Рішення № 141185417, 29.10.2026, Господарський суд Кіровоградської області

Дата ухвалення
29.10.2026
Номер справи
912/1682/26
Номер документу
141185417
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокуСправа № 912/1682/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Поступайло К.Ю., прокурора Ледовської Т.В., представника позивача-2 Донченко С.В., представника відповідача-1 Чурманова В.С. за правилами загального позовного провадження справу № 912/1682/26

за позовом виконувача обов`язків керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі:

1. Кіровоградської обласної ради,

2. Кіровоградської обласної державної адміністрації,

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія",

2. Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради",

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 148 513 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради, Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія", Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 148 513 грн.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення під час укладення спірних правочинів норм статті 632 Цивільного кодексу України, статті 57 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 41 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування та умов договору про закупівлю.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відкрито провадження у справі № 912/1682/26 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи.

13.07.2026 від відповідача - 2 надійшов відзив на позовну заяву, на обґрунтування якого відповідач зазначив, що не був стороною спірного договору та не брав участі в укладенні додаткових угод, які оспорюються прокурором, оскільки первісним замовником за договором було КНП "Олександрійський онкологічний диспансер Кіровоградської обласної ради", тому, відповідач - 2 не має об`єктивної можливості підтвердити або визнати наведені у позовній заяві фактичні обставини щодо мотивів, підстав, документального обґрунтування за фактичного виконання додаткових угод. Повідомив, що у нього відсутній комплект первинної бухгалтерської документації за договором № 268/73 від 29.12.2022, тому, він не має підстав визнавати правильність розрахунку заявленої до стягнення суми 148 513,41 грн. Вказав, що не заперечує факт правонаступництва у зв`язку з реорганізацією та не ставить сумнівів право прокурора на звернення до суду в інтересах держави.

14.07.2026 від відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву, на обґрунтування якого відповідач - 1 зазначив, що прокурором на час звернення з відповідним позовом не доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді. Відповідач-1 зазначає, що Кіровоградська обласна рада є неналежним позивачем у даному спорі, оскільки за Законом не може бути головним розпорядником бюджетних коштів і не відповідальна за ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів. Оскаржені правочини не порушують прав і законних інтересів позивача, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові. Твердження прокурора про бездіяльність Кіровоградської обласної ради та Кіровоградської обласної державної адміністрації у питанні контролю за виконанням делегованих повноважень не відповідають дійсності.

20.07.2026 від прокурора надійшла відповідь на відзив, на обґрунтування якої прокурор зазначив, що фінансування видатків на виконання умов договору № 268/73 від 29.12.2022 здійснювалось за рахунок коштів загального бюджету фонду обласного бюджету, тому відшкодовані кошти мають бути стягнені до обласного бюджету Кіровоградської області. Прокурор також вказав, що відповідно до Положення про КНП "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради", засновником підприємства є Кіровоградська обласна рада та воно належить до об`єктів власності обласної ради і користується майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ і міст області. Прокурор також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

22.07.2026 від відповідача - 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, на обґрунтуваннях яких відповідач зазначає, що зміна умов договору шляхом укладання додаткових угод здійснювалася за згодою сторін, угоди були підписані сторонами і не вносилися постачальником одноосібно. Порядок зміни умов договору визначено пунктом 13.10, відповідно до вимог чинного законодавства в сфері закупівель. На переконання відповідача - 1, твердження прокурора про незаконність внесення змін до Договору є безпідставними. Також відповідач - 1 зазначив, що додаткові угоди до Договору № 268/73 від 29.12.2022 № 2, № 4, № 6 фіксували ціну товару, що була визначена сторонами в додаткових угодах № 1, № 3, № 5, які, на думку відповідача - 1, укладені відповідно до вимог чинного законодавства, тому, як наслідок ці додаткові угоди є такими, що не суперечать умовам Договору № 268/73 від 29.12.2022 та вимогам чинного законодавства.

23.07.2026 від відповідача - 1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 912/1682/26 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/20269(178/26).

27.07.2026 від позивача - 2 надійшли додаткові пояснення, в яких позивач - 2 зазначає, що обласна державна адміністрація є неналежним позивачем у справі, оскільки вона не здійснює управління закладами охорони здоров`я, а Кіровоградською обласною радою як засновником комунального підприємства не делеговані такі повноваження обласній державній адміністрації, а лише надано право структурним підрозділам облдержадміністрації забезпечувати галузеву політику.

27.07.2026 від позивача - 1 надійшла заява, за змістом якої позивач - 1 вважає себе неналежним позивачем, а належним позивачем вважає Департамент охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Ухвалою від 28.07.2026 суд у задоволенні клопотання ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" від 23.07.2026 про зупинення провадження у справі відмовив.

Протокольною ухвалою від 28.07.2026 за клопотанням прокурора, на підставі статті 183 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні оголошена перерва до 10.09.2026.

10.09.2026 до суду надійшли письмові пояснення прокурора на письмові позиції позивачів від 27.07.2026.

Протокольною ухвалою від 10.09.2026, надалі оформленою окремим документом, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 06.10.2026.

Протокольною ухвалою від 06.10.2026 на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд у судовому засіданні оголосив перерву до 21.10.2026.

Ухвала від 06.10.2026 вручена учасникам справи доставленням в Електронний кабінет 06.10.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

У судових засіданнях 06.10.2026, 21.10.2026 прокурор позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Представник позивача-2 підтримала раніше подану письмову заяву від 27.07.2026, в якій вважає Кіровоградську обласну державну (військову) адміністрацію неналежним позивачем. Представник відповідача-1 проти позовних вимог заперечував, з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.

Інші учасники справи представників у судові засідання 06.10.2026, 21.10.2026 не направляли, про дату, час і місце розгляду справи були належно повідомлені. Заявою від 29.09.2026 відповідач - 2 просив розгляд справи проводити без його участі.

За пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

У судовому засіданні 21.10.2026 суд на підставі статті 219 ГПК України перейшов у стадію ухвалення судового рішення, відклав ухвалення і проголошення судового рішення до 29.10.2026.

29.10.2026 суд ухвалив рішення у справі, підписав його вступну та резолютивну частини.

Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходив з повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень проти таких вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зокрема, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, повно, безпосередньо та всебічно дослідивши наявні у справі докази, суд установив такі обставини, які є предметом доказування.

29.12.2022 за результатами публічної закупівлі між КНП "Олександрійський онкологічний диспансер Кіровоградської обласної ради" (далі - Споживач) та ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (далі - Постачальник) укладено Договір поставки про постачання електричної енергії споживачу № 268/73 (далі - Договір, т. 1, а.с. 83 - 86), відповідно до пункту 2.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачу у 2023 році електричну енергію (код за ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія) в кількості 400 000 кВт/год, як різновид товарної продукції, для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість використаної електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами, що визначені Договором.

За умовами пункту 2.2. Договору обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків Споживача.

Відповідно до пункту 3.1. Договору початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в комерційній пропозиції, яка є додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з пунктом 5.1. Договору вартість цього Договору становить 1 860 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 310 000,00 грн.

З пункту 5.5. Договору вбачається, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до пункту 13.1. Договору, він набирає чинності з 01.01.2023 і діє по 31.12.2023 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Підпунктом 2 пункту 13.10. Договору сторони погодили, що істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Додатком № 1 до Договору є заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії (т. 1, а.с. 88), за умовами якої початок постачання електричної енергії з 01.01.2023 року.

Надалі між Постачальником та Споживачем було укладено ряд додаткових угод до Договору.

31.07.2023, посилаючись на підпункт 2 частини 19 Особливостей, пунктом 13.10.2. Договору та висновок Кіровоградської ТПП № В-251/11 від 31.07.2023, Споживач та Постачальник уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою підвищили ціну за одиницю Товару до 5,052 грн/Квт*год з ПДВ. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною Договору, умови цієї додаткової угоди застосовуються з 01.08.2023 та діють до повного виконання сторонами умов Договору (далі - Додаткова угода № 1, т. 1, а.с. 89).

23.08.2023 Споживач та Постачальник уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, якою зменшили обсяги закупівлі до 381400,492 кВт/год, внесли зміни до Комерційної пропозиції (Додаток № 1 до Договору). Умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли з 01.08.2023 (далі - Додаткова угода № 2, т. 1, а.с. 92).

31.08.2023, посилаючись на підпункт 2 частини 19 Особливостей, пункт 13.10.2. Договору, висновок Кіровоградської ТПП № В-298/37 від 31.08.2023, Споживач та Постачальник уклали Додаткову угоду № 3 до Договору, якою збільшили ціну за одиницю Товару до 5,65164 грн/Квт*год з ПДВ. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною Договору, умови цієї додаткової угоди застосовуються з 01.09.2023 та діють до повного виконання сторонами умов Договору (далі - Додаткова угода № 3, т. 1, а.с. 93 - 94).

25.09.2023 Споживач та Постачальник уклали Додаткову угоду № 4 до Договору, якою зменшили обсяги закупівлі до 358 934,683 кВт/год та внесли зміни до Комерційної пропозиції (Додаток № 1 до Договору). Умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли з 01.09.2023 (далі - Додаткова угода № 4, т. 1, а.с. 96).

30.11.2023, посилаючись на підпункт 2 частини 19 Особливостей, пункт 13.10.2. Договору, висновок Кіровоградської ТПП № В-432 від 30.11.2023, Споживач та Постачальник уклали Додаткову угоду № 5 до Договору, якою збільшили ціну за одиницю Товару до 5,88984 грн/кВт*год з ПДВ. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною Договору, умови цієї додаткової угоди застосовуються з 01.12.2023 та діють до повного виконання сторонами умов Договору (далі - Додаткова угода № 5, т. 1, а.с. 97 - 98).

19.12.2023 Споживач та Постачальник уклали Додаткову угоду № 6 до Договору, якою зменшили обсяги закупівлі до 352 965,985 кВт/год та внесли зміни до Комерційної пропозиції (Додаток № 1 до Договору). Умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли з 01.12.2023 (далі - Додаткова угода № 6, т. 1, а.с. 99).

25.12.2023 Споживач та Постачальник уклали Додаткову угоду № 7 до Договору, якою зменшили суму бюджетних зобов`язань до 1 526 540,91 грн. Дана додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023 (т. 1, а.с. 100).

Додаткові угоди підписані сторонами та скріплені печатками.

На виконання умов Договору Постачальник поставив, а Споживач спожив та оплатив 296 350,00 кВт/год електричної енергії на загальну суму 1 526 540,91 грн з ПДВ, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції. На виконання умов Договору Постачальник поставив, а Споживач спожив та оплатив 296 350,00 кВт/год електричної енергії на загальну суму 1 526 540,91 грн з ПДВ, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції та платіжними інструкціями/дорученнями, які містяться у матеріалах справи (т. 1, а.с. 101-112).

З матеріалів справи убачається, що обставини передачі Товару за Договором та оплати вказаних сум визнаються сторонами та не заперечуються ними.

Відповідач-2 є правонаступником КНП "Олександрійський онкологічний диспансер Кіровоградської обласної ради", що підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, рішенням Кіровоградської обласної ради від 06.10.2023 № 384 (т. 1, а.с. 143) припинено юридичну особу - КНП "Олександрійський онкологічний диспансер Кіровоградської обласної ради" у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до КНП "Олександрійська психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради". Відповідні відомості про припинення юридичної особи - КНП "Олександрійський онкологічний диспансер Кіровоградської обласної ради" 11.07.2025 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правонаступником КНП "Олександрійський онкологічний диспансер Кіровоградської обласної ради" стало КНП "Олександрійська психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради" (код ЄДРПОУ 23096089).

Рішенням Кіровоградської обласної ради від 04.07.2025 № 542 (т.1, а.с. 230) припинено юридичну особу - КНП "Олександрійська психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради" у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до КНП "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради", відповідні відомості про припинення юридичної особи - КНП "Олександрійська психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради" 09.01.2026 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Правонаступником КНП "Олександрійська психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради" стало КНП "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради" (код ЄДРПОУ 0195166).

Ураховуючи вищевикладене, КНП "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради" є правонаступником КНП "Олександрійський онкологічний диспансер Кіровоградської обласної ради".

Факт правонаступництва сторонами визнається.

Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходить з такого.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

На підставі частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Згідно з частинами 3-4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У рішенні № 3-рп/99 від 08.04.99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради та Кіровоградської обласної державної (військової) адміністрації, прокурор посилається на те, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

Як убачається з Статуту КНП "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради" (т. 1, а.с. 46 - 55), засновником комунального закладу є Кіровоградська обласна рада (пункт 1.9. Статуту), майно підприємства є комунальною власністю (пункт 5.1. Статуту), джерелами формування майна та фінансування підприємства є, серед іншого, комунальне майно, бюджетні кошті та власні надходження підприємства (пункт 5.8. Статуту).

Фінансування закупівлі здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, про що зазначено у Звіті про договір про закупівлю (т. 1, а.с. 72).

Відповідно до пункту 3 статті 90 Бюджетного кодексу України підприємство отримує з обласного бюджету кошти на видатки для здійснення розрахунків на комунальні послуги та тепло енергоносії, як одержувач бюджетних коштів.

Згідно з частинами 1, 4, 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з статтею 142 Конституції України, частиною 3 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з частинами 1-2 статті 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 6 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Згідно з статтею 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Частиною 5 статті 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Згідно з статтею 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 зроблено висновок, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Відповідно до пункту 2.4. Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, керуючись висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, зробив такий правовий висновок. Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002.

Стаття 18-1 Закону наділяє органи місцевого самоврядування повноваженнями щодо звернення до суду, якщо це необхідно для реалізації їх повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет.

Відповідно до додатку 3 Розпорядження начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації № 1016-р від 21 грудня 2022 року "Про обласний бюджет Кіровоградської області на 2023 рік" Департамент охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації визначено головним розпорядником коштів обласного бюджету, які забезпечують фінансування КНП "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради".

Пунктом 10 Розпорядження начальника Кіровоградської обласної військової адміністрації №1016-р від 21.12.2023 "Про обласний бюджет Кіровоградської області на 2023 рік" - "Головним розпорядникам коштів обласного бюджету забезпечити: 1) затвердження паспортів бюджетних програм протягом 45 днів з дня набрання чинності цим розпорядженням відповідно до частини восьмої статті 20 Бюджетного кодексу України; 2) здійснення управління бюджетними коштами у межах встановлених їм бюджетних повноважень та оцінки ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі, відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України; 3) здійснення контролю за своєчасним поверненням у повному обсязі до обласного бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, відповідно до пункту 8 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України; 4) взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету відповідно до частини сьомої статті 22 Бюджетного кодексу України; 5) під час складання та затвердження кошторисів, планів використання бюджетних коштів - в першочерговому порядку потребу в коштах на оплату праці працівників бюджетних установ відповідно до встановлених законодавством України умов оплати праці та розміру мінімальної заробітної плати; проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами; 6) у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладання договорів за кожними видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Згідно з Положенням про Департамент охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації (далі - Департамент), затвердженого розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 16.11.2021 № 805-р, Департамент утворюється головою Кіровоградської обласної держаної адміністрації, входить до її складу і в межах Кіровоградської області забезпечує виконання покладених на нього завдань (т. 2, а.с. 187- 192).

Департамент відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, забезпечує реалізацію державної політики у галузі охорони здоров`я на території Кіровоградської області; управління закладами охорони здоров`я, які утримуються за рахунок коштів обласного бюджету, організація їх кадрового, матеріально-технічного і методичного забезпечення; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; здійснює повноваження, делеговані самоврядування; забезпечує галузеву політику (управління діяльністю) підприємств, установ і організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області у сфері охорони здоров`я; здійснює фінансування закладів охорони здоров`я, що утримуються за рахунок коштів обласного бюджету; контролює ефективне використання ними фінансових, матеріальних та трудових відносин; здійснює як головний розпорядник коштів обласного бюджету управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; на виконання делегованих обласною радою галузевих повноважень здійснює погодження фінансових планів комунальних некомерційних підприємств системи охорони здоров`я обласного підпорядкування, які перебувають в управлінні Кіровоградської обласної ради, та здійснює щокварталу аналіз виконання результативних показників їх фінансово-господарської діяльності, заслуховує (при необхідності) їх керівників.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

У постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду зробила такий висновок щодо застосування норм права:

"10.1. У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (див. mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18).

10.2. Використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

10.3. Оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24: "… у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду".

За такого в сукупності, суд:

- відхиляє доводи позивача - 1 (Кіровоградської обласної ради), який вважає себе неналежними позивачем, та доходить висновку, що Кіровоградська обласна рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах;

- погоджується з позивачем-2 у тому, що Кіровоградська обласна державна (військова) адміністрація не є органом, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З огляду на зазначене вище за текстом цього рішення, у цій справі розпорядником бюджетних коштів, у розумінні висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, є Департамент охорони здоров`я Кіровоградської облдержадміністрації, а не сама Кіровоградська обласна державна адміністрація.

Департамент охорони здоров`я Кіровоградської облдержадміністрації не має статусу позивача в цій справі, проте такий статус має Кіровоградська обласна рада, яка, за висновком суду, є органом, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У цьому контексті суд зазначає, що Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 року в справі № 912/9/20, від 19.08.2020 в справі № 923/449/18.

Листом від 08.06.2026 (т. 1, а.с. 131) прокурор повідомив Кіровоградську обласну раду про обставини, з якими пов`язує порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, та просив повідомити, чи здійснювались обласною радою як засновником комунального підприємства заходи щодо пред`явлення позову до суду про визнання недійсними додаткових угод до договору та повернення надмірно сплачених коштів.

Листом від 08.05.2025 (т. 1, а.с. 134) Кіровоградська обласна рада надала відповідь на вищевказаний запит прокурора, у якому повідомила, що позовна заява про визнання недійсними додаткових угод до договору та повернення надмірно сплачених коштів до суду радою не подавалась. У разі подання Олександрійською окружною прокуратурою Кіровоградської області до суду вищезазначеної позовної заяви, обласна рада підтримуватиме позовні вимоги в суді.

Листом від 05.06.2026 Олександрійська окружна прокуратура Кіровоградської області звернулась до ГУ ДКСУ у Кіровоградській області з запитом про зазначення реквізитів рахунку для зарахування доходів до обласного бюджету (т. 1, а.с. 168 - 170).

Листами від 09.06.2026 ГУ ДКСУ надав реквізити рахунку, на який має бути здійснено стягнення коштів (т.1, а.с. 171 - 172).

На виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Олександрійська окружна прокуратура Кіровоградської області направила Кіровоградській обласній раді повідомлення в порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 22.06.2024 (т. 1, а.с. 173).

Отже, прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову звернувся до позивача-1 для надання йому можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла таких висновків: бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77); невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 80).

Сам факт незвернення до суду уповноваженого суб`єкта з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18).

Позивач-1 самостійно до суду не звернувся.

Ураховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що прокурор належно обґрунтував у позовній заяві, у чому полягає порушення інтересів держави, а також необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення до суду. Прокурор правильно визначив позивача-1 Кіровоградську обласну раду як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому, як вказав Верховний Суд у постанові від 19.08.2020 у справі №923/449/18, при визначенні органу, в інтересах якого пред`являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі ст.53 ГПК України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Наведене вище в сукупності утворює передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого стверджуване прокурором порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави.

За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд ураховує таке.

Відповідно до статей 11, 509, 526 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення зобов`язань, які мають виконуватись належним чином відповідно до договору та закону.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Станом на час укладення Договору поставки № 30 від 17.10.2023 порядок закупівель за державні кошти регулювався Законом України "Про публічні закупівлі" № 922-VІІІ від 25.12.2015 у відповідній редакції та "Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" у відповідній редакції.

За змістом Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції станом на дату укладання Договору (29.12.2022):

- договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (пункт 6 частини 1 статті 1);

- договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41);

- умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (частина 4 статті 41);

- істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, серед іншого, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (пункт 2 частини 5 статті 41);

- установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз (пункт 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення").

Постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 затверджені Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 № 1178, визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, перелік яких наведено в даному пункті.

Зокрема, підпунктом 2 пункту 19 Особливостей в редакції станом на дату укладення Договору, було визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23).

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 вказав, що постанова Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення, передбаченого даною нормою.

Законом України "Про публічні закупівлі" № 4888-ІХ від 27.05.2026 до пунктів 2 та 7 частини 5 статті Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VІІІ від 25.12.2015 були внесені зміни, а саме: за їх змістом істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, серед іншого:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару; обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін) (пункт 2 частини 5 статті 41);

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників міжнародних цінових агентств, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (пункт 7 частини 5 статті 41).

Отже, натепер, за пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VІІІ від 25.12.2015, надається можливість учасникам договірних відносин збільшувати ціну товару після укладення договору про закупівлю необмежену кількість разів, але таке збільшення можливе щоразу не більше ніж на 10%. Інакше кажучи, учасники можуть збільшувати ціну у разі коливання цін на ринку необмежену кількість разів, але кожного разу не більше ніж на 10 % від попередньої ціни.

Згідно з пунктом 7 положення пункту 2 частини 5 статті 41 Законом України № 922-VІІІ від 25.12.2015 "Про публічні закупівлі" в редакції Закону України № 4888-ІХ від 27.05.2026 "Про публічні закупівлі" застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Закону України № 922-VІІІ від 25.12.2015 "Про публічні закупівлі".

Правозастосування цього положення, яке має фактично ретроспективну дію, полягає у тому, що з дня набрання чинності Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VІІІ від 25.12.2015 пункт 2 частини 5 статті 41 необхідно застосовувати у редакції Закону України "Про публічні закупівлі" № 4888-ІХ від 27.05.2026, за яким установлене обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).

З урахуванням ретроспективної дії правової норми (починаючи з дня набрання чинності Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VІІІ від 25.12.2015), станом на час укладення додаткових угод сторони могли збільшувати ціну у разі коливання цін на ринку необмежену кількість разів, але кожного разу не більше ніж на 10% від попередньої ціни.

Ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 Цивільного кодексу України); зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частина 2 статті 632 ЦК України).

Отже, Закон про публічні закупівлі та Особливості здійснення публічних закупівель дозволяли змінювати ціну за договором закупівлі за бюджетні кошти після його укладення у випадку, коли це передбачено договором або законом. У контексті спірних правовідносин вони дозволяли змінювати ціну закупівлі товару у окремому випадку - збільшення ціни до 10 відсотків (необмежену кількість разів) пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни на ринку.

Суд установив, що підпунктом 2 пункту 13.10. Договору сторони погодили, що істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

За такого, Постачальник та Споживач урегулювали у межах законодавчих положень можливість збільшення ціни електричної енергії за наявності умови збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми договору.

На підставі зазначеного, фактично, умови Договору урегульовують підставу для зміни ціни електричної енергії - збільшення ціни за одиницю товару пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми договору.

За умовами Договору, погодження ціни за одиницю електричної енергії в залежності від середньозваженої ціни на ринку відбувається шляхом підписання між сторонами відповідних додаткових угод про внесення змін до Договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21). Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. Таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо).

Отже, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки Торгово-промислової плати України тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім, судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22).

Суд бере до уваги, що у постанові від 13.10.2026 у справі № 912/2710/25 Верховний Суд вважав правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що надані відповідачем довідки торгово-промислової палати не підтверджують належним чином коливання ціни саме у ті періоди, які мають значення для оцінки правомірності укладення кожної конкретної додаткової угоди, оскільки не містять інформації про зміну ціни саме за період між датою укладення договору та наступною зміною ціни, яка поширена сторонами на відносини на підставі додаткової угоди, а також між датою попередньої зміни ціни за попередньою додатковою угодою та наступною зміною ціни за наступною додатковою угодою.

Відхиляючи доводи постачальника (відповідача у справі), Верховний Суд у постанові від 03.02.2026 у справі № 916/13/24 узяв до уваги, що в наявному у справі висновку торгово-промислової палати відсутня інформація, яка підтверджує саме коливання ціни на ринку від дати укладення договору до дати укладення додаткової угоди.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що положення Договору не визначають формування ціни залежно від середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу на перед" та порядку зміни такої ціни, оскільки Комерційна пропозиція до Договору (Додаток № 1) встановлює конкретну ціну за одиницю товару без порядку її визначення у процесі його виконання.

У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не застосовується порядок зміни ціни за наслідками зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед.

Щодо вимоги прокурора про визнання додаткової угоди № 1 від 31.07.2023 недійсною.

Суд установив, що оскаржуваною Додатковою угодою № 1 ціну за одиницю товару з 4,65 грн/Квт/год з ПДВ збільшено до 5,052 грн/кВт/год з ПДВ, тобто на 8,65% порівняно попередньою з ціною, визначеною у комерційній пропозиції.

Додаткова угода № 1 не суперечить пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки відсоток збільшення ціни за одиницю товару не перевищує 10%.

З матеріалів справи убачається, що оскаржену Додаткову угоду № 1 укладено з посиланням на підпункт 2 частини 19 Особливостей, пункт 13.10.2. Договору та експертний висновок Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати № В-251/11 від 31.07.2023, в якому викладено інформацію про середньозважену ціну за електричну енергію на РДН по ОЕС України станом за 29 днів грудня 2022 року, станом на 31 день липня 2023 року та коливання ціни за даний період. Згідно з даною інформацією відсоток коливання становить 9,894%.

Суд вважає за необхідне зазначити, що даний експертний висновок є належним документальним підтвердженням коливання ціни електричної енергії на ринку для збільшення за одиницю товару за Договором, а наявність у висновку дослідження коливання цін саме у період 29.12.2022 - 31.07.2023, необхідний для оцінки перед збільшенням ціни, вказує на те, що він підтверджує коливання ціни у відповідному релевантному періоді (дата укладення Договору - дата укладення Додаткової угоди № 1).

За пунктом 4 Додаткової угоди № 1, умови Додаткової угоди № 1 застосовуються з 01.08.2023, тобто з наступного дня після її укладення.

Ураховуючи викладене, Додаткова угода № 1 від 31.07.2023 не суперечить правилам підпункту 2 пункту 19 Особливостей та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 632 ЦК України, а тому є такою, що не підлягає визнанню недійсною.

Щодо вимоги прокурора про визнання додаткової угоди № 2 від 23.08.2023 недійсною.

Суд установив, що оскарженою Додатковою угодою № 2 сторони зменшили обсяги закупівлі до 381 400,492 кВт/год, внесли зміни до Комерційної пропозиції.

Додаткова угода № 2 містить юридичне закріплення наслідків Додаткової угоди № 1, яка є такою, що не підлягає визнанню недійсною.

Ураховуючи викладене, Додаткова угода № 2 від 23.08.2023 не суперечить правилам підпункту 2 пункту 19 Особливостей та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому, є такою, що не підлягає визнанню судом недійсною.

Щодо вимоги прокурора про визнання додаткової угоди № 3 від 31.08.2023 недійсною.

Суд установив, що оскарженою Додатковою угодою № 3 ціну за одиницю товару з 5,052 грн/кВт/год з ПДВ збільшено до 5,65164 грн/Квт/год з ПДВ, тобто на 11,87% (5,65164х100%/5,052 - 100%) порівняно з попередньою ціною, визначеною у Додатковій угоді № 1 від 31.07.2023.

Наведені обставини свідчать про те, що Додаткова угода № 3 суперечить пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд зазначає, що сам факт збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % є окремим порушенням цієї норми і є підставою для визнання її недійсною на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги прокурора про визнання додаткової угоди № 4 від 25.09.2023 недійсною.

Суд установив, що Додатковою угодою № 4 сторони зменшили обсяги закупівлі до 358 934,683 кВт/год, внесли зміни в додаток 1 Комерційну пропозицію до Договору, виклавши її в новій редакції.

З урахуванням змін, унесених Додатковою угодою № 4, Комерційна пропозиція містить, серед іншого, ціну за одиницю товару, за якою постачається електрична енергія обсягом 166 257 кВт/год 4,65 грн, 3 402 кВт/год 5,052 грн, 189 275,683 кВт/год 5,65164 кВт/год.

Суд бере до уваги, що такою Додатковою угодою викладена в новій редакції Комерційна пропозиція до Договору.

Відповідно до положень статті 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, ціна є істотною умовою будь-якого господарського договору поставки. Зміна або фіксація істотних умов договору публічної закупівлі регулюється спеціальними імперативними нормами Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд установив, що Додаткова угода № 4, хоча і не містить у собі нового самостійного кроку підвищення вартості енергоносія, проте її зміст та предмет безпосередньо інтегрували в текст Комерційної пропозиції (Додаток 1 до Договору) ціну за одиницю товару, сформовану внаслідок укладення попередньої Додаткової угоди № 3.

З огляду на те, що Додаткова угода № 3 визнана судом недійсною з моменту її вчинення, в силу положень статті 236 Цивільного кодексу України встановлена нею ціна є такою, що ніколи не набувала чинності в правовому полі.

За такого, Додаткова угода № 4 містить юридичне закріплення наслідків Додаткової угоди № 3, а за такого, підлягає визнанню недійсною як похідна від недійсного правочину (Додаткової угоди № 3).

Щодо вимоги прокурора про визнання додаткової угоди № 5 від 30.11.2023 недійсною.

З матеріалів справи убачається, що Додатковою угодою № 5 сторони підвищили вартість товару з 5,65164 грн/Квт*год з ПДВ до 5,88984 грн/Квт*год з ПДВ.

Суд установив, що внаслідок укладання Додаткової угоди № 5 від 30.11.2023 ціну на електричну енергію збільшено на 4,21 % порівняно з ціною, узгодженою у Додатковій угоді № 3 до Договору.

Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. У зв`язку з цим, встановлена судом недійсність Додаткової угоди № 3, анулює її юридичні наслідки ex tunc (з моменту підписання). Це означає, що у юридичному вимірі ціни за одиницю товару, яку сторони Договору визначили в Додатковій угоді № 3, в правовому полі ніколи не існувало.

Оскільки вказана ціна є неіснуючою, вона в силу закону не могла слугувати легітимною базою (відправною точкою) для розрахунку будь-яких подальших коливань ринкових цін чи визначення відсоткового співвідношення при укладенні наступних додаткових угоди.

Суд зазначає, що імперативне обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків, передбачене Законом України "Про публічні закупівлі", спрямоване на захист бюджетних коштів та збереження балансу інтересів, визначеного за результатами відкритих та прозорих торгів. За умови недійсності Додаткової угоди № 3, розрахунок відсотка підвищення вартості товару в кожній наступній додатковій угоді має здійснюватися не відірвано від загальної структури договору, а виключно шляхом кумулятивного порівняння нової запропонованої ціни з ціною за одиницю товару, чинною до внесення змін Додатковою угодою № 3, яка є недійсною з моменту укладення.

Якщо порівняти визначену в Додатковій угоді № 5 (5,88984 грн) ціну за одиницю товару з ціною, передбаченою Додатковою угодою № 1 (5,052 грн), відсоток підвищення ціни за одиницю товару становить 16,58% (5,88984х100%/5,052 - 100%).

Тобто укладення Додаткової угоди № 5 хоча формально й передбачало збільшення ціни порівняно з Додатковою угодою № 3 на крок, менший за 10 відсотків, фактично базувалося на незаконному підвищенні, зафіксованому в Додатковій угоді № 3.

За таких обставин, презумпція правомірності Додаткової угоди № 5 від 30.11.2023 спростовується її похідним характером від недійсного правочину Додаткової угоди № 3.

Ураховуючи викладене, оскільки зміст Додаткової угоди № 5 від 30.11.2023 частині її істотної умови (ціни товару) суперечить вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", вона підлягає визнанню недійсною на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсною додаткової угоди № 6 від 19.12.2023 недійсною.

Суд установив, що Додатковою угодою № 6 сторони зменшили обсяги закупівлі до 352965,985 кВт/год та внесли зміни в додаток 1 Комерційну пропозицію до Договору, виклавши її в редакції, що додається (пункт 2 Додаткової угоди № 6).

Комерційна пропозиція містить, серед іншого, ціну за одиницю товару, за якою постачається електрична енергія обсягом 166 257 кВт/год 4,65 грн, 3 402 кВт/год 5,052 грн, 41 691 кВт/год 5,65164 грн, 141 615,985 кВт/год 5,88984 грн.

Суд бере до уваги, що такою Додатковою угодою викладена в новій редакції Комерційна пропозиція (додаток № 1 до Договору).

Відповідно до положень статті 638 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, ціна є істотною умовою будь-якого господарського договору постачання. Зміна або фіксація істотних умов договору публічної закупівлі регулюється спеціальними імперативними нормами Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд установив, що Додаткова угода № 6, хоча і не містить у собі нового самостійного кроку підвищення вартості енергоносія, проте її зміст та предмет безпосередньо інтегрували в текст Комерційної пропозиції (Додаток 1 до Договору) ціну за одиницю товару, сформовану внаслідок укладення попередніх Додаткових угод № 3 - №5.

З огляду на те, що Додаткові угоди № 3 - № 5 визнані судом недійсними з моменту їх вчинення в силу положень статті 236 Цивільного кодексу України, встановлені ними ціни є такими, що ніколи не набували чинності в правовому полі.

За такого, Додаткова угода № 6 містить юридичне закріплення наслідків Додаткових угод № 3 - № 5, які визнані недійсними.

Згідно зі статтею 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Проте, оскільки ціна є фундаментальною та невіддільною умовою оспорюваного правочину, Додаткова угода № 6 не може існувати відірвано від погодженої в ній вартості товару.

Додаткова угода № 6 лише фіксує кінцеві обсяги постачання та ціну за одиницю товару, за якою такі обсяги постачалися, тобто не містить нового кроку збільшення ціни за одиницю товару, проте вона закріпила в Договорі ціну, яка була результатом попередніх правочинів, що не відповідають вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Ураховуючи, що правова основа Додаткової угоди № 6 (умова про ціну) базується на ціні за одиницю товару, узгодженої сторонами в Додаткових угодах № 3 - № 5, ця угода є похідною від попередніх недійсних правочинів і суперечить принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності, закріпленим у статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", а також пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягає визнанню недійсною на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що така додаткова угода не може залишатися в силі, оскільки це унеможливить повернення сторін до того стану, в якому правовідносини між ними перебували до внесення змін до ціни за одиницю товару всупереч пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Отже, позовні вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині визнання недійсними Додаткової угоди № 3 від 31.08.2023, Додаткової угоди № 4 від 25.09.2023, Додаткової угоди № 5 від 30.11.2023 та Додаткової угоди № 6 від 19.12.2023 до Договору № 268/73 від 29.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу.

В частині позовних вимог прокурора про визнання недійсними Додаткової угоди № 1 від 31.07.2023 та Додаткової угоди № 2 від 23.08.2023 до Договору № 268/73 від 29.12.2022 суд відмовляє.

За такого, оскільки оскаржені Додаткові угоди № 3, № 4, № 5 та № 6 є недійсними та не породжують правових наслідків, підстава для оплати електричної енергії за встановленими у них цінами відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, підлягають поверненню відповідачем - 1.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, за подібних обставин, дійшла висновку, що оскільки додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, то підстава для оплати електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, мають бути повернуті.

Недійсність оскаржених додаткових угод № 3, № 4, № 5 та № 6 до Договору означає, що зобов`язання сторін регулюються дійсною Додатковою угодою № 1 а, отже, розрахунок мав здійснюватися сторонами відповідно до умов Додаткової угоди № 1 про ціну за одиницю товару - 5,052 грн/кВт год з ПДВ.

Як зазначалось судом вище, Додатковою угодою № 3 сторонами збільшено ціну за одиницю товару до 5,65164 грн/кВт/год з ПДВ з 01.09.2023.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору з вересня до грудня 2023 року Постачальник поставив, а Споживач спожив та оплатив 126 691 кВт/год електричної енергії на загальну суму 736 258,93 грн з ПДВ, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції (т.1, а.с 105-106) та платіжними інструкціями/дорученнями (т. 1, а.с. 111-112).

Ураховуючи викладене, відповідач - 1 на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, має обов`язок повернути 96 215,99 грн (736 258,93 - (126 691 кВт/год х 5,052).

Отже, позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача - 1 надмірно сплачених споживачем коштів підлягають частковому задоволенню на суму 96 215,99 грн. В частині стягнення 52 297,01 грн суд відмовляє.

Суд також зазначає, що, за приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судові витрати у справі становить судовий збір за подання позовної заяви, сплачений прокурором за платіжною інструкцією № 1487 від18.06.2026 в сумі 23 296,00 грн (т. 1, а.с. 23).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується таким.

Згідно з частинами 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, з урахуванням положень статті 4 Закону України "Про судовий збір", прокурор за подання позову у цій справі мав сплатити судовий збір у розмірі 18 636,80 грн, натомість позивач судовий збір сплатив у розмірі 23 296,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1487 від 18.06.2026 (т. 1, а.с. 23), тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Судовий збір у розмірі 4 659,20 грн, в силу вимог пункту частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, може бути повернутий Кіровоградській обласній прокуратурі з Державного бюджету за її письмовим клопотанням.

За пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, за частиною 9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод звернуті до обох відповідачів, а позовна вимога про стягнення безпідставно набутих бюджетних коштів до відповідача-1.

Проте, суд вважає, що спір виник насамперед з неправильних дій відповідача-1 як постачальника електричної енергії та ініціатора укладення оскаржених додаткових угод.

Зокрема, у листі (т.1, а.с. 90), яким відповідач-1 ініціював перед відповідачем-2 укладення додаткової угоди, міститься повідомлення про право споживача на дострокове розірвання Договору, у разі неприйняття нових умов.

На переконання суду, сформоване на підставі досліджених матеріалів справи, КНП "Олександрійський онкодиспансер КОР", як комунальне підприємство і споживач електричної енергії, отримавши пропозиції постачальника щодо укладення додаткових угод з нагадуваннями про можливість розірвання Договору, було обмежене в свободі вибору щодо того, чи погоджуватись на збільшення ціни за одиницю товару, оскільки в протилежному разі (розірвання Договору, перехід на постачання електроенергії від постачальника "останньої надії"), це спричинило б додаткові витрати бюджетних коштів та, у разі виникнення пов`язаних з цим перерв в електропостачанні, поставило б під ризик виконання лікарнею її функцій як закладу охорони здоров`я, базового елементу системи соціального забезпечення населення та об`єкту критичної соціальної інфраструктури.

Відповідач-2, КНП "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради", є правонаступником КНП "Олександрійський онкодиспансер КОР".

За такого, суд вважає, що судові витрати прокуратури повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача - 1.

У зв`язку з цим, з відповідача - 1 на користь прокуратури належить стягнути 12 374,47 грн судового збору (10 649,60 грн за 4 задоволені вимоги немайнового характеру та 1 724,87 грн за частково задоволену майнову вимогу).

Інших судових витрат прокурор та сторони не заявляють.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія", Комунального некомерційного підприємства "Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 148 513 грн задовольнити частково.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 31.08.2023 до Договору № 268/73 від 29.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581) та Комунальним некомерційним підприємством "Олександрійський онкологічний диспансер Кіровоградської обласної ради" (код ЄДРПОУ 24151755).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 25.09.2023 до Договору № 268/73 від 29.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581) та Комунальним некомерційним підприємством "Олександрійський онкологічний диспансер Кіровоградської обласної ради" (код ЄДРПОУ 24151755).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 30.11.2023 до Договору № 268/73 від 29.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581) та Комунальним некомерційним підприємством "Олександрійський онкологічний диспансер Кіровоградської обласної ради" (код ЄДРПОУ 24151755).

Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 19.12.2023 до Договору № 268/73 від 29.12.2022 про постачання електричної енергії споживачу, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42132581) та Комунальним некомерційним підприємством "Олександрійський онкологічний диспансер Кіровоградської обласної ради" (код ЄДРПОУ 24151755).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 78, код ЄДРПОУ 42132581) на користь загального фонду обласного бюджету Кіровоградської області (розрахунковий рахунок: UA848201720343100001000004600, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 28000) грошові кошти в сумі 96 215,99 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 78, код ЄДРПОУ 42132581) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (просп. Європейський, буд. 4, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UA848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в сумі 12 374,47 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.

Копію рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі "Електронний суд".

Дата складення повного судового рішення - 04.11.2026.

Суддя Б.М. Кузьміна

Часті запитання

Який тип судового документу № 141185417 ?

Документ № 141185417 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141185417 ?

Дата ухвалення - 29.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141185417 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141185417 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141185417, Господарський суд Кіровоградської області

Судове рішення № 141185417, Господарський суд Кіровоградської області було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 141185417 відноситься до справи № 912/1682/26

Це рішення відноситься до справи № 912/1682/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141185415
Наступний документ : 141185419