнота відомостей, наведених у проєкті плану реструктуризації, відсутність обґрунтування причин виникнення неплатоспроможності, непідтвердженість задекларованого боржницею доходу від приготування їжі на замовлення та, як наслідок, відсутність належного обґрунтування можливості здійснення запропонованих щомісячних платежів у розмірі 3 000,00 грн, свідчить про те, що поданий проєкт плану реструктуризації не відповідає вимогам статті 124 КУзПБ та не містить належного економічного обґрунтування запропонованих умов погашення заборгованості.

За таких обставин суд доходить висновку, що подані боржницею документи не дають можливості підтвердити реальність запропонованого механізму реструктуризації боргів та оцінити можливість його виконання. Відтак ОСОБА_1 не довела належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, у розумінні статей 76 79 Господарського процесуального кодексу України, наявності правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Водночас зазначені недоліки не обмежуються лише змістом проєкту плану реструктуризації. Як установлено судом, поданий боржницею список кредиторів також містить невідповідності та неповні відомості щодо окремих кредиторських вимог, зокрема щодо номерів кредитних договорів, підстав виникнення заборгованості та її розміру за кожним договором. Такі недоліки не дають змоги належним чином перевірити склад і обсяг грошових зобов`язань боржниці, що також свідчить про недотримання нею вимог до документів, які подаються разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Отже, з огляду на встановлені обставини суд доходить висновку про наявність передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 113, 115, 116, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 76, 77, 78, 79, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Суд роз`яснює боржниці, що згідно із частиною 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.

Ухвала підписана 03.10.2026 року.

СуддяМіньковський С.В.