Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА
м. Київ
04.11.2026Справа № 910/8669/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Арткамін" від 2 листопада 2026 року про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/8669/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арткамін" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартлет" про розірвання договору та стягнення 282 828,49 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
ВСТАНОВИВ:
У липні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Арткамін" (далі Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартлет" 278 419,18 грн, з яких: 204 000,00 грн сума попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар, 25 643,84 грн пеня, 20 000,00 грн штраф, 28 775,34 грн 30 % річних. Крім того, позивач просив розірвати укладений між сторонами договір поставки від 16 січня 2026 року № 3.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за вищевказаним правочином у частині повної та своєчасної поставки обумовленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
20 липня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заяви від цієї ж дати з доданими до них документами для усунення недоліків позовної заяви. Разом із вказаними заявами Товариство також подало уточнену позовну заяву, у якій просило стягнути з відповідача 282 828,49 грн, з яких: 204 000,00 грн сума попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар, 26 156,71 грн пеня, 24 000,00 грн штраф, 28 671,78 грн 30 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 липня 2026 року відкрито провадження в справі № 910/8669/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 жовтня 2026 року позов Товариства задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 204 000,00 грн попередньої оплати, 20 000,00 грн штрафу, 28 671,78 грн 30 % річних та 3 032,06 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3 листопада 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 2 листопада 2026 року, у якій останній просив ухвалити додаткове рішення та стягнути з відповідача на користь Товариства 33 000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом даної справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом, зокрема, не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.
Згідно з частинами 1-3 статті 124 ГПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За частиною 2 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Судом встановлено, що у своєму позові та в уточненій позовній заяві Товариство, у порушення приписів статті 124 ГПК України, взагалі не вказало конкретної суми попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи. Надалі Товариство до початку судових дебатів жодного разу не зазначало конкретного розрахунку суми витрат на правову допомогу.
Суд звертає увагу на те, що передбачене статтею 124 ГПК України положення процесуального законодавства щодо подання стороною справи до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України.
Зокрема, подання такого попереднього (орієнтовного) розрахунку забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а також вирішувати питання про вчинення/не вчинення інших процесуальних дій в межах розгляду справи, у тому числі щодо реалізації відповідних процесуальних прав такого учасника справи.
Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 14 грудня 2021 року в справі № 922/676/21.
Якщо під час розгляду справи в суді першої інстанції сторона разом з першою заявою по суті спору не подала суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на правову допомогу, які вона очікує понести у зв`язку з розглядом справи, дана обставнина є підставою для відмови у відшкодуванні судом таких судових витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року в справі № 904/4494/18 та постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 2 грудня 2021 року № 761/28356/20-ц.
Оскільки Товариство у своєму позові, як і в інших заявах та клопотаннях, поданих до закінчення судових дебатів у даній справі, у порушення приписів статті 124 ГПК України, не вказало попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, у суду відповідно до приписів частини 2 вказаної статті Кодексу наявні підстави для відмови у відшкодуванні таких витрат.
Крім того, за частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Положеннями статті 221 ГПК України чітко визначено: якщо сторона саме з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із цим, відповідно до частин 2, 4 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).
Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що копія договору про надання правничої допомоги від 16 червня 2026 року № 16/06 з додатковою угодою від 16 червня 2026 року № 1 до вказаного правочину, якими безпосередньо визначені вартість і порядок оплати Товариством наданих адвокатських послуг, у порушення вищевказаних приписів чинного законодавства не були подані ні разом з позовом, ні з іншими його заявами чи клопотаннями по справі, хоча ці документи існували на час подання позовної заяви. Крім того, Товариство у позові не повідомило суду причин, з яких вказані документи на підтвердження понесених ним судових витрат не могли бути подані у визначений Кодексом строк, а також не просило встановити додатковий строк на їх подання. Позивачем, у порушення приписів статті 221 ГПК України, не було наведено жодних поважних причин неможливості подання вказаних документів до закінчення судових дебатів.
У постановах Північного апеляційного господарського суду від 11 березня 2025 року в справі № 910/11208/24 та від 1 жовтня 2025 року в справі № 910/9486/24, якими були скасовані ухвали Господарського суду міста Києва (прийняті даним складом суду) про відмову в задоволенні заяв про ухвалення додаткових рішень з підстав пропуску встановленого ГПК України строку на подання доказів та незазначення заявником у порушення статті 221 ГПК України поважних причин несвоєчасного подання вказаних документів до закінчення судових дебатів, була викладена правова позиція про те, що: "...положення ст. 80 ГПК України регулюють порядок подання учасниками судового процесу доказів, які обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, тобто доказів по суті спору, в той час як докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, не є доказами по суті спору, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до розгляду вказаних доказів у зв`язку з пропуском строку на їх подання є помилковими".
У той же час, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13 травня 2026 року в справі № 910/12578/25 викладена чітка правова позиція щодо застосування частини 1 статті 221 та статті 129 ГПК України, відповідно до якої, подаючи разом із заявою про ухвалення додаткового рішення (після закінчення судових дебатів/після ухвалення рішення по суті спору) докази на підтвердження витрат на правничу допомогу (договору про надання правової допомоги, додатків до нього), заявник повинен навести та обґрунтувати поважність причин (неможливість подання) таких доказів до закінчення судових дебатів та прийняття рішення у справі. У разі, якщо сторона до закінчення судових дебатів у справі та на час ухвалення судового рішення могла надати додані до заяви про ухвалення додаткового рішення документи, й такі документи були виготовлені до ухвалення рішення, будь-які перешкоди для подання суду відповідних копій таких доказів до закінчення судових дебатів були відсутні, у зв`язку з чим правові підстави для розподілу судових витрат на правничу допомогу в такому разі відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 6 березня 2019 року в справі № 922/1163/18.
Враховуючи те, що належні докази на підтвердження понесених Товариством у цій справі судових витрат: копія договору про надання правничої допомоги від 16 червня 2026 року № 16/06; додаткова угода від 16 червня 2026 року № 1 до вказаного правочину, подані заявником з порушенням встановленого статтею 221 ГПК України строку на їх подачу, і позивач у порушення приписів зазначеної норми не навів жодних поважних причин пропуску вказаного строку, ці докази не можуть бути прийняті до розгляду.
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення в цій справі та стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 33 000,00 грн в зв`язку з її необґрунтованістю.
Керуючись статтями 80, 123, 124, 126, 129, 161, 221, 244 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Арткамін" від 2 листопада 2026 року про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/8669/26 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали: 4 листопада 2026 року.
Суддя Є.В. Павленко
Судове рішення № 141184737, Господарський суд м. Києва було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 910/8669/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: