Рішення № 141184675, 26.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/7760/26Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандекс"

про стягнення 2 051 159,85 грн.

Представники сторін:

від позивача: Покотило В.М., довіреність № 01 від 12.01.2026;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандекс" про стягнення 2 051 159,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором підряду № 01/18-02/22-ІЛН-1 від 18.02.2022, в частині виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

01.07.2026 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивачу про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 03.08.2026.

У судове засідання 03.08.2026 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 14.09.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 14.09.2026 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.

05.10.2026 від представника позивача - Покотила Віталія Миколайовича надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 12.10.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2026 задоволено заяву представника позивача - Покотила Віталія Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

На час призначеного судового засідання з розгляду справи по суті 12.10.2026 у місті Києві тривала повітряна тривога та дронова атака на місто, що унеможливило знаходження представників учасників судового процесу та працівників суду в приміщенні Господарського суду міста Києва.

Оскільки людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю в Україні, врахувавши загрози для життя і здоров`я представників учасників судового процесу та працівників суду, суд дійшов висновку про неможливість проведення судового засідання під час повітряної тривоги, у зв`язку з чим судове засідання з розгляду справи по суті у справі №910/7760/26, призначене на 12.10.2026, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2026 призначено справу до розгляду по суті на 26.10.2026.

У судове засідання 26.10.2026 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.10.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вензабуд» (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тандекс» (далі -підрядник, відповідач) укладено Договір підряду № 01/18-02/22-ІЛН-1 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним Договором строки підрядні роботи на об`єкті (об`єкт будівництва, будівельному майданчику), який визначається відповідно до додатків до Договору, додаткових угод до Договору та додатків до них.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначаються даним Договором, додатковими угодами до нього, додатками, локальним кошторисом та проектною документацією (п. 1.2 Договору).

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Договору загальна вартість робіт з урахуванням матеріалів визначається відповідно до додатків до даного Договору, додаткових угод до Договору та додатків до них.

Вартість робіт (Договірна ціна) є твердою та узгоджується сторонами у додатках до даного Договору, додаткових угодах до Договору та додатках до них.

Якщо інше не переданого даним Договором та/або додатковими угодами до нього, підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом 2-х робочих днів з дати надходження грошових коштів (авансу) на рахунок підрядника та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику в терміни, визначені сторонами у додатках до даного Договору, додаткових угодах до Договору та додатках до них (п. 3.1 Договору).

У пункті 3.2 Договору сторонами узгоджено, що роботи вважаються виконаними та прийнятими замовником тільки після їх передачі в установленому даним Договором порядку за актом замовнику та підписання акту введення в експлуатацію, якщо, згідно чинного законодавства, підписання акту введення в експлуатацію є обов`язковим для такого типу робіт.

У відповідності до п. 4.12 Договору замовник має право відмовитись від даного Договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений даним Договором, стає неможливим.

У пунктів 4.13 Договору сторонами узгоджено, що підрядник має право розірвати даний Договір (відмовитись від Договору) в односторонньому порядку в будь-який час до закінчення виконання робіт (будівництва об`єкта), вимагаючи відшкодування збитків, за умови істотних порушень підрядником умов даного Договору. Під істотними порушеннями в даному Договорі розуміється: прострочення підрядником виконання робіт на строк понад 10 календарних днів від погоджених сторонами строків, порушення правил техніки безпеки більше двох разів, що зафіксовано приписами служби техніки безпеки замовника або, якщо порушення правил техніки безпеки підрядником призвело до нещасного випадку; виконання підрядником робіт з відхиленням від проекту.

Згідно з п. 4.14 Договору підрядник зобов`язаний виконати з використанням власних ресурсів, якщо інше не встановлено умовами даного Договору або додатками до нього в установлені даним Договором строки роботи відповідно до проектної документації, вимог ДБН України, СНіП та додатків до даного Договору.

Пунктом 4.29 Договору визначено, що підрядник зобов`язаний щомісячно до 25 числа звітного місяця надавати замовнику документи по обліку робіт в капітальному будівництві (форми № КБ-3 та акти здачі-приймання виконаних робіт).

У відповідності до п. 9.1 Договору розрахунок за виконані роботи замовник проводить наступним чином:

- якщо додатками до даного Договору або додатковими угодами до нього передбачений обов`язок замовник сплатити на користь підрядника авансовий платіж, замовник перераховує на поточний рахунок підрядника авансовий платіж у розмірі, визначеному сторонами у додатках до даного Договору, додаткових угодах до даного Договору та додатків до них;

- подальші розрахунки за виконані роботи замовник проводить протягом 10-ти банківських днів після підписання Актів здачі-приймання виконаних робіт, крім випадків, зазначених у п. 9.4, 9.5, 12.10, 12.11 цього Договору.

Згідно з п. 10.1 Договору передача-приймання виконаних робіт у відповідності з даним Договором оформлюється сторонами шляхом підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт та Довідки про вартість виконаних робіт ф. КБ-3 протягом 10 робочих днів з моменту закінчення робіт та надання підрядником вказаних актів замовнику на підпис, або замовник надає мотивовану відмову від прийняття робіт та підписання вказаних документів в той же строк.

Відповідно до п. 12.3 Договору за прострочення передбачених даним Договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, замовник вправі застосувати оперативно-господарську санкцію у вигляді відмови від Договору та/або підрядник сплачує замовнику штраф відповідно до Додатків до Договору, додаткових угод до Договору та додатків до них.

Згідно з п. 12.15 Договору строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за цим Договором складає три роки. Нарахування штрафних санкцій припиняється тільки після виконання зобов`язання в натурі.

У випадках, прямо передбачених даним Договором, замовник має право відмовитись від даного Договору/розірвати його шляхом направлення письмового повідомлення підряднику на адресу підрядника, вказану в даному Договорі. В такому випадку даний Договір вважається розірваним на 10 день з дати відправлення такого повідомлення або вручення його під розпис уповноваженій особі підрядника (п. 14.2 Договору).

У відповідності до п. 14.4 Договору оплаті підлягають роботи, виконані підрядником до дати припинення його зобов`язань по виконанню робіт, в разі виконання цих робіт у відповідності до умов даного Договору.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками сторін і діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Завершення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення. Яке відбулось під час дії Договору (п. 16.4 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами узгоджено основні комерційні умови Договору, відповідно до яких об`єктом та видами робіт, що виконуються за Договором є виконання комплексу робіт з виготовлення та демонтажу конструкцій огородження на фасаді лоджії та балкони житлового будинку № 1 об`єкту «Будівництво багатофункціонального комплексу по вул. Набережно-Хрещатицькій, 21 в Подільському районі м. Києва» (в складі та обсягах згідно з Додатками № 2.1 та 2.2 до даного Договору та згідно з проектною документацію 241116-1,2-АР Ф маркування фасадних огорож аркуші 1-4; 24116-1,2 АР Ф Специфікація арк.1).

Договірна ціна за цим Договором, згідно з п. 2 Додатку № 1, становить 1 965 491,22 грн, в тому числі ПДВ 20% - 327 581,87 грн у відповідності до Додатків № 2.1 та 2.2 до даного Договору.

Згідно з п. 3 Додатку № 1 до Договору підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт з дати підписання даного Договору та отримання першого авансового платежу та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику протягом 144 календарних днів (у відповідності до Графіку виконання робіт (Додаток № 1 до даного Договору).

Відповідно до п. 4 Додатку № 1 до Договору в строк до 28.02.2022, але за умови підписання даного Договору, замовник перераховує на поточний рахунок підрядника перший авансовий платіж в розмірі та за цільовим призначенням у відповідності до Графіку фінансування (Додаток № 4 до даного Договору).

За умови виконання підрядником робіт по даному Договору у відповідності до Графіку виконання робіт (Додаток № 3 до даного Договору), замовник в строки, що узгоджені сторонами у Графіку фінансування, перераховує на поточний рахунок підрядника другий - четвертий авансові платежі в розмірі та за цільовим призначенням у відповідності до Графіку фінансування (Додаток № 4 до даного Договору).

Подальший розрахунок здійснюється замовником відповідно до п. 9.1.2 Договору, а саме на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт, за винятком сум гарантійного утримання та вартості проавансованого матеріалу.

Відповідно до пунктів 8.2 та 8.3 Додатку № 1 до Договору за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Договору за кожен день затримки виконання робіт/виправлення дефектів робіт.

За прострочення передбачених даним Договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни даного Договору.

Додатками № 3 та № 4 до Договору сторонами узгоджено Графік виконання робіт та Графік фінансування відповідно.

Відповідно до Графіку фінансування у лютому 2022 року позивач мав сплатити авансові платежі у розмірі 151 459,86 грн, у березні 2022 року у розмірі 1 290 605,62 грн та у квітні 2022 року в розмірі 224 857,20 грн.

На виконання умов Додатку № 1, замовником здійснено наступні платежі: 32 513,11 грн згідно платіжної інструкції № 4291 від 14.04.2022, 74 708,24 грн згідно платіжної інструкції № 4602 від 24.05.2022 та 68 653,88 грн згідно платіжної інструкції № 4603 від 06.06.2022.

12 вересня 2022 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даною Додатковою угоди строки підрядні роботи (додатково до попередньо визначених Договором та додатками до нього) з наступними основними комерційними умовами згідно даної Додаткової угоди, зокрема:

- об`єкт та вид робіт, що виконуються за даною Додатковою угодо: виконання комплексу робіт з виготовлення та монтажу металевих та скляних конструкцій козирків житлового будинку № 1 із закладними деталями на об`єкті «Будівництво багатофункціонального комплексу» за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Набережно-Хрещатицька, 21» (за складом робіт та обсягами згідно з Додатком № 1 до даної Додаткової угоди);

- договірна ціна за даною Додатковою угодою становить 611 918,06 грн, в тому числі ПДВ 20% - 101 986,34 грн (згідно з Додатком № 1 до даної Додаткової угоди);

- строки проведення робіт: підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт з дати підписання даної Додаткової угоди та отримання авансового платежу по даній Додатковій угоді, та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику протягом 91 календарного дня у відповідності до Графіку виконання робіт (Додаток № 4 до даної Додаткової угоди);

- замовник здійснює авансування робіт по даній Додатковій угоді в порядку (за строком платежів та розміром) та за цільовим призначенням у відповідності до Специфікації матеріалів, що фінансуються замовником (Додаток № 2 до даної Додаткової угоди) та Графіку фінансування (Додаток № 3 до даної Додаткової угоди). Розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником відповідно до п. 9.1.2 Договору. а саме на підставі підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт, за винятком сум гарантійного утримання та вартості проавансованого/их матеріалу/робіт;

- за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт за даною Додатковою угодою, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Договору за кожен день затримки виконання робіт/виправлення дефектів робіт;

- за прострочення передбачених даною Додатковою угодою строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни Договору;

- дана Додаткова угода вступає в силу з моменту підписання її сторонами та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов`язань за даною Додатковою угодою та Договором.

Вартість матеріалів, що фінансуються замовником згідно Додатку № 2 яким узгоджено Специфікацію, складає 315 569,30 грн.

Додатками № 3 та № 4 до Договору сторонами узгоджено Графік виконання робіт та Графік фінансування відповідно.

Відповідно до Графіку фінансування у перший-другий тижні від дати підписання Додаткової угоди № 1, замовником сплачується 37 587,62 грн.

На виконання умов Додаткової угоди № 1 до Договору, замовником сплачено підряднику 37 587,62 грн згідно платіжної інструкції № 6641 від 29.09.2022.

20 жовтня 2023 року позивач звернувся до відповідача із Вимогою № 626 від 20.10.2023 про усунення порушень договірних зобов`язань, відповідно до якої замовник вимагав протягом 7 календарних днів з дати отримання цієї вимоги передати виконані роботи згідно Договору, документацію щодо їх виконання та надати на розгляд та підписання акти приймання виконаних робіт на такі роботи, або в цей же строк повернути кошти в сумі 264 769,77 грн, яка отримана підрядником 26.10.2026, однак залишена без відповіді та задоволення.

06 лютого 2024 року позивач звернувся до підрядника із Повідомленням № 46 від 06.02.2024, згідно якого замовник повідомив відповідача про розірвання Договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, пунктів 4.13,14.2-14.4 Договору, в зв`язку з чим, просив направити уповноваженого представника для визначення та фіксації обсягів виконаних робіт по Договору та складення відповідного акту, а також повернути протягом 7 календарних днів з дня отримання цієї вимоги сплачені кошти згідно Договору в розмірі 175 875,23 грн та згідно Додаткової угоди в розмірі 37 587,62 грн, яке отримано відповідачем 20.02.2024.

15 листопада 2024 року позивач звернувся до відповідача із повторною Вимогою № 480 від 15.11.2024 про повернення сплачених авансів у розмірі 213 462,85 грн, яка отримана представником відповідача 02.12.2024, однак залишена без відповіді та задоволення.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що оскільки ТОВ «Вензабуд» перерахувало на користь ТОВ «ТАНДЕКС» аванс у розмірі 213 462,85 грн (14.04.2022 - 32 513,11 грн, 24.05.2022 - 74 708,24 грн, 06.06.2022 - 68 653,88 грн та 29.09.2022 - 37 587,62 грн), а граничні строки виконання робіт за Договором підряду припадали на 30.10.2022 (Додаток №1) та 29.12.2022 (Додаткова угода № 1), і сторони не укладали актів здачі-приймання виконаних робіт та Довідки про вартість виконаних робіт ф.КБ-3 щодо суми отриманого ТОВ «ТАНДЕКС» авансу (213 462,85 грн), з огляду на припинення Договору в зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт, а також враховуючи те, що роботи за Договором виконані не були і повернення авансового платежу здійснено відповідачем також не було, позивач просить стягнути з відповідача суму неповернутого авансу в розмірі 213 462,85 грн, штраф за прострочення виконання робіт на строк понад 10 календарних днів у розмірі 515 481,86 грн, 3% річних у розмірі 22 018,85 грн, інфляційні втрати в розмірі 62 971,54 грн та пеню в розмірі 1 237 224,75 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.

Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати сутність договору такого виду.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.2 Договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначаються даним Договором, додатковими угодами до нього, додатками, локальним кошторисом та проектною документацією.

Додатком № 1 від 18.02.2022 до Договору, а також Додатковою угодою № 1 від 12.09.2022 сторонами узгоджено основні комерційні умови, зокрема об`єкт та вид робіт, ціну робіт, строки проведення робіт, порядок розрахунків за виконані роботи та відповідальність підрядник за порушення умов.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з п. 3.1 Договору якщо інше не переданого даним Договором та/або додатковими угодами до нього, підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом 2-х робочих днів з дати надходження грошових коштів (авансу) на рахунок підрядника та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику в терміни, визначені сторонами у додатках до даного Договору, додаткових угодах до Договору та додатках до них.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з п. 3 Додатку № 1 до Договору підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт з дати підписання даного Договору та отримання першого авансового платежу та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику протягом 144 календарних днів (у відповідності до Графіку виконання робіт (Додаток № 1 до даного Договору).

За умовами п. 9.1 Договору якщо додатками до даного Договору або додатковими угодами до нього передбачений обов`язок замовник сплатити на користь підрядника авансовий платіж, замовник перераховує на поточний рахунок підрядника авансовий платіж у розмірі, визначеному сторонами у додатках до даного Договору, додаткових угодах до даного Договору та додатків до них.

Відповідно до п. 4 Додатку № 1 до Договору в строк до 28.02.2022, але за умови підписання даного Договору, замовник перераховує на поточний рахунок підрядника перший авансовий платіж в розмірі та за цільовим призначенням у відповідності до Графіку фінансування (Додаток № 4 до даного Договору).

Додатком № 4 до Договору сторонами узгоджено Графік фінансування, на виконання умов якого, замовником здійснено наступні платежі: 32 513,11 грн згідно платіжної інструкції № 4291 від 14.04.2022, 74 708,24 грн згідно платіжної інструкції № 4602 від 24.05.2022 та 68 653,88 грн згідно платіжної інструкції № 4603 від 06.06.2022.

В свою чергу, за умовами Додаткової угоди до Договору строки проведення робіт: підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт з дати підписання даної Додаткової угоди та отримання авансового платежу по даній Додатковій угоді, та виконати належним чином роботи і передати їх замовнику протягом 91 календарного дня у відповідності до Графіку виконання робіт (Додаток № 4 до даної Додаткової угоди);

Згідно Додаткової угоди до Договору замовник здійснює авансування робіт по даній Додатковій угоді в порядку (за строком платежів та розміром) та за цільовим призначенням у відповідності до Специфікації матеріалів, що фінансуються замовником (Додаток № 2 до даної Додаткової угоди) та Графіку фінансування (Додаток № 3 до даної Додаткової угоди).

В свою чергу, Додатком № 4 до Договору сторонами узгоджено Графік фінансування, на виконання якого, замовником сплачено підряднику 37 587,62 грн згідно платіжної інструкції № 6641 від 29.09.2022.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що обумовлені Додатком № 1 роботи відповідач зобов`язаний був виконати до 30.10.2022, натомість роботи, обумовлені Додатковою угодою № 1, в строк до 29.12.2022.

Суд враховує, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів повідомлення замовника в письмовій формі про будь-які обставини, які б перешкоджали виконанню підрядником взятих на себе зобов`язань.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Пунктом 4.29 Договору визначено, що підрядник зобов`язаний щомісячно до 25 числа звітного місяця надавати замовнику документи по обліку робіт в капітальному будівництві (форми № КБ-3 та акти здачі-приймання виконаних робіт).

Згідно з п. 10.1 Договору передача-приймання виконаних робіт у відповідності з даним Договором оформлюється сторонами шляхом підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт та Довідки про вартість виконаних робіт ф. КБ-3 протягом 10 робочих днів з моменту закінчення робіт та надання підрядником вказаних актів замовнику на підпис, або замовник надає мотивовану відмову від прийняття робіт та підписання вказаних документів в той же строк.

Однак, жодних доказів виконання робіт, матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано, як і не надано доказів надання в порядку п. 4.29 Договору документів про облік виконаних за Договором робіт.

Позивач зазначає, що відповідач не дотримався встановлених Договором строків та порядку щодо підтвердження замовнику обставин використання перерахованого авансу, а саме: в строк до 30.10.2022 та 29.12.2022 не підтвердив факт використання ним суми авансу, не виконав роботи у встановлені в Договорі строки, не надав актів здачі-приймання виконаних робіт, в зв`язку з чим, позивач повідомив відповідача про розірвання Договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, пунктів 4.13,14.2-14.4 Договору.

Даний Договір, згідно з п. 16.4, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками сторін і діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Завершення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення. Яке відбулось під час дії Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 2 ст. 849 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

У пунктів 4.13 Договору сторонами узгоджено, що підрядник має право розірвати даний Договір (відмовитись від Договору) в односторонньому порядку в будь-який час до закінчення виконання робіт (будівництва об`єкта), вимагаючи відшкодування збитків, за умови істотних порушень підрядником умов даного Договору. Під істотними порушеннями в даному Договорі розуміється: прострочення підрядником виконання робіт на строк понад 10 календарних днів від погоджених сторонами строків, порушення правил техніки безпеки більше двох разів, що зафіксовано приписами служби техніки безпеки замовника або, якщо порушення правил техніки безпеки підрядником призвело до нещасного випадку; виконання підрядником робіт з відхиленням від проекту.

Відповідно до п. 12.3 Договору за прострочення передбачених даним Договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, замовник вправі застосувати оперативно-господарську санкцію у вигляді відмови від Договору та/або підрядник сплачує замовнику штраф відповідно до Додатків до Договору, додаткових угод до Договору та додатків до них.

У випадках, прямо передбачених даним Договором, замовник має право відмовитись від даного Договору/розірвати його шляхом направлення письмового повідомлення підряднику на адресу підрядника, вказану в даному Договорі. В такому випадку даний Договір вважається розірваним на 10 день з дати відправлення такого повідомлення або вручення його під розпис уповноваженій особі підрядника (п. 14.2 Договору).

06 лютого 2024 року позивач звернувся до підрядника із Повідомленням № 46 від 06.02.2024, згідно якого замовник повідомив відповідача про розірвання Договору на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, пунктів 4.13,14.2-14.4 Договору, в зв`язку з чим, просив направити уповноваженого представника для визначення та фіксації обсягів виконаних робіт по Договору та складення відповідного акту, а також повернути протягом 7 календарних днів з дня отримання цієї вимоги сплачені кошти згідно Договору в розмірі 175 875,23 грн та згідно Додаткової угоди в розмірі 37 587,62 грн, яке отримано відповідачем 20.02.2024.

Доказів виконання робіт як у строки, встановлені Договором, так і станом на дату вирішення справи по суті, відповідачем не надано, а отже відповідачем порушено строки виконання робіт за Договором, та не виконано жодних робіт під час дії Договору, в зв`язку з чим, оскільки позивач звернувся до відповідача на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, пунктів 4.13, 14.2-14.4 Договору, з огляду на отримання відповідачем означеного повідомлення 20.02.2024, Договір є розірваним з 01.03.2024.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, за приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов`язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем робіт за Договором, вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 213 462,85 грн, сплачених у якості авансу, є обґрунтованою.

Щодо вимог про стягнення штрафу за прострочення виконання робіт на строк понад 10 календарних днів у розмірі 515 481,86 грн та пені в розмірі 1 237 224,75 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).

За змістом частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до пунктів 8.2 та 8.3 Додатку № 1 до Договору за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Договору за кожен день затримки виконання робіт/виправлення дефектів робіт.

За прострочення передбачених даним Договором строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни даного Договору.

В свою чергу, за умовами Додаткової угоди за недодержання строків виконання робіт/виправлення дефектів робіт за даною Додатковою угодою, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни Договору за кожен день затримки виконання робіт/виправлення дефектів робіт.

За прострочення передбачених даною Додатковою угодою строків виконання робіт/виправлення дефектів на строк понад 10 календарних днів, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас, стаття 61 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, і підлягає обов`язковому застосуванню як норма прямої дії.

Розуміння прострочення боржника в зобов`язанні вбачається з приписів частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, за якою боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наслідком прострочення виконання зобов`язання є відповідальність боржника перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вже встановлено судом, відповідач порушив строки виконання робіт за Договором, що відповідачем не заперечено і доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Отже, оскільки відповідач не виконав передбачені договором зобов`язання з виконання робіт за Договором в узгоджені строки, до відповідача підлягає застосуванню відповідальність, передбачена п. 8.3 Додатку, яка кореспондується з п. 1.8.3 Додаткової угоди.

Разом з тим, оскільки вартість робіт згідно Додатку становить 1 965 491,22 грн, а згідно Додаткової угоди 611 918,06 грн, стягнення штрафу на підставі п. 8.3 Додатку та одночасно на підставі п. 1.8.3 Додаткової угоди, виходячи із загальної вартості робіт, узгодженої як Додатком, так і Додатковою угодою, є подвійною відповідальністю за порушення одного зобов`язання, оскільки нараховано позивачем за вчинення єдиного порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов`язання з виконання робіт загальною вартості робіт в розмірі 2 577 409,28 грн, а відтак стягненню підлягає штраф у розмірі 257 740,93 грн.

Відтак, подвійне нарахування позивачем штрафу у розмірі 10% від суми 2 577 409,28 грн та у розмірі 10% від цієї ж суми, яка є загальною сумою за Додатком та Додатковою угодою, є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

В свою чергу, виходячи з правового аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань, у той час як штраф має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 1 237 224,75 грн, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично правильним.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18.

Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Дана правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК та у статті 233 ГК, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50%, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до норм частин першої, другої статті 233 ГК та частини третьої статті 551 ЦК, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У даному випадку, вирішуючи питання зменшення неустойки, зокрема пені, суд враховує, що заявлена сума становить більше ніж 48% ціни договору і в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача.

З огляду на вищевикладене, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру неустойки (пені, штрафу), враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованого відповідачу пені на 70%, а саме до 371 167,43 грн.

При цьому господарським судом також враховується, що позивачем, окрім стягнення з відповідача пені, заявлено також до стягнення штраф.

В свою чергу, щодо вимог про стягнення 3% річних у розмірі 22' 018,85 грн, інфляційних втрат в розмірі 62'971,54 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його таким, що не відповідає обставинам справи, оскільки у відповідача не могло одночасно існувати і обов`язку виконати роботи і повернути аванс, строк повернення якого виник у семиденний строк з дня розірвання Договору на підставі Повідомлення позивача № 46 від 06.02.2024, а отже відповідача є таким, що порушив обов`язок з повернення авансу з 09.03.2024.

З огляду на викладене, право позивача на нарахування 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків повернення сплаченого авансу у зв`язку виникло в зв`язку з отриманням відповідачем листа позивача, яким позивач повідомив про розірвання Договору та вимагав вже повернення передоплати, внаслідок чого, у відповідача виник обов`язок з повернення передоплати, сплаченої позивачем за Договором.

Відтак, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми, у межах наведених строків, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 14 425,16 грн та інфляційних втрат у розмірі 57 737,95 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 100 000,00 грн., позивачем надано Договір про надання правничої допомоги № 04/03-1 від 04.03.2025, Додаткову угоду № 6 від 09.06.2026, Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 09.06.2026 на суму 100 000,00 грн, рахунок-фактуру № 09-06/2-26 від 09.06.2026 на суму 100 000,00 грн та опис робіт від 09.06.2026.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, суд зауважує, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу підлягає оцінці з урахуванням принципів співмірності судових витрат, закріплених у статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та принципу розумності, який є складовою процесуальної економії та суд повинен дотримуватися збалансованості між правом позивача на відшкодування витрат та забезпеченням справедливості для відповідача. Надмірно завищені витрати на правничу допомогу, які не знаходять свого обґрунтування у складності справи, обсязі наданих послуг або часі, витраченому адвокатом, не можуть покладатися на відповідача у повному обсязі, оскільки це призводитиме до необґрунтованого тягаря для сторони.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн, не відповідає критерію розумності, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату і їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

При цьому, суд також враховує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі № 910/7633/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вензабуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕКС» про стягнення 1 081 783,47 грн стягнуто, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн на підставі Договору про надання правничої допомоги №04/03-1 від 04.03.2025, а отже позивачу вже надавалась аналогічна правова допомога щодо спору між тими ж сторонами та з аналогічних підстав.

Відтак, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціни позову, рівня складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягу робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи в розмірі 10 000,00 грн у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандекс" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30; ідентифікаційний код: 33594310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вензабуд" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4-А, оф. 139; ідентифікаційний код: 42056140) суму неповернутого авансу в розмірі 213 462 (двісті тринадцять тисяч чотириста шістдесят дві) грн 85 коп., штраф у розмірі 257 740 (двісті п`ятдесят сім тисяч сімсот сорок) грн 93 коп., пеню в розмірі 371 167 (триста сімдесят одна тисяча сто шістдесят сім) грн 43 коп., 3% річних у розмірі 14 425 (чотирнадцять тисяч чотириста двадцять п`ять) грн 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 57 737 (п`ятдесят сім тисяч сімсот тридцять сім) грн 95 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 367 (двадцять одна тисяч триста шістдесят сім) грн 10 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 680 (вісім тисяч шістсот вісімдесят) грн 90 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.11.2026

Суддя О.А. Грєхова