Ухвала суду № 141184819, 02.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення

м. Київ

02.11.2026Справа № 910/9939/25За заявою Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення по справі № 910/9939/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго

про стягнення 11 762 738,51 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

Від позивача: не з`явились;

Від відповідача: не з`явились.

Від третьої особи: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі-відповідач) про 11 762 738,51 грн, з яких сума заборгованості 8 484 545, 05 грн, 3 % річних 743 765, 79 грн, інфляційні витрати 2 534 427, 67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № 1067/01 від 29.11.2029 з оплати виробленої та проданої позивачем електричної енергії за період лютого - липня 2022 року у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, інфляційні втрати ти 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 11 762 738, 51 грн задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" (адреса: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" (адреса: 03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1; код ЄДРПОУ 41967508) суму основного боргу у розмірі 8 484 545 (вісім мільйонів чотириста вісімдесят чотири тисячі п`ятсот сорок п`ять) грн 05 коп., 3 % річних у розмірі 743 765 (сімсот сорок три тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн 79 коп, інфляційні втрати у розмірі 2 534 427 (два мільйона п`ятсот тридцять чотири тисячі чотириста двадцять сім) грн 67 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 141 152 (сто сорок одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн 86 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9939/25 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" (адреса: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАР ЛАЙТ" (адреса: 03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 1; код ЄДРПОУ 41967508) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 406 (двадцять дев`ять тисяч чотириста шість) грн 84 коп. В іншій частині заяви відмовлено.

Так, супровідним листом № 910/9939/25/1403/26 від 06.03.2026 матеріали справи у 2 - х томах надіслано до Північного апеляційного господарського суду.

09.07.2026 через систему Електронний суд від представника відповідача надійшла заява, в якій останній просить суд відстрочити виконання рішення, відстрочити виконання додаткового рішення Господарського суду від 02.02.2025 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 строком на один рік з моменту ухвалення рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про відстрочення виконання рішень у справі № 910/9939/25 до повернення матеріалів справи № 910/9939/25 до Господарського суду міста Києва.

27.05.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про зміну рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025, присудив до стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 8 484 545,05 грн, 3 % річних у сумі 743 765,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 473 784,59 грн, в іншій частині позову відмовив. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2026 залишив без змін.

28.05.2026 ТОВ "Солар Лайт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткової постанови, у якій просило стягнути з ДП "Гарантований покупець" на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 58 813,69 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

02.07.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову про задоволення заяви ТОВ "Солар Лайт" повністю.

21.08.2026 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025, яке змінено в частині постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2026 видано накази.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2026 додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 залишено без змін.

Матеріали справи у 4 (чотирьох томах) повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2026 заяву Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення призначено до розгляду на 02.11.2026.

02.11.2026 через систему "Електронний суд" від представника боржника (заявника) надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

02.11.2026 через систему "Електронний суд" від представника стягувача надійшли заперечення на клопотання (заяву).

Представники стягувача та боржника (заявника) у судове засідання 02.11.2026 не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення у справі № 910/9939/25, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1-3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Підставою для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частина 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочення або відстрочення виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення заявник (боржник) посилається на наступне:

- відсутність в Положенні джерела для покриття витрат на оплату 3 % річних та інфляційних втрат за договорами, укладеними на виконання спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії;

- необхідність підтримання ціни на електричну енергію для побутових споживачів на рівні, визначеному Положенням ПСО;

- фінансування діяльності Гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором;

- відсутність вини щодо несвоєчасної оплати електричної енергії та складний фінансовий стан ДП Гарантований покупець;

- участь ДП Гарантований покупець у функціонуванні критичної сфери інфраструктури;

- надання Регулятором настанови щодо заборони нарахування та стягнення штрафних санкцій в період воєнного стану згідно з постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, що істотно ускладнює виконання рішення суду.

Суд зазначає, що фактично всі вищевикладені обґрунтування зводяться до відсутності відповідного фінансування.

Водночас, стягувач, заперечуючи щодо відстрочення виконання рішення суду, стверджує, що відповідачем не наведено жодного обґрунтування щодо обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Усі аргументи відповідача не підтверджені належними доказами.

Недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за зеленим тарифом отриманої від позивача.

Разом з тим, у заяві боржник жодним чином не обґрунтував запропонований останнім термін відстрочення та не надав жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду в даній справі буде фактично виконане.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року в справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

У зв`язку з тим, що відстрочення та розстрочення виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення, судом встановлено, що безпідставне відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року в справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Однак доказів на підтвердження обґрунтованості доводів заяви від 09.07.2026, а також доказів реальності виконання рішення суду в даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просив відстрочити його виконання, боржник не надав.

При цьому, обставини специфіки відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, вже були враховані судом під час ухвалення рішення суду в даній справі, а твердження заявника, які зводяться до ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, відсутності відповідного фінансування не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочення. Разом із тим, згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов`язання, а скрутне фінансове становище боржника чи невиконання його контрагентами своїх зобов`язань не можуть бути безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Отже, відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та Бакалов проти України та не є тими обставинами, з якими приписи статті 331 Господарського процесуального кодексу України пов`язують можливість надання відстрочки виконання рішення суду.

Судом також враховані майнові інтереси стягувача та взято до уваги, що надання заявнику (боржнику) відстрочки виконання рішення суду на максимальний передбачений законом термін може призвести до недотримання справедливого балансу прав та інтересів сторін у спорі, у тому числі зважаючи на те, що не тільки боржник продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й Товариство, на господарську діяльність якого негативно впливають наслідки, пов`язані з військовою агресією російської федерації.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що заява Акціонерного товариства Гарантований покупець від 09.07.2026 про відстрочення виконання рішення суду в даній справі задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства Гарантований покупець про відстрочення виконання рішення суду у справі № 910/9939/25.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (04.11.2026) та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.Є. Літвінова