Рішення № 141186177, 27.10.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.2026м. СумиСправа № 920/688/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Шишло Н. С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/688/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кроп-Інкріс (1-й провулок Свободи, буд. 8, м. Ромни, Сумська область, 42000)

до відповідача Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вулиця Житня, будинок 14, будівля 1, місто Москва, Російська Федерація, 119991)

про стягнення збитків,

представники учасників справи у судове засідання не з`явилися,

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 100 513,37 доларів США, що є еквівалентом 4 209 498 грн 60 коп., в тому числі: 3 186 600 грн 00 коп. (по офіційному курсу долара США становить 77 344,66 доларів США) упущеної вигоди у вигляді неотриманого прибутку, 1 022 898 грн 60 коп. (по офіційному курсу долара США становить 23 168,71 доларів США) інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 справу призначено до розгляду судді Вдовенко Д.В.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України Про міжнародне приватне право пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Таким чином, Закон встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема як відповідача.

Водночас міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету (явно виражена відмова від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або відмова від імунітету, яка передбачається, коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.

Позивач звернувся з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті збройної агресії РФ, місце завдання шкоди - територія суверенної держави Україна.

Згідно із висновком Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 після початку війни в Україні, а саме з 2014, суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

У цій категорії спорів іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.

У таких висновках Верховний Суд керується тим, що дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.

У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Застосування судового імунітету Російської Федерації (зокрема, частини першої статті 79 Закону України Про міжнародне приватне право) у справі про відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету РФ буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію Російської Федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету РФ буде непропорційним до своєї мети.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у цій справі судовий імунітет РФ не підлягає застосуванню з огляду на обставини, про які зазначає позивач в обґрунтування позову, щодо завдання збройними силами РФ матеріальної шкоди позивачу, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права.

Ухвалою від 08.06.2026 Господарський суд Сумської області відкрив провадження у справі № 920/688/26; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 09.07.2026, 10:30; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства РФ в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і РФ, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Листом від 11.05.2022 № 101.003.006.-2014-22 АТ "Укрпошта" повідомила, що з 24.02.2022 припинила відправлення поштових відправлень та грошових переказів до РФ та припинила прийом поштових відправлень та грошових переказів з РФ.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Відповідно до Закону України від 01.12.2022 № 2783-IX України вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з РФ, що унеможливлює надсилання судових рішень на адресу відповідача, повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи суд здійснює через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України в порядку, визначеному ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

Суд повідомив відповідача про дату, час і місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Ухвалою від 09.07.2026 господарський суд відклав підготовче засідання у справі з повідомленням сторін на 22.07.2026, 12:00; викликав (явка обов`язкова) представника позивача у підготовче судове засідання на 22.07.2026, 12:00 з наданням можливості прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 22.07.2026 господарський суд задовольнив клопотання представника позивача (вх. № 2659/26, 3420 від 22.07.2026) про участь у судових засіданнях у справі № 920/688/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечив участь представнику позивача у судовому засіданні 22.07.2026 о 12 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

У судовому засіданні 22.07.2026, за участю представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 27.08.2026 о 10 год. 00 хв.; забезпечення участі представнику позивача у судовому засіданні 27.08.2026 о 10 год. 00 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

19.08.2026 позивач подав клопотання (вх. № 4309, 3771 від 19.08.2026), у якому просить суд продовжити строк підготовчого провадження по справі № 920/688/26 та відкласти підготовче судове засідання. Позивач зазначає, що з метою визначення розміру завданої позивачу майнової шкоди у формі упущеної вигоди уклав договір на проведення незалежної оцінки збитків з оцінювачем ФОП Бірюліним Валерієм Олександровичем.

Ухвалою від 27.08.2026 господарський суд відклав підготовче засідання у справі з повідомленням сторін на 24.09.2026, 11:20; забезпечив участь представнику позивача у судовому засіданні 24.09.2026 о 11 год. 20 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

14.09.2026 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 4221 від 14.09.2026), у якій просить суд стягнути з відповідача 4 421 936 грн 00 коп матеріальних збитків у формі упущеної вигоди (99 687 доларів США), 10 000 грн 00 коп витрат на проведення незалежної оцінки завданих збитків. До заяви позивач додав звіт з незалежної оцінки майна. Позивач зазначає, що після відкриття провадження у справі замовив у незалежного оцінювача звіт з незалежної оцінки майна щодо визначення розміру завданої позивачу шкоди у вигляді упущеної вигоди, який складений 11.09.2026. Відповідно до висновку величина упущеної вигоди (недоотриманого прибутку) по об`єкту оцінки складає 4 421 936,00 грн або 99 687 доларів США.

21.09.2026 позивач подав клопотання (вх. № 4863 від 21.09.2026), у якому просить суд провести підготовче засідання за відсутності його представника та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 24.09.2026 господарський суд прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Кроп-Інкріс (вх. № 4221 від 14.09.2026) про збільшення розміру позовних вимог разом з доданими до неї доказами; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні з повідомленням сторін на 27.10.2026, 10:30; забезпечив участь представнику позивача у судовому засіданні 27.10.2026 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

26.10.2026 позивач подав заяву (вх. № 5421 від 26.10.2026), у якій просить суд провести розгляд справи за відсутністю його представника та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, будь-яких клопотань чи заяв не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

16.01.2021 між ТОВ "ПОЛЕТЕХНІКА" та ТОВ "КРОП-ІНКРІС" був укладений договір № КА-001/2021 щодо поставки насіння для сівби, засобів захисту рослин, мінеральних добрив.

Відповідно до договору ТОВ "ПОЛЕТЕХНІКА" зобов`язалося поставити ТОВ "КРОП-ІНКРІС", в тому числі, гербіцид Раундап Пауер у загальній кількості 10 000 кг (специфікації № 003 від 18.10.2021 та № 004 від 19.10.2021) у строк до 30.03.2022 включно. ТОВ "ПОЛЕТЕХНІКА" не поставило позивачу гербіцид Раундап Пауер в кількості 10 000 кг.

Сертифікатом № 2300-24-1545 від 13.08.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що виданий ТОВ "ПОЛЕТЕХНІКА" Запорізькою Торгово-промисловою палатою України засвідчено настання форс-мажорних обставин з 03.03.2022 та які тривають станом на 13.08.2024, в частині неможливості виконання ТОВ "Полетехніка" зобов`язань по поставці товару: а саме гербіциду Раундап Пауер в кількості 5000 кг за Специфікацією №003 від 18.10.2021 та в кількості 5000 кг за Специфікацією №004 від 19.10.2021, які виникли на підставі договору № КА-001/2021 від 16.01.2021.

03.03.2022 місто Пологи Запорізької області, на території якого ТОВ "Полетехніка" здійснювало свою господарську діяльність, було тимчасово окуповано військами Російської Федерації. Складські приміщення ТОВ "ПОЛЕТЕХНІКА", на яких на момент повномасштабного вторгнення Російської Федерації знаходився Гербіцид Раундап Пауер, знаходилися в м. Пологи Пологівського району Запорізької області.

Ці обставини встановлені під час розгляду судових справ № 908/859/22 (постанова Центрального апеляційного господарського суду від 17.01.2024 року) та № 908/1965/24 (постанова Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025, постанова Верховного Суду від 10.03.2026).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що у результаті повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації, порушення ними правил та звичаїв війни, тимчасовою окупацією понад 4 роки м. Пологи, позивачу завдані матеріальні збитки у формі упущеної вигоди, а саме не отриманого прибутку від реалізації вроздріб фермерським господарствам гербіциду Раундап Пауер у кількості 10 000 кг.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст. 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття збитків на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У п. 4 ч. 1 ст. 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

У Меморандумі про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Факт військової агресії Російської Федерації проти України є загальновідомим.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан. Продовження строку дії воєнного стану в Україні здійснювалося відповідними Указами Президента України; воєнний стан наразі триває.

Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Агресія проти України" A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року визнано, що Росія вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН. Від Російської Федерації вимагається припинити збройну агресію проти України, включаючи також деокупацію Криму та Донбасу, негайно, повністю та безумовно вивести всі свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй A/RES/ES-11/5 від 14 листопада 2022 року Сприяння здійсненню правового захисту і забезпечення відшкодування шкоди у зв`язку з агресією проти України визнається, зокрема, що Російська Федерація повинна нести правову відповідальність за наслідки всіх її міжнародно-протиправних дій в Україні або проти України, включаючи відшкодування шкоди та будь-яких збитків, завданих такими діями.

З урахуванням викладеного, за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, стягнення шкоди має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів.

Суд встановив, що товар (гербіцид Раундап Пауер в загальній кількості 10 000 кг), який позивач мав отримати за договором від 16.01.2021 № КА-001/2021 у строк до 30.03.2022 включно (специфікації № 003 від 18.10.2021 та № 004 від 19.10.2021) знаходився в м. Пологи Пологівського району Запорізької області (складські приміщення ТОВ "ПОЛЕТЕХНІКА").

03.03.2022 місто Пологи Запорізької області, на території якого ТОВ "Полетехніка" здійснювало свою господарську діяльність, було тимчасово окуповано військами Російської Федерації. Складські приміщення ТОВ "ПОЛЕТЕХНІКА", на яких на момент повномасштабного вторгнення Російської Федерації знаходився Гербіцид Раундап Пауер, знаходилися в м. Пологи Пологівського району Запорізької області.

Сертифікатом № 2300-24-1545 від 13.08.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що виданий ТОВ "ПОЛЕТЕХНІКА" Запорізькою Торгово-промисловою палатою України, засвідчено настання форс-мажорних обставин з 03.03.2022 та які тривають станом на 13.08.2024, в частині неможливості виконання ТОВ "Полетехніка" зобов`язань по поставці товару: а саме гербіциду Раундап Пауер в кількості 5000 кг за Специфікацією №003 від 18.10.2021 та в кількості 5000 кг за Специфікацією №004 від 19.10.2021, які виникли на підставі договору № КА-001/2021 від 16.01.2021.

Ці обставини встановлені під час розгляду судової справи № 908/1965/24 (постанова Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2025 у справі № 908/1965/24, постанова Верховного Суду від 10.03.2026 у справі № 908/1965/24).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1 Закону)

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Київська області), затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 26 травня 2026 р. № 987) Пологівська міська територіальна громада Пологівського району Запорізької області, м. Пологи включена до переліку тимчасово окупованої Російською Федерацією території України з 03.03.2022.

Таким чином, товар не був поставлений ТОВ "КРОП-ІНКРІС" через окупацію військами Російської Федерації території України, зокрема м. Пологи Запорізької області, де зберігався товар, і, відповідно, позивач був позбавлений можливості отримати прибуток від реалізації вроздріб гербіциду Раундап Пауер у кількості 10 000 кг, в тому числі за договором поставки від 29.11.2021, укладеним позивачем, як постачальником товару, з ССК «Ярославна» (заявка від 18.01.2022 № К00001648 на поставку гербіциду Раундап Пауер). За цих обставин позивач набув право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

Процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року встановлює Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 р. № 951).

Визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом як економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств. Напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

До основних показників, які оцінюються належить вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності, упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Визначення шкоди та збитків підприємств здійснюється відповідно до методики, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Фонду державного майна.

Під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання застосовується Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджена наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18 жовтня 2022 року № 3904/1223, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за № 1522/38858.

Відповідно до п. 7 Методики оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження).

Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Відповідно до звіту з незалежної оцінки майна від 11.09.2026, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Бірюліним В.О., розмір упущеної вигоди (неотриманого прибутку) за об`єктом гербіцид Раундап Пауер у кількості 10 000 кг становить 99 687 доларів США (у гривневому еквіваленті 4421936 грн, курс НБУ 44,3582 грн за 1 долар, дата оцінки 08.06.2026).

За викладених встановлених судом обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується факт наявності шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом шкодою суд дійшов висновку про виникнення у РФ зобов`язання з відшкодування шкоди.

Оскільки позивач на підставі належних доказів довів повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків, останнім вина не спростована, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з Російської Федерації 99 687 доларів США збитків у вигляді упущеної вигоди.

За змістом частин 1 та 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 66329 грн. 04 коп.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За проведення незалежної оцінки збитків, що є обов`язковим для визначення розміру збитків відповідно до Методики, згідно з платіжними інструкціями № 6062 від 10.08.2026, № 6217 від 14.09.2026 позивач сплатив суб`єкту оціночної діяльності 10000 грн. 00 коп. відповідно до договору № 49 від 06.08.2026 на проведення незалежної оцінки.

Враховуючи те, що наданий позивачем звіт про незалежну оцінку збитків використаний судом при вирішенні спору, прийнятий до уваги під час ухвалення судового рішення, суд вважає вимоги позивача про стягнення підтверджених витрат на проведення незалежної оцінки такими, що заявлені правомірно.

Відповідно до ст. 123, 127, 129 ГПК України з Російської Федерації на користь позивача підлягають стягненню витрати пов`язані з проведенням незалежної оцінки збитків в сумі 10 000 грн.

Керуючись ст. 2, 13, 123, 127, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кроп-Інкріс (1-й провулок Свободи, буд. 8, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 40015185) 99687 доларів США збитків (упущена вигода), завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

3. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кроп-Інкріс (1-й провулок Свободи, буд. 8, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 40015185) 10 000 грн судових витрат, пов`язаних із проведенням незалежної оцінки збитків.

4. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України 66329 грн. 04 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 04.11.2026.

СуддяД.В. Вдовенко