Рішення № 141185494, 28.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 Справа № 914/1580/26

За позовом: Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в особі

позивача 1: Міністерства оборони України, м. Київ

позивача 2: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Сенс, м. Львів

про стягнення 374 760, 73 грн

Суддя Никон О.З.

Секретар судового засідання Тарас Ю.Р.

За участю представників:

від прокуратури: Ваврин М.М. прокурор;

від позивача 1: Ткачук В.В. представник;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача: Чирик А.І. - представник

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в особі позивача 1: Міністерства оборони України, позивача 2: Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства Сенс про стягнення 374 760, 73 грн безпідставно збережених коштів.

Хід розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.06.2026 відкрито загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2026.

Протокольною ухвалою суду від 01.07.2026 підготовче засідання відкладено на 16.09.2026.

16.09.2026 від відповідача надійшла заява про визнання позову, в якій останній просив прийняти визнання позовних вимог у цій справі, розстрочити частково виконання судового рішення про стягнення решти заборгованості з безпідставно збережених коштів на суму 340 000, 00 грн строком на 10 місяців рівними частинами в сумі по 34 000, 00 грн щомісяця до 30 числа кожного наступного місяця, починаючи з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду та вирішити питання про повернення Львівській спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Західного регіону з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову на суму 2 248, 57 грн.

Ухвалою суду від 01.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.10.2026.

05.10.2026 від прокуратури надійшли додаткові пояснення, в яких прокурор зазначив про наявність підстав для врахування судом визнання позовних вимог; щодо часткового розстрочення виконання рішення не заперечив.

У судовому засіданні 28.10.2026 прокурор та позивач 1 підтримали позовні вимоги, щодо прийняття заяви про визнання позовних вимог та розстрочення виконання рішення не заперечили.

Відповідач просив прийняти заяву про визнання позовних вимог та розстрочити виконання рішення на 10 місяців.

Позивач 2 явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Аргументи учасників справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив про наявність підстав для стягнення з відповідача 374 760, 73 грн безпідставно збережених коштів за користування прилеглої до орендованої земельної ділянки площею 0, 5870 га, оскільки така використовується без зареєстрованого речового права та документів на право користування.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подавю Однак подав заяву про визнання позовних вимог щодо стягнення безпідставно збережених коштів на суму 374 760, 73 грн та просив розстрочити виконання рішення щодо стягнення частини безпідставно збережених коштів на суму 340 000, 00 грн строком на 10 місяців рівними частинами в розмірі по 34 000, 00 грн щомісяця до 30 числа кожного наступного місяця, починаючи з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду та вирішити питання про повернення Львівській спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Західного регіону з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову на суму 2 248, 57 грн.

Обставини справи.

Відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №188740 від 28.03.2012 1 Об`єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту є постійним користувачем земельної ділянки площею 5,5926 га, на якій розташоване військове містечко № НОМЕР_2 за адресою м. Львів, вул. Генерала В. Курмановича, 1а.

18 листопада 2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівські області (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю НВП СЕНС (орендар) уклали договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №209, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення № 1 одноповерхової будівлі складу (літ. У-1) (реєстровий номер 3325267242) загальною площею 149,5 кв.м, розміщене за адресою: м. Львів, вул. Генерала Курмановича, 1а, що перебуває на балансі 1-го об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (балансоутримувач).

Також 18.11.2010 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівські області та Товариство з обмеженою відповідальністю НВП СЕНС за погодженням Балансоутримувача склали та підписали акт приймання-передачі нерухомого державного майна №209, загальною площею 149,5 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Генерала Курмановича, 1а.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №11-20к від 15 січня 2019 року доручено здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки при використанні земельної ділянки ТзОВ НВП Сенс, кадастровий номер 4610136300:05:005:0154 площа 0,5870 по вул. Г. Курмановича, 1а у м. Львові.

За результатами такої перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 15 лютого 2019 року та акт обстеження земельної ділянки від 15 лютого 2019 року, якими встановлено факт використання ТзОВ НВП СЕНС прилеглої до орендованої будівлі земельної ділянки площею 0,587 га (кадастровий номер 4610136300:05:005:0154) без зареєстрованих у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно документів.

До того ж, до матеріалів справи долучено висновок будівельно-технічного експертного дослідження №4623 від 17.09.2018, яким підтверджено використання будівлі Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СЕНС".

Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 №80 від 12.04.2019 доручено поставити на бухгалтерський облік встановленим порядком покриття нежорсткого типу загальною площею 0,587 га дійсною вартістю 340 830, 00 грн та присвоїти інвентаризаційний номер.

Відповідно до долученого висновку експерта №26/21 від 07.02.2022, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі №914/1589/21, вартість наявного замощення на земельній ділянці площею 0,587 га з кадастровим номером 4610136300:05:005:0154, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , станом на дату проведення експертизи, становить 1 073 531, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, зокрема, що рішеннями Господарського суду Львівської області у справах №914/1589/21 від 26.09.2022, №914/1664/23 від 02.10.2023 та 914/1677/25 від 14.08.2025 задоволено позови Львівської спеціалізованої прокуратури та стягнуто з ТзОВ НВП СЕНС на користь військової частини НОМЕР_1 кошти за користування вказаною виробничою площадкою (покриттям нежорсткого типу) за періоди з квітня 2019 року по березень 2022 року.

Водночас відповідач продовжив користуватися покриттям нежорсткого типу, однак не сплачує коштів за використання цього майна.

До того ж, прокурор зазначив, що відповідач своїми діями висловлював готовність в подальшому сплачувати кошти, однак, в силу відсутності юридичних підстав військова частина НОМЕР_1 , як бюджетна установа, немає змоги прийняти такі кошти.

У зв`язку з цим прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача суми безпідставно збережених коштів на суму 374 760, 73 грн, які мали бути сплачені за користування державним майном відповідно до розрахунку орендної плати, наданого військовою частиною.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з позовом.

Згідно з абзацом 1-2 частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як зазначив прокурор у позовній заяві, безпідставне та безоплатне використання відповідачем державного майна, а саме виробничої площадки з покриттям нежорсткого типу Військової частини НОМЕР_1 безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави, спричиняє пряму матеріальну шкоду у вигляді недоотримання державою в особі позивачів грошових коштів, які могли б бути використані на потреби оборони. Це у свою чергу негативно впливає на боєздатність як цього окремого підрозділу військової частини НОМЕР_1 , так і обороноздатність країни в цілому, що в умовах повномасштабного збройного вторгнення на територію країни становить безумовний загальнодержавний інтерес забезпечення якого покладено Конституцією та законами України на Міністерство оборони України.

Військова частина НОМЕР_1 є складовою частиною Державної спеціальної служби транспорту, яка є спеціалізованим державним органом транспорту у складі Міністерства оборони України, призначеним для стійкого функціонування транспорту в мирний час та в умовах воєнного і надзвичайного стану.

Прокурор, посилаючись на статтю 19 Закону України Про Державну спеціальну службу транспорту зазначає, що майно, закріплене за військовою частиною НОМЕР_1 є державною власністю, перебуває у сфері управління Міністерства оборони України, і належить їй на правах оперативного управління. Фінансування зазначеної військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, Міністерство оборони України та Військова частина НОМЕР_1 є органами, уповноваженими здійснювати функції у даних спірних відносинах та захищати порушені інтереси держави.

Разом з тим, прокурор зауважив, що зазначені кошти відповідачем у добровільному порядку не сплачуються, позивачами заходи щодо стягнення вказаних коштів не вжито, що підтверджується відповідною перепискою з позивачами та відсутністю відповідного позову на розгляді у суді. Про факт безкоштовного використання виробничої площадки позивачу 2 відомо з квітня 2019 року, а позивачу 1 з квітня 2021 року, що доводить невжиття суб`єктом владних повноважень упродовж розумного строку належних заходів з метою захисту інтересів держави у розумінні ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Листами від 23.03.2026 та від 26.05.2026 у порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру позивачів повідомлено про намір прокурора звернутися до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Тому суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які, попри те, тривалий час не здійснювали захист прав та інтересів держави у цих правовідносинах.

Щодо суті позовних вимог.

Прокурор зазначив про безпідставне та безоплатне користування відповідачем виробничою площадкою військової частини НОМЕР_1 , яке завдає державі матеріальної шкоди через недоотримання коштів, які могли б бути спрямовані на потреби оборони. Це негативно впливає на боєздатність підрозділу та загальну обороноздатність країни, що є питанням загальнодержавного інтересу.

Як встановив суд, відповідачу передано в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлове приміщення №1 одноповерхової будівлі складу (літ. У-1) загальною площею 149,5 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №209 від 18.11.2010 року.

Водночас у господарській діяльності товариства, крім зазначеного майна площею 149,5 кв.м, також використовувалася земельна ділянка з покриттям нежорсткого типу площею 0,587 га, яку відповідач використовує без належних правових підстав та без здійснення будь-яких платежів за її використання.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно правокористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:005:0154 площею 0, 587 га є Військова частина НОМЕР_1 .

Згідно із частинами 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували сплату відповідачем коштів за користування об`єктом нерухомого майна - покриття нежорсткого типу розташованого на земельній ділянці площею 0,587 га за період з квітня 2025 року по березень 2026 року на суму 374 760, 73 грн.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів на суму 374 760, 73 грн.

Разом з тим, беручи до уваги те, що відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За таких обставин, оскільки відповідач визнав позов у цій справі і таке визнання не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем та ухвалити рішення.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позов про стягнення безпідставно збережених коштів є обґрунтований, підтверджений матеріалами справи, з огляду на що підлягає задоволенню, а заява відповідача про визнання позовних вимог приймається судом.

Щодо заяви відповідача про часткове розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно із частино 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. При цьому, розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Заява про часткове розстрочення виконання рішення на суму 340 000, 00 грн мотивована тим, що у відповідача відсутня достатня кількість коштів і майна; посилався на складну економічну ситуацію в деревообробній галузі через воєнний стан, передачу вільних лісоматеріалів та деревини на потреби ЗСУ і тероборони; фактичне призупинення деревообробної діяльності, що підтверджено відповідною довідкою № 6 від 11.09.2026. На підтвердження доводів відповідач також долучив довідки про доходи; фінансову звітність малого підприємства станом на 31.12.2023 та 31.12.2025, а також за 2024 рік.

Крім того, відповідач просив врахувати добросовісність і належне виконання попередніх судових рішень у справах № 914/1589/21, № 914/1664/23 та № 914//1589/21, виконання яких також було розстрочено.

У заяві відповідач також запропонував погасити частину заборгованості на суму 34 760, 73 грн після прийняття та набрання законної сили рішення у цій справі, тому просив розстрочити решту заборгованості на суму 340 000, 00 грн строком на 10 місяців рівними частинами по 34 000, 00 грн щомісяця до 30 числа кожного наступного календарного місяця.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем обставини впливають на його здатність своєчасно здійснювати розрахунки та обмежують безперешкодне ведення господарської діяльності. З урахуванням фінансового стану відповідача, наслідків воєнного стану в країні, а також відсутності заперечень з боку сторін, суд вважає за доцільне задовольнити подану відповідачем заяву та розстрочити виконання рішення суду у даній справі зі щомісячною сплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СЕНС" частини суми стягнення безпідставно збережених коштів на суму 34 000, 00 грн рівними частинами на 10 місяців.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати.

Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони при поданні позову сплатила судовий збір на суму 4 497, 13 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 732 від 22.05.2026.

З огляду на те, що відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті і таке визнання прийнято судом, прокуратурі підлягає поверненню з державного бюджету України 50% судового збору на суму 2 248, 56 грн. Решту судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти заяву відповідача про визнання позову.

2. Позов задоволити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Сенс (місцезнаходження: 79054, м. Львів, вулиця Яворницького, будинок 14, ідентифікаційний код: 19170868) на користь Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) безпідставно збережені кошти на суму 374 760, 73 грн.

4. Заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду задоволити.

5. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/1580/26 щодо сплати 340 000, 00 грн безпідставно збережених коштів шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СЕНС" на користь Військової частини НОМЕР_1 впродовж 10 місяців по 34 000, 00 грн до 30 числа кожного місяця, починаючи з 30.11.2026.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "СЕНС" (місцезнаходження: 79054, м. Львів, вулиця Яворницького, будинок 14, ідентифікаційний код: 19170868) на користь Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вулиця Клепарівська, будинок 20, ідентифікаційний код: 38326037) 2 248, 57 грн витрат по сплаті судового збору.

7. Повернути Львівській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вулиця Клепарівська, будинок 20, ідентифікаційний код: 3832605724) з державного бюджету України 50% судового збору у сумі 2 248, 56 грн.

8. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.11.2026.

Суддя Никон О.З.