Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607 тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
УХВАЛА
про відмову в забезпеченні позову
04.11.2026 Справа № 917/2086/26
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О. М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІММЕЛТЕК-УА" про забезпечення позову (вх. №14791 від 03.11.2026 року) по справі №917/2086/26
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІММЕЛТЕК-УА", вул. Об`їздна, 4, с. Сокільники, Львівський район, Львівська область, 81130,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне підприємство "ШАРМЕ", вул. Молодіжна, 21/6, м. Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 39804
про стягнення 6 073 991,40 грн,
ВСТАНОВИВ:
29.10.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІММЕЛТЕК-УА" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне підприємство "ШАРМЕ" про стягнення заборгованості за договором поставки №415 від 31.12.2024 р. у розмірі 6 073 991,40 грн, з яких: 5 476 211,04 грн - сума основного боргу, 434 799,33 грн - інфляційні втрати, 162 981,03 грн - 3% річних (вх. № 2159/26).
Ухвалою від 02.11.2026 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 26.11.2026 року на 10:30 год.
03.11.2026 р. позивач звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №14791) шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне підприємство "ШАРМЕ" (ЄДРПОУ 13940957), що знаходяться на будь яких рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне підприємство "ШАРМЕ" відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду про забезпечення позову, у розмірі ціни позову 6 073 991,40 грн та судового збору в розмірі 72 887,90 грн;
- накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торговельне підприємство "ШАРМЕ" (ЄДРПОУ 13940957), яке буде виявлено під час виконання ухвали суду про забезпечення позову у розмірі ціни позову 6 073 991,40 грн та судового збору в розмірі 72 887,90 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір поставки №415 від 31.12.2024, на виконання якого позивач належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання, здійснивши поставку товару відповідачу. Водночас відповідач, отримавши товар, свої зобов`язання щодо його оплати у встановлений договором строк не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість. До звернення до суду позивач направив відповідачу листа з проханням про погашення заборгованості, однак останній не забезпечив повного погашення наявної заборгованості.
Заявник зазначає обставин, які свідчать про існування реальної ймовірності утруднення виконання судового рішення:
- відповідач протягом тривалого часу не виконує свого основного грошового зобов`язання, хоча отримав товар без будь-яких зауважень щодо його кількості, якості чи комплектності;
- позивач до звернення до суду просив здійснити оплату за поставлений товар засобами телефонного зв`язку та направляв листа про сплату заборгованості за поставлений товар, однак жодної конструктивної реакції не отримав;
- розмір заявлених до стягнення вимог є значним та становить 6 073 991,40 грн, що саме по собі істотно збільшує ризик ускладнення виконання майбутнього рішення суду, оскільки за час розгляду справи відповідач має можливість без будь-яких законодавчих обмежень розпорядитися належними йому грошовими коштами, перерахувати їх іншим особам, використати у господарській діяльності або іншим способом зменшити обсяг майнових активів, за рахунок яких у подальшому може бути здійснене примусове виконання судового рішення.
Також заявник пропонує суду не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки заявлений захід забезпечення позову є співмірним із ціною позову та судовим збором, безпосередньо пов`язаний із предметом спору та не створює очевидного ризику завдання відповідачу збитків, які потребували б попереднього забезпечення їх відшкодування.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, на підставі поданих заявником доказів, має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову, являються предмет і підстава.
Предметами заявленого ТОВ "ХІММЕЛТЕК-УА" позову є вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки №415 від 31.12.2024 р. у розмірі 6 073 991,40 грн, з яких: 5 476 211,04 грн - сума основного боргу, 434 799,33 грн - інфляційні втрати, 162 981,03 грн - 3% річних.
Враховуючи звернення ТОВ "ХІММЕЛТЕК-УА" до суду, де вимогою є стягнення коштів у загальному розмірі 6 073 991,40 грн, суд доходить висновку, що у випадку задоволення заявлених вимог виконання судового рішення буде здійснюватися, в першу чергу, за рахунок грошових коштів, а також рухомого та нерухомого майна, можливість накладення арешту на які передбачена ст. 137 ГПК України.
Разом з тим, особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, зобов`язана належним чином обґрунтувати необхідність застосування відповідних заходів, довівши обставини, з якими пов`язується їх вжиття. Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, така особа повинна подати належні та допустимі докази, що підтверджують існування фактичних обставин, які свідчать про ризик утруднення або унеможливлення виконання судового рішення.
Про наявність таких обставин можуть свідчити, зокрема, дії відповідача, спрямовані на уникнення виконання зобов`язань після звернення позивача до суду: відчуження майна, підготовчі дії до його реалізації, нецільове витрачання коштів, укладення правочинів, що можуть вплинути на можливість виконання рішення тощо. Натомість саме лише припущення щодо потенційної можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення без належного його підтвердження доказами не може вважатися достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Такий підхід послідовно відображений у практиці Верховного Суду, зокрема у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням наданих позивачем доказів має пересвідчитися, зокрема, у наявності між сторонами реального спору та існуванні обґрунтованого ризику невиконання або утруднення виконання можливого судового рішення у разі задоволення позову. При цьому суд також повинен встановити обсяг заявлених позовних вимог, дослідити дані щодо сторін спору, а також перевірити відповідність обраного заходу забезпечення позову предмету та характеру позовних вимог.
Зазначений підхід узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також у постановах Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21 та від 11.02.2026 у справі № 911/9/24.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову визначається судом у кожній конкретній справі з урахуванням встановлених фактичних обставин та загальних процесуальних передумов застосування відповідних заходів.
Водночас процесуальним законом не встановлено вичерпного переліку доказів, які має надати заявник разом із заявою про забезпечення позову. У зв`язку з цим суд зобов`язаний у кожному випадку оцінювати подані докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, для вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову істотне значення має правильне визначення предмета спору, оскільки саме він зумовлює зміст та межі можливих заходів забезпечення і їх співвідношення із заявленими позовними вимогами.
Суд враховує правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені у справах № 905/448/22 від 03.03.2023, від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2024 у справі 910/6287/23, від 07.01.2025 у справі № 910/1/21, відповідно до яких у разі подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент розпоряджатися коштами на рахунках та відчужувати належне йому майно є об`єктивною та очевидною. За таких умов існує ризик утруднення виконання судового рішення у разі його ухвалення на користь позивача. Водночас вимога щодо надання доказів на підтвердження таких загальновідомих і очевидних обставин фактично зводиться до покладення на заявника обов`язку доводити те, що за своєю природою не потребує спеціального доказування. Це свідчить про застосування судом надмірно високого або фактично недосяжного стандарту доказування, що може порушувати баланс інтересів сторін у справі.
При цьому суд наголошує, що універсального підходу до застосування заходів забезпечення позову не існує, оскільки їх застосування або відмова від нього залежить від конкретних обставин кожної справи.
Закон покладає на заявника обов`язок належним чином обґрунтувати підстави, які можуть ускладнити або унеможливити виконання судового рішення чи захист порушених прав. Відповідна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24 та від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
Саме по собі посилання на можливість ухилення відповідача від виконання рішення без належного обґрунтування є припущенням і не може бути достатньою підставою для задоволення заяви, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Заходи забезпечення позову спрямовані на запобігання можливим порушенням прав та інтересів і гарантування виконання судового рішення. Водночас заявник має довести наявність підстав для їх застосування, і така вимога не є проявом надмірного формалізму.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, досліджуючи їх у сукупності, надаючи оцінку кожному доказу та мотивуючи їх прийняття чи відхилення.
З урахуванням положень ст. 136, 137 ГПК України та практики Верховного Суду, саме на заявника покладається обов`язок доведення обставин, які можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову мають відповідати предмету спору та заявленим вимогам, щоб не виходити за їх межі та не створювати необґрунтованих обмежень для сторін.
Отже, звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач повинен належним чином обґрунтувати її підстави та надати докази існування відповідних фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраного заходу.
Особа, яка звертається із заявою про забезпечення позову, зобов`язана обґрунтувати причини такого звернення та надати докази фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність застосування відповідних заходів. Як встановлено судом, позивач не довів належним чином наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (див. постанову КГС ВС від 08.10.2025 у справі № 910/6025/25).
Суд зазначає, що посилання заявника на обставини, перелік яких наведено вище, в тому числі на тривалість фактичної несплати коштів, настання погодженого строку виконання, відсутності погашення після звернення з досудовою вимогою та об`єктивної можливості власника вільно розпоряджатися грошовими коштами до моменту виконання майбутнього рішення не може бути достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Судом встановлено, що зі змісту заяви ТОВ "ХІММЕЛТЕК-УА" реальної загрози невиконання чи утруднення виконання майбутнім відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається.
Вчинення ТОВ "ВТП "ШАРМЕ" дій, що підтверджують можливе ухилення від виконання зобов`язань, позивачем не доведено.
Зі змісту заяви вбачається, що позивач обмежився загальними твердженнями щодо можливості відповідача розпоряджатися своїм майном та грошовими коштами, що є властивим для будь-якого суб`єкта господарювання і саме по собі не свідчить про наявність конкретного ризику невиконання судового рішення у даній справі.
У даному випадку позивач не довів наявності реального, а не потенційного ризику утруднення виконання судового рішення, не обґрунтував належним чином необхідність застосування саме запропонованих заходів.
Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
При цьому, сам факт існування спору між сторонами не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
За таких умов заявлені заходи забезпечення позову не відповідають вимогам чинного процесуального законодавства, у зв`язку з чим підстави для їх застосування відсутні.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
Суд звертає увагу заявника, що у заяві про забезпечення позову заявник пропонував не застосовувати зустрічне забезпечення (п. 6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІММЕЛТЕК-УА" про забезпечення позову (вх. №14791 від 03.11.2026 року) по справі №917/2086/26.
Ухвала підписана 04.11.2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст.ст.235, 255-256 ГПК України).
Суддя О. М. Тимощенко
Судове рішення № 141186021, Господарський суд Полтавської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 917/2086/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: