Рішення № 141185351, 04.11.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. м. Київ Справа № 911/1028/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши

Заяву Приватного підприємства «Анрі-Маркет» № б/н від 28.09.2026 (вх. № суду 8964 від 29.09.2026) про ухвалення додаткового рішення

у справі № 911/1028/24

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтеграл-Буд»

до Приватного підприємства «Анрі-Маркет»

про стягнення 5 000 000, 00 грн

та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Анрі-Маркет»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтеграл-Буд»

про стягнення 3 859 759, 40 грн

Без виклику учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/1028/24 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтеграл-Буд» до Приватного підприємства «Анрі-Маркет» про стягнення 5 000 000, 00 грн та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Анрі-Маркет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтеграл-Буд» про стягнення 3 859 759, 40 грн.

Господарським судом Київської області в судовому засіданні 24.09.2026 оголошено скорочене рішення по справі № 911/1028/24, яким у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Позовні вимоги зустрічного позову задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «БК «Інтеграл-Буд» на користь ПП «Анрі-Маркет» 1 111 368, 37 грн заборгованості за основними роботами, 1 295 388, 94 грн пені, 370 491, 94 грн інфляційних втрат, 95 443, 28 грн 3 % річних, 856 792, 37 грн заборгованості за додатковими роботами та 44 753, 82 грн судового збору. В іншій частині вимог зустрічного позову відмовлено.

29.09.2026 до суду від ПП «Анрі-Маркет» надійшла заява № б/н від 28.09.2026 (вх. № суду 8964 від 29.09.2026) про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення по справі № 911/1028/24 про розподіл судових витрат, яким стягнути з ТОВ «БК «Інтеграл-Буд» на користь ПП «Анрі-Маркет» 80 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 436 474, 25 грн гонорару успіху в розмірі 5 % від суми задоволених вимог за зустрічним позовом та розміру вимог за первісним позовом.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки скорочене рішення судом оголошено в судовому засіданні 24.09.2026 і представник ПП «Анрі-Маркет» був присутній в зазначеному судовому засіданні, останнім терміном на подання до суду доказів понесення витрат на правову допомогу є 29.09.2026. Отже, заяву про винесення додаткового рішення разом з доказами понесення витрат на правову допомогу подано до суду із дотриманням строків, встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України.

02.10.2026 до суду через систему «Електронний суд» від ТОВ «БК «Інтергал-Буд» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2026 у справі № 911/1028/24 прийнято заяву ПП «Анрі-Маркет» № б/н від 28.09.2026 (вх. № суду 8964 від 29.09.2026) про ухвалення додаткового рішення до розгляду. Розгляд заяви постановлено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши подану ПП «Анрі-Маркет» заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи і матеріали, а також заперечення ТОВ «БК «Інтергал-Буд» на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Анрі-Маркет» звернулось до Господарського суду Київської області із заявою № б/н від 28.09.2026 (вх. № суду 8964 від 29.09.2026) про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ТОВ «БК «Інтергал-Буд» 80 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 436 474, 25 грн гонорару успіху в розмірі 5 % від суми задоволених вимог за зустрічним позовом та розміру вимог за первісним позовом.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У заяві про розподіл витрат на професійну правничу допомогу від 25.06.2024 ПП «Анрі-Маркет» повідомляло суд, що ним будуть понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 80 000, 00 грн, докази понесення яких будуть подані до суду з урахуванням строків, встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Слід зазначити, що ч. 4 ст. 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1-4 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 80 000, 00 грн, ПП «Анрі-Маркет» до матеріалів справи надано копії:

- договір про надання правничої допомоги № 24/04/24-1 від 24.04.2024, укладений між Адвокатським бюро «Анни Фукс» та ПП «Анрі-Маркет»;

- акт надання послуг № 12 від 25.09.2026 до договору № 24/04/24-1 від 24.04.2024 на надання правничої допомоги на суму 80 000, 00 грн;

- рахунок на оплату надання правничої дороги № 14 від 25.09.2026 на суму 80 000, 00 грн;

- платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 591291134.5 від 25.09.2026 на суму 80 000, 00 грн із призначенням платежу: «надання правничої допомоги зг. рах № 14 від 25.09.2026 р. без ПДВ».

- ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1612830 від 16.05.2024, виданий Адвокатським бюро «Анни Фукс» на ім`я адвоката Фукс Анни Василівни на представлення інтересів ПП «Анрі-Маркет» на підставі договору № 24/04/24-1 від 24.04.2024 в Господарському суді Київської області.

Дослідивши докази, якими ПП «Анрі-Маркет» обґрунтовує розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи № 911/1028/24, судом встановлено наступне.

24.04.2024 між Адвокатським бюро «Анни Фукс» (далі бюро) та ПП «Анрі-Маркет» (далі клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 24/04/24-1 (далі договір), за умовами п. 1.1 якого бюро зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу, пов`язану з підготовкою документів та представництвом інтересів клієнта, зокрема, у судах загальної юрисдикції, зокрема, у справі за позовом клієнта до ТОВ «БК «Інтергал-Буд» до клієнта про стягнення 5 000 000, 00 грн (щодо стягнення пені за договором підряду № МА250821 від 25.08.2021, укладеного між ПП «Анрі-Маркет» та ТОВ «БК «Інтергал-Буд»), зокрема в Господарському суді Київської області, а клієнт зобов`язується приймати та оплачувати надану правничу допомогу на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору правнича допомога, яка надається бюро відповідно до пункту 1.1 договору, включає в себе: - здійснення правової експертизи наданих клієнтом документів та надання відповідних висновків; - підбір та аналіз законодавчої бази, підготовка запитів, листів тощо; - підготовка позовної заяви, заяви про зміну предмету та/або підстав позову, заперечень, пояснень, клопотань, заяв, довідок та інших, необхідних для надання правничої допомоги документів; - представництво інтересів клієнта, зокрема, в Господарському суді Київської області, з усіма правами наданими позивачу та сторонам на підставі ст. 42 і 46 ГПК України, без обмеження повноважень; - складання клопотань, заяв, пояснень, довідок, доводів, заперечень, доповнень, уточнень та інших необхідних процесуальних документів тощо; - ознайомлення з матеріалами справи; - надання інших юридичних та адвокатських послуг, що стосуються предмету даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що за домовленістю сторін вартість послуг з ведення справи та представництва інтересів клієнта в Господарському суді Київської області складає 80 000, 00 грн, які сплачуються не пізніше 2 банківських днів з моменту прийняття рішення Господарським судом Київської області. Клієнт може здійснити оплату в будь-який час, але не пізніше 2 банківських днів з дня прийняття рішення Господарським судом Київської області.

За змістом п. 2.2 договору, після прийняття рішення Господарським судом Київської області бюро протягом 2-х днів складає акт приймання-передачі наданих послуг та передає його клієнту для підписання.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що у разі прийняття позитивного рішення Господарським судом Київської області, відмови в задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення суми боргу (пені), клієнт додатково до узгодженої сторонами вартості послуг, сплачує бюро гонорар успіху в розмірі 5 % від суми задоволених позовних вимог, який сплачується клієнтом протягом 50 банківських днів з моменту прийняття рішення судом першої інстанції.

Загальна сума договору складається шляхом сумування вартості всіх наданих послуг, відображених в актах приймання-передачі послуг (п. 2.7 договору).

За змістом п. 5.1 договору, приймання-передача фактично наданої правничої допомоги оформлюється актами приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 10.1 договору, такий договір діє з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (за наявності), і до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

25.09.2026 сторонами підписано акт надання послуг № 12 від 25.09.2026 до договору № 24/04/24-1 від 24.04.2024 на надання правничої допомоги на суму 80 000, 00 грн, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Крім того, 25.09.2026 бюро виставило клієнту рахунок на оплату надання правничої дороги № 14 від 25.09.2026 на суму 80 000, 00 грн, який був оплачений ПП «Анрі-Маркет», що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 591291134.5 від 25.09.2026 на суму 80 000, 00 грн із призначенням платежу: «надання правничої допомоги зг. рах № 14 від 25.09.2026 р. без ПДВ».

