Рішення № 141184934, 03.11.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р. Справа № 911/2608/26

Господарський суд Київської області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Група» (02217, місто Київ, вулиця Закревського, будинок №17, квартира №169; код ЄДРПОУ 31246405)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» (08340, Київська область, Бориспільський район, територіальна громада Золочівська, масив «Пегетина гора», вул. Ідейна, будинок №5; код ЄДРПОУ 35837840)

про стягнення 335 630,98 гривень

без повідомлення (виклику) сторін

Р У Х С П Р А В И

До Господарського суду Київської області надійшла позовна Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Група» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» про стягнення 335 630,98 гривень, з яких: 312 120,00 гривень заборгованість, 20 001,33 гривень пеня, 1 949,68 гривень 3% річних, 1 559,97 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №115/Ф від 25.05.2026 щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару та наданих послуг. Позивач зазначає, що у період з 27.05.2026 по 02.06.2026 поставив відповідачу товар та надав автопослуги на загальну суму 1 502 320,00 гривень, тоді як відповідач сплатив 1 190 200,00 гривень, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 312 120,00 гривень. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач також нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

За приписами частини першої пункту 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що справу слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки справа не є складною, а сума позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті справи та з процесуальних питань.

Відповідачем 01.10.2026 подано відзив на позовну заяву, у якому, поряд із запереченнями проти позовних вимог, заявлено клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участю судді. Обґрунтовуючи клопотання, відповідач зазначає про бажання врегулювати питання виконання своїх зобов`язань перед позивачем, однак вважає, що з огляду на обставини, викладені у відзиві, зробити це без участі судді неможливо.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що пунктом 1.3 Договору поставки №115/Ф від 25.05.2026 сторони визначили його загальну суму у розмірі 1 245779,00 гривень, тоді як позивачем фактично було поставлено товар та надано автопослуги на загальну суму 1 502 320,00 грн. На думку відповідача, поставка в обсязі, що перевищує визначену договором суму, не може вважатися здійсненою на виконання цього договору та не створює у нього обов`язку з оплати відповідної частини товару.

Відповідач також посилається на положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, вважаючи, що строк виконання грошового зобов`язання не настав або що оплата могла бути здійснена лише після пред`явлення позивачем відповідної вимоги.

У відзиві відповідач також заперечує проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18 000,00 грн та просить зменшити їх до 5 000,00 грн, посилаючись на неспівмірність таких витрат зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та характером спору.

Позивачем 06.10.2026 подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач заперечує проти проведення процедури врегулювання спору за участю судді, посилаючись на відсутність своєї згоди на проведення такої процедури та вважаючи відповідне клопотання відповідача спробою затягнути розгляд справи, просить відмовити ТОВ«Нікобудпроект» у задоволенні клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участю судді. Також, позивач просить поновити строк для подання доказу та долучити претензію №18 від 27.07.2026; задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі, відхилити заперечення відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2026 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» про проведення процедури врегулювання спору за участю судді у справі № 911/2608/26 - відмовлено.

Клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи копії претензії №18 від 27.07.2026 - задоволено. Поновлено позивачу строк для подання зазначеного доказу, долучено до матеріалів справи копію претензії №18 від 27.07.2026.

За змістом положень статей 248, 252 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В

25.05.2026 року між Приватним акціонерним товариством «Агропромислова група» (надалі ПрАТ «Агропромислова група», Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» (надалі ТОВ «Нікобудпроект», Покупець, Відповідач) укладено Договір №115/Ф (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставляти Покупцю товарний бетон, сипучі матеріали, залізобетонні вироби (пісок, щебінь та інші подібні матеріали), а Покупець приймати та своєчасно оплачувати переданий товар за цінами, погодженими сторонами.

Загальна сума Договору становить 1 245 779,00 грн, в т.ч. ПДВ 207 629,83 грн. згідно рахунка-фактури № ПрАТ-00377 від 25.05.26p.

Пунктами 3.1 3.4 Договору сторони передбачили, що поставка здійснюється партіями на підставі заявок Покупця, а оформлення та подання заявок здійснюється у визначеному Договором порядку. Водночас під час фактичного виконання Договору між сторонами склався порядок взаємодії, за якого замовлення відповідних партій товару здійснювалося Покупцем у телефонному режимі, після чого Постачальник здійснював фактичну поставку замовленого товару на об`єкт Покупця.

Відсутність окремо оформлених письмових заявок не перешкоджала сторонам фактично виконувати Договір. Постачальник передавав товар відповідно до замовлень Покупця, а Покупець приймав поставлені партії товару без заперечень щодо факту їх замовлення, асортименту, кількості та якості, що підтверджується первинними документами, складеними сторонами в процесі виконання Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється з урахуванням умов Договору, а моментом отримання товару є час, зазначений у відповідній видатковій накладній. Обсяг та марка товару, зазначені у накладній і прийняті уповноваженим представником Покупця, вважаються прийнятими та поверненню не підлягають.

У відповідно до п. 4.3 Договору право власності на товар переходить після передачі відповідної партії товару та підписання представником Покупця видаткової накладної у кінцевому пункті поставки.

На виконання умов даного Договору Позивач у період з 27 травня 2026 року по 02 червня 2026 року здійснив поставку товарного бетону та надав автопослуги на загальну суму 1 502 320,00 грн., що підтверджується підписаними з обох сторін видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарнотранспортними накладними:

за 27.05.2026:

- видаткова накладна № ПрАТ-000046 на суму 609760,00грн.

- акт здачі-прийняття робіт № 47 (ПрАТ-000047) на суму 72280,00 грн.

- товарно-транспортні накладні № ПрАТ-000100, № ПрАТ-000101, № ПрАТ-000102, №ПрАТ-000103, № ПрАТ-000104, № ПрАТ-000105, ПрАТ-000106, № ПрАТ-000107, №ПрАТ-000108, № ПрАТ-000109, № ПрАТ-000110, № ПрАТ-000111, № ПрАТ-000112, №ПрАТ-000113, № ПрАТ-000114, № ПрАТ-000115, № ПрАТ-000116, № ПрАТ-000117, №ПрАТ-000118.

за 28.05.2026:

- видаткова накладна № ПрАТ-000054 на суму 255440,00грн.

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 55 (ПрАТ-000055) на суму 30280,00 грн.

- товарно-транспортні накладні № ПрАТ-000147, № ПрАТ-000148, № ПрАТ-000149, № ПрАТ-000150, № ПрАТ-000151, № ПрАТ-000152, № ПрАТ-000153, №ПрАТ-000154;

за 02.06.2026:

- видаткова накладна № ПрАТ-000006 на суму 477920,00грн.

- акт здачі-прийняття робіт № 7 (ПрАТ-000007) на суму 56640,00грн.

-товарно-транспортні накладні № ПрАТ-00008, № ПрАТ-00009, № ПрАТ-00010, №ПрАТ-00011, № ПрАТ-00012, № ПрАТ-00013, № ПрАТ-00014, № ПрАТ-00015, №ПрАТ-00016, № ПрАТ-00017, № ПрАТ-00018, № ПрАТ-00019, № ПрАТ-00020, №ПрАТ-00021,

Відповідач свої зобов`язання виконав частково, перерахувавши на поточний рахунок Позивача кошти в загальному розмірі 1 190 200,00 грн. згідно з такими платіжними інструкціями: платіжна інструкція № 6 від 30.01.26 на суму 10200,00грн. платіжна інструкція № 1297 від 25.05.26 на суму 700000,00грн. платіжна інструкція № 1301 від 28.05.26 на суму 350000,00грн. платіжна інструкція № 1314 від 03.06.26 на суму 100000,00грн. платіжна інструкція № 1318 від 12.06.26 на суму 30000,00грн. (платіжні документи додаються).

При цьому до укладення договору поставки бетону ТОВ «Нікобудпроект» орендувало у позивача баддю для бетону.

Враховуючи, що послуг з оренди бадді було надано на суму 16800,00грн. (акти надання послуг від 14.01.26 та 28.01.26), а відповідачем було сплачено 16800,00 грн. (платіжна інструкція від 20.04.26 № 248) та 10200,00 грн. (платіжна інструкція від 30.01.26 № 6), з урахуванням листа ТОВ «Нікобудпроект» вих. № 0106/1 від 01.06.2026р. про зарахування суми 10200,00грн. в рахунок оплат за поставку бетону, сума 10200,00 грн. була зарахована в рахунок погашення заборгованості за поставлений бетон.

Згідно з п. 5.2 Договору, Відповідач зобов`язався оплатити фактично поставлений Товар у повному обсязі до 12.06.2026 року включно.

Отже, заборгованість ТОВ «Нікобудпроект» на дату подання позову склала 1502320,00 - 1190200,00 = 312120,00 грн.

Станом на дату подання позову вказана сума заборгованості відповідачем не оплачена. Відповідач визнав свою заборгованість, підписавши акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2026 по 11.06.2026 року (в даному акті не врахована сума 30000,00 грн., сплачена відповідачем 12.06.2026 року згідно платіжної інструкції №1318, тому кінцеве сальдо в Акті більше на 30000,00 грн., ніж на дату подання позову).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

На виконання вимог податкового законодавства Позивачем було подано та зареєстровано податкові накладні № 33 від 25.05.26, № 42 від 28.05.26, № 8 від 02.06.26.

Як зазначає позивач, наведені документи у своїй сукупності підтверджують не лише фактичне здійснення Позивачем поставок за Договором, але й їх прийняття Відповідачем та фактичне виконання сторонами Договору.

За твердженнями Позивача, Відповідач порушив умови Договору та норми чинного законодавства України, не здійснивши повний розрахунок за прийнятий Товар (бетон) та надані автопослуги в установлений строк, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 312 120,00 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку

На виконання умов Договору №115/Ф від 25.05.2026 ПрАТ «Агропромислова група» здійснювало поставку ТОВ «Нікобудпроект» товарного бетону, який Відповідач приймав та частково оплачував.

Водночас Відповідач не здійснив повної оплати вартості фактично поставленого йому товару, внаслідок чого за ТОВ «Нікобудпроект» утворилася заборгованість перед ПрАТ «Агропромислова група», що становить 312 120,00 грн.

Наявність заборгованості у зазначеному розмірі підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін, первинними документами щодо здійснених поставок та оплат, а також податковими накладними, складеними ПрАТ «Агропромислова група» на ТОВ «Нікобудпроект» та іншими документами, доданими до позову.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 18 від 27.07.2026 щодо сплати заборгованості, яка долучена до матеріалів справи.

Таким чином, станом на дату звернення Позивача до суду основний борг становить суму в розмірі 312 120,00 грн. Зазначена сума Відповідачем станом на дату подання позовної заяви не сплачена, а тому підлягає стягненню з ТОВ «Нікобудпроект» на користь ПрАТ «Агропромислова група» у судовому порядку.

Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, позивач звернувся для захисту своїх інтересів з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» 312 120,00 гривень суми основного боргу, 1 559,97 гривень інфляційних втрат, 1 949,68 гривень 3% річних та 20 001,33 гривень пені.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні судового рішення. Висновки суду.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до частини першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у статті 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочин це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, 25.05.2026 між Приватним акціонерним товариством «Агропромислова Група» (Постачальник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» (Покупець, Відповідач) укладено Договір поставки №115/Ф.

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов`язався поставляти Покупцю товарний бетон, сипучі матеріали, залізобетонні вироби (пісок, щебінь та інші подібні матеріали), а Покупець приймати та своєчасно оплачувати переданий товар за цінами, погодженими сторонами.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що загальна сума Договору становить 1 245 779,00 грн, у тому числі ПДВ 207 629,83 грн, згідно з рахунком-фактурою №ПрАТ-00377 від 25.05.2026.

Пунктами 3.1 3.4 Договору сторони передбачили порядок здійснення поставки товару партіями на підставі заявок Покупця та порядок оформлення і подання таких заявок.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється з урахуванням умов Договору, а моментом отримання товару є час, зазначений у відповідній видатковій накладній. Обсяг та марка товару, зазначені у накладній і прийняті уповноваженим представником Покупця, вважаються прийнятими та поверненню не підлягають.

Згідно пункту 4.3 Договору, перехід права власності на товар переходить після передачі партії товару та підписання представником Покупця відповідної видаткової накладної у кінцевому пункті доставки товару, а в разі самовивозу після передачі партії Товару Перевізнику.

У відповідності до пункту 5.2 Договору, сторони домовились, що оплата за фактично поставлений Товар згідно рахунка-фактури № ПрАТ-00377 від 25.05.2026, буде здійснено в повному обсязі до 12.06.2026 року включно.

На виконання Договору №115/Ф від 25.05.2026 Позивач у період з 27.05.2026 по 02.06.2026 здійснив поставку товарного бетону та надав автопослуги на загальну суму 1 502 320,00 грн. Факт поставки та надання послуг підтверджується наступними документами:

за 27.05.2026: видатковою накладною №ПрАТ-000046 на суму 609 760,00 грн; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ПрАТ-000047 на суму 72 280,00 грн; товарно-транспортними накладними №ПрАТ-000100, №ПрАТ-000101, №ПрАТ-000102, №ПрАТ-000103, №ПрАТ-000104, №ПрАТ-000105, №ПрАТ-000106, №ПрАТ-000107, №ПрАТ-000108, №ПрАТ-000109, №ПрАТ-000110, №ПрАТ-000111, №ПрАТ-000112, №ПрАТ-000113, №ПрАТ-000114, №ПрАТ-000115, №ПрАТ-000116, №ПрАТ-000117, №ПрАТ-000118.

за 28.05.2026: видатковою накладною №ПрАТ-000054 на суму 255 440,00 грн; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ПрАТ-000055 на суму 30 280,00 грн; товарно-транспортними накладними №ПрАТ-000147, №ПрАТ-000148, №ПрАТ-000149, №ПрАТ-000150, №ПрАТ-000151, №ПрАТ-000152, №ПрАТ-000153, №ПрАТ-000154.

за 02.06.2026: видатковою накладною №ПрАТ-000006 на суму 477 920,00 грн; актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ПрАТ-000007 на суму 56 640,00 грн; товарно-транспортними накладними №ПрАТ-000008, №ПрАТ-000009, №ПрАТ-000010, №ПрАТ-000011, №ПрАТ-000012, №ПрАТ-000013, №ПрАТ-000014, №ПрАТ-000015, №ПрАТ-000016, №ПрАТ-000017, №ПрАТ-000018, №ПрАТ-000019, №ПрАТ-000020, №ПрАТ-000021.

Суд зазначає, що видаткові накладні №ПрАТ-000046 від 27.05.2026, №ПрАТ-000054 від 28.05.2026 та №ПрАТ-000006 від 02.06.2026 містять відомості щодо передачі товару відповідачу, його кількості та вартості.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ПрАТ-000047 від 27.05.2026, №ПрАТ-000055 від 28.05.2026 та №ПрАТ-000007 від 02.06.2026 підтверджують оформлення позивачем автопослуг за відповідні дати та визначення їх вартості.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару та наданих послуг на загальну суму 1 190 200,00 грн , що підтверджується за платіжними інструкціями: № 6 від 30.01.2026 на 10 200,00 грн; № 1297 від 25.05.2026 на 700 000,00 грн; № 1301 від 28.05.2026 на 350 000,00 грн; № 1314 від 03.06.2026 на 100 000,00 грн; № 1318 від 12.06.2026 на 30 000,00 грн.

При цьому до укладення Договору поставки бетону ТОВ «Нікобудпроект» орендувало у позивача баддю для бетону.

Суд враховує лист відповідача вих. № 0106/1 від 01.06.2026 щодо зарахування 10 200,00 грн у рахунок оплати поставленого бетону. Платіжна інструкція № 248 від 20.04.2026 на 16 800,00 грн стосується оренди бадді за актами від 14.01.2026 та 28.01.2026 і не є оплатою за договором поставки № 115/Ф.

Таким чином, непогашений залишок становить 312 120,00 грн (1 502 320,00 грн 1 190 200,00 грн). Платіж у сумі 30 000,00 грн від 12.06.2026 здійснений до погодженого сторонами кінцевого строку оплати та врахований у загальній сумі оплат. Акт звіряння за період з 01.01.2026 по 11.06.2026 не враховує цей платіж, тому його кінцеве сальдо є більшим на 30 000,00 грн.

Позивачем складено та зареєстровано податкові накладні № 33 від 25.05.2026, № 42 від 28.05.2026 та № 8 від 02.06.2026.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Саме такий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

Якщо сторона реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, то у такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19).

Суд оцінює податкові накладні в сукупності з первинними документами та іншими доказами. Самі по собі податкові накладні не є єдиним доказом фактичного постачання, однак у цій справі вони узгоджуються з підписаними сторонами видатковими накладними, актами наданих послуг, товарно-транспортними накладними та платіжними документами. У сукупності ці докази підтверджують реальність господарських операцій та прийняття відповідачем поставок.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 27.07.2026 за вихідним № 18 про сплату заборгованості за договором № 115/Ф від 25.05.2026 у розмірі 312 120, 00 гривень, разом з актом звіряння розрахунків з 01.01.2026 по 30.06.2026.

Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

На підставі вище викладено, суд враховує, що сторони погодили обов`язок відповідача оплатити фактично поставлений товар у повному обсязі до 12.06.2026 включно.

Таким чином, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання визначений сторонами безпосередньо у пункті 5.2 Договору.

Доводи відповідача щодо застосування частини другої статті 530 Цивільного кодексу України суд видхиляє, оскільки в даному випадку строк виконання зобов`язання встановлений договором, а отже, застосуванню підлягає частина перша статті 530 Цивільного кодексу України.

Суд також оцінює доводи відповідача щодо перевищення загальної суми Договору.

Відповідач посилається на пункт 1.3 Договору, відповідно до якого його загальна сума становить 1 245 779,00 грн, тоді як фактична вартість поставленого товару та наданих послуг складає 1 502 320,00 грн.

Водночас сам по собі факт перевищення загальної суми, зазначеної в пункті 1.3 Договору, не спростовує факту здійснення поставки та прийняття відповідачем товару і послуг, якщо такі обставини підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару та надання автопослуг підтверджені видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортними накладними, оформленими за відповідні дати поставки.

Зазначені документи підтверджують фактичну передачу товару та прийняття відповідачем відповідних послуг. При цьому відповідач не надав доказів того, що поставлений товар ним не замовлявся, не був прийнятий або що первинні документи щодо поставки є недостовірними.

Крім того, відповідач здійснював часткову оплату поставленого товару, що підтверджується платіжними інструкціями № 1297 від 25.05.2026, № 1301 від 28.05.2026, № 1314 від 03.06.2026 та № 1318 від 12.06.2026, а також листом вих. № 0106/1 від 01.06.2026 щодо зарахування платежу у сумі 10 200,00 грн.

Такі дії відповідача свідчать про фактичне виконання сторонами договірних відносин та часткове виконання відповідачем свого обов`язку з оплати.

Оцінивши видаткові накладні № ПрАТ-000046 від 27.05.2026, № ПрАТ-000054 від 28.05.2026, № ПрАТ-000006 від 02.06.2026, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПрАТ-000047 від 27.05.2026, № ПрАТ-000055 від 28.05.2026, № ПрАТ-000007 від 02.06.2026, відповідні товарно-транспортні накладні, платіжні інструкції, акт звіряння взаємних розрахунків та лист відповідача вих. № 0106/1 від 01.06.2026, суд дійшов висновку, що факт поставки товару та надання послуг позивачем, а також факт часткової оплати відповідачем підтверджені належними доказами.

Водночас відповідачем не надано доказів повного виконання грошового зобов`язання або доказів, які б спростовували визначений позивачем залишок заборгованості.

Отже, суд вважає доведеним факт наявності у відповідача заборгованості за Договором поставки № 115/Ф від 25.05.2026 у розмірі 312 120,00 грн.

За таких обставин позовна вимога про стягнення основного боргу у розмірі 312 120,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Правові наслідки порушення юридичними своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вимоги частин першої та другої статті 2, частини п`ятої статті 236 ГПК України суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням зобов`язань, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

У даній справі відповідач не надав власного контррозрахунку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних нарахувань та визначивши дату прострочення, суд дійшов висновку, що сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 13.06.2026 по 28.08.2026 на користь позивача становить 936,05 гривень (312 120,00 x 1,00299900 312 120,00).

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, не виходячи при цьому за межі періодів, заявлених позивачем, суд встановив, що розмір належних до стягнення з відповідача за період з 13.06.2026 по 28.08.2026 на користь позивача 3% річних становить 1 975,33 гривень (312 120,00 x 3% x 77 : 365 :100).

Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому вимога про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1 949,68 гривень підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо стягнення пені.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.3 Договору №115/Ф від 25.05.2026 передбачено, що у разі порушення Покупцем обов`язку зі своєчасної сплати належних за Договором платежів Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості простроченої суми коштів за кожний календарний день прострочення платежу. Пеня нараховується на розмір несплачених Покупцем грошових сум з першого дня прострочення.

Суд, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені зазначає, що розрахунки є арифметично правильними та боргові періоди визначені правильно.

Період 1 (ставка НБУ 15%): з 13.06.2026 по 30.07.2026 (48 днів). 312 120,00 х (2 х 0.15) х 48 / 365 = 1 2 313,78 грн.

Період 2 (ставка НБУ 15,5%): з 31.07.2026 по 28.08.2026 (29 днів). 312 120,00 х (2 х 0.155) х 29 / 365 = 7 687,56 грн.

Всього пені: 12 313,78 + 7 687,56 = 20 001,33 грн.

Відтак, вимоги позивача у частині стягнення пені підлягають задоволенню у заявленому розмірі 20 001,33 гривень.

З огляду на викладене, є правові підстави для стягнення з відповідача 312 120,00 гривень основного боргу, 20 001,33 гривень пені, 1 949,68 гривень 3 % річних та 936,05 гривень інфляційних втрат, а в решті вимог про стягнення 623,92 гривень інфляційних втрат, слід відмовити у зв`язку із безпідставністю таких нарахувань.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За змістом статей 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи статті 79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки, суд задовольняє позов Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Група» частково та ухвалює рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» 312 120,00 гривень основного боргу, 20 001,33 гривень пені, 1 949,68 гривень 3 % річних та 936,05 гривень інфляційних втрат, в решті вимог про стягнення 623,92 гривень інфляційних втрат слід відмовити у зв`язку із безпідставністю таких нарахувань.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 500,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 123, частини другої статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 16 ГПК України.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Так, відповідно до статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності). Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро (частини третя статті 4 та частина п`ята статті 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За змістом пунктів 4, 6, 9 частини першої статті 1 вказаного Закону:

- договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

- інші види правничої допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

- представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, відшкодування судових витрат сторони забезпечує можливість ефективно захищати свої права в суді, а також стимулювати сторін до досудового вирішення спору.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до Господарського суду Київської області надано:

- копію договору про надання правничої допомоги від 23.07.2026;

- копію акту про надання послуг № 18 від 31.08.2026;

- копію рахунку № 18 від 31.08.2026 на суму 5 000,0 грн.;

- копію акту надання послуг № 24 від 06.10.2026;

- копію рахунку № 24 від 06.10.2026 на суму 3 500,0 грн.;

- копію платіжної інструкції від 01.09.2026на суму 5 000,00 грн.;

- копію платіжної інструкції від 08.10.2026 на суму 3 500,00 грн.;

- ордер на надання правничої допомоги серії АР № 1338489 від 11.08.2026;

Так, 23.07.2026 між Адвокатським бюро «Тетяни Венгаренко» в особі керуючого бюро Венгаренко Тетяни Анатолівни (далі Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова група» (далі клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги на таких умовах:

- клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, за домовленістю Сторін (пункт 1.1);

- за цим Договором адвокату Адвокатського бюро надається право подання, підпису та отримання всіх документів, необхідних для виконання наданим цим Договором повноважень (п.п. 2.1.6 п. 2.1.);

- клієнт зобов`язується оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень (п.п. 3.1.3. п. 3.1);

- клієнт зобов`язується оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 Договору ( п.п. 3.1.4. п. 3.1);

- вартість юридичних послуг залежить від об`єму виконаної роботи/наданих послуг та визначається в актах приймання-передачі наданих послуг (п.1.4.);

- остаточний розрахунок суми, що належить до оплати згідно цього Договору, здійснюється на підставі Акту наданих послуг (п.4.2.);

-у випадках, не передбачених даним Договором, Сторони керуються чинним законодавством України (п.10.2.).

31.08.2026 Адвокатським бюро «Тетяни Венгаренко» був виставлений Приватному акціонерному товариству «Агропромислова група» рахунок-фактура № 18 на суму 5 000,00 гривень з призначення платежу: «Підготовка та подача подання позовної заяви до ТОВ «Нікобудпроект» до Господарського суду Київської області.

31.08.2026 між Адвокатським бюро «Тетяни Венгаренко» в особі керуючого бюро Венгаренко Т.А та Приватним акціонерним товариством «Агропромислова група» складено акт № 18 надання послуг, відповідно до договору про надання правничої допомоги від 23.07.2026, за яким:

1. Адвокатським бюро «Тетяни Венгаренко" було виконані та надані наступні послуги:

- підготовка та подання позовної заяви до ТОВ «Нікобудпроект» до Господарського суду Київської області, вартістю 5 000,00 гривень без ПДВ.

2. Загальна вартість робіт склала 5 000,00 гривень без ПДВ.

3. Одночасно з укладанням даного акту замовник підтверджує, що претензій по об`єму, якості та строками виконаних робіт (надання послуг) не має.

Відповідно до платіжної інструкції ОС6Е-99АТ-4СРА-8ТК7 від 01.09.2026 Приватним акціонерним товариством «Агропромислова група» перераховано 01.09.2026 на рахунок Адвокатського бюро «Тетяни Венгаренко» кошти у розмірі 5 000,00 гривень (деталі платежу: Підготовка та подання позовної заяви до ТОВ «Нікобудпроект» до Господарського суду Київської області, згідно рахунку на оплату № 18 від 31.08.2026).

06.10.2026 Адвокатським бюро «Тетяни Венгаренко» був виставлений Приватному акціонерному товариству «Агропромислова група» рахунок-фактура № 24 на суму 3 500,00 гривень з призначення платежу: «Підготовка і подання відповіді на відзив ТОВ «Нікобудпроект» до Господарського суду Київської області.

06.10.2026 між Адвокатським бюро «Тетяни Венгаренко» в особі керуючого бюро Венгаренко Т.А та Приватним акціонерним товариством «Агропромислова група» складено акт № 24 надання послуг, відповідно до договору про надання правничої допомоги від 23.07.2026, за яким:

1. Адвокатським бюро «Тетяни Венгаренко" було виконані та надані наступні послуги:

- підготовка і подання відповіді на відзив до ТОВ «Нікобудпроект» до Господарського суду Київської області, вартістю 3 500,00 гривень без ПДВ.

2. Загальна вартість робіт склала 3 500,00 гривень без ПДВ.

3. Одночасно з укладанням даного акту замовник підтверджує, що претензій по об`єму, якості та строками виконаних робіт (надання послуг) не має.

Відповідно до платіжної інструкції 49Т-ВЕ8В7В3-2ТСА від 08.10.2026 Приватним акціонерним товариством «Агропромислова група» перераховано 08.10.2026 на рахунок Адвокатського бюро «Тетяни Венгаренко» кошти у розмірі 3 500,00 гривень (деталі платежу: Підготовка заяви до ТОВ «Нікобудпроект» до Господарського суду Київської області, згідно рахунку на оплату № 24 від 06.10.2026).

Договір про надання правничої допомоги від 23.07.2026, акт № 18 надання послуг від 31.08.2026, акт № 18 надання послуг від 06.10.2026, підписані сторонами керуючим Адвокатського бюро «Тетяни Венгаренко» в особі адвоката Венгаренко Т.А. та директором Приватного акціонерного товариства «Агропромислова група» Сівецьким А.В., електронним підписом (КЕП).

Суд враховує, що при вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень (заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу), наданих протилежною стороною.

Адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України).

Відповідачем у відзиві на позовну заяву, були надані заперечення щодо витрат на правничу допомогу, які були зазначені в позовній заяву у розмірі 18 000 грн., в яких Відповідач не погоджується із зазначеними Позивачем розміром витрат, тому що вважає, що адвокат Позивача змішав разом відносини з поставки та відносини оренди, адвокат не надав доказів існування орендних відносин між сторонами, адвокат здійснив неправильний розрахунок відповідальності та просить суд зменшити заявлені Позивачем витрати на юридичну допомогу до 5 000 грн., у разі підтверджуючих документів.

При здійсненні розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 ГПК України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати (або очікує їх понести) на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням) клієнту рахунків на оплату таких послуг та їх сплатою тощо.

З огляду на викладене, заявлений позивачем розмір витрат на професійну (правничу) допомогу є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підтверджений (доведений) матеріалами справи.

Водночас за змістом статей 123, 129 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, дослідивши надані заявником документи в їх сукупності, враховуючи результат розгляду даної справи та часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Агропромислова група», суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 985,13 гривень з урахуванням положень частини четвертої статті 129 ГПК України, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково на суму 335 007,06 гривень із заявлених до стягнення 335 630,98 гривень, на відповідача покладається судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 4 020,08 гривень.

Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 126, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Група» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» про стягнення 335630,98 гривень заборгованості - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» (08340, Київська область, Бориспільський район, територіальна громада Золочівська, масив «Пегетина гора», вул. Ідейна, будинок №5; код ЄДРПОУ 35837840) на користь Приватного акціонерного товариства «Агропромислова Група» (02217, місто Київ, вулиця Закревського, будинок №17, квартира №169; код ЄДРПОУ 31246405) 312 120,00 гривень основного боргу, 20 001,33 гривень пені, 1 949,68 гривень 3 % річних та 936,05 гривень інфляційних втрат, 4 020,08 гривень судового збору та 7 985,13 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

3. У частині задоволення позовних вимог про стягнення 623,92 гривень інфляційних втрат - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2026.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Агропромислова Група» (02217, місто Київ, вулиця Закревського, будинок №17, квартира №169; код ЄДРПОУ 31246405)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікобудпроект» (08340, Київська область, Бориспільський район, територіальна громада Золочівська, масив «Пегетина гора», вул. Ідейна, будинок №5; код ЄДРПОУ 35837840)

Суддя С.М. Фурсова