Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2026Справа № 910/2562/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Зеленько Василя Івановича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМОТИВ"
про розірвання договору та стягнення 124 620, 00 грн
Представники:
від позивача: Зеленько Ю.В. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Братищенко Ю.О. (в режимі відеоконференції)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа-підприємець Зеленько Василь Іванович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМОТИВ" (далі-відповідач), в якому просить суд:
- розірвати договір поставки № 130724 від 13 липня 2024 року, укладений між ФОП Зеленько В.І. та ТОВ "ТЕХНОМОТИВ";
- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 124 620, 00 грн, з яких: 122 000 грн - грошові кошти, сплачені за товар неналежної якості, 2 620, 00 грн - грошові кошти, сплачені позивачем на користь відповідача за надсилання товару неналежної якості відповідачу для проведення ремонту.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за договором поставки № 130724 від 13.07.2024, в частині поставки товару неналежної якості та неусунення відповідачем недоліків товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 позовну заяву ФОП Зеленько Василя Івановича - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
23.03.2026 до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Зеленько Василя Івановича про усунення недоліків позовної заяви, разом з виправленою позовною заявою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.04.2026.
16.04.2026 до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Зеленько Василя Івановича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій позивач просить суд надати представнику позивача, адвокату Зеленько Юрію Васильовичу, можливість брати участь у судовому засіданні по справі № 910/2562/26, призначеному на 30.04.2026 та у наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 заяву Фізичної особи-підприємця Зеленько Василя Івановича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
27.04.2026 через відділ автоматизованого документообігу суду Фізична особа-підприємець Зеленько Василь Іванович на виконання вимог ухвали суду від 30.03.2026 надав оригінали доданих до позовної заяви документів для огляду в судовому засіданні.
29.04.2026 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, в якому відповідач просить суд відкласти підготовче засідання у справі для підготовки відзиву на позовну заяву та подання необхідних доказів в обґрунтування заперечень відповідача.
У підготовчому засіданні 30.04.2026 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відклав розгляд справи на 28.05.2026.
13.05.2026 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМОТИВ" на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що дизельний генератор переданий позивачу 15.07.2024, відповідно 12 місячний гарантійний строк сплив - 15.07.2025, генератор вийшов з ладу 10.12.2025, тобто за межами 12-ти місячного гарантійного строку. Відповідач також зазначає, що позивач не надав доказів того, що недоліки виникли до передання йому товару, в свою чергу, викладені позивачем у позовній заяві обставини, свідчать про те, що на момент передання Товару він не містив недоліків, оскільки позивач використовував дизельний генератор протягом майже 1 року і 5 місяців від дати покупки, і який напрацював 165-170 годин.
15.05.2026 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач, зокрема зазначає, що з моменту отримання товару для проведення гарантійного ремонту та до моменту направлення позивачем претензії із вимогою провести ремонт, між позивачем та відповідачем проводились неодноразові перемовини, що свідчить про те, що відповідач з 10 грудня 2025 року не заперечував можливості гарантійного ремонту.
21.05.2026 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМОТИВ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій відповідач просить суд допустити представника відповідача, Братищенка Ю.О., до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМОТИВ" у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
27.05.2026 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів, в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи № 910/2562/26 доказ фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а саме платіжну інструкцію.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/2562/26 призначено на 25.06.2026.
05.06.2026 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМОТИВ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій відповідач просить суд допустити представника відповідача, адвоката Братищенка Ю.О., до участі у судовому засіданні, призначеному на 25.06.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМОТИВ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 25.06.2026 судом оголошено перерву до 27.08.2026.
Судове засідання призначене на 27.08.2026 не відбулося у зв`язку з повітряною тривогою в місті Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2026 призначено судове засідання на 24.09.2026.
Судове засідання призначене на 24.09.2026 не відбулося у зв`язку з повітряною тривогою в місті Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2026 призначено судове засідання на 01.10.2026.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 01.10.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
13.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМОТИВ" (далі - постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Зеленько Василем Івановичем (далі - покупець) укладено договір поставки № 130724, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити дизельний генератор енергії PEZAL HDE14000EA-EA3 (далі - товар), найменування, кількість, комплектність, ціна та строки поставки (передачі) яких вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору (додаток № 1 до договору).
Відповідно до п. 2.1. договору, вартість товару складає 122 000, 00 грн без ПДВ, що є еквівалентом 2984, 34 USD відповідно до офіційного курсу продажу НБУ гривні до USD встановленого на дату підписання договору (1 USD / 40,88 грн). Офіційна статистика даного курсу знаходиться в мережі Інтернет за посиланням https://bank.gov.ua.
Згідно п. 3.1. договору, покупець здійснює оплату за товар у розмірі 100 % його вартості вказаній в специфікації, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту її підписання.
У п. 4.1. договору сторони погодили, що покупець приймає товар на складі постачальника, який знаходиться за адресою: 07332, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Козаровичі, вул. Лесі України, 2 Виробничо-складський комплекс «СПРИНТЕР-К», у встановлений специфікацією термін.
При передачі-прийманні постачальник демонструє працездатність товару (п. 4.5. договору).
За умовами п. 4.6. договору, передача-приймання товару оформлюється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками постачальника та покупця в двох оригінальних примірниках.
Виявлені при прийманні товару недоліки за якістю, кількістю, комплектністю та асортиментом, що не відповідають специфікації, відображаються в акті приймання-передачі. При цьому, покупець доручає постачальнику усунути виявлені недоліки протягом 10 робочих днів. При неможливості усунути недоліки на протязі 10 робочих днів, постачальник зобов`язаний замінити товар за свій рахунок в узгоджені з покупцем терміни або повернути перераховані грошові кошти , згідно п. 3.1. даного договору (п. 4.7. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору, постачальник гарантує роботу товару, включаючи складові частини та комплектуючі, згідно гарантійних зобов`язань та сертифікатам заводу виробника, термін гарантії на міні-навантажувач складає 2 (два) роки або 1000 мотогодин (операційних годин), що настане раніше, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
У п. 5.3. сторони погодили, що протягом гарантійного терміну постачальник (або за його вказівкою треті особи) зобов`язуються за свій рахунок виправляти всі недоліки та несправності після отримання від покупця відповідної письмової вимоги.
Згідно п. 5.4. договору, недоліки та несправності товару, які спричинені порушенням правил та вимог його експлуатації або іншими діями (бездіяльністю) покупця, можуть усуватися за погодженням сторін постачальником (або за його вказівкою третіми особами), але тільки за рахунок покупця.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 року або повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 9.1. договору).
Договір може бути розірваний: за згодою сторін; за іншими підставами, передбаченими даним договором та діючим законодавством України (п. 9.2 договору).
У специфікації, що є додатком № 1 до договору № 130724 від 13.07.2024 сторони погодили найменування, кількість, комплектність, ціну та строк поставки товару, а саме: дизельний генератор енергії PEZAL HDE14000EA-EA3 - 11 кВт тип відкритий, код НDЕ14000 ЕА-ЕА3, кількість - 1, ціна - 122 000, 00 грн.
Строк поставки (передачі): товар є в наявності на складі постачальника. Доставка товару здійснюється кур`єрською службою «Нова Пошта» або «Делівері» протягом 2-х днів, з моменту зарахування 100 % передплати вартості товару на банківський рахунок постачальника. Варість доставки на склад кур`єрської служби покупця сплачує постачальник (враховано в ціну товару).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 130724 від 13.07.2024 року відповідачем було поставлено позивачу товар - дизельний генератор енергії PEZAL HDE14000EA-EA3 - 11 кВт на загальну суму 122 000, 00 грн грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-00019 від 15.07.2024 та актом приймання-передачі товару №19 від 15.07.2024, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Позивач за поставлений товар розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжним інструкціями № 12 від 15.07.2024 на суму 94 000, 00 грн та № 68321 від 15.07.2024 на суму 28 000, 00 грн.
Як зазначає позивач, 10.12.2025 в межах гарантійного строку (при напрацюванні 165-170 мотогодин), Товар вийшов з ладу. Причиною несправності став (за результатами об`єктивного контролю стану генератора) розрив (дефрагментація) колінчастого валу двигуна.
12.12.2025 року позивач за власні кошти (2 620,00 грн.) відправив товар відповідачу для проведення гарантійного ремонту (експрес-накладна ТОВ«Нова пошта» № 59001524472277 від 12.12.2025).
Позивач вказує, що з моменту отримання Товару для проведення гарантійного ремонту, до дня направлення позивачем претензії із вимогою провести ремонт, між позивачем та відповідачем проводились неодноразові перемовини, як усні, так і із застосуванням месенджеру «Вайбер». Протягом грудня 2025 року - січня 2026 року відповідач повідомляв про те, що, ним був направлений запит безпосередньо до виробника товару - Компанії Pezal Sp.z o.o. (Польща) щодо можливості проведення гарантійного ремонту товару шляхом надання вищезазначеною компанією відповідних запасних частин товару безпосередньо відповідачу.
Проте, 10.02.2026 відповідач повідомив позивачу, що виробник товару - Компанія Pezal Sp.z o.o. (Польща) відмовила відповідачу у наданні запчастин так як термін гарантії виробника складає 1 рік та цей термін станом на січень 2026 року минув. У зв`язку із чим відповідач запропонував позивачу сплатити 53 000,00 грн, що є еквівалентом 1 200,00 доларів США, за придбання відповідачем нового дизельного двигуна для можливості проведення ремонту товару.
Позивач зазначає, що на його вимогу виконати умови розділу 5 договору поставки «Гарантійні обов`язання», відповідач повідомив, що він мав намір виконувати зобов`язання з гарантійного ремонту товару лише в межах відповідних гарантійних строків виробника товару, який складає 1 (один) рік.
17.02.2026 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав не пізніше 10 днів з моменту отримання даної претензії провести безоплатний ремонт генератора моделі HDE14000EA-EA3; повернути відремонтований генератор за рахунок відповідача протягом 14 днів з моменту отримання цієї претензії; відшкодувати завдані збитки, спричинені простроченням ремонту та неможливістю використання генератора в господарській діяльності. Також, позивач повідомив, що у разі невиконання або неналежного виконання вказаних вимог у встановлений строк він буде звертатися до Господарського суду міста Києва.
Відповідач на вказану претензію відповіді не надав, ремонт не здійснив, товар не повернув.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання в частині ремонту обладнання протягом гарантійного терміну, у зв`язку з чим позивач вимушений був придбати інший генератор за вартістю 60 000,00 грн, відтак позивач просить суд розірвати договір поставки № 130724 від 13 липня 2024 року, укладений між ФОП Зеленько В.І. та ТОВ "ТЕХНОМОТИВ".
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 124 620, 00 грн, з яких: 122 000 грн - грошові кошти, сплачені за товар неналежної якості, 2 620, 00 грн - грошові кошти, сплачені позивачем на користь відповідача за надсилання товару неналежної якості відповідачу для проведення ремонту.
В свою чергу, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що дизельний генератор переданий позивачу 15.07.2024, відповідно 12 місячний гарантійний строк сплив - 15.07.2025, генератор вийшов з ладу 10.12.2025, тобто за межами 12-ти місячного гарантійного строку. Відповідач також зазначає, що позивач не надав доказів того, що недоліки виникли до передання йому товару, в свою чергу, викладені позивачем у позовній заяві обставини, свідчать про те, що на момент передання Товару він не містив недоліків, оскільки позивач використовував дизельний генератор протягом майже 1 року і 5 місяців від дати покупки, і який напрацював 165-170 годин.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 130724 від 13.07.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (чинний на момент укладення договору), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що на виконання умов договору № 130724 від 13.07.2024 року відповідачем було поставлено позивачу товар - дизельний генератор енергії PEZAL HDE14000EA-EA3 - 11 кВт на загальну суму 122 000, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-00019 від 15.07.2024, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.
Також, 15.07.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМОТИВ" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Зеленько Василем Івановичем (покупець) складено та підписано акт приймання-передачі товару №19, відповідно до якого постачальник передав покупцю товар - PEZAL HDE14000EA-EA3 - 11 кВт тип відкритий, серійний номер - НDЕ14000 ЕА-ЕА3-221213014, у кількості - 1.
У вказаному акті також зазначено, що уся продукція нова, комплектна, без видимих дефектів, в робочому стані (п. 1 акту).
Покупець проінформований, що перед експлуатацією товару, оператору необхідно вивчити посібник по його користуванню, який наданий постачальником (п. 2 акту).
Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Позивач за поставлений товар розрахувався у повному обсязі, що підтверджується платіжним інструкціями № 12 від 15.07.2024 на суму 94 000, 00 грн та № 68321 від 15.07.2024 на суму 28 000, 00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Частино. 1 ст. 687 Цивільного кодексу України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Відповідно до приписів ст. 678 Цивільного кодексу України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідно до розділу 5 договору, на товар встановлений гарантійний строк тривалістю 2 роки з моменту передачі або 1000 мотогодин, тож 10.12.2025 в межах гарантійного строку (при напрацюванні 165-170 мотогодин), Товар вийшов з ладу. Причиною несправності став розрив (дефрагментація) колінчастого валу двигуна, у зв`язку з чим, на думку позивача, відповідач зобов`язаний був провести гарантійний ремонт обладнання.
Частиною 1 ст. 675 Цивільного кодексу України визначено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
За умовами п. 4.6. договору, передача-приймання товару оформлюється актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками постачальника та покупця в двох оригінальних примірниках.
Виявлені при прийманні товару недоліки за якістю, кількістю, комплектністю та асортиментом, що не відповідають специфікації, відображаються в акті приймання-передачі. При цьому, покупець доручає постачальнику усунути виявлені недоліки протягом 10 робочих днів. При неможливості усунути недоліки на протязі 10 робочих днів, постачальник зобов`язаний замінити товар за свій рахунок в узгоджені з покупцем терміни або повернути перераховані грошові кошти , згідно п. 3.1. даного договору (п. 4.7. договору).
Судом встановлено, що товар - дизельний генератор енергії PEZAL HDE14000EA-EA3 - 11 кВт тип відкритий, серійний номер - НDЕ14000 ЕА-ЕА3-221213014, у кількості - 1 був прийнятий позивачем без зауважень та заперечень щодо кількості, асортименту, якості, комплектності по акту приймання-передачі товару №19 від 15.07.2024, підписавши який позивач підтвердив, що продукція (дизельний генератор енергії) нова, комплектна, без видимих дефектів, в робочому стані. У вказаному акті також зазначено, що покупець проінформований, що перед експлуатацією товару, оператору необхідно вивчити посібник по його користуванню, який наданий постачальником.
Проте, 10.12.2025, як вказує позивач дизельний генератор вийшов з ладу, тобто через півтора року після його прийняття за актом приймання-передачі товару №19 від 15.07.2024.
Так, у п. 5.3. сторони погодили, що протягом гарантійного терміну постачальник (або за його вказівкою треті особи) зобов`язуються за свій рахунок виправляти всі недоліки та несправності після отримання від покупця відповідної письмової вимоги.
Відповідно до п. 5.1. договору, постачальник гарантує роботу товару, включаючи складові частини та комплектуючі, згідно гарантійних зобов`язань та сертифікатам заводу виробника, термін гарантії на міні-навантажувач складає 2 (два) роки або 1000 мотогодин (операційних годин), що настане раніше, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Згідно п. 5.4. договору, недоліки та несправності товару, які спричинені порушенням правил та вимог його експлуатації або іншими діями (бездіяльністю) покупця, можуть усуватися за погодженням сторін постачальником (або за його вказівкою третіми особами), але тільки за рахунок покупця.
За твердженням позивача у розділі 5 договору гарантійний термін ремонту обладнання - дизельний генератор енергії становить 2 роки.
Проте, суд не погоджується з такими твердженнями позивача та його тлумаченням п. 5.1. договору, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
Стаття 213 Цивільного кодексу України визначає тлумачення змісту правочину.
Так, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
У частинах 3 та 4 ст. 213 Цивільного кодексу України визначені загальні способи, що мають застосовуватися для тлумачення на трьох його рівнях:
Перший рівень тлумачення - за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів (абз. 1 ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України).
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали під час вчинення правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні (абз. 2 ч. 3 ст. 213 Цивільного кодексу України).
Третім рівнем тлумачення (за безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення (ч. 4 ст. 213 Цивільного кодексу України).
Такий висновок Верховного Суду міститься у постановах від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 18.03.2021 у справі №910/9525/19, від 12.05.2022 у справі №756/15123/18 та від .
Отже, при тлумаченні змісту правочину перевага надається буквальному тлумаченню. При цьому, при буквальному тлумаченні змісту пункту 5.1. договору поставки суд приходить до висновку, що постачальник надає гарантію на Товар, визначений у п.1.1. договору, тобто на дизельний генератор, в межах гарантійних зобов`язань та сертифікату заводу виробника, а якщо предметом договору є міні навантажувач, то тоді гарантія становить 2 роки або 1000 мотогодин.
Суд зазначає, що гарантійний строк 2 роки або 1000 мотогодин не стосується правовідносин сторін спірного договору поставки, оскільки його предметом є дизельний генератор. Отже, відповідно до п.5.1. договору поставки умови гарантії, наданої відповідачем як постачальником, у тому числі гарантійний строк, мають відповідати гарантійним зобов`язанням та сертифікату заводу виробника дизельного генератора.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Гарантійні зобов`язання виробника дизельного генератора (зокрема на дизельний генератор за серійним номером - НDЕ14000 ЕА-ЕА3, що відповідає серійному номеру товару, що поставлявся за договором №130724 від 13.07.2024) викладені у Гарантійному сертифікаті, що містить Інструкцію з експлуатації та обслуговування генератора на українській мові, яку відповідач відповідно до п.4.4. договору поставки передав позивачу разом із Товаром.
Факт передачі Інструкції з експлуатації позивачу підтверджується актом приймання передачі товару №19 від 15.07.2024, у п.3 якого зазначено, що: «Покупець поінформований, що перед експлуатацією Товару, оператору потрібно вивчити посібник по його користуванню, який надано Постачальником».
При цьому, факт отримання Інструкції з експлуатації генератора також визнається позивачем у позовній заяві.
Тож, Гарантійний сертифікат містить наступні гарантійні зобов`язання виробника (арк.25 Інструкції з експлуатації):
Пристрій підлягає гарантії, якщо його було придбано у компанії Hahn & Sohn або в авторизованого регіонального представника Hahn & Sohn. Гарантійний строк становить 12 місяців або 500 мотогодин з моменту придбання пристрою. Гарантія поширюється виключно на виробничі та матеріальні дефекти. Гарантія не поширюється на:
- механічні пошкодження внаслідок неналежної експлуатації;
- неналежні ремонти або ремонти, виконані з використанням неоригінальних запасних частин;
- пошкодження внаслідок використання невідповідних масел і пального;
- витратні матеріали, такі як масла, фільтри, ремені, акумулятори тощо.
Умовою чинності гарантії є регулярне проведення перевірок та оглядів, зокрема:
- заміна моторного масла та повітряного фільтра відповідно до рекомендацій гарантійного постачальника;
- перевірка рівня масла щодня або максимум кожні 8 мотогодин і, за потреби, його доливання;
- заміна масла та повітряного фільтра кожні 20 мотогодин, але не пізніше ніж через 6 місяців з дати придбання. Подальші огляди протягом гарантійного строку - кожні 100 мотогодин, але не пізніше ніж через 6 місяців від дати останнього технічного обслуговування, зафіксованого в авторизованій сервісній мережі гарантійного постачальника.
У разі використання інших типів масла, ніж мінеральне масло SAE 20W40, гарантійний постачальник залишає за собою право відмовити у задоволенні гарантійних вимог протягом гарантійного строку. Документальне підтвердження зазначених вище оглядів, включаючи протокол щодо типів масла, завірений штампом сервісної майстерні, має завжди вноситися до розділу «Огляди, налаштування, перевірки» в інструкції з експлуатації гарантійного постачальника або в інструкції з експлуатації.
Отже, гарантійний строк на дизельний генератор відповідно до договору поставки та гарантії заводу виробника становить 12 місяців або 500 годин з дати покупки пристрою, а тому твердження позивача, що гарантійний строк у 2 роки поширюється, крім міні-навантажувача, також і на дизельний генератор, не приймаються судом до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст. 676 Цивільного кодексу України, гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
Згідно акту приймання-передачі товару №19 від 15.07.2024 та видаткової накладної №РН-00019 від 15.07.2024 дизельний генератор був переданий позивачу 15.07.2024, відтак 12 місячний гарантійний строк сплив 15.07.2025, а генератор вийшов з ладу 10.12.2025, тобто за межами 12-ти місячного гарантійного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 680 Цивільного кодексу України, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку (ч. 3 ст. 680 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, у ч. 5 ст. 680 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того що недоліки обладнання - дизельного генератора виникли до передання товару позивачу.
Більш того, викладені позивачем у позовній заяві обставини, свідчать про те, що саме на момент передання Товар він не містив недоліки та експлуатувався позивачем до 10.12.2025 року, тобто позивач використовував дизельний генератор протягом майже 1 року і 5 місяців від дати покупки, і який напрацював 165-170 годин,
При цьому, згідно з Технічним заключенням щодо результатів дефектування та ремонту дизельного генератора HDE14000EA-EA3 від 29.04.2026, складеного відповідачем встановлено, зокрема наступне:
- В процесі експлуатації відбулося механічне руйнування колінчастого валу двигуна 2V88 в зоні кріплення бугеля, та руйнування отвору задньої кришки корпусу двигуна.
- За інформацією, наданою користувачем, перед виникненням несправності спостерігались: періодичні спрацювання автоматичного захисту генератора; іскріння під час роботи, поява диму з вихлопної системи, сторонній металевий шум.
- Генератор експлуатувався користувачем протягом близько 1,5 року в умовах СТО з підключенням обладнання, що може створювати значні пускові та змінні навантаження, що можуть призвести до руйнування колінчастого вала в зоні бугеля внаслідок ударних навантажень або масляного голодування.
- Характер пошкодження та обставини виникнення несправності свідчать про можливу експлуатацію обладнання з перевищенням допустимих режимів навантаження та/або порушенням умов експлуатації і технічного обслуговування, викладених виробником в гарантійному талоні та інструкції з експлуатації.
- Відсутнє документально підтверджене проходження регламентного технічного обслуговування, передбаченого інструкцією з експлуатації виробника, а саме: технічні огляди, перевірки налаштування, ремонти, обсяг виконаних робіт, контроль, протягом гарантійного строку - кожні 100 мотогодин, але не пізніше ніж через 6 місяців від дати останнього технічного обслуговування, зафіксованого в авторизованій сервісній мережі гарантійного постачальника з датою та підписом представника авторизованої сервісної служби.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, оскільки вимога у зв`язку з недоліками Товару пред`явлена позивачем після спливу гарантійного строку, відтак у відповідача був відсутній обов`язок з проведення гарантійного ремонту обладнання.
Суд зазначає, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Так, позивач просив суд розірвати договір поставки № 130724 від 13 липня 2024 року, укладений між ФОП Зеленько В.І. та ТОВ "ТЕХНОМОТИВ" та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 124 620, 00 грн.
Згідно ч.ч 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина 1 статті 652 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Проте, як встановлено судом вище, позивачем не надано суду доказів порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, як підставу для розірвання договору поставки та стягнення з відповідача грошових коштів у загальній сумі 124 620, 00 грн., оскільки генератор вийшов з ладу поза межами 12-ти місячного гарантійного строку, відповідно вимога про гарантійний ремонт обладнання була пред`явлена позивачем відповідачу після спливу гарантійного строку, а тому у відповідача був відсутній обов`язок з проведення гарантійного ремонту обладнання.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Тобто, розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).
Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17.
За таких обставин, суд дійшов висновку що позивачем не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду, з боку відповідача, а тому позовні вимоги про розірвання договору поставки № 130724 від 13 липня 2024 року, укладеного між ФОП Зеленько В.І. та ТОВ "ТЕХНОМОТИВ" та, відповідно, про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 124 620, 00 грн. не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не висвітлюються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи що позивачем не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду, з боку відповідача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Зеленько Василя Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМОТИВ" про розірвання договору та стягнення 124 620, 00 грн не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Так, десятиденний строк для складання повного тексту рішення суду у даній справі припадає на 12.10.2026 з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, проте, враховуючи що суддя Щербаков С.О. перебував у відпустці, повний текст рішення складено 04.11.2026.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 04.11.2026.
Суддя С. О. Щербаков
Судове рішення № 141184920, Господарський суд м. Києва було прийнято 01.10.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/2562/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: