Ухвала суду № 141186081, 04.11.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" листопада 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1102/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профікол" (03186, м. Київ, бул. Чоколівський, 19, код ЄДРПОУ 38260777)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія 2564" (33000, м. Рівне, вул. Вербова, буд.44, кв.161, код ЄДРПОУ 45786651)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Рівненська міська рада (33028, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 34847334).

про встановлення земельного сервітуту

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи; не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профікол" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія 2564", в якому просить встановити безстроковий сервітут на земельну ділянку із кадастровим номером 5610100000:01:068:0264, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Гармонія 2564", у формі права проходу та проїзду до земельних ділянок ТОВ «Профікол» із кадастровими номерами: 5610100000:01:068:0285, 5610100000:01:068.0287.

Ухвалою суду від 15.09.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на "12" жовтня 2026 року. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Рівненську міську раду (33028, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 34847334).

Ухвалою суду від 12.10.2026 у зв`язку з неявкою у судове засідання представників учасників справи та не повідомлення ними про причини неявки, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на "02" листопада 2026 року.

У судове засідання 02.11.2026 року повторно не з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема, в їх електронні кабінети, причин неявки позивач та відповідач не повідомили, клопотань про розгляд справи без їх участі не подавали. Натомість Рівненська міська рада подала клопотання про розгляд справи без її участі.

В той же час суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Профікол" 30.10.2026 подало клопотання в якому просило суд надати можливість його представнику Кожиній Тетяні Вікторівні взяти участь у підготовчому засіданні 02.11.2026 та всіх наступних у режимі відеоконференції поза межами приміщення Господарського суду Рівненської області з використанням власних технічних засобів через підсистему відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

хвалою суду від 02.11.2026 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено з огляду на те, що воно подано пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання і що до клопотання ТОВ "Профікол" не надало доказів повноважень представника на право представляти інтереси Товариства у Господарському суді Рівненської області.

Після постановлення вищевказаної ухвали суду про відмову у відеоконференції від ТОВ "Профікол" надійшло клопотання про долучення доказів до якого додано Довіреність №1 від 30.09.2026, якою останнє уповноважує Кожину Тетяну Вікторівну представляти інтереси Товариства у Господарському суді Рівненської області.

Щодо вищевказаної довіреності суд зазначає наступне.

Право на судовий захист є конституційним правом кожної людини і громадянина, гарантованим статтею 55 Конституції України.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка сформульована у рішенні від 25.12.1997 № 9-зп, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші утиски прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене.

У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення позовних заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.

Водночас, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України (далі по тексту ГПК України).

Реалізація права на звернення до суду із позовом є процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва, або її процесуальним представником. При цьому підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/9150/21.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки.

Суд зазначає, що статтею 131-2 Конституції України передбачено, що обов`язковою вимогою для здійснення представництва іншої особи у суді є те, що таке представництво може здійснювати виключно адвокат (за винятком випадків, встановлених законом).

Статтею 16 ГПК України передбачено, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 статті 58 ГПК України встановлено, що при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України). Частиною 4 статті 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.10.2018 у справі №908/1101/17 зазначено про те, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не встановлює, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи - адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не містить таких вимог ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Цивільний кодекс України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю.

Відтак, у цій постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду відступила від висновку Верховного Суду, здійсненому в раніше ухваленій постанові у справі №914/2414/17 про те, що довіреність, на підставі якої адвокат здійснює представництво інтересів клієнта у суді, повинна обов`язково містити вказівку, що представник є адвокатом.

В даному випадку визначальним є те, що особа, яка здійснює представництво за довіреністю, має статус адвоката та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. При цьому, довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти. (Близька за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.10.2018 у справі №908/1101/17, від 30.08.2021 у справі № 915/253/20).

Стаття 244 Цивільного кодексу України визначає, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Суд зазначає, що в господарському судочинстві згідно з вимогами ст. 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката як особи, є лише довіреність або ордер. Стосовно питання, чи повинна довіреність (за відсутності ордера) містити інформацію, що повноваження на представництво в суді надано саме адвокату, а не громадянину, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 12.10.2018 у справі №908/1101/17 відступив від висновку Верховного Суду, викладеного в раніше ухваленій постанові від 24.04.2018 у справі №914/2414/17, про те, що у довіреності, на підставі якої адвокат здійснює представництво інтересів особи у суді, має обов`язково бути зазначено, що представник є адвокатом. У цій постанові Верховним Судом викладено таку правову позицію: нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не установлено, що в довіреності, виданій на ім`я фізичної особи - адвоката, обов`язково зазначається про те, що такий представник є саме адвокатом. Не передбачено таких вимог ні ГПК України, ні ЦК України, яким врегульовано питання представництва за довіреністю. У цьому випадку важливо, щоб особа, яка здійснює представництво за довіреністю, мала статус адвоката та отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; довіреність визначає лише повноваження адвоката, межі наданих представникові прав та перелік дій, які він може вчиняти для виконання доручення.

Суд зауважує про те, що дана справа не є малозначною і її розгляд відбувається за правилами загального позовного провадження.

Положеннями ч.4 ст.56 ГПК України розмежовано такі юридичні категорії, як "самопредставництво" і "представництво".

Відповідно особи, які представляють юридичну особу (орган державної влади) за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва.

Разом з тим, до матеріалів справи не надано доказів того, що уповноважена на представництво позивача Кожина Тетяна Вікторівна має статус адвоката і, відповідно, уповноважена представляти інтереси Позивача на підставі вищезазначеної довіреності як адвокат.

До суду також не надано доказу у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань де були б зазначені дані про наявність відповідних повноважень у Кожиної Т.В. для представництва інтересів Позивача в порядку самопредставництва.

Відповідних пояснень, а також належних доказів на підтвердження того, що Кожина Тетяна Вікторівна діє як представник в порядку самопредставництва згідно закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тощо (ч.1 ст.56 ГПК), суду також не надано.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те, що подана довіреність №1 від 30.09.2026 на ім`я Кожиної Тетяни Вікторівни не є належним доказом, який підтверджує право представляти інтереси Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Профікол" у Господарському суді Рівненської області.

У той же час, незважаючи на належне повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи, позивач явку свого повноважного представника у судове засідання 02.11.2026 не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань із зазначенням причин такої неявки на адресу суду не направив, клопотань про розгляд справи без його участі не подавав.

Відповідно до п.1, 2 ч.3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на вищевказану норму закону суд позбавлений права на повторне відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Згідно з вимогами ст. 46 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених ст. 46 ГПК України.

За умовами ч. 4 ст. 202 ГПК України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Зі змісту положень ст.ст. 202, 226 ГПК України вбачається, що вказані норми не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 в справі № 916/3616/15.

Слід також зазначити, що наведеними нормами не передбачено й необхідності у повторності чи систематичності невчинення позивачем (його представником) зазначених дій.

Крім того, згадані приписи стосуються дій саме позивача, а не відповідача, що цілком відповідає принципам змагальності та диспозитивності господарського процесу, оскільки кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 13.11.2019 в справі № 910/5187/19.

За наведеного, обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами ст.ст. 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже , у випадку якщо позивач має намір взяти участь у судовому засіданні, однак не має можливості взяти участь у першому засіданні, він має повідомити суд про причини неявки і у випадку визнання таких причин поважними, суд може відкласти розгляд справи.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 в справі № 910/16978/19.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 справа № 910/16978/19 зауважує, що в даному випадку у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами ст.ст. 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.

Судом встановлено, що ні позивач, ні його представник не з`явилися, зокрема, у підготовче судове засідання 12.10.2026 та 02.11.2026 та про причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

За таких обставин, враховуючи повторну неявку позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, у призначене судове засідання, ненадходження від позивача будь-яких заяв про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення останнім причин такої неявки, суд дійшов висновку про те, що даний позов на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України підлягає залишенню без розгляду.

Водночас у цьому випадку саме позивачем не дотримано порядку, передбаченого нормами ст.ст. 202, 226 ГПК України, лише за умов дотримання якого можливе виникнення у позивача права на розгляд справи за його відсутності.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).

Отже, залишення позовної заяви без розгляду через повторну неявку позивача у судове засідання у разі ненадання ним заяви про розгляд справи за його відсутності не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

Також суд звертає увагу на те, що за змістом частини 4 статті 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Відповідно до п.1, ч.2 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

За приписами ч.2 ст.226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в раз залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

З огляду на вищевказані норми закону судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції покладається на позивача.

Відповідно до ч.5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 202, 226, 232-235, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІКОЛ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРМОНІЯ 2564" про встановлення земельного сервітуту у справі 918/1102/26 залишити без розгляду.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Марач В.В.