Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 756/317/26
Провадження № 2/756/3492/26
УКРАЇНА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною,
УСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною. У обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 13.02.2018 перебував у шлюбі з відповідачем, від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03.09.2020 у справі № 756/70/20 шлюб розірвано. Дитина проживає з матір`ю. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 756/3059/22 (провадження № 2/756/1743/22) з позивача стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 6 000 грн щомісяця. Позивач стверджував, що з грудня 2021 року відповідач не дає йому можливості регулярно спілкуватися з дитиною, ігнорує його звернення, а зустрічі відбувалися лише декілька разів на рік у присутності матері та короткий час. Під час повномасштабного вторгнення позивач проходив військову службу, з 11.10.2025 виключений з військового обліку. У вересні 2025 року відбулися дві зустрічі з дитиною, друга з яких тривала близько п`яти хвилин, дитина нервувала й озиралася на матір. Лист-пропозицію позивача щодо встановлення способу участі від 09.07.2025 відповідач не отримала. Тому позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, просив:
1) зобов`язати матір, ОСОБА_3 не чинити батькові, ОСОБА_1 , перешкод у вихованні доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вільному без будь-яких обмежень спілкуванні з нею;
2) усунути перешкоди в спілкуванні батька, ОСОБА_1 , з донькою, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити наступний порядок участі батька у вихованні доньки та спілкування з нею, дотримуючись режиму навчання, харчування, розвитку, відпочинку та стану здоров`я дитини:
- з метою налагодження психоемоційного зв`язку між батьком, ОСОБА_1 , та дитиною, ОСОБА_5 , встановити перехідний період (перші два місяці з дня набрання законної сили рішення суду), упродовж якого визначити способи участі батька у вихованні доньки шляхом проведення зустрічей з дитиною раз на тиждень в приміщенні Оболонського районного в місті Києві Центру соціальних служб за адресою місто Київ, вулиця Йорданська, будинок 7-Г у присутності психолога Центру кожного четверга з 17 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.;
- після закінчення перехідного періоду визначити способи участі батька у вихованні доньки за наступним графіком:
у першу та третю суботу кожного місяця з 12:00 год. суботи до 12-00 год. неділі та другу та четверту неділю кожного місяця з 11-00 год. до 18-00 год. без присутності матері дитини у місцях, які визначає батько дитини самостійно з урахуванням побажань та інтересів дитини (відвідування парків відпочинку, рекреаційних зон, торгово-розважальних центрів, кафе, ресторанів, театрів, кінотеатрів без обмеження місць прогулянок), у тому числі з можливістю перебування за місцем проживання (перебування) батька, з можливістю поїздки до його родичів з повідомленням матері про місце перебування дитини;
кожного 29 травня, в день народження доньки, з 11:00 до 15:00 в місцях, які визначає батько дитини самостійно з урахуванням побажань та інтересів дитини (відвідування парків відпочинку, рекреаційних зон, торгово-розважальних центрів, кафе, ресторанів, театрів, кінотеатрів без обмеження місця прогулянок), з можливістю перебування за місцем проживання (перебування) батька, без присутності матері з повідомленням матері про місце перебування дитини;
кожного 15 березня, в день народження батька, з 11:00 до 18:00 в місцях, які визначає батько дитини самостійно з урахуванням побажань та інтересів дитини (відвідування парків відпочинку, рекреаційних зон, торгово-розважальних центрів, кафе, ресторанів, театрів, кінотеатрів без обмеження місця прогулянок), з можливістю перебування за місцем проживання (перебування) батька, без присутності матері з повідомленням матері про місце перебування дитини;
щорічно під час літніх канікул протягом 30 (тридцяти) календарних днів поспіль з можливістю у цей період сумісного відпочинку/оздоровлення дитини і батька без присутності матері на території України та з правом виїзду за межі України у встановленому законодавством порядку з повідомленням матері про напрямок, місце та терміни поїздки;
щорічно під час зимових канікул протягом 7 (семи) календарних днів поспіль з можливістю у цей період сумісного відпочинку/оздоровлення дитини і батька без присутності матері на території України та з правом виїзду за межі України у встановленому законодавством порядку з повідомленням матері про напрямок, місце та терміни поїздки;
спільний відпочинок щорічно 3 (три) дні поспіль в період шкільних весняних та осінніх канікул без присутності матері на території України з повідомленням матері про місце перебування дитини;
кожен день народження діда та баби по лінії батька, а саме 24 червня та 11 вересня з 11:00 до 18:00 в місцях, які визначає батько дитини самостійно з урахуванням побажань та інтересів дитини (відвідування парків відпочинку, рекреаційних зон, торгово-розважальних центрів, кафе, ресторанів, театрів, кінотеатрів без обмеження місця прогулянок), з можливістю перебування за місцем проживання (перебування) батька та відвідування діда та баби без присутності матері з повідомленням матері про місце перебування дитини;
святкові дні: 01 січня (Новий рік), 25 грудня (Різдво Христове), Великдень протягом 4 годин поспіль в місцях, які визначає батько дитини самостійно з урахуванням побажань та інтересів дитини (відвідування парків відпочинку, рекреаційних зон, торгово-розважальних центрів, кафе, ресторанів, театрів, кінотеатрів без обмеження місця прогулянок) з можливістю перебування за місцем проживання (перебування) батька та відвідування діда та баби без присутності матері з повідомленням матері про місце перебування дитини;
безперешкодне щоденне спілкування батька з донькою особисто без обмежень в часі за допомогою мобільного, інтернет- та телефонного зв`язку, у тому числі шляхом відеозв`язку за допомогою мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Telegram», зі збереженням звичного для дитини режиму та з урахуванням стану здоров`я дитини, зобов`язавши мати дитини, ОСОБА_3 , повідомляти батька, ОСОБА_1 , про номери, зміну номерів засобів телефонного зв`язку, контактних даних, зокрема у мережі Інтернет, дитини, ОСОБА_5 ;
- зобов`язати матір, ОСОБА_3 , завчасно повідомляти батька, ОСОБА_1 , про час та термін від`їзду, а також місце перебування доньки, ОСОБА_5 , за межами м.Києва, шляхом надіслання письмового повідомлення з використанням мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Telegram» не пізніше ніж за 3 дні перед від`їздом;
- у разі виїзду матері, ОСОБА_3 , з дитиною, ОСОБА_5 , за межі Києва строком більш ніж на 3 доби, зобов`язати ОСОБА_3 не менше трьох разів на тиждень (в понеділок, середу, п`ятницю) забезпечувати відеозв`язок батька, ОСОБА_1 , з донькою після 19:00 год. за допомогою мобільних застосунків «Viber», «WhatsApp», «Telegram»;
- зобов`язати матір, ОСОБА_3 , невідкладно повідомляти батька, ОСОБА_1 , про стан здоров`я дитини у разі хвороби та надсилати фото медичних довідок, призначення ліків та записів до медичної картки дитини;
- зобов`язати матір, ОСОБА_3 , за запитом батька, ОСОБА_1 , невідкладно надавати інформацію про місцезнаходження доньки;
- зобов`язати матір, ОСОБА_3 , завчасно попереджати батька, ОСОБА_1 , про неможливість зустрічі з донькою відповідно до визначеного йому графіку та про наявність об`єктивних причин, які перешкоджають дотриманню встановленого судом графіку спілкування з дитиною;
- зобов`язати матір, ОСОБА_3 , за день до дня зустрічі батька з дитиною, надати йому точну інформацію щодо фактичного місця (місце проживання, місце навчання та/або позашкільного розвитку дитини тощо), де батько може забрати доньку відповідно до визначеного йому графіку побачень;
- зобов`язати матір, ОСОБА_3 , утриматися від негативних висловлювань та образ відносно батька, ОСОБА_1 , в присутності дитини.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 23.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною, залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.
06.04.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому серед іншого, просить поновити пропущений строк на його подання, а також зазначається, що відповідач не заперечує права батька на участь у вихованні дитини та на особисте спілкування з нею, проте вимога про усунення перешкод є необґрунтованою, недоведеною, та такою, що не підлягає задоволенню. Серед іншого, зазначено, що позивач не цікавиться життям дитини та станом її здоров`я, а його участь у вихованні фактично обмежується сплатою аліментів, а з жовтня 2025 року він жодного разу не вийшов на зв`язок ні з дитиною, ні з матір`ю. Запропонований позивачем графік, на думку відповідача, ігнорує стан здоров`я дитини, її усталений режим життя та відпочинку, не врахував також інтереси матері, тому відповідач вважає за доцільне встановити наступний порядок участі позивача у вихованні та спілкуванні з донькою: побачення один раз на місяць у суботу з 15 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. у присутності матері в місцях з урахуванням побажань дитини; спільний відпочинок до 30 календарних днів улітку та до 7 календарних днів узимку в супроводі матері за умови узгодження з нею за 60 днів; письмове повідомлення позивача через месенджери про місцезнаходження дитини, стан її здоров`я та можливість/неможливість зустрічі протягом 24 годин із моменту запиту.
Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 08.04.2026, серед іншого, поновлено строк на подання відзиву та долучено до матеріалів справи.
12.05.2026 до суду від Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов супровідний лист, разом з долученим до нього висновком про визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_5 .
Протокольною ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечували щодо заявлених вимог.
Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся. При цьому, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Допитана в судовому засіданні від 15.09.2026 у якості свідка ОСОБА_6 суду показала, що була тренером дочки сторін ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_8 ), знайома з нею з двох років, знає її як активну, дуже відповідальну дівчинку. Коли познайомилась з ОСОБА_9 , то зрозуміла, що до дитини потрібен особливий підхід, тому займалися індивідуальними тренуваннями. Мати завжди приводила ОСОБА_10 вчасно на тренування, з мамою завжди виходили на зв`язок перед тренуваннями після тренування, обговорювали, що можна дати дитині. Завжди намагалась до дитини знайти якийсь особливий підхід, вивчала додаткову інформацію про тварин, космос, щоб її зацікавити, щоб у неї була комфортна обстановка. ОСОБА_8 брала участь у фестивалях, конкурсах та займала призові місця. З її мамою готували ОСОБА_10 до виходу на сцену, тому що ОСОБА_8 могла ставитись з підозрою до інших людей, особливо якщо це були якісь чоловіки. За шість років спілкування з ОСОБА_9 на тренуваннях, змаганнях ніколи не зустрічала тата ОСОБА_12 , в судовому засіданні перший раз його побачила. Коли почалась війна, підтримували зв`язок настільки, наскільки це було можливо, тоді родина ОСОБА_12 потрапила під окупацію, коли вони виїхали в безпечне місце проводила заняття онлайн, щоб відволікти діток, щоб вони могли займатися і потроху повертатися у звичне життя. Коли всі почали повертатися до Києва, почали повертатися до звичних тренувань, на той період зали були закриті, тому приходили до них додому, проводили тренування, з часом повернулись до тренувань у залі. Коли була вдома у ОСОБА_12 , не бачила чоловічих речей, ні батька. ОСОБА_8 перевіряє людину, придивляється до людини, коли вона розкривається, вона показує свій максимум. Згодом відносини свідка з відповідачем переросли у більш дружні. На запитання суду зазначила, що заклад, у якому вона працювала, був приватним, за заняття, індивідуальні тренування та участь у змаганнях сплачувалися кошти, а все необхідне потрібно було купувати.
Допитана в судовому засіданні від 15.09.2026 у якості свідка ОСОБА_13 суду показала, що працює психологом у дитячому садку, знайома з родиною ОСОБА_12 давно, на той період ОСОБА_12 був десь один рік, жили поруч, допомагали відповідачу з візочком і дитиною; зараз з відповідачем дуже близько дружить. ОСОБА_10 допомагає забирати зі школи, гуртків. Як психолог не може працювати з близькими людьми, проте з ОСОБА_14 розмовляє; колись малювали портрет сім`ї, на якому ОСОБА_8 зобразила свідка, її чоловіка та себе, а батька на малюнку не було. ОСОБА_8 відкрита дитина, каже, що думає, на початку знайомства вона не сприймала чоловіка свідка, вона взагалі боялась чоловіків, і це було довгенько, чоловік потроху знайшов до неї підхід і зараз вона гарно тягнеться до нього і у них гарні відносини. Коли бувало приходили в гості, вона могла сказати чоловікові свідка: «Не заходь», на це не ображались, тому що розуміли, що їй потрібен на це час. Коли почалась війна, прийшли ночувати до відповідача, намагались якось ОСОБА_10 відволікти, пекли тістечка, однак, зі сторони батька не було повідомлень, запитань. Разом виїхали із Києва та разом потрапили під окупацію, ніхто не дзвонив, не телефонував, за батька нічого не чула. Коли вибирались з окупації, відповідач поїхала до Словаччини, а свідок - до Німеччини, після повернення в Україну, у ОСОБА_9 з`явилось сиве волосся, вона почала енурезом страждати, почались проблеми з гормонами. З батьком бачилась лише один раз, коли була зустріч на день народження. У ОСОБА_12 було дві операції, зі слів відповідача зрозуміла, що з грошима було дуже скрутно, але батько не допомагав; знає, що батько приїздив один раз без нічого, їжу відповідачу привозили свідок або батьки відповідача.
Допитаний в судовому засіданні від 15.09.2026 у якості свідка ОСОБА_15 суду показав, що він знайомий зі сторонами, був присутній на їх весіллі, один раз на місяць заїжджає в гості до відповідача, ОСОБА_8 гарно з ним спілкується. Відповідач повідомила йому, що позивач хоче, щоб він дав позивачу пораду, як діяти у даній ситуації, однак особисто позивач до нього не звертався.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 13.02.2018 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 03.09.2020 у справі № 756/70/20, яке набрало законної сили 04.10.2020.
Під час шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1427, виданим Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами у справі, що дитина проживає разом з матір`ю.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07.06.2022 у справі № 756/3059/22 стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 6 000 грн з усіх видів його доходу щомісячно, починаючи з 02.02.2022 до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з випискою АТ КБ «Приватбанк» за рахунком позивача за період 01.01.2022-05.01.2026 позивач здійснював перекази відповідачу з призначенням платежу «аліменти». Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників від 02.01.2026 відомості щодо позивача відсутні.
Позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дружиною ОСОБА_16 у трикімнатній квартирі площею 120 кв.м, що належить ОСОБА_17 . Згідно з актом обстеження умов проживання від 18.03.2026, складеним Службою у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, для дитини облаштовано окрему кімнату з ліжком та куточком для навчання і відпочинку, квартира забезпечена необхідними меблями та побутовою технікою, у квартирі наявні два санвузли; за місцем проживання батька створені належні умови для перебування дитини. У акті оцінки потреб особи № 371 та висновку № 4185 від 06.04.2026, складених Солом`янським районним у місті Києві центром соціальних служб, зазначено, що складні життєві обставини в позивача відсутні, випадок класифіковано як простий, позивач здатний виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею, а відомості про його стан здоров`я, емоційний стан, відсутність шкідливих звичок і зайнятість наведено переважно зі слів позивача.
Позивач не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, за медичною допомогою не звертався, що підтверджується довідкою ТОВ «Клініка імені Гальченко В.В.» від 05.01.2026 № 2/26. З 24.02.2022 позивач проходив військову службу, має статус учасника бойових дій (посвідчення УБД серії НОМЕР_2 ), 11.10.2025 виключений з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (військовий квиток серії НОМЕР_3 ). Згідно з характеристикою ГО «Троєщина - наша оселя» від 02.01.2026 № 02-01/2026 позивач з жовтня 2025 року бере участь у волонтерській діяльності. Суд враховує характеристику як відомості про особу позивача; вона не стосується виконання ним батьківських обов`язків щодо дитини.
09.07.2025 позивач надіслав відповідачу на адресу її реєстрації лист-пропозицію щодо встановлення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, в якому запропонував, зокрема, укласти нотаріально посвідчений договір і наведений у листі графік зустрічей, що підтверджується описом вкладення та накладною АТ «Укрпошта» № 0305600161348 від 09.07.2025. Згідно з відомостями відстеження відправлення станом на 02.01.2026, відправлення 11.07.2025 прибуло до відділення зв`язку та 25.07.2025 повернуто відправнику у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідно до висновку Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.05.2026 № 104-3854 про визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_5 , на засіданні комісії присутніми були обоє батьків; батько повідомив, що мати налаштовує дитину проти нього, у минулому році вони бачилися лише двічі, а в жовтні 2025 року дитина під час зустрічі втомилася і пішла з матір`ю додому, він бажає налагодити стосунки з дочкою та брати більшу участь у її житті; мати повідомила, що дитина з народження проживає з нею, батько участі у вихованні не брав, раніше вона сама погоджувалася на зустрічі, проте батько приходив без подарунка, а з часом вона припинила це робити, дитина образилася на нього, не хоче з ним зустрічатися, батько не брав участі в підготовці дитини до школи, у лікуванні дитини допомагав не завжди; мати відмовилася від запропонованого безкоштовного курсу медіації й наголосила, що бажає отримати рішення суду. Під час обстеження житлово-побутових умов проживання дитини 26.03.2026 мати повідомила про останню зустріч у жовтні 2025 року, а дитина повідомила, що батька не знає, боїться його як незнайомого чоловіка та спілкуватися з ним не бажає. За результатами цього обстеження у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично проживають відповідач з дитиною, встановлено належні умови для проживання та розвитку дитини: є окрема кімната з ліжком, шафою для речей, письмовим столом та будиночком для ляльок. Керуючись статтями 153, 157, 158, 159 Сімейного кодексу України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» на підставі вищевикладеного та виходячи з інтересів дитини (протокол від 07.05.2026 №10) Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне рекомендувати суду визначити способи участі позивача у вихованні дитини шляхом спілкування з нею в першу та третю суботу і другу та четверту неділю кожного місяця з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. за згодою дитини, спільного відпочинку протягом семи днів під час зимових канікул та тридцяти днів під час літніх канікул за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та за згодою дитини.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини, зокрема, між батьками та дітьми, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей 1989 року, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12-15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою). На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці ЄСПЛ, яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року (Рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі "Нойлінгер і Шурук проти Швейцарії", п. 135; Рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", п. 100; Рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року "М.С. проти України", п. 77).
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у частині восьмій статті 7 СК України та у статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею; той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Із системного тлумачення вказаних статей Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 р., ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватись передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та рівними правами батьків щодо спілкування з дитиною, особлива увага має бути приділена найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 у справі «Хант проти України»).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Звертаючись до суду із позовом позивач вказував про те, що відповідач порушує його права на спілкування та виховання дитини, а тому просив суд зобов`язати відповідача усунути зазначені перешкоди.
Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права (п. 68 постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 у справі № 742/1716/23, де цей висновок сформульовано щодо баби та діда і застосовується за аналогією, бо механізм ст. 159 СК України спільний).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Зі змісту скріншотів листування за 2024-2025 роки вбачається, що сторони регулярно обговорювали можливі зустрічі позивача з дитиною; відповідач повідомляла про хворобу дитини, її тренування та змагання, позивач пропонував зустрічі, цікавився станом здоров`я дитини, просив про телефонний зв`язок із нею; окремі зустрічі домовлялися, водночас низка зустрічей не відбулася через хворобу дитини, її участь у змаганнях й плани сторін на вихідні. У жовтні 2025 року позивач просив відповідача домогти налагодити його стосунки з дитиною, надати можливість побути з нею та спілкуватися телефоном і запропонував звернутися до сімейного психолога.
Водночас, з листування сторін не вбачається систематичних перешкод з боку відповідача: зустрічі обговорювалися і сторони домовлялися, а те, що вони не відбулися, пояснювалося хворобою дитини, її зайнятістю.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вказує про те, що вона не чинить перешкод у спілкуванні позивача з дитиною, та стороною позивача в ході розгляду справи не доведено переконливими доказами факту наявності перешкод з боку відповідача у спілкуванні та вихованні дитини.
Суд звертає увагу на те, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною можливе лише у разі наявності таких перешкод з боку відповідача.
Однак, стороною позивача не доведено, а судом не встановлено, у чому саме полягають перешкоди з боку відповідача з приводу спілкування позивача з дитиною.
З відзиву вбачається, що відповідач не заперечує права позивача на участь у вихованні дитини та на особисте спілкування з нею, водночас вважає, що порядок такого спілкування має враховувати стан здоров`я дитини, її режим життя, відпочинку та прихильність до матері, і пропонує власний порядок зустрічей.
Подані позивачем докази (листування в месенджері, лист-пропозиція від 09.07.2025 та акт обстеження умов проживання) наявності перешкод з боку відповідача у спілкуванні позивача з дитиною не підтверджують. У акті обстеження умов проживання від 18.03.2026, складеному Службою у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, у розділі про результат бесіди зазначено, що мати під різними приводами не надає дитину на побачення та повернула батьку телефон, який він придбав для дитини. Ці відомості внесено за результатами бесіди за місцем проживання позивача; джерело та перевірка їх у акті не зазначені, а інших доказів, наявних у справі, зокрема листування сторін, які б підтверджували таке, позивач не надав. Тому цей запис сам по собі не доводить наявності перешкод з боку відповідача (ст. 81, 89 ЦПК України).
Ураховуючи викладене, суд вважає, що обґрунтування позовних вимог в частині усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини шляхом зобов`язання відповідача не перешкоджати спілкуванню та вихованню дитини, не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, а відтак у задоволенні цих позовних вимог, слід відмовити.
Щодо вимоги про визначення способів участі у вихованні дитини, слід зазначити наступне.
Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права одного з батьків на спілкування з дитиною.
Відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159 СК України, а саме, визначенні способів участі одного з батьків у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування.
Відповідно до частин 1-4 статті 150 СК України, батьки зобов`язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.
Стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною третьою статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
За статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони не домовились про порядок участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить, зокрема, визначити порядок та графік такої участі.
Відповідач не заперечує права позивача на участь у вихованні дитини та на особисте спілкування з нею, тому спір стосується порядку реалізації цього права з урахуванням віку дитини, стану її здоров`я та психоемоційного стану.
Відповідно до наданих відповідачем консультативних висновків: лікаря-невролога КНП «Консультативно-діагностичний центр Шевченківського району м. Києва» ОСОБА_18 від 11.03.2026; лікаря-психолога Центру медико-психологічної, соціально-реабілітаційної допомоги дітям НДСЛ «Охматдит» від 11.03.2026, в якому зазначено про підвищену тривожність, страхи, невротичні прояви (енурез, тики), стійку емоційну прив`язаність до матері та про те, що примусове розширення контактів без урахування психоемоційного стану дитини, психологічний тиск і різкі зміни звичного режиму можуть посилювати тривожну симптоматику, з рекомендацією уникати примусу до взаємодії; консультанта кафедри клінічної імунології НМУ ім. О.О. Богомольця від 10.03.2026 № 112 та спеціаліста ДУ «Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка» від 09.03.2026 щодо імунологічних і ендокринних захворювань дитини; висновки лікаря-психолога ФОП ОСОБА_19 від 13.03.2026, 25.04.2026 та 31.05.2026. У висновку від 13.03.2026 зазначено про стійку емоційну прив`язаність дитини до матері як основної фігури безпеки, обмежений емоційний контакт дитини з образом батька та можливість посилення тривожних проявів у разі тривалої розлуки з основною фігурою прив`язаності. У висновку від 25.04.2026 - про позитивну динаміку після п`яти психокорекційних занять і збереження підвищеного рівня тривожності, пов`язаного з фігурою батька, який не сформований як емоційно значуща фігура, з наголосом на ризиках залучення дитини до судових процесів. У висновку від 31.05.2026 зазначено, що, за словами матері, напередодні дня народження дитини батько повідомив про намір привітати її особисто; під час безпосереднього контакту дитина відмовилася прийняти подарунок, не дозволила батьку наблизитися та висловила бажання припинити зустріч, після чого стан дитини погіршився; така реакція свідчить не про негативне ставлення до батька як такого, а про значну емоційну напругу та невизначеність, пов`язану з відсутністю контактів; ознак негативного налаштування дитини щодо батька з боку матері не встановлено; контакти з батьком рекомендовано організовувати поступово, послідовно й прогнозовано, з попереднім інформуванням дитини про заплановані зустрічі. У висновку від 12.09.2026 зазначено, що дитина перебуває в психологічному супроводі, динаміка її стану позитивна; зі слів дитини, протягом літа батько не телефонував їй і не ініціював зустрічей; за результатами бесіди та психодіагностики дитина не обізнана щодо судових справ між батьками; ознак цілеспрямованого негативного налаштування дитини щодо батька з боку матері не виявлено; дитина самостійно висловлює небажання спілкуватися та зустрічатися з батьком; не рекомендовано здійснювати примусові, раптові або непідготовлені контакти, а в разі відновлення взаємодії доцільним є поступовий та передбачуваний формат із попередньою психологічною підготовкою дитини. У протоколі психокорекційного заняття від 19.09.2026 зазначено про підвищену чутливість дитини до раптових контактів з малознайомими особами, зокрема щодо події 29.05.2026, і про те, що на актуальному етапі важливими є передбачуваність, попереднє інформування про значущі події та виключення будь-якого примусу.
Слід зазначити, що висновок психолога ОСОБА_19 від 31.05.2026 прямо відзначає відсутність ознак негативного налаштування дитини з боку матері і рекомендує поступове налагодження контактів, а не їх відсутність. Висновки від 31.05.2026 та 12.09.2026 і протокол від 19.09.2026 складені тим самим психологом.
Заключення консультанта кафедри клінічної імунології НМУ ім. О.О. Богомольця від 10.03.2026 № 112, висновок спеціаліста ДУ «Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка» від 09.03.2026, акт виконаних робіт стоматологічної клініки від 13.02.2025 та довідка Макарівської селищної ради від 16.03.2026 № 57 про перебування території в окупації з 27.02.2022 по 30.03.2022 підтверджують наявність у дитини захворювань, потребу регулярного медичного спостереження, дієти та прийому препаратів, а також складні обставини, у яких дитина перебувала, проте не містять рекомендацій щодо порядку спілкування з батьком і не свідчать про неможливість такого спілкування. Суд враховує їх як відомості про стан здоров`я дитини (ч. 2 ст. 159 СК України) при визначенні поступового порядку та режиму зустрічей, зокрема щодо тривалості перебування дитини без матері. Характеристика з місця роботи відповідача від 10.03.2026 характеризує її трудову діяльність і не стосується способу участі позивача у вихованні дитини, тому не впливає на вирішення спору.
У характеристиках школи та психологічній характеристиці шкільного психолога зазначено, що мати підтримує зв`язок зі школою, а батько до школи не звертався; дитина має стійку емоційну прив`язаність до матері та потребує стабільного й передбачуваного середовища.
Також, відповідачем було надано відеозапис від 29.05.2026 (день народження дитини), на якому позивач, вітаючи дитину з днем народження, простягає їй подарунок; відповідач повідомляє, що веде зйомку, аби позивач не стверджував у суді про перешкоди в спілкуванні. Дитина відмовляється взяти подарунок, заявляє, що не бажає зустрічатися з позивачем і що жоден суд її до цього не примусить, просить його більше не приїжджати, зазначає, що позивач не брав участі в її житті, сім років не з`являвся, що «все було добре, поки ти не подав до суду», та висловлює до нього негативне ставлення. Позивач спокійно відповідає, що любить дитину, пропонує поспілкуватися окремо й висловлює сподівання, що з часом її позиція зміниться.
Згідно з довідками, доданими до відзиву відповідачем, дитина навчається у 2-А класі школи № 226 (характеристики від 12.03.2026), відвідує відділення художньої гімнастики ДЮСШ № 13 (понеділок і середа з 18 год. 55 хв. до 20 год. 25 хв., субота з 11 год. 20 хв. до 12 год. 50 хв.), мовний центр «Англійська Хелен Дорон» (понеділок і середа о 18 год. 00 хв.), плавання (вівторок і четвер з 19 год. 00 хв. до 19 год. 45 хв.) та заняття гуртків благодійного фонду «Карітас-Спес-Київ» (п`ятниця і неділя).
Консультативні висновки стосуються тривожності дитини й потреби поступового налагодження контактів, а не неможливості спілкування; негативне ставлення дитини на записі від 29.05.2026 саме по собі не свідчить про шкоду від спілкування з батьком і враховується поступовістю його налагодження.
Довід відповідача про те, що з жовтня 2025 року позивач не цікавився життям дитини та не виходив на зв`язок, частково підтверджується: після листування у жовтні 2025 року і до 29.05.2026 доказів його звернень до відповідача чи дитини немає. Водночас раніше позивач виявляв ініціативу (лист-пропозиція від 09.07.2025, звернення в жовтні 2025 року), а 29.05.2026 приїхав привітати дитину з днем народження, що зафіксовано на відеозаписі, наданому відповідачем, і відповідає висновку психолога від 31.05.2026, за яким напередодні батько повідомив матір про намір привітати дитину особисто. Така тривала відсутність контакту не є підставою для відмови у визначенні способу участі (ч. 2 ст. 157 СК України), але враховується при визначенні поступового порядку спілкування (ч. 2 ст. 159 СК України).
Оцінюючи покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , суд враховує, що свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_13 підтримують з відповідачем дружні стосунки, свідок ОСОБА_15 знайомий зі сторонами. Покази ОСОБА_6 та ОСОБА_13 стосуються спостережень за дитиною на заняттях і в побуті, зокрема її настороженого ставлення до чоловіків, та виконання матір`ю обов`язків щодо дитини. Розповідь ОСОБА_13 про малюнок сім`ї не є психологічним дослідженням, а відомості про матеріальне становище відповідача та відсутність допомоги з боку позивача ґрунтуються на розповідях відповідача. Те, що ОСОБА_6 не зустрічала позивача на заняттях дитини, не свідчить про відсутність у позивача бажання брати участь у вихованні дитини. ОСОБА_15 не повідомив обставин, що стосуються способу участі позивача у вихованні дитини; про бажання позивача отримати пораду йому відомо лише від відповідача. Покази цих свідків свідчать про стан дитини й виконання матір`ю обов`язків, але не доводять, що спілкування позивача з дитиною завдасть їй шкоди.
Відтак, у процесі судового розгляду судом не встановлено підстав вважати, що спілкування позивача з малолітньою дочкою як таке завдасть їй психологічну або фізичну шкоду.
Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 у справі № 295/12894/20 (провадження № 61-1143св24) зазначив: «батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення» та « визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини». У цій же постанові наведено висновок, що «у справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим», а кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. У ній також послано на рішення ЄСПЛ «М. С. проти України» від 11.07.2017 (заява № 2091/13, § 76) та «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04, § 54).
У постанові від 30.09.2021 у справі № 176/1955/20 (провадження № 61-11417св21) Верховний Суд, погодившись з визначенням графіка побачень батька з малолітніми дітьми без присутності матері, виходив із того, що при встановленні порядку спілкування враховуються вік дітей, режим дня, стан здоров`я, висновок органу опіки та піклування, а також те, що в разі конфлікту між батьками присутність матері при зустрічах може негативно впливати на психологічний та емоційний стан дітей; водночас Верховний Суд відхилив доводи про проведення зустрічей виключно в присутності матері як такі, що обмежують право батька та дитини на безперешкодне особисте спілкування.
У постанові від 10.12.2025 у справі № 946/1229/21 (провадження № 61-6869св25) Верховний Суд зазначив, що «запропонований органом опіки та піклування порядок участі в спілкуванні із дитиною має оцінюватися в сукупності з іншими доказами в справі, та бути таким, що відповідатиме принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному захисту інтересів дитини, першоосновам розвитку особистості малолітньої дитини, враховуючи її вік, стан здоров`я, звички тощо», та що «в спорах щодо дитини остання є суб`єктом, а не об`єктом правовідносин, і в будь-якому випадку найвищою метою є захист найкращих інтересів дитини, навіть якщо такі не співпадають з інтересами одного чи обох батьків». У цій постанові Верховний Суд також звернув увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Згідно з ч. 2 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її виховання; суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ч. 3 ст. 171 СК України). Верховний Суд у постанові від 10.12.2025 у справі № 946/1229/21 зазначив: «Зважаючи на вікову категорію малолітньої дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання її думки. Коли суд бажає вислухати думку дитини та водночас не травмувати психіку дитини і уникнути тиску на неї, суд доручає органам опіки та піклування провести невимушену бесіду з дитиною в домашніх або інших комфортних для неї умовах, та повідомити суд про результати цієї бесіди», а також: «Право бути почутою є правом дитини, а не обов`язком».
Думку дитини, якій на час розгляду справи виповнилося 8 років, судом безпосередньо не заслухано, оскільки її безпосереднє заслуховування в умовах спору між батьками може бути для неї психотравмуючим, а за висновками психологів (Охматдит від 11.03.2026, ОСОБА_19 від 13.03.2026, 25.04.2026 та 31.05.2026) вона має підвищений рівень тривожності, а за висновком від 25.04.2026 залучення дитини до судових процесів може негативно вплинути на її психічний стан. Думку дитини встановлено не шляхом її заслуховування в судовому засіданні, а з її висловлювань, зафіксованих органом опіки та піклування під час обстеження, у висновках психолога та на відеозаписі від 29.05.2026. Такий спосіб з`ясування думки узгоджується з наведеним підходом Верховного Суду щодо недопущення травмування психіки дитини та тиску на неї.
Водночас з відеозапису від 29.05.2026 вбачається, що дитина обізнана про судовий розгляд між батьками і заперечує проти зустрічей з батьком. Вона заявляє, що не хоче зустрічатися з позивачем і просить його не приїжджати. Відповідач пояснила в засіданні, що про розгляд справи дитина дізналася від працівників служби. З огляду на запис від 29.05.2026 суд оцінює критично висновки психолога від 31.05.2026 та 12.09.2026 в частині того, що дитина не обізнана про судові процеси (ст. 89 ЦПК України); це не ставить під сумнів решту відомостей цих висновків, які підтверджуються іншими доказами. Суд враховує, що відомості про ставлення дитини до батька містяться у висновку органу опіки та піклування (за записом у ньому, дитина під час обстеження 26.03.2026 повідомила, що батька не знає, боїться його як незнайомого чоловіка та спілкуватися з ним не бажає), у висновках психолога ОСОБА_19 та на відеозаписі від 29.05.2026, і оцінює ці відомості в сукупності з іншими доказами. Суд бере до уваги, що зміст висловлювань дитини на записі від 29.05.2026 відрізняється від її заяв під час обстеження 26.03.2026, і враховує висловлювання на записі як відомості про її ставлення до батька на момент запису. Таке ставлення не є підставою для відмови у визначенні способу участі батька, але свідчить про необхідність налагоджувати контакти поступово. Суд також бере до уваги, що у висновку від 12.09.2026 позитивну динаміку стану дитини пов`язано, зокрема, з відсутністю у літній період спілкування і зустрічей з батьком. Проте відсутність контакту між дитиною і батьком, за відсутності доказів небезпеки такого контакту для дитини, не може бути підставою для відмови у визначенні способу участі батька у вихованні (ст. 153, 157, 159 СК України) і сама є наслідком тривалої відсутності регулярного спілкування. Рекомендацію враховувати готовність дитини до контакту та її позицію суд враховує шляхом поступовості порядку спілкування, участі психолога та присутності матері на перших зустрічах, а не шляхом обумовлення зустрічей згодою або бажанням дитини.
Верховний Суд у постанові від 18.12.2023 у справі № 523/21283/21 (провадження № 61-5643св23) зазначив, що «суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина третя статті 171 СК України)», і погодився з висновком судів про те, що доводи про доцільність визначення способу участі батька «лише за бажанням дитини» ґрунтуються на припущеннях, якщо належними та допустимими доказами не встановлено, що спілкування з батьком поза її бажанням не відповідає найкращим інтересам дитини. На відміну від зазначеної справи, у цій справі наявні висновки психологів про тривожність дитини, пов`язану з фігурою батька, тому суд не відмовляє у спілкуванні, а визначає його поступово, з урахуванням її психоемоційного стану. У постанові від 29.11.2023 у справі № 274/2361/20 (провадження № 61-14140св23) Верховний Суд також зазначив, що апеляційним судом надано системну оцінку фактам і обставинам, зокрема «суд врахував, у першу чергу, інтереси дітей, які не завжди можуть відповідати їх бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану». Верховний Суд у постанові від 15.10.2018 у справі № 686/14512/17 (провадження № 61-7540св18) зазначив: «Посилання заявника на небажання дитини спілкуватися із батьком і відсутність прихильності до нього не можуть бути покладені в основу судового рішення, враховуючи малий вік дитини та факт її постійного проживання з матір`ю, яка має конфлікт з батьком, що негативно впливає на сприйняття дитиною його особи» (висновок наведено в постанові КЦС ВС від 28.06.2023 у справі № 753/22097/19, провадження № 61-1685св23). Хоча в цій справі судом не встановлено, що відповідач формує негативне ставлення дитини до позивача, вік дитини та її постійне проживання з матір`ю є релевантними обставинами для оцінки її заперечень проти зустрічей. Водночас суд враховує, що за висновком Верховного Суду у постанові від 20.05.2026 у справі № 639/3386/24 (провадження № 61-1876св26) дитина не може бути примушена до вчинення певних дій поза її волею (Верховний Суд при цьому визнав зайвим висновок апеляційного суду про проведення побачень без попереднього бажання дитини на зустріч, оскільки такого висновку немає у резолютивній частині, і виключив його з мотивувальної частини); водночас дитина має право на підтримання регулярних особистих стосунків і прямих контактів з тим із батьків, який проживає окремо від неї (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»). Тому визначений порядок є обов`язковим для батьків, які зобов`язані створити умови для його виконання (забезпечити явку дитини, підготувати її до зустрічей), і не передбачає застосування примусу до самої дитини. На відміну від зазначеної справи, де доказів негативного сприйняття дитиною батька не встановлено, у цій справі наявні висновки психологів про тривожність дитини, пов`язану з фігурою батька, що обґрунтовує поступовий порядок.
Ураховуючи зазначене, суд виходить з того, що позивач має право на особисте спілкування з дитиною та участь у її вихованні, а питання полягає у визначенні такого способу участі, який відповідає інтересам дитини з урахуванням її віку (8 років), тривалої відсутності регулярного контакту з батьком, стану здоров`я та психоемоційного стану дитини, її режиму дня та висновку органу опіки та піклування. Висновки психолога прямо рекомендують налагоджувати контакти поступово. Водночас запропонований відповідачем порядок (одна зустріч на місяць у присутності матері) не узгоджується з принципом розумного балансу участі обох батьків, а запропонований позивачем (зустрічі без присутності матері вже з перших побачень, ночівля, виїзд за межі України, тривалі періоди спільного відпочинку) не враховує відсутність регулярного контакту, реакцію дитини під час зустрічі 29.05.2026 та зайнятість дитини. Заперечення дитини проти зустрічей з батьком, висловлені нею у віці 8 років за відсутності регулярного контакту з ним і за наявності, за висновками психологів, тривоги, пов`язаної з фігурою батька, не можуть самі по собі бути підставою для позбавлення батька та дитини права на спілкування (ст. 153, 157 СК України), проте суд враховує їх при визначенні порядку спілкування, який є поступовим, починається у присутності психолога та на перших зустрічах - матері. Визначаючи порядок спілкування без умови про згоду дитини, суд виходить з ч. 3 ст. 171 СК України, за якою суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси. Інтереси восьмирічної дитини полягають у збереженні й налагодженні зв`язку з обома батьками (ст. 3, 9 Конвенції про права дитини; ст. 153, 157 СК України), а не у залежності спілкування від її поточного бажання. За висновком психолога від 31.05.2026 реакція дитини під час зустрічі свідчить не про негативне ставлення до батька як такого, а про емоційну напругу та невизначеність, пов`язану з відсутністю контактів, а таке ставлення найімовірніше змінюватиметься в міру поступового, передбачуваного контакту. Тому суд враховує думку дитини не шляхом обумовлення зустрічей її згодою, а шляхом поступовості порядку, присутності психолога й матері на перших зустрічах та попередньої підготовки дитини.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок (ч. 4, 5 ст. 19 СК України); суд може не погодитися з висновком, якщо він недостатньо обґрунтований або суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України). У постанові від 15.10.2025 у справі № 572/2533/21 (провадження № 61-7558св25) Верховний Суд зазначив, що висновок владних органів містить дві складові: відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи, та рекомендацію органу про те, як з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити спір. Рекомендація органу опіки за наведеною вище позицією Верховного Суду у постанові від 10.12.2025 у справі № 946/1229/21 оцінюється в сукупності з іншими доказами в справі. Оцінюючи висновок органу опіки та піклування, суд зазначає таке. Суд погоджується з рекомендацією органу опіки та піклування щодо періодичності зустрічей (перша й третя субота та друга й четверта неділя місяця), проте не погоджується з умовами «за згодою дитини» та «за попередньою домовленістю з матір`ю», оскільки вони залишають порядок спілкування залежним від волі учасників, не дозволяють забезпечити виконання рішення та не відповідають ч. 2 ст. 159 СК України, за якою суд сам визначає місце та час спілкування. Така умова також не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, за якою при визначенні способу участі батька у вихованні дитини суд першочергово має враховувати інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану (постанова Верховного Суду від 27.04.2022 у справі № 243/4812/20, провадження № 61-7073св21). Тривожність дитини, на яку вказують висновки психологів, суд враховує шляхом поступового налагодження контакту (перехідний період, присутність психолога й матері на перших зустрічах), а не шляхом обумовлення зустрічей бажанням дитини. Заперечення дитини проти зустрічей не є самостійною підставою для їх непроведення, але враховується шляхом поступовості та психологічної підготовки дитини, яку за висновком психолога доцільно проводити перед відновленням взаємодії. Суд також враховує, що висновок не містить відомостей, чому не рекомендовано перехідний період, про який просив позивач, а запропоновані суботи з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. частково збігаються із заняттями дитини в ДЮСШ № 13 у суботу з 11 год. 20 хв. до 12 год. 50 хв.
Оскільки дитина тривалий час не мала регулярного контакту з батьком, а за висновками психологів контакти слід налагоджувати поступово, суд вважає обґрунтованим перехідний період тривалістю два місяці в приміщенні Центру соціальних служб за участі психолога Центру. Разом з тим визначення місцем зустрічей приміщення Центру та участь його психолога є умовою порядку спілкування для сторін, а не приписом Центру: суд не покладає на Центр, який не є учасником справи, обов`язків щодо проведення зустрічей, оскільки покладення судовим рішенням на особу, яка не є відповідачем у справі, обов`язків, не передбачених законом, суперечить ЦПК України (за аналогією з висновком, викладеним у постанові КЦС ВС від 31.01.2024 у справі № 276/1741/22, провадження № 61-14795св23). Позивач самостійно звертається до Центру для організації зустрічей, мати забезпечує явку дитини. Час перехідного періоду (щочетверга з 17 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.) відповідає вимозі позивача; відповідач не довела, що цей час несумісний із заняттями дитини, зокрема з плаванням у четвер з 19 год. 00 хв.; з довідки басейну вбачається, що заняття проходять у м. Бровари Київської області, проте відповідач не надала доказів того, що часу між закінченням зустрічі о 18 год. 00 хв. і початком заняття недостатньо для переїзду (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Прохання відповідача, висловлене усно в засіданні, проводити зустрічі за присутності психолога ОСОБА_19 , а не психолога Центру, суд відхиляє. Відповідач пояснила в засіданні, що дитина прихильно ставиться до психолога ОСОБА_19 ; ці пояснення іншими доказами не підтверджені, а сама по собі довіра дитини до психолога не є достатньою підставою для її участі в зустрічах, оскільки психолог ОСОБА_19 обстежувала дитину за зверненням відповідача, її висновки від 13.03.2026, 25.04.2026, 31.05.2026 та 12.09.2026 і протокол від 19.09.2026 складені під час розгляду справи, а тому суд вважає за необхідне розмежувати психологічний супровід дитини, який ОСОБА_19 може продовжувати без обмежень, та присутність психолога на зустрічах дитини з батьком, метою яких є налагодження їхнього безпосереднього контакту. Відповідач вправі здійснювати попередню психологічну підготовку дитини до зустрічей, у тому числі психологом ОСОБА_19 , про доцільність якої зазначено в її висновках.
Ураховуючи вік дитини, її стійку прив`язаність до матері за висновками психологів та реакцію дитини під час зустрічі 29.05.2026, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України, обумовити перші чотири зустрічі перехідного періоду присутністю матері в приміщенні зустрічі; надалі мати доставляє дитину до Центру й перебуває в його приміщенні без присутності в кімнаті зустрічі. Чотири зустрічі за тижневої періодичності охоплюють перший місяць перехідного періоду, що з урахуванням віку дитини та відсутності регулярного контакту є достатнім для першого знайомства дитини з батьком у присутності близької їй особи. На відміну від справи № 176/1955/20, у якій Верховний Суд відхилив доводи про проведення зустрічей виключно в присутності матері як такі, що обмежують право батька й дитини, присутність матері тут обмежена чотирма зустрічами й зумовлена станом дитини. Верховний Суд у постанові від 23.06.2020 у справі № 754/9026/16-ц (провадження № 61-5215св19) визнав правильним висновок судів про те, що проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між батьком і дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок та дитина, враховуючи її вік і тривале проживання з матір`ю, повноцінно не сприймає його як батька, а для налагодження довірливих відносин необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування. Водночас у постанові від 27.04.2022 у справі № 243/4812/20 (провадження № 61-7073св21) Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, яким не підтримано умову здійснення побачень лише за бажанням дитини, оскільки доказів стійких психоемоційних перешкод у спілкуванні батька з дитиною надано не було. Виходячи з такого підходу, суд вважає, що будь-яке обмеження порядку спілкування, зокрема присутність матері, має бути підтверджене доказами. Такі докази (висновки психологів про тривожність дитини, реакція дитини під час зустрічі 29.05.2026) у справі наявні, проте вони обґрунтовують присутність матері лише на перших чотирьох зустрічах перехідного періоду та під час спільного відпочинку на цьому етапі, який є для дитини першим тривалим перебуванням з батьком і щодо якого сам відповідач пропонує супровід матері, а не при кожній регулярній зустрічі. Подібний порядок - присутність матері лише на перехідний період (перші чотири зустрічі) - Верховний Суд визнав таким, що не свідчить про неправильне застосування норм права, у постанові від 01.07.2026 у справі № 753/15552/24 (провадження № 61-3989св26): присутність матері передбачена лише на перехідний період і в певних випадках обумовлена бажанням дитини (п. 61), а формулювання «з урахуванням стану здоров`я, бажання та розпорядку дня дитини» спрямовані на забезпечення якнайкращих інтересів дитини і створення для неї комфортних умов у процесі налагодження стосунків із батьком (п. 62). Двомісячний адаптаційний період зустрічей у присутності матері, встановлений за тривалої відсутності спілкування батька з дитиною, також залишено без змін Верховним Судом (постанова КЦС ВС від 27.07.2023 у справі № 127/25989/20, провадження № 61-7602св23).
Водночас у постанові від 22.07.2026 у справі № 692/372/25 (провадження № 61-509св26) Верховний Суд виключив присутність матері зі способу участі батька, виходячи з того, що «обумовлення побачень з дитиною присутністю іншої особи можливе лише в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини» (ч. 2 ст. 159 СК України), а «за відсутності обставин, які свідчили б про небезпеку для дитини», доцільним є проведення побачень без присутності матері; у цій справі дитина 2016 року народження була обізнана про батька, відвідувала його та спілкувалася з ним особисто і по телефону. На відміну від зазначеної справи, у даній справі дитина тривалий час не мала регулярного контакту з батьком, за висновками психологів її емоційний зв`язок із батьком не сформовано, а під час зустрічі 29.05.2026 вона відмовилася від контакту, тому присутність матері обмежена чотирма зустрічами перехідного періоду та зумовлена станом дитини.
Після закінчення перехідного періоду зустрічі проводяться з періодичністю, рекомендованою органом опіки та піклування, без присутності матері й без ночівлі, у години, що враховують розклад дитини. Згідно з довідкою благодійної організації «Благодійний фонд «Карітас-Спес-Київ» від 12.03.2026 дитина відвідує гуртки в п`ятницю та неділю, проте години занять у довідці не вказано; відповідач не довела, що заняття в неділю припадають на час, визначений судом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Суд визначає час зустрічей з 14 год. 00 хв. до 17 год. 30 хв., що враховує заняття дитини в суботу в ДЮСШ № 13 (до 12 год. 50 хв.).
Суд відмовляє у задоволенні вимог про ночівлю дитини в батька та виїзд за межі України, оскільки на цьому етапі це не відповідає інтересам дитини. Відвідування дитиною місця проживання того з батьків, хто проживає окремо, прямо передбачене ч. 2 ст. 159 СК України як один зі способів участі у вихованні, а за місцем проживання позивача створені належні умови для перебування дитини (акт обстеження умов проживання від 18.03.2026). При вирішенні питання про відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити з інтересів дитини (постанова КЦС ВС від 18.11.2020 у справі № 759/1382/19, провадження № 61-11331св20). Водночас за висновками психологів дитина тривожиться в контактах з малознайомими особами, а сталого контакту з позивачем наразі немає. Тому суд допускає перебування дитини за місцем проживання позивача поетапно: не раніше п`ятої фактично проведеної зустрічі після закінчення перехідного періоду, коли контакт між дитиною і позивачем буде налагоджено в передбачуваних умовах; до того зустрічі проходять у місцях, які визначає позивач у межах міста Києва, з попереднім повідомленням матері. З тих самих підстав суд не визначає поїздок до родичів позивача. Відмовляючи в ночівлі (з 12 год. 00 хв. суботи до 12 год. 00 хв. неділі), суд виходить з такого. По-перше, відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України спосіб участі визначається з урахуванням віку дитини, стану її здоров`я, особистої прихильності до кожного з батьків та інших істотних обставин, а ночівля означає перебування восьмирічної дитини без матері понад добу поза звичним середовищем. По-друге, дитина тривалий час не мала регулярного контакту з батьком: за твердженням самого позивача, зустрічі відбувалися лише декілька разів на рік, а перед зустріччю 29.05.2026 востаннє він бачився з дитиною в жовтні 2025 року; сталого емоційного зв`язку з батьком, за висновками психологів, не сформовано. По-третє, під час зустрічі 29.05.2026 дитина відмовилася прийняти подарунок і не дозволила батьку наблизитися, а за висновками психолога від 31.05.2026 та лікаря-психолога Охматдит від 11.03.2026 рекомендовано уникати примусу, різких змін режиму та раптової появи значущих для дитини осіб; ці висновки узгоджуються з висновком від 12.09.2026 та протоколом від 19.09.2026 щодо підвищеної чутливості дитини до раптових контактів з малознайомими особами. По-четверте, за висновком лікаря-психолога Центру медико-психологічної, соціально-реабілітаційної допомоги дітям НДСЛ «Охматдит» від 11.03.2026 у дитини підвищена тривожність, невротичні прояви (енурез, тики), а різкі зміни звичного режиму можуть посилювати тривожну симптоматику; нічне перебування з батьком, якого дитина наразі не сприймає як близьку людину, такі ризики збільшує. По-п`яте, орган опіки та піклування рекомендував зустрічі з 10 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., тобто без ночівлі. Позивач не довів (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), що ночівля на цьому етапі відповідає інтересам дитини, а умови проживання позивача (окрема кімната, належні умови за актом від 18.03.2026) самі по собі цього не підтверджують, оскільки підставою відмови є не побутові умови, а стан дитини і відсутність сталого контакту. Суд враховує, що Європейський суд з прав людини відносить до складових якісного спілкування також ночівлі, якщо таке спілкування відповідає найкращим інтересам дитини (п. 87 рішення у справі «Попадіч проти Сербії»; див. постанову КЦС ВС від 13.03.2025 у справі № 761/36749/23, провадження № 61-12607св24, п. 38). Відмова в ночівлі зумовлена не принциповою неприпустимістю такої форми спілкування, а віком і станом дитини та відсутністю сталого контакту з позивачем; вона є тимчасовою й поетапною (перехідний період, зустрічі без матері, а з п`ятої фактично проведеної зустрічі - за місцем проживання позивача), що відповідає розумному балансу інтересів і не є формальним підходом, який у справах про участь у вихованні є неприпустимим (постанова КЦС ВС від 30.04.2026 у справі № 727/13656/24, провадження № 61-6440св25).
Щодо поїздок дитини до родичів позивача суд зазначає: позивач не вказав, яких саме родичів, де та на який час мається на увазі; спілкування дитини з родичами не є способом участі самого позивача у вихованні у розумінні ч. 2 ст. 159 СК України, а право баби, діда та інших родичів на спілкування з дитиною є самостійним (ст. 257, 263 СК України; п. 52-53 постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 у справі № 742/1716/23); за висновками психолога (від 13.03.2026, 31.05.2026 та, в узгодженій з ними частині, від 12.09.2026 і протоколом від 19.09.2026) дитина має підвищену чутливість до контактів з незнайомими та малознайомими особами, а доказів усталеного спілкування дитини з родичами позивача у справі немає (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), тому перебування дитини без матері в їх оточенні на цьому етапі не відповідає її інтересам. Це не перешкоджає знайомству дитини з родичами позивача за домовленістю сторін.
Водночас, враховуючи рекомендацію органу опіки та піклування щодо спільного відпочинку та позицію відповідача, який не заперечує проти нього в супроводі матері, суд визначає після закінчення перехідного періоду спільний відпочинок позивача з дитиною щороку в зимові шкільні канікули до 7 календарних днів, у літні - до 30 календарних днів, на території України, у супроводі матері. Дати відпочинку визначаються за пропозицією позивача, поданою не пізніше ніж за 60 днів до його початку, яку мати погоджує або змінює в межах тих самих канікул протягом 14 днів. Відпочинок визначається на території України, оскільки питання виїзду дитини за межі України вирішується в порядку, встановленому ч. 5 ст. 157 СК України. Це питання не є способом участі у вихованні, визначеним ст. 159 СК України; позивач, який не має заборгованості зі сплати аліментів, за умови звернення до матері рекомендованим листом із повідомленням про вручення має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди матері у разі ненадання нею нотаріально посвідченої згоди у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення листа (ч. 5 ст. 157 СК України). Суд враховує, що відповідач у відзиві сама пропонує відпочинок до 30 календарних днів улітку та до 7 календарних днів узимку в супроводі матері, тому ці строки не є спірними; супровід матері зумовлений відсутністю регулярного контакту та рекомендаціями психологів про поступовість, а спільний відпочинок у її супроводі сприятиме поступовому налагодженню відносин батька з дитиною, формуванню довірливих відносин і емоційної прив`язаності дитини до батька.
Суд вважає за необхідне забезпечити позивачу можливість особисто привітати дитину в день її народження, проте з огляду на реакцію дитини під час зустрічі 29.05.2026 (висновок психолога від 31.05.2026) і рекомендацію поступового налагодження контакту визначає тривалість такої зустрічі до 1 години; у присутності матері вона проводиться, якщо день народження припадає на перехідний період, а після його закінчення - без присутності матері, що узгоджується з порядком регулярних зустрічей. Час зустрічі привітання суд визначає за погодженням з матір`ю, яка має враховувати заняття дитини, а за відсутності погодження - у час, який визначає позивач, у вільний від занять дитини час, не раніше 15 год. 00 хв., щоб проведення зустрічі не залежало від згоди сторін. Якщо день народження дитини збігається з днем зустрічі за графіком, зустріч для привітання проводиться додатково до неї, оскільки вона має іншу мету й тривалість. У день народження позивача зустріч проводиться за графіком, оскільки 15 березня припадає на різні дні тижня, у будні дні дитина має навчання та заняття, а особисте привітання батька дитиною не вимагає окремої зустрічі.
Вимогу позивача про визначення зустрічей дитини з дідом і бабою по лінії батька (у дні народження діда й баби 24 червня та 11 вересня, а також відвідування ними без присутності матері) суд залишає без задоволення. Ст. 159 СК України визначає способи участі у вихованні одного з батьків, а право баби й діда на спілкування з внуком та на звернення до суду з позовом про усунення перешкод, а у разі спору - про визначення способів участі, належить їм самим (ст. 257, 263 СК України; п. 52-53 постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 у справі № 742/1716/23). Баба й дід учасниками справи не є, позивач не уповноважений діяти в їх інтересах, а за висновками психологів дитина тривожиться в контактах з незнайомими. Це не позбавляє їх права звернутися до суду самостійно.
Стосовно вимоги про зустрічі у весняні та осінні канікули (по три дні поспіль без присутності матері) та у святкові дні (1 січня, 25 грудня, Великдень протягом чотирьох годин) суд відмовляє у задоволенні, оскільки на цьому етапі це не відповідає інтересам дитини: вона тривалий час не мала регулярного контакту з батьком, а контакти слід налагоджувати поступово, тому проведення кількох днів поспіль без присутності матері суперечить цьому підходу. Під час весняних і осінніх шкільних канікул зустрічі проводяться за загальним графіком, а за домовленістю сторін можуть проводитися й додаткові зустрічі. Щодо 1 січня та 25 грудня позивач не довів необхідності окремих зустрічей саме в ці дні поза межами зимового відпочинку; його участь у вихованні в цей період забезпечується спільним відпочинком до 7 календарних днів, у межах якого сторони можуть узгодити ці дати, а також регулярним графіком зустрічей. Це не позбавляє сторін можливості домовитися про спільне святкування добровільно. Щодо Великодня позивач не обґрунтував потреби в окремій зустрічі саме в цей день і не довів існування практики спільного святкування його з дитиною; його участь у вихованні забезпечується регулярними зустрічами в першу та третю суботу і другу та четверту неділю місяця, а у разі збігу Великодня з такою неділею зустріч проводиться за загальним графіком. Це не позбавляє сторін можливості домовитися про спільне святкування добровільно.
Щодо вимоги про покладення на відповідача інформаційних обов`язків (повідомлення про місцезнаходження дитини, надсилання медичних документів, відеозв`язок тричі на тиждень у разі виїзду дитини за межі міста Києва строком понад 3 доби, утримання від негативних висловлювань тощо) суд розцінює як такі, що виходять за межі способу участі, визначеного ст. 159 СК України, та не забезпечені доказами необхідності. Водночас суд вважає обґрунтованим порядок, за яким відповідач повідомляє позивача про виїзд дитини за межі міста Києва, що припадає на день зустрічі за визначеним графіком, крім виїздів на регулярні заняття дитини, із зазначенням періоду відсутності дитини в місті не пізніше ніж за три дні до виїзду, а також невідкладно - про хворобу дитини чи інші об`єктивні причини, які унеможливлюють зустріч, про зміну місця, де позивач може забрати дитину, та про зміну номера, на який здійснюються дзвінки. Ці відомості безпосередньо пов`язані з виконанням визначеного судом порядку: зустрічі, спільний відпочинок і телефонне спілкування відбуваються за визначеним графіком у місті Києві, а за доводами самого відповідача, усі випадки, коли зустрічі не відбулися, пов`язані з відсутністю дитини в місті, її хворобою чи зайнятістю; без своєчасної інформації про можливість зустрічі, місце, де позивач може забрати дитину, і номер для дзвінків порядок спілкування не може бути виконаний, а позивач позбавлений можливості спланувати його (ч. 2 ст. 159, ч. 3 ст. 157 СК України). Така інформація не обмежує право матері на пересування з дитиною й не покладає на неї значного тягаря, оскільки стосується лише днів зустрічей і дзвінків: місце перебування дитини в інші дні, зокрема за межами міста Києва, повідомляти не потрібно. Строк повідомлення про неможливість зустрічі - не пізніше ніж за 2 години до її початку - суд визначає як розумний і достатній, щоб позивач міг своєчасно дізнатися про неможливість зустрічі та відповідно організувати свій час, і водночас такий, що враховує можливість раптової хвороби дитини чи інших непередбачуваних обставин; якщо така причина виникла пізніше, повідомлення здійснюється одразу після її виникнення. Пропущена з цих причин зустріч проводиться в найближчий вільний від занять дитини день за домовленістю сторін, щоб неможливість окремої зустрічі не зменшувала обсягу спілкування позивача з дитиною. Обов`язок повідомляти про всі інші пересування дитини, надсилати медичні документи, повідомляти про зміну засобів зв`язку суд залишає без задоволення як надмірний та такий, що не стосується способу участі, окрім повідомлення про зміну номера, на який здійснюються дзвінки за визначеним графіком, без чого порядок телефонного спілкування не може бути виконаний; порядок виїзду за межі України визначено ч. 5 ст. 157 СК України.
Вимогу про забезпечення відеозв`язку не менше трьох разів на тиждень (у понеділок, середу, п`ятницю після 19:00 год.) у разі виїзду матері з дитиною за межі міста Києва строком понад 3 доби суд залишає без задоволення, оскільки окремий графік відеозв`язку на період виїзду виходить за межі способу участі, визначеного ст. 159 СК України, а зв`язок позивача з дитиною забезпечується визначеним судом порядком телефонного та відеоспілкування й обов`язком матері завчасно повідомляти про виїзд за межі міста Києва, що припадає на день зустрічі. Позивач не довів, що цього недостатньо для підтримання контакту з дитиною на період її тимчасової відсутності в місті. Суд бере до уваги, що відповідач у відзиві не заперечує проти повідомлення позивача про стан здоров`я та місцезнаходження дитини протягом 24 годин з моменту письмового запиту, однак обов`язку такого повідомлення суд не покладає, оскільки він виходить за межі способу участі, визначеного ст. 159 СК України, і сторони можуть домовитися про це добровільно.
Вимогу про покладення на відповідача обов`язку утримуватися від негативних висловлювань та образ щодо позивача в присутності дитини суд залишає без задоволення, оскільки її не доведено: за висновками психолога від 31.05.2026 та 12.09.2026 ознак негативного налаштування дитини щодо батька з боку матері не встановлено; крім того, така вимога не є способом участі у вихованні у розумінні ст. 159 СК України та є невизначеною, що ускладнює її виконання. Водночас суд звертає увагу обох батьків, що, згідно з правовою позицією Верховного Суду, незалежно від характеру відносин між батьками, їхні особисті конфлікти не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним з батьків (постанова від 31.03.2021 у справі № 562/1686/18, на яку посилається постанова від 10.12.2025 у справі № 946/1229/21), і що психолог у висновку від 13.03.2026 рекомендує уникати ситуацій психологічного тиску та конфліктів у присутності дитини.
Щодо телефонного та відеоспілкування суд, враховуючи вік дитини, тривалу відсутність регулярного контакту й рекомендації психологів про поступовість, визначає його не щодня, а з частотою, яка збільшується після перехідного періоду, і відхиляє вимогу про щоденне спілкування як надмірну на цьому етапі. Дні телефонного та відеоспілкування суд визначає з урахуванням режиму й занять дитини: у понеділок і середу вона тренується в ДЮСШ № 13 до 20 год. 25 хв., у вівторок і четвер відвідує басейн до 19 год. 45 хв. (довідки, додані до відзиву), у п`ятницю та неділю - гуртки, години яких у довідці не вказано, при цьому відповідач не довела, що заняття в п`ятницю припадають на час дзвінка (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Оскільки у вихідні дні відбуваються особисті зустрічі, суд не призначає в ці дні телефонного спілкування. Тому суд визначає щоп`ятниці з 20 год. 00 хв. до 20 год. 30 хв., а після перехідного періоду додатково - щовівторка та щочетверга з 20 год. 45 хв. до 21 год. 00 хв., тобто після повернення з басейну, що не порушує її режиму й дає змогу підтримувати контакт між зустрічами. У разі хвороби дитини, коли телефонне та відеоспілкування неможливе, воно замінюється коротким повідомленням матері про стан дитини, що забезпечує позивачу інформацію про дитину без її навантаження.
Визначений судом порядок спілкування, на думку суду, відповідає найкращим інтересам дитини (ст. 3 Конвенції про права дитини): він зберігає її звичний режим і стабільність, забезпечує поступове налагодження контакту з батьком за участі психолога та з урахуванням висновків фахівців і водночас не позбавляє дитину права на спілкування з обома батьками (ст. 153, 157 СК України).
Порядок спілкування позивача з дитиною є достатнім, відповідає принципу розумності, справедливості та збалансованості інтересів всіх учасників сімейних відносин, пріоритету інтересів дитини та сприятиме підтримці зв`язків позивача з дитиною та його участі у її вихованні.
Суд зазначає, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах та в інший час, за погодженням батьків. З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати віковим інтересам дитини.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищенаведене, зокрема пояснення сторін, малолітній вік дитини, її проживання з матір`ю та розклад дня, суд дійшов висновку, що між сторонами існує спір щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, під час розгляду справи не встановлено підстав вважати, що спілкування батька з дитиною завдасть їй шкоди, а батько бажає брати участь у її вихованні, тому необхідно забезпечити ефективне здійснення його права на спілкування з дитиною шляхом часткового задоволення позову та визначення відповідно до ч. 2 ст. 159 СК України способів участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у такому порядку: протягом перехідного періоду тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили - раз на тиждень по одній годині щочетверга з 17 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. в приміщенні Оболонського районного в місті Києві Центру соціальних служб за адресою: місто Київ, вулиця Йорданська, будинок 7-Г, за участі психолога; позивач самостійно звертається до Центру для організації зустрічей у визначений цим рішенням час, а мати забезпечує явку дитини; перші чотири зустрічі перехідного періоду проводяться у присутності матері в приміщенні зустрічі; надалі мати доставляє дитину до Центру й перебуває в його приміщенні без присутності в кімнаті зустрічі; після закінчення перехідного періоду - у першу та третю суботу і другу та четверту неділю кожного місяця з 14 год. 00 хв. до 17 год. 30 хв., без присутності матері та без ночівлі, у місцях, які визначає позивач у місті Києві з урахуванням віку, стану здоров`я й інтересів дитини, а починаючи з п`ятої фактично проведеної зустрічі після закінчення перехідного періоду - також за місцем проживання позивача, з повідомленням матері про місце зустрічі не пізніше ніж за добу до її початку; телефонне та відеоспілкування щоп`ятниці з 20 год. 00 хв. до 20 год. 30 хв., а після закінчення перехідного періоду - додатково щовівторка та щочетверга з 20 год. 45 хв. до 21 год. 00 хв.; зважаючи на вік дитини, спілкування ініціює позивач, а мати забезпечує дитині можливість відповісти на дзвінок позивача на номер, відомий позивачу на момент набрання рішенням законної сили, а в разі його зміни повідомляє позивача про новий номер; у разі хвороби дитини спілкування замінюється коротким повідомленням матері про стан дитини; зустріч не проводиться в разі хвороби дитини чи інших об`єктивних причин, про які мати повідомляє позивача не пізніше ніж за 2 години до початку зустрічі, а якщо така причина виникла пізніше, - одразу після її виникнення; пропущена зустріч проводиться в найближчий вільний від занять дитини день за домовленістю сторін; про виїзд дитини за межі міста Києва, що припадає на день зустрічі за визначеним графіком (крім виїздів на регулярні заняття дитини), мати повідомляє позивача із зазначенням періоду відсутності дитини в місті не пізніше ніж за три дні до виїзду, а якщо виїзд став відомий пізніше, - одразу після того, як про нього стало відомо; позивач забирає дитину за місцем проживання дитини і повертає туди ж не пізніше закінчення зустрічі; про зміну місця, де можна забрати дитину, мати повідомляє позивача за день до зустрічі; у день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - зустріч для привітання дитини з днем народження тривалістю до 1 години, у присутності матері, якщо цей день припадає на перехідний період, а після його закінчення - без присутності матері, у час, погоджений з матір`ю не пізніше ніж за три дні до дня народження дитини, а за відсутності погодження - у час, який визначає позивач, у вільний від занять дитини час, не раніше 15 год. 00 хв.; якщо цей день збігається з днем зустрічі за графіком, зустріч для привітання проводиться додатково до неї; у день народження позивача (15 березня) порядок спілкування не змінюється, зустрічі проводяться згідно з графіком; після закінчення перехідного періоду - щороку спільний відпочинок позивача з дитиною на території України у зимові шкільні канікули до 7 календарних днів, у літні шкільні канікули до 30 календарних днів, у супроводі матері; позивач повідомляє матір про бажані дати не пізніше ніж за 60 днів до початку відпочинку, мати погоджує ці дати або пропонує інші в межах тих самих канікул протягом 14 днів з дня повідомлення. У решті заявлених позовних вимог слід відмовити.
Заперечення відповідача суд врахував у частині, що стосується стану здоров`я дитини, її режиму та поступовості налагодження контактів; у решті вони не є підставою для відмови у визначенні способу участі позивача у вихованні дитини.
Інші доводи сторін не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2-5, 12-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною - задовольнити частково.
Визначити способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши наступний порядок:
- протягом перехідного періоду тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили - раз на тиждень по одній годині щочетверга з 17 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. в приміщенні Оболонського районного в місті Києві Центру соціальних служб за адресою: місто Київ, вулиця Йорданська, будинок 7-Г, за участі психолога; позивач самостійно звертається до Центру для організації зустрічей у визначений цим рішенням час, а мати забезпечує явку дитини;
- перші чотири зустрічі перехідного періоду проводяться у присутності матері в приміщенні зустрічі; надалі мати доставляє дитину до Центру й перебуває в його приміщенні без присутності в кімнаті зустрічі;
- після закінчення перехідного періоду - у першу та третю суботу і другу та четверту неділю кожного місяця з 14 год. 00 хв. до 17 год. 30 хв., без присутності матері та без ночівлі, у місцях, які визначає позивач у місті Києві з урахуванням віку, стану здоров`я й інтересів дитини, а починаючи з п`ятої фактично проведеної зустрічі після закінчення перехідного періоду - також за місцем проживання позивача, з повідомленням матері про місце зустрічі не пізніше ніж за добу до її початку;
- телефонне та відеоспілкування щоп`ятниці з 20 год. 00 хв. до 20 год. 30 хв., а після закінчення перехідного періоду - додатково щовівторка та щочетверга з 20 год. 45 хв. до 21 год. 00 хв.; зважаючи на вік дитини, спілкування ініціює позивач, а мати забезпечує дитині можливість відповісти на дзвінок позивача на номер, відомий позивачу на момент набрання рішенням законної сили, а в разі його зміни повідомляє позивача про новий номер; у разі хвороби дитини спілкування замінюється коротким повідомленням матері про стан дитини;
- зустріч не проводиться в разі хвороби дитини чи інших об`єктивних причин, про які мати повідомляє позивача не пізніше ніж за 2 години до початку зустрічі, а якщо така причина виникла пізніше, - одразу після її виникнення; пропущена зустріч проводиться в найближчий вільний від занять дитини день за домовленістю сторін; про виїзд дитини за межі міста Києва, що припадає на день зустрічі за визначеним графіком (крім виїздів на регулярні заняття дитини), мати повідомляє позивача із зазначенням періоду відсутності дитини в місті не пізніше ніж за три дні до виїзду, а якщо виїзд став відомий пізніше, - одразу після того, як про нього стало відомо;
- позивач забирає дитину за місцем проживання дитини і повертає туди ж не пізніше закінчення зустрічі; про зміну місця, де можна забрати дитину, мати повідомляє позивача за день до зустрічі;
- у день народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - зустріч для привітання дитини з днем народження тривалістю до 1 години, у присутності матері, якщо цей день припадає на перехідний період, а після його закінчення - без присутності матері, у час, погоджений з матір`ю не пізніше ніж за три дні до дня народження дитини, а за відсутності погодження - у час, який визначає позивач, у вільний від занять дитини час, не раніше 15 год. 00 хв.; якщо цей день збігається з днем зустрічі за графіком, зустріч для привітання проводиться додатково до неї; у день народження позивача (15 березня) порядок спілкування не змінюється, зустрічі проводяться згідно з графіком;
- після закінчення перехідного періоду - щороку спільний відпочинок позивача з дитиною на території України у зимові шкільні канікули до 7 календарних днів, у літні шкільні канікули до 30 календарних днів, у супроводі матері; позивач повідомляє матір про бажані дати не пізніше ніж за 60 днів до початку відпочинку, мати погоджує ці дати або пропонує інші в межах тих самих канікул протягом 14 днів з дня повідомлення.
У решті заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 29.10.2026.
Відомості про сторони:
1. Позивач: ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 );
2. Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 );
3. Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, буд. 2-Д, код ЄДРПОУ 37445484)
Суддя М. М. Ткач
Судове рішення № 141186119, Оболонський районний суд міста Києва було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 756/317/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: