Рішення № 141185383, 03.11.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р. м. Київ Справа № 911/2008/25

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм»

до Управління Державної казначейської служби України в Яготинському районі Київської області та Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про стягнення 34 656,99 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

Без виклику сторін.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» до Управління Державної казначейської служби України в Яготинському районі Київської області та Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення 34 656,99 грн. безпідставно набутих коштів, річних та інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2008/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

Відповідачами в ході розгляду спору відзиви на позов не подано, позовні вимоги не заперечено та не спростовано.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин,Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» подано позов про стягнення з Управління Державної казначейської служби України в Яготинському районі Київської області та Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 34 656,99 грн. безпідставно набутих коштів, з яких 24 269,00 грн.коштів, сплачених у виконавчому провадженні № 65646241, 8 255,64 грн. інфляційних втрат та 2 132,35 грн. трьох процентів річних.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі № 320/6858/21 визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження № 65646241, у межах якого позивач сплатив виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Позивач вважає, що внаслідок скасування зазначеної постанови правова підстава для отримання та утримання коштів відпала, тому вони підлягають поверненню відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України з нарахуваннями, передбаченими статтею 625 цього Кодексу.

Відповідачами в ході розгляду спору відзиви на позов не подано, позовні вимоги не заперечено та не спростовано.

Неподання відзиву не є визнанням позову та не звільняє суд від перевірки обставин, якими обґрунтовані вимоги, і правильності їх правової кваліфікації. Відповідно до статей 13, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного та об`єктивного дослідження.

Дослідивши матеріали справи, суд установив таке.

12.02.2021 головним державним виконавцем Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 64476335 винесено постанову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» 24 000,00 грн. виконавчого збору.

03.06.2021 головним державним виконавцем Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)відкрито окреме виконавче провадження № 65646241 з примусового виконання зазначеної постанови від 12.02.2021у виконавчому провадженні № 64476335 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» 24 000,00 грн. виконавчого збору.

Також, постановою державного виконавця від 04.07.2022 визначено мінімальні витрати виконавчого провадження № 65646241 у сумі 269,00 грн.

14.07.2022 позивач перерахував на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби 24 269,00 грн., з яких 24 000,00 грн., пов`язаний зі здійсненням виконавчого провадження № 64476335 та 269,00 грн. витрати виконавчого провадження № 65646241.

18.07.2022 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 65646241 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення.

Як зазначає позивач, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі № 320/6858/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову органу державної виконавчої служби від 03.06.2021 про відкриття виконавчого провадження № 65646241 з примусового виконання зазначеної постанови від 12.02.2021 у виконавчому провадженні № 64476335 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» 24 000,00 грн. виконавчого збору.

Підставою для задоволення адміністративного позову було пред`явлення постанови від 12.02.2021 у виконавчому провадженні № 64476335 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» 24 000,00 грн. виконавчого збору до примусового виконання після закінчення встановленого законом строку.

Адміністративний суд установив, що тримісячний строк пред`явлення постанови від 12.02.2021 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 64476335 до виконання сплив 13.05.2021. Отже, станом на 03.06.2021 державний виконавець був зобов`язаний повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, проте всупереч вимогам статей 4, 12 Закону України «Про виконавче провадження» відкрив виконавче провадження.

У квітні 2025 року позивач звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про вчинення дій для повернення 24 269,00 грн., як таких, що підстава їх отримання відпала. Однак, кошти позивачеві не повернуто.

Надаючи правову оцінку заявленим вимогам, суд виходить із такого.

Предметом цього спору є самостійна майнова вимога юридичної особи про повернення коштів та стягнення нарахувань за прострочення їх повернення. Вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця в цій справі не заявлено. Законність постанови про відкриття виконавчого провадження вже була предметом розгляду адміністративного суду.

Відтак у межах цього провадження суд вирішує питання про майнові наслідки встановлених обставин, не здійснюючи повторної перевірки законності відкриття виконавчого провадження.

Такий підхід до розмежування спору про правомірність владних дій державного виконавця та самостійної вимоги про повернення коштів узгоджується з мотивами постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2024 у справі № 910/12267/23. Водночас застосування висновків зазначеної постанови потребує врахування відмінностей фактичних обставин справ.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути це майно. Такий обов`язок виникає також у разі подальшого відпадіння підстави його набуття.

Для задоволення вимоги за цією статтею необхідно встановити не лише обставини набуття коштів, а й відсутність або подальше відпадіння достатньої правової підстави для їх набуття чи збереження.

Заявлена до стягнення у справі сума 24 269,00 грн. складається з двох платежів, які мають різні підстави виникнення, що зумовлює необхідність їх окремої оцінки.

Щодо вимоги про повернення 24 000,00 грн. виконавчого збору суд зазначає таке.