Отже, на підставі поданих доказів суд встановив, що Адвокатське бюро «Анни Фукс» надало ПП «Анрі-Маркет» при розгляді справи № 911/1028/24 послуги з професійної правничої допомоги на загальну суму 80 000, 00 грн.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «БК «Інтергал-Буд» скористалось своїм правом та подало до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

ТОВ «БК «Інтергал-Буд» посилається на значне перевищення попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на правничу допомогу (80000,00 грн) порівняно із заявленим до стягнення розміром витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 516 474, 25, що на 436 474,25 грн (545,6 %) більше попереднього розрахунку витрат на правничу допомогу. При цьому зауважив на тому, що умова про «гонорар успіху» (п. 2.6 договору), його ставка (5 %) і база нарахування за первісним позовом (5000000,00 грн) були відомі з 24.04.2024, тобто за два місяці до подання попереднього розрахунку 25.06.2024, попри це заявник зазначив лише 80 000, 00 грн, жодних пояснень не включення «гонорар успіху» до попереднього розрахунку заява не містить, і доказів неможливості його передбачити не подано. Отже, ТОВ «БК «Інтергал-Буд» вважає, що з цієї підстави у відшкодуванні 436 474, 25 грн належить відмовити. Крім того, посилається на те, що заявник не надав доказів на підтвердження понесення витрат у вигляді «гонорару успіху» у розмірі 436 474, 25 грн (акт, рахунок, детальний опис робіт, оплата гонорару успіху тощо), натомість до заяви долучено лише докази на підтвердження понесення витрат на суму 80 000, 00 грн. На переконання ТОВ «БК «Інтергал-Буд», наведений адвокатом Фукс А.В. у заяві про ухвалення додаткового рішення арифметичний розрахунок «гонорару успіху» не може бути доказом понесення таких витрат у розумінні ст. 73 ГПК України. Таким чином, на його думку, відсутність доказів обсягу послуг («гонорару успіху») унеможливлює перевірку цієї суми за критеріями ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, внаслідок чого заява в частині стягнення 436 474, 25 грн не може бути задоволена. Також, на переконання ТОВ «БК «Інтергал-Буд», заявлений до стягнення розмір «гонорару успіху» не відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та пропорційності при розгляді справи № 911/1028/24. Щодо доказів, наданих заявником на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 80 000, 00 грн, ТОВ «БК «Інтергал-Буд» посилалось на те, що акт № 12 від 25.09.2026 не містить переліку жодної конкретної послуги, тож не є детальним описом робіт в розумінні ч. 3 ст. 126 ГПК України, внаслідок чого суд позбавлений можливості перевірити обсяг послуг за критеріями ч. 4 ст. 126 ГПК України, а позивач за первісним позовом заперечити проти конкретних позицій. Крім того, стверджує, що спір про стягнення пені за договором підряду та зустрічний спір про оплату виконаних робіт є типовими категоріями господарських спорів з усталеною практикою Верховного Суду, а тому, оскільки адвокат Фукс А.В. вела обидва пов`язані між собою позови (первісний і зустрічний) у рамках однієї справи, що суттєво скорочує обсяг роботи порівняно з двома самостійними провадженнями, обсяг доказової бази обмежувався договором підряду, первинними документами щодо виконання робіт та висновком судової експертизи. Крім того, зауважив, що адвокат Фукс А.В. вже мала досвід і напрацьовану правову позицію з аналогічних спорів між тими самими сторонами в межах розгляду справи № 910/12070/23 та № 910/19896/23, що принципово зменшує обсяг підготовчої роботи, необхідної для цієї справи. Додатково ТОВ «БК «Інтергал-Буд» звернуло увагу на релевантну практику щодо розміру витрат на правничу допомогу у аналогічних спорах між тими самими сторонами справи № 910/12070/23 та № 910/19896/23, зазначивши, що вказані справи є ідентичними за своїм характером щодо справи № 911/1028/24, зокрема, в частині сторін справи, представника ПП «Анрі-Маркет» адвоката Фукс А.В., об`єкта будівництва за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких (колишня Московська), 8, предмету спору (стягнення заборгованості за підрядними роботами/стягнення пені за договором підряду між тими самими сторонами на тому самому об`єкті). Отже, на переконання ТОВ «БК «Інтергал-Буд», якщо заявник вважає ці справи релевантними до даної справи, то суд має врахувати, які саме суми витрат на правничу допомогу були присуджені у тих аналогічних справах, а тому розмір таких витрат, присуджений судами у справах між тими самими сторонами, за тих самих учасників, з тим самим адвокатом і у спорах аналогічної складності, є безпосереднім орієнтиром для визначення розумного розміру витрат у цій справі.

З огляду на наведене вище, ТОВ «БК «Інтергал-Буд» просило суд відмовити ПП «Анрі-Маркет» у стягненні 436 474,25 грн витрат на професійну правничу допомогу у вигляді «гонорару успіху» та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню до суми, що не перевищує 15 000, 00 грн.

Дослідивши заперечення ТОВ «БК «Інтергал-Буд» проти про ухвалення додаткового рішення, а також подані докази, якими ПП «Анрі-Маркет» обґрунтовує понесені витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В питанні надання доказів судом приймається до уваги позиція Верховного Суду у справі № 922/2604/20 від 20.07.2021, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в пунктах 122-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21.

Системний аналіз наведених положень законодавства дозволяє зробити такі висновки: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»); 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись, визначені главою 52 Цивільного кодексу України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

Судом було встановлено вище та узгоджено сторонами у 2.1 договору, що за домовленістю сторін вартість послуг з ведення справи та представництва інтересів клієнта в Господарському суді Київської області складає 80 000, 00 грн, які сплачуються не пізніше 2 банківських днів з моменту прийняття рішення Господарським судом Київської області. Клієнт може здійснити оплату в будь-який час, але не пізніше 2 банківських днів з дня прийняття рішення Господарським судом Київської області.

25.09.2026 сторонами підписано акт надання послуг № 12 від 25.09.2026 до договору № 24/04/24-1 від 24.04.2024 на надання правничої допомоги на суму 80 000, 00 грн.

Отже, сторони у договорі узгодили фіксований розмір гонорару адвокатського бюро за надання професійної правничої допомоги під час захисту та представництва інтересів клієнта в Господарському суді Київської області, який не залежить від обсягу та кількості витраченого адвокатським бюро часу на виконання таких робіт.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 139-147 своєї постанови від 16.11.2022 по справі № 922/1964/21 також зазначила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Таким чином, з огляду на погодження сторонами фіксованого розміру гонорару адвокатського бюро, ТОВ «БК «Інтергал-Буд» може доводити неспівмірність заявлених ПП «Анрі-Маркет» витрат посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд вважає, що ПП «Анрі-Маркет» виконано вимоги процесуального законодавства та з метою розподілу судових витрат подано договір про надання правничої допомоги № 24/04/24-1 (п. 1.2 договору) та акт надання послуг № 12 від 25.09.2026, які у сукупності є достатніми для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Суд відзначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Як вже було зазначено вище, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Разом з тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 ст. 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

У вирішенні спірного питання чи є розмір витрат відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує також конкретні обставини справи, зокрема: суб`єктний склад, характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, кількість документів, на дослідження яких представник відповідача витратив час.

Суд не погоджується із твердженням ТОВ «БК «Інтергал-Буд», що спір про стягнення пені за договором підряду та зустрічний спір про оплату виконаних робіт для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, до якого наявна стала практика Верховного Суду у подібних правовідносинах, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а первісний та зустрічний спори є типовими категоріями господарських спорів.

З матеріалів даної справи вбачається, що в межах розгляду справи № 911/1028/24 розглядалось два спори (первісний про стягнення пені за договором підряду та зустрічний про стягнення заборгованості за виконані роботи та штрафні санкції), в межах яких представником ПП «Анрі-Маркет» було подано щонайменше 5 заяв по суті спору, зокрема, відзив на первісну позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив на первісну позовну заяву, зустрічну позовну заяву, відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, письмові пояснення за наслідками проведення експертизи у справі. Крім того, під час розгляду справи № 911/1028/24 представником ПП «Анрі-Маркет» було заявлено клопотання про призначення будівельної експертизи, яке задоволено ухвалою суду від 25.07.2024. Наведене свідчить про те, що дана справа не може бути віднесена до категорії незначної за об`ємом та складністю, а матеріали справи містять достатньо велику кількість документів, на дослідження, опрацювання та збирання яких представник ПП «Анрі-Маркет» витратив час.

Суд також враховує тривалість розгляду справи № 911/1028/24, який тривав більше 2 років (розгляд справи почався з дати відкриття провадження у справі ухвалою від 06.05.2024 та тривав дати ухвалення судом рішення від 24.09.2026), тобто розгляд справи тривав більше 2 і за цей період представник ПП «Анрі-Маркет» не змінювався.

При цьому твердження ТОВ «БК «Інтергал-Буд» про те, що оскільки адвокат Фукс А.В. вела обидва пов`язані між собою позови (первісний і зустрічний) у рамках однієї справи, що суттєво скорочує обсяг роботи порівняно з двома самостійними провадженнями, суд вважає такими, що ґрунтуються виключно на його припущеннях.

У той же час суд враховує, що протягом розгляду справи № 911/1028/24 представник ПП «Анрі-Маркет» неодноразово посилався на справи № 910/12070/23 та № 910/19896/23 як такі, що виникли між тими самими сторонами у аналогічних спорах, а тому висновки судів у вказаних справах мають значення для розгляду даної справи № 911/1028/24.

Наведене свідчить про підставність тверджень ТОВ «БК «Інтергал-Буд» про те, що адвокат Фукс А.В. вже мала досвід і напрацьовану правову позицію з аналогічних спорів між тими самими сторонами в межах розгляду справи № 910/12070/23 та № 910/19896/23, що принципово зменшує обсяг підготовчої роботи, необхідної для цієї справи. З огляду на вказане, суд погоджується із твердженням ТОВ «БК «Інтергал-Буд» про те, що якщо заявник вважає ці справи релевантними до даної справи, то необхідно врахувати, які саме суми витрат на правничу допомогу були присуджені у цих аналогічних справах для визначення розумного розміру витрат у цій справі.

Так, Господарський суд Київської області у додатковому рішенні від 04.12.2024 у справі № 910/19896/23 (предметом спору було стягнення пені за порушення договору, у задоволенні якого було відмовлено) зазначив, що дійсно необхідними, неминучими, співмірними та пропорційними до складності справи, ціни позову, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часу, фактично витраченого адвокатом на надання правової допомоги саме під час розгляду цієї справи, а також з урахуванням поведінки сторін, середньої вартості аналогічних послуг на ринку, витрати на оплату правової (правничої) допомоги у даній справі у розмірі не більше 18 000, 00 грн.

Крім того, Господарський суд міста Києва у додатковому рішенні від 20.05.2024 у справі № 910/12070/23 (предметом спору було стягнення визнання додаткової угоди укладено та стягнення заборгованості за виконані роботи та штрафні санкції, який було задоволено частково), дослідивши матеріали справи, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, а також заперечення Компанії щодо задоволення заяви Підприємства про відшкодування судових витрат, суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу є надмірно великим в порівнянні з фактично наданими адвокатом послугами, а тому стягненню з ТОВ «БК «Інтергал-Буд» підлягає 50 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, в межах розгляду справи № 910/19896/23 суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню витрати на професійну правничу допомогу ПП «Анрі-Маркет» в сумі 18 000, 00 грн, а в межах розгляду справи № 910/12070/23 обґрунтованими в сумі 50 000, 00 грн, що разом складає 68 000, 00 грн.

Враховуючи те, в межах розгляду даної справи № 911/1028/24 розглядалось два спори (первісний про стягнення пені за порушення договору та зустрічний про стягнення заборгованості за виконані роботи та штрафні санкції) та оскільки протягом розгляду справи № 911/1028/24 представник ПП «Анрі-Маркет» неодноразово посилався на справи № 910/12070/23 та № 910/19896/23 як такі, що виникли між тими самими сторонами у аналогічних спорах, а тому висновки судів у вказаних справах мають значення для розгляду даної справи № 911/1028/24, господарський суд вважає, що в межах розгляду даної справи дійсно необхідними, неминучими, співмірними та пропорційними до складності справи, предметів первісного та зустрічного позовів, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часу, фактично витраченого адвокатом на надання правової допомоги саме під час розгляду цієї справи з розгляду двох позовів, а також з урахуванням поведінки сторін, господарський суд дійшов до висновку, що витрати на оплату правової допомоги у даній справі № 911/1028/24 будуть справедливими, обґрунтованими та такими, що підлягають покладенню на ТОВ «БК «Інтергал-Буд» в розмірі 68 000, 00 грн.

Щодо вимог ПП «Анрі-Маркет» про стягнення з ТОВ «БК «Інтергал-Буд» витрат на професійну допомогу у вигляді «гонорару успіху» в розмірі 436 474, 25 грн суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у п.5.44 цієї постанови зауважила, що: з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Як визначено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 907/878/23, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд враховує, що витрати відповідача на оплату додатково гонорару успіху адвокату не відповідають критеріям необхідних та розумних витрат.

На переконання суду, що погоджений додатковий «гонорар успіху» є домовленістю клієнта і адвокатського бюро, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником (висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 873/96/22, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 907/878/23).

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Так, у заяві про розподіл витрат на професійну правничу допомогу від 25.06.2024 ПП «Анрі-Маркет» повідомляло суд, що ним будуть понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 80 000, 00 грн, докази понесення яких будуть подані до суду з урахуванням строків, встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України. Однак, про додаткові витрати у вигляді оплати «гонорар успіху», у разі відмови у задоволені позову первісного позову повністю або частково/задоволення повністю або частково зустрічного позову, та їх орієнтовному розмірі ПП «Анрі-Маркет» не згадувало, хоча станом на момент подання відповідної заяви така умова вже була включена до договору між адвокатським бюро та ПП «Анрі-Маркет», про що останнє достеменно знало, оскільки є стороною такого договору.

Також слід зазначити, що сам договір, який містить відповідну умову, до жодної заяви по суті спору та до закінчення судових дебатів ПП «Анрі-Маркет» не подавався і підприємство не зазначило поважних причин, які йому завадили надати такий доказ до відповідного моменту, враховуючи, що в силу ч. 1 ст. 221 ГПК України докази понесення судових витрат подаються після прийняття рішення, якщо вони саме з поважних причин не могли бути подані до закінчення судових дебатів.

Суд наголошує на тому, що ПП «Анрі-Маркет» в силу приписів ч. 6 ст. 129 ГПК України мало довести, що станом на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу (при подані заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу від 25.06.2024) воно не могло передбачити такі витрати на оплату гонорару успіху.

Таким чином, враховуючи критерії дійсності, обґрунтованості, розумності, реальності, пропорційності та співмірності судових витрат, зважаючи на те, що витрати на оплату «гонорар успіху» адвокату не мають характеру необхідних, без понесення яких у ПП «Анрі-Маркет» буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, а також враховуючи, що про можливість понесення відповідних витрат ПП «Анрі-Маркет» не заявляв до дати подачі заяви про ухвалення додаткового рішення, а заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу значно перевищує орієнтовний їх розмір без надання обґрунтувань неможливість передбачення таких витрат, витрати на оплату «гонорару успіху» у розмірі 5 %, що становить 436 474, 25 грн, покладає на ПП «Анрі-Маркет», оскільки саме останнє взяло на себе відповідне додаткове зобов`язання перед адвокатським бюро.

Керуючись приписами ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Приватного підприємства «Анрі-Маркет» № б/н від 28.09.2026 (вх. № суду 8964 від 29.09.2026) про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» (місцезнаходження: вул. Острозьких Князів, буд. 8, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 34692645) на користь Приватного підприємства «Анрі-Маркет» (місцезнаходження: вул. Кирилівська, буд. 102, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 34838157) 68 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 04.11.2026.

Суддя Л.В. Сокуренко