Рішення № 141185977, 03.11.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1662/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Військової академії м. Одеса (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 10)

до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 25 686, 36 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

21.07.2022 Військова академія м. Одеса (далі позивач) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом (вх. № 1724/22 від 21.07.2022), в якому просить задовольнити позов про стягнення заборгованості у сумі 25 686, 36 грн у повному обсязі; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (далі відповідач) сплатити заборгованість у сумі 25 686, 36 грн; стягнути витрати по сплаті судового збору у сумі 2481 грн з відповідача.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2022 (суддя Демешин О.А.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.08.2022 зупинено провадження по справі № 916/1662/22 до припинення перебування Сторін у складі Збройних Сил України та у інших, утворених відповідно до закону, військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2026 поновлено провадження у справі № 916/1662/22; прийнято справу № 916/1662/22 до свого провадження з повторним розгляд справи по суті; зупинено провадження у справі до усунення обставин, визначених судом в ухвалі від 16.08.2022; зобов`язано сторони повідомити про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі в строк 28 серпня 2026 року включно.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2026 поновлено провадження у справі № 916/1662/22; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.

Ураховуючи наявність електронних кабінетів у позивача та у відповідача ухвала суду від 04.09.2026 була доставлена до їх електронних кабінетів 04.09.2026, про що свідчать відповідні довідки про доставку документа в кабінет Електронного суду, сформовані за допомогою Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 7 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Згідно з ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, ГПК України передбачено два способи надсилання судового рішення: (1) в електронній формі через "Електронний кабінет" та (2) шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Тобто, ухвала суду від 04.09.2026 була надіслана позивачу та відповідачу у відповідності до вимог ГПК України.

Суд також бере до уваги, що сторони мали можливість ознайомитись з усіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Таким чином, матеріали справи свідчать про належне повідомлення учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, а також створення учасникам судового процесу належних умов для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

З огляду на викладене господарський суд доходить висновку про належне повідомлення як позивача, так і відповідача про розгляд судом даного спору.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

3. Позиція учасників справи.

Доводи позивача Військової академії м. Одеса.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою (відшкодуванням) відповідачем витрат за харчування стосовно військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , що відбували покарання на гауптвахті військової частини НОМЕР_2 .

Доводи відповідача Військової частини НОМЕР_1 .

У відзиві від 15.08.2022 (вх. № 18389/22 від 16.08.2022) відповідач просить відмовити у задоволенні позову Військової академії м. Одеса.

Вказує, що будь-яких актів та рахунків не отримував в період 2015 2017 років включно, що в свою чергу підтверджується відсутністю у позивача примірників актів скріплених гербовою печаткою відповідача.

Відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, діє лише в рамках Бюджетного кодексу України, Закону України "Про Державний бюджет України", наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України". Посилаючись на положення п.п. 2.1. розділу 2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, зазначає, що проведення будь-яких операцій з бюджетними асигнуваннями, розпорядники бюджетних коштів здійснюють лише в період поточного бюджетного періоду. Відповідно до бюджетних асигнувань розподілу видатків Державного бюджету України, затверджених Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" видатки на оплату (відшкодування) витрат за харчування в Державній прикордонній службі та зокрема військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , що відбували покарання на гауптвахті не передбачені.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до розпорядження заступника Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України з матеріально-технічного забезпечення від 26.07.2012 № 116/10/173 до позивача на продовольче забезпечення зараховані військові частини, які перебували на продовольчому забезпеченні у військової частини НОМЕР_3 , у тому числі військова частина НОМЕР_2 .

Позивач у листі № 14/1/31 від 28.01.2020, адресованому відповідачу, посилаючись на положення п. 9 розділу VIII Інструкції про порядок і умови тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26.09.2013 № 656, підпункт "д" пункт 1 приміток до норми № 1 Норм харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426, зауважив, що зазначені норми не передбачають та не визначають обов`язок військової частини (установи), до якої прикріплена на продовольче забезпечення гауптвахта, щодо часового показника (терміну) направлення рахунків від Міноборони до інших військових формувань. Просив сплатити (відшкодувати) витрати за харчування стосовно військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 , які відбували покарання на гауптвахті в/ч НОМЕР_2 .

Додатком листа № 14/1/31 від 28.01.2020 вказано: акт № 14/1/15 та рахунок № 14/1/23.

У позовній заяві позивач повідомив про відсутність у нього акту № 14/1/15.

Згідно рахунку № 14/1/23 на відшкодування грошових коштів за харчування військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що відбували покарання на гауптвахті сума до утримання 25 686, 36 грн; покарання відбували 14 осіб; період перебування на продовольчому забезпеченні: з 17.07.2015 по 19.07.2015, з 17.07.2015 по 20.07.2015, з 04.11.2015 по 07.11.2015, з 27.01.2016 по 29.01.2016, з 11.03.2016 по 12.03.2016, з 20.04.2016 по 23.04.2016, з 20.04.2016 по 06.07.2016, з 16.08.2016 по 15.07.2017, з 19.07.2017 по 20.07.2017, з 01.08.2017 по 05.08.2017, з 11.06.2015 по 14.06.2015.

Відповідач листом № 703/2297 від 03.03.2020 проінформував позивача про те, що відповідно до п. 5 розділу VIII наказу Міністерства оборони України від 26.09.2013 № 656 "Про затвердження інструкції про порядок і умови тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців", на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) від військової частини НОМЕР_2 не надходили рахунки та акти щодо сплати послуг за харчування осіб, що утримувалися на гауптвахті у період з 11.06.2015 по 05.08.2017. У зв`язку з чим зобов`язання по сплаті послуг харчування не були зареєстровані у 2015 2017 роках в органах Державної казначейської служби України відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України". Ураховуючи вищезазначеного, вказав, що кошторисом на 2020 рік 26 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 видатки щодо сплати послуг з харчування осіб, що входили до складу в/ч НОМЕР_1 та утримувались на гауптвахті у військовій частині НОМЕР_2 в період з 11.06.2015 по 05.08.2017, не передбачено.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17; від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16; від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц; від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц; від 06.04.2021 у справі № 925/642/19 та інших).

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).

В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з п. 3 Розділу ХХ Порядку тримання засуджених, узятих під варту, заарештованих та затриманих військовослужбовців, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.11.2020 № 394 (в редакції, чинній на момент проходження покарання військовослужбовцями на гауптвахті), засуджені, узяті під варту, заарештовані та затримані військовослужбовці забезпечуються харчуванням за нормою №1 загальновійськова відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу підрозділів Державної фіскальної служби, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту" через військову частину (установу), до якої прикріплена на продовольче забезпечення гауптвахта.

На продовольче забезпечення засуджені, узяті під варту, заарештовані та затримані військовослужбовці зараховуються наказом командира (начальника) військової частини (установи), на продовольчому забезпеченні якої знаходиться гауптвахта, у встановленому порядку.

Відповідно до пп. "д" п.1 Приміток до Норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 426 від 29.03.2002, за цією нормою (Норма №1) за рахунок держави харчуванням забезпечуються: військовослужбовці, які відбувають покарання в дисциплінарних військових частинах та на гауптвахті (відшкодування витрат за харчування військовослужбовців інших військових формувань, які засуджені до арешту і відбувають покарання на гауптвахті, здійснюється у десятиденний строк з дня надходження рахунків від Міноборони).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт надання позивачем послуг із забезпечення харчуванням військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 під час відбування ними покарання на гауптвахті у Військовій частині НОМЕР_2 .

28.01.2020 Військова академія ( АДРЕСА_2 ) звернулась до Військової частини НОМЕР_1 із листом № 14/1/31, до якого було додано рахунок №14/1/23 на загальну суму 25 686, 36 грн.

Враховуючи, що нормативними документами не визначено часового показника (терміну) направлення рахунку від Міністерства оборони України до інших військових формувань, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та пп. "д" п. 1 Приміток до Норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, суд вважає, що строк відшкодування витрат на харчування стосовно військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 є таким, що настав.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Військової академії м. Одеса цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код юридичної особи: НОМЕР_4 ) на користь Військової академії м. Одеса (65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, 10; ідентифікаційний код юридичної особи: 24983020) заборгованість у сумі 25 686, 36 грн (двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень, тридцять шість копійок) та судовий збір в розмірі 2481 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Мусієнко