Постанову про стягнення виконавчого збору винесено 12.02.2021 у первісному виконавчому провадженні № 64476335, щодо примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 911/1047/19 від 28.12.2020 щодо витребування від ТОВ «Нива Фарм» на користь держави земельної ділянки.

Позивачем не надано пояснень та відомостей щодо обставин здійснення виконавчого провадження № 64476335, в ході здійснення якого і постановлено стягнення виконавчого збору у сумі 24 000,00 грн.

Позивачем не надано доказів незаконності та безпідставності здійснення виконавчого провадження № 64476335, як правової підстави стягнення виконавчого збору у сумі 24 000,00 грн., чи скасування постанови головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.02.2021 про стягнення 24 000,00 грн. виконавчого зборуу виконавчому провадженні № 64476335.

Натомість скасованою постановою від 03.06.2021 відкрито інше виконавче провадження № 65646241 з примусового виконання вже прийнятого рішення про стягнення збору - постанови головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.02.2021 про стягнення 24 000,00 грн. виконавчого збору у виконавчому провадженні № 64476335, відомостей про скасування якої позивачем не наведено.

У справі № 320/6858/21 адміністративний суд установив відсутність законних підстав для прийняття виконавчого документа до примусового виконання після спливу строку його пред`явлення та відкриттявиконавчого провадження № 65646241. Водночас предметом розгляду цієї справи не була правомірність визначення виконавчого збору постановою від 12.02.2021 про стягнення виконавчого збору, пов`язаного зі здійсненням виконавчого провадження № 64476335. Зазначену постанову адміністративним рішенням не скасовано.

Сплив строку пред`явлення виконавчого документа обмежує можливість його примусового виконання у встановленому законом порядку. Проте сам собою він не є рішенням про скасування виконавчого документа - постанови від 12.02.2021 про стягнення виконавчого збору, пов`язаного зі здійсненням виконавчого провадження № 64476335, та не встановлює відсутності визначеного ним обов`язку.

Суд ураховує довід позивача про те, що після пропуску строку ДВС не мала права примусово стягувати виконавчий збір. Цей довід підтверджується змістом рішення адміністративного суду у справі № 320/6858/21. Однак установлена незаконність відкриття провадження № 65646241 не спростовує необхідності та наявності підстав для сплати виконавчого збору визначеного постановою від 12.02.2021 про стягнення виконавчого збору, пов`язаного зі здійсненням виконавчого провадження № 64476335, правомірність та чинність якої не спростована.

Тобто, з врахуванням результатів розгляду адміністративної справи № 320/6858/21 можна дійти висновку лише про відсутність підстав для примусового стягнення виконавчого збору за постановою від 12.02.2021 про стягнення виконавчого збору, пов`язаного зі здійсненням виконавчого провадження № 64476335, а не про відсутність підстав для сплати такого виконавчого збору за чинною постановою, правомірною винесеною у виконавчому провадженні № 64476335.

Порушення порядку примусового виконання не може бути виправдане існуванням виконавчого документа. Разом із тим для задоволення саме заявленої вимоги про повернення безпідставно набутих коштів необхідно встановити відсутність достатньої підстави для їх збереження.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України передбачає повернення безпідставно набутих коштів. Однак, підстава для сплати виконавчого збору у сумі 24 000,00 грн. визначеного постановою від 12.02.2021 про стягнення виконавчого збору, пов`язаного зі здійсненням виконавчого провадження № 64476335, не відпала, відповідне виконавче провадження не оскаржене, постанова не скасована.

Таким чином, з врахуванням результатів розгляду адміністративної справи № 320/6858/21 можна стверджувати лише про неправомірність стягнення таких коштів в ході здійснення виконавчого провадження, тобто незаконного стягнення. Однак, відсутні підстави стверджувати про безпідставність набуття відповідних коштів виконавчого збору у сумі 24 000,00 грн. за наявності правомірного виконавчого провадження № 64476335 та чинної постанови від 12.02.2021 про стягнення виконавчого збору, пов`язаного зі здійсненням виконавчого провадження № 64476335.

Висновок про відмову в цій частині не означає визнання законними дій виконавця. Він стосується відсутності необхідної передумови для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України до суми виконавчого збору,пов`язаного зі здійсненням виконавчого провадження № 64476335, за встановлених у справі обставин.

Наведене є суттєвою відмінністю від обставин, на яких ґрунтувались правові висновки у справі № 910/12267/23, у якій адміністративним судом скасовано безпосередньо постанову про стягнення виконавчого збору, тобто акт, що визначав відповідний грошовий обов`язок.

Згідно зі ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з, зокрема, виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця.

Як визначено ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»:

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Таким чином, вимога про повернення 24 000,00 грн. безпідставна і задоволенню не підлягає, оскільки правова підстава сплати/отримання відповідних коштів - постанова від 12.02.2021 про стягнення виконавчого збору, пов`язаного зі здійсненням виконавчого провадження № 64476335, є чинною, не оскаржена і не скасована. Має місце лише незаконність примусового стягнення/сплати таких коштів, що не тотожно і не скасовує підстав їх набуття.

У такому випадку позивач може вимагати лише відшкодування йому негативних наслідків (за їх наявності) завданих незаконністю відкриття виконавчого провадження № 65646241, однак підставою для сплати/отримання виконавчого збору була постанова від 12.02.2021 про стягнення виконавчого збору, пов`язаного зі здійсненням виконавчого провадження № 64476335, тому відповідні кошти отримані за наявності достатньої правової підстави.

Іншу правову природу мають 269,00 грн. витрат виконавчого провадження саме за оскарженим виконавчим провадженням № 65646241, постанову про відкриття якого скасовано за результатами розгляду адміністративної справи № 320/6858/21.

Ці витрати визначено постановою від 04.07.2022 саме у виконавчому провадженні № 65646241, відкриття якого визнано протиправним за результатами розгляду адміністративної справи № 320/6858/21.

Оскільки виконавче провадження № 65646241 було відкрито незаконно і не повинно було здійснюватися, витрати, пов`язані з його здійсненням, є безпідставно отриманими.

На відміну від виконавчого збору, визначеного раніше у виконавчому провадженні № 64476335, сума 269,00 грн. виникла виключно у зв`язку зі здійсненням незаконно відкритого провадження № 65646241. Самостійної, незалежної від цього провадження підстави для її утримання не встановлено.

Існування постанови від 12.02.2021 про стягнення виконавчого збору не обґрунтовує стягнення додаткових витрат, спричинених примусовим виконанням, розпочатим із порушенням установленого законом строку.

Тому скасування постанови про відкриття виконавчого провадження усуває підставу для покладення на позивача витрат цього провадження № 65646241. Сума 269,00 грн. підлягає поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Частина друга статті 625 Цивільного кодексу України передбачає обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних.

Обов`язок повернути безпідставно набуті або збережені кошти є грошовим зобов`язанням. Відтак до його прострочення застосовуються положення зазначеної статті.

Оскільки підстав для повернення 24 000,00 грн. виконавчого збору суд не встановив, нараховані на цю суму інфляційні втрати та три проценти річних стягненню не підлягають.

Водночас вимоги про відповідні нарахування на 269,00 грн. витрат є обґрунтованими.

Постанова про відкриття виконавчого провадження є індивідуальним актом. Установлення її протиправності та скасування означає, що вона не може обґрунтовувати покладення на позивача витрат незаконно розпочатого виконання від моменту її прийняття.

Отже, у межах заявленого позивачем періоду нарахування на суму 269,00 грн. здійснюються з моменту сплати цих коштів - 14.07.2022.

За період із 14.07.2022 до 17.06.2025 включно на суму 269,00 грн. за розрахунком суду три проценти річних становить 23,64 грн., інфляційні - 91,51 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у сумі 384,15 грн., з яких 269,00 грн. витрат виконавчого провадження, 91,51 грн. інфляційних втрат та 23,64 грн. трьох процентів річних.

У решті вимог, а саме щодо 24 000,00 грн. виконавчого збору, 8 164,13 грн. інфляційних втрат та 2 108,71 грн. трьох процентів річних, належить відмовити.

За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16, у резолютивній частині рішення про стягнення коштів із державного бюджету не потрібно визначати конкретні рахунки або спосіб здійснення бюджетного списання. Самостійного солідарного грошового обов`язку органу ДВС та органу Казначейства перед позивачем у цій справі не виникає.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 384,15 грн., з яких 269,00 грн. витрат виконавчого провадження № 65646241, 91,51 грн. інфляційних втрат та 23,64 грн. трьох процентів річних. У решті вимог, а саме щодо 24 000,00 грн. виконавчого збору у виконавчому провадженні № 64476335, 8 164,13 грн. інфляційних втрат та 2 108,71 грн. трьох процентів річних, позов задоволенню не підлягає як недоведений та безпідставний.

Суд також враховує, що спір виник саме внаслідок неправильних дій Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат зі сплати судового збору покладаються на відповідача 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 26,85 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» (08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Переяславське, вулиця Привокзальна, будинок 2; код ЄДРПОУ 35652231) 269,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 91,51 грн. інфляційних втрат, 23,64 грн. трьох процентів річних.

3. Стягнути з Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (07700, Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. Незалежності, 148, код ЄДРПОУ 34233671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива Фарм» (08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Переяславське, вулиця Привокзальна, будинок 2; код ЄДРПОУ 35652231) 26,85 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін