Ухвала суду № 141186063, 03.11.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" листопада 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1134/25

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали заяви Сільськогосподарського кооперативу "Еліт" про зміну порядку виконання судового рішення

у справі за позовом: Сільськогосподарського кооперативу "Еліт"

до відповідача: Малолюбашанської сільської ради

про: визнання укладеною додаткової угоди

секретар судового засідання: С.Коваль

представники сторін:

від позивача: О.Мазур (в залі суду)

від відповідача: В.Логвіс (в залі суду)

Сільськогосподарський кооператив "Еліт" звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Малолюбашанської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі кадастровий номер земельної ділянки 5623483900:04:008:0100 від 28 січня 2009 року.

Рішенням суду від 27 січня 2026 року у справі №918/1134/25 позов задоволений, суд визнав укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 28 січня 2009 року укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Рівненській області та Сільськогосподарським кооперативом "Еліт", зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.05.2015, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 9723518, на земельну ділянку площею 52,54 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 5623483900:04:008:0100.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2026 року рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/1134/25 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 15 липня 2026 року постанову ПЗАГС від 30 квітня 2026 року скасовано, натомість рішення Господарського суду Рівненської області від 27 січня 2026 року залишено в силі.

14 жовтня 2026 року від Сільськогосподарського кооперативу "Еліт" надійшла заява про зміну порядку виконання судового рішення.

Вказана заява аргументована тим, що під час перебування справи №918/1134/25 у касаційному провадженні, Малолюбашанська сільська рада вчинила дії, наслідком яких стало припинення існування об`єкта оренди, а саме рішенням №2188 від 16.06.2026 року надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5623483900:04:008:0100, а рішенням №2232 від 13.07.2026 року затверджено технічну документацію та вирішено поділити земельну ділянку на три земельні ділянки площею 5,0946 га, 25,7502 га та 21,6952 га.

14.07.2026 року у Державному земельному кадастрі проведено державну реєстрацію трьох новоутворених земельних ділянок з присвоєнням їм кадастрових номерів 5623483900:04:008:0167 (5,0946 га), 5623483900:04:008:0169 (25,7502 га) та 5623483900:04:008:0168 (21,6952 га); кадастровий номер 5623483900:04:008:0100 скасовано.

За результатами державної реєстрації видано витяги з Державного земельного кадастру № НВ-5900391152026 (земельна ділянка 5623483900:04:008:0167), № НВ-5900391162026 (земельна ділянка 5623483900:04:008:0168) та № НВ-5900391142026 (земельна ділянка 5623483900:04:008:0169).

17.07.2026 року представником відповідача Малолюбашанської сільської ради до державного реєстратора подано заяву про державну реєстрацію поділу об`єкта нерухомого майна, за результатами розгляду якої 22.07.2026 року внесено відомості про закриття розділу Державного реєстру прав щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5623483900:04:008:0100 та зареєстровано право комунальної власності на три новоутворені земельні ділянки. Зазначені реєстраційні дії вчинила державний реєстратор Відділу "Центр надання адміністративних послуг" Корнинської сільської ради Рівненської області рішення індексні номери 85946135 (земельна ділянка 5623483900:04:008:0167), 85946865 (земельна ділянка 5623483900:04:008:0169) та 85947522 (земельна ділянка 5623483900:04:008:0168) від 22.07.2026 р. Тим самим рішенням індексний номер 85947522 припинено право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5623483900:04:008:0100 (запис 44382550) та закрито розділ Державного реєстру речових прав щодо неї у зв`язку з поділом об`єкта нерухомого майна.

На переконання позивача, виконання рішення від 27.01.2026 року у порядку, який існував на момент його ухвалення, шляхом державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5623483900:04:008:0100, стало неможливим, оскільки такого об`єкта кадастрового обліку більше не існує, а присвоєння земельній ділянці скасованого кадастрового номера законодавством не передбачено.

Земля, щодо якої ухвалено рішення, не змінилася ні в межах, ні в площі. Сума площ трьох новоутворених земельних ділянок 5,0946 га + 21,6952 га + 25,7502 га = 52,5400 га, тобто збігається з площею земельної ділянки, щодо якої ухвалено рішення від 27.01.2026 р. У витягах з Державного земельного кадастру щодо кожної з трьох новоутворених земельних ділянок у графі "Скасований кадастровий номер" зазначено 5623483900:04:008:0100.

У зв`язку з вищенаведеним, позивач просить суд змінити порядок виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 27.01.2026 року у справі №918/1134/25, визначивши, що зазначене рішення, яким визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 28.01.2009 р. щодо земельної ділянки площею 52,5400 га з кадастровим номером 5623483900:04:008:0100 є підставою для державної реєстрації права оренди Сільськогосподарського кооперативу "Еліт" на земельні ділянки, утворені внаслідок поділу зазначеної земельної ділянки: з кадастровим номером 5623483900:04:008:0167 площею 5,0946 га, з кадастровим номером 5623483900:04:008:0168 площею 21,6952 га та з кадастровим номером 5623483900:04:008:0169 площею 25,7502 га.

Ухвалою від 27 жовтня 2026 року суд призначив розгляд заяви Сільськогосподарського кооперативу "Еліт" у судовому засіданні на 3 листопада 2026 року.

2 листопада 2026 року заявник подав додаткові пояснення у справі.

3 листопада 2026 року відповідач подав заперечення щодо поданої заяви. Вказані заперечення зводяться до аргументів, за якими: заявлені вимоги виходять за межі зміни порядку виконання судового рішення, передбаченої статтею 331 ГПК України; рішення суду про визнання додаткової угоди укладеною не передбачає примусового виконання в частині укладення такої угоди; задоволення заяви потребуватиме встановлення нових обставин, які не були предметом судового розгляду; стягувачем не доведено наявності обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення; посилання заявника на судову практику щодо збереження права оренди після поділу земельної ділянки не підтверджують можливості задоволення заяви за статтею 331 ГПК України; доводи щодо незаконності поділу земельної ділянки та недобросовісності Малолюбашанської сільської ради не можуть бути самостійною підставою для зміни порядку виконання рішення; наявність спору щодо державної реєстрації речового права не є підставою для його вирішення в порядку статті 331 ГПК України.

Розглянувши дану заяву, заслухавши доводи присутніх представників, оцінивши подані аргументи та дослідивши подані сторонами докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27 січня 2026 року, яке є чинним станом на час вирішення заяви задоволено позов Сільськогосподарського кооперативу "Еліт" до Малолюбашанської сільської ради та вирішено визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 28 січня 2009 року укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Рівненській області та Сільськогосподарським кооперативом "Еліт", зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.05.2015, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 9723518, на земельну ділянку площею 52,54 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 5623483900:04:008:0100, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Малолюбашанської сільської ради Рівненського району Рівненської області. Договір укладено на 7 років.

Суд враховує, що спірні правовідносини стосувались оренди земельної ділянки.

Згідно з положеннями статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону про оренду землі).

Таким чином, рішенням суду України встановлено орендні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо земельної ділянки за кадастровим номером 5623483900:04:008:0100.

Позивач вказує, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, 17 липня 2026 року здійснено державну реєстрацію закриття об`єкту нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 5623483900:04:008:0100 площею 52,54 га на підставі поділу об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку, зміна її цільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень. Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки (постанова ВП ВС від 18 квітня 2023 року, справа № 357/8277/19).

Частинами першою, другою статті 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України.

Згідно із частиною першою статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Водночас, за змістом частини 13 вищенаведеної статті, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 ЗК України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону № 1952-IV.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться винятково за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Статтею 16 Закону № 3613-VI визначено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій [навіть тій самій] земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права обов`язковою умовою є наявність характеристик такого об`єкта, зокрема й її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі.

Втрата земельними ділянками такої характеристики, як кадастровий номер і відповідна реєстрація є істотною обставиною, яка може свідчити про припинення існування об`єкта цивільного права.

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об`єднання земельних ділянок.

Аналогічні правові висновки щодо існування земельної ділянки як окремого об`єкту цивільного права відображені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2025 року у справі №911/906/23.

Згідно з нормами статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Аналіз норм статті 331 ГПК України дає підстави для висновку, що суд може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Така можливість також визначено частиною третьою статті 33 Закону № 1404-VIII.

Усталеним у процесуальному праві є розуміння понять "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення як категорій, що мають спеціальне значення і реалізуються у виконавчому провадженні. Вони означають послідовність і зміст виконавчих дій, які підлягають вчиненню державним / приватним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це, по суті, спосіб здійснення того способу захисту, який реалізовано судом у своєму рішенні. Під зміною способу виконання рішення суду потрібно розуміти вжиття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21).

Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Отже, зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.

Слід зауважити, що законодавча норма не передбачає зміну судового рішення по суті, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.

Враховуючи той факт, що чинне законодавство України не містить конкретного переліку підстав зміни способу та порядку виконання судового рішення з аналізу судової практики видно, що заявником має бути доведено існування конкретних обставин, які істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Проте в даному конкретному випадку заявник, звернувишсь із заявою про зміну порядку виконання судового рішення, фактично просить суд змінити не порядок виконання рішення, а рішення суду в частині предмету спору, замінивши один об`єкт цивільного права на три інші, які не були предметом розгляду у справі. Тобто мова не йде про зміну послідовності, процедури, умов або змісту вчинення виконавчих дій. Натомість між сторонами виникли нові спірні провідносини щодо законності поділу земельної ділянки та/або наявності у позивача права оренди новоутворених земельних ділянок.

Як слідує з бази даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", у провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа за позовом Сільськогосподарського кооперативу "Еліт" до Малолюбашанської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування і про визнання права оренди на земельні ділянки. У судовому засіданні представник заявник підтвердив наявність провадження у якому ним оспорюється рішення Малолюбашанської сільської ради щодо поділу орендованої ним земельної ділянки.

Суд ураховує приписи частини одинадцятої статті 11 ГПК України, яка забороняє відмову у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, приводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці ЄСПЛ.

На думку ЄСПЛ, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним [рішення ЄСПЛ у справах "C.G. та інші проти Болгарії" (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, 24 квітня 2008 року, § 39), "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)].

Під час вирішення спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та вимог позову установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на "норму права", що є значно більш конкретизованим, ніж закон. Більше того, керуючись правилами ГПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Завданням господарського судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Спосіб захисту цивільних прав чи інтересу має бути ефективним, тобто приводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути внаслідок вирішення спору.

Суд резюмує, що задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально (дієво) відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач.

Коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який був до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення.

Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала потреба повторного звернення до суду.

Визнаючи, що земельна ділянка - це, насамперед, певна частина земної поверхні, Суд не може не зважати на її подвійний правовий режим, а отже і на цифрове відтворення у Державному земельному кадастрі як єдиній державній геоінформаційній системі відомостей про землі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке підтверджує сформованість земельної ділянки як об`єкта цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, саме тому визнання суб`єктивного права позивача на об`єкти цивільного права які не були предметом розгляду спору не приведе до дієвого відновлення порушених прав позивача.

Спір який розглядався, стосувався визнання укладеною додаткової угоди. Сторони отримали кінцеве процесуальне рішення, спірні правовідносини щодо земельної ділянки в контексті предмету та підстав позову вирішені.

Суд зауважує, що процесуальна норма щодо зміни порядку виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів чи іншої послідовності дій для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.

Задоволення такої заяви та зазначення в ухвалі, що рішення є підставою для реєстрації права оренди на три нові ділянки (як просить заявник), означало б вихід за межі позовних вимог у цій справі та фактичне ухвалення нового рішення по суті щодо об`єктів, які взагалі не були предметом дослідження під час розгляду справи. Це було б грубим порушенням процесуального закону з боку суду.

Суд також наголошує, що рішення про визнання додаткової угоди до договору укладеною фіксує волевиявлення сторін, замінює собою підписаний правочин та є виконаним з моменту набрання ним законної сили, оскільки створює відповідні матеріально-правові наслідки безпосередньо. За усталеною судовою практикою звернення до суду з вимогою про визнання договору укладеним у наданій позивачем редакції перебуває в межах способу захисту щодо встановлення господарських правовідносин, що не суперечить способам захисту визначеним пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України та не вимагає застосування інших способів захисту судом.

Додаткова угода, що була предметом розгляду у цій справі є укладеною з моменту набрання законної сили рішенням суду. З цього ж часу рішення вважається виконаним, а в сторін договору виникли взаємні права й обов`язки. Натомість поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховано на виконавче провадження.

З огляду на таке, суд встановив відсутність правових підстав для задоволення заяви Сільськогосподарського кооперативу "Еліт" про зміну порядку виконання рішення суду, оскільки цим буде змінено саме рішення суду по суті, а не порядок його виконання.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, порушення якого констатував ЄСПЛ, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, визначених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні правила не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі правила: 1) викладене в першому реченні першого абзацу закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладене в другому реченні того ж абзацу охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплене у другому абзаці визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, потрібно тлумачити у контексті загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України" (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

Підсумовуючи вищевикладене суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення заяви Сільськогосподарського кооперативу "Еліт" про зміну порядку виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 27 січня 2026 року у справі №918/1134/25 шляхом визначення, що право оренди про яке йдеться у додатковій угоді до договору оренди землі від 28 січня 2009 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5623483900:04:008:0100 площею 52,54 га поширює свою дію на новостворені земельні ділянки з кадастровим номером 5623483900:04:008:0167 площею 5,0946 га; кадастровим номером 5623483900:04:008:0168 площею 21,6952 га; кадастровим номером 5623483900:04:008:0169 площею 25,7502 га, оскільки заявлені вимоги не являються зміною визначеної законодавством послідовності і змісту вчинення виконавчих дій виконавцем, а також прав і обов`язків суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Наведені заявником обставини містять ознаки виникнення нових спірних правовідносин між сторонами, які не були предметом дослідження у даній справі. Відповідно суд не наділений процесуальним законом правом вирішення спору, який не був заявлений у позові, а тим більше не може переглядати своє рішення, яке набрало законної сили. Також суд не оцінює законність поділу та правовий статус нових об`єктів, оскільки ці обставини підлягають доказуванню в іншому судовому процесі.

Керуючись статтями 232-234, 331 ГПК України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Сільськогосподарського кооперативу "Еліт" про зміну порядку виконання судового рішення Господарського суду Рівненської області від 27 січня 2026 року у справі №918/1134/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 ГПК України, та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 ГПК України. Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Андрій КАЧУР