Рішення № 141184616, 04.11.2026, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
04.11.2026
Номер справи
910/10088/26
Номер документу
141184616
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2026Справа № 910/10088/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ТРЕЙД" (51931, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Республіканська, будинок 9А, кімн. 412 В, ідентифікаційний код 38593352)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Гранд" (03039, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 58-А, ідентифікаційний код: 45367558)

про стягнення 91 819,22 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІ ТРЕЙД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТ Гранд" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № БД 09/08/2024-1 від 09.08.2024 у розмірі 91 819,22 грн, з яких: 90 001,92 грн основного боргу, 162,74 грн 3 % річних та 1 654,56 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ТРЕЙД" залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду.

21.08.2026 через підсистему «Електронний суд» на виконання вищевказаної ухвали суду, від позивача надійшли заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду від відповідача відзив на позовну заяву не надходив.

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ТРЕЙД» (далі -позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛТ-ГРАНД» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № БД 09/08/2024-1 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі, товар згідно з видатковими накладними, які додаються до цього договору.

Згідно з пунктом 2.1.1 договору продавець зобов`язаний поставляти товар покупцеві в номенклатурі, обсягах і в терміни, визначені умовами договору.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено обов`язок покупця здійснювати своєчасну і в повному обсязі оплату товару, що поставляється відповідно до умов договору.

За умовами пункту 3.2 договору доставка товару здійснюється транспортом продавця в триденний термін після отримання замовлення або самовивозом зі складу продавця.

Відповідно до пункту 3.3 договору товар вважається переданим від продавця покупцеві з моменту підписання уповноваженими матеріально відповідальними особами документів, що супроводжують товар.

Пунктом 4.1 договору визначено, що загальна сума договору складає суму видаткових накладних на відпуск товару покупцеві.

Згідно з пунктом 4.4 договору оплата товару, що поставляється відповідно до цього договору, здійснюється шляхом банківського переказу коштів за платіжними реквізитами продавця згідно з товарною накладною. Покупець зобов`язаний здійснити оплату отриманого товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки.

Відповідно до пункту 4.5 договору датою оплати вважається дата надходження коштів на рахунок продавця.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати згідно з пунктом 4.4 договору покупець зобов`язаний виплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день затримки платежу.

09.08.2024 між сторонами також укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № БД 09/08/2024-1.

Вказаною додатковою угодою сторони доповнили договір умовами щодо складання актів звіряння взаєморозрахунків, підтвердження поставки товару видатковими накладними, можливості затримання оплати у визначених випадках, електронного документообігу та вимог до документів, що супроводжують товар.

Зокрема, пунктом 1.2 додаткової угоди передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється тільки за підтвердженими покупцем видатковими накладними.

Позивач вказує, що станом на 01.02.2026 заборгованість відповідача за поставлений у попередні періоди товар становила 95 612,90 грн, що, за твердженням позивача, підтверджується, зокрема, актом звіряння взаємних розрахунків.

У період з 01.02.2026 по 08.04.2026 позивачем додатково поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 120 202,33 грн.

Водночас у період з 01.02.2026 по 20.07.2026 відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на суму 115 082,32 грн та повернув товар на суму 10 730,99 грн.

Таким чином, за розрахунком позивача, залишок заборгованості відповідача становив 90 001,92 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 001-26 від 22.06.2026 з вимогою погасити наявну заборгованість.

Після направлення претензії відповідач 20.07.2026 здійснив часткову оплату товару в розмірі 31 000,00 грн, однак решту заборгованості не погасив.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 90 001,92 грн основного боргу, а також нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання 1 654,56 грн пені та 162,74 грн трьох процентів річних.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до статті 509 ЦК України та статті 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне положення мітиться в частині 1 статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, сторони погодили строк оплати поставленого товару протягом 21 календарного дня з моменту його поставки.

Отже, обов`язок відповідача щодо оплати товару виникав на підставі факту його отримання та підлягав виконанню у визначений договором строк.

Суд зазначає, що підписані відповідачем видаткові накладні підтверджують не лише факт отримання товару, а й виникнення у відповідача відповідного грошового зобов`язання перед позивачем.

Відповідач, прийнявши товар за видатковими накладними, набув обов`язку оплатити його вартість, а часткова оплата та повернення частини товару не припиняють обов`язку щодо погашення решти заборгованості.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не здійснив повної оплати отриманого товару в установлені договором строки, суд дійшов висновку про порушення ним взятих на себе договірних зобов`язань.

Водночас, відповідачем не надано доказів, які б спростовували факт отримання товару, свідчили про інший розмір заборгованості або підтверджували належне виконання грошового зобов`язання в повному обсязі.

У даному випадку обставини, на які посилається позивач, підтверджуються сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, які не містять суперечностей щодо факту поставки товару та наявності невиконаного грошового зобов`язання.

З огляду на встановлені обставини та досліджені докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 90 001,92 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 1 654,56 пені.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19.

Як встановлено судом, пунктом 7.1 договору сторони погодили відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день затримки платежу.

Оцінюючи правомірність заявленого нарахування, суд виходить із того, що підставою для стягнення пені є порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, визначених пунктом 4.4 договору.

Перевіривши розрахунок пені в розмірі 1 654,56 грн за період з 20.07.2026 по 10.08.2026, судом встановлено, що зазначений розрахунок є арифметично вірним, тому до стягнення з відповідача підлягає пеня в загальному розмірі 1 654,56 грн.

Також у зв`язку із несвоєчасною оплатою, позивачем заявлено до стягнення 162,74 грн трьох відсотків річних.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним заходом відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання та спрямовані на захист майнового права та інтересу кредитора.

Позивачем заявлено до стягнення 162,74 грн трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості 90 001,92 грн за період з 20.07.2026 по 10.08.2026 включно, що становить 22 календарні дні.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд встановив його правильність та арифметичну вірність.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛТ-ГРАНД» (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, будинок 58-А, ідентифікаційний код 45367558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ ТРЕЙД» (51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вулиця Республіканська, будинок 9-А, кімната 412В, ідентифікаційний код 38593352) 90 001 (дев`яносто тисяч одна) грн 92 коп. основного боргу, 1 654 (одна тисяча шістсот п`ятдесят чотири) грн 56 коп. пені, 162 (сто шістдесят дві) грн 74 коп. 3 % річних та судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.11.2026

Суддя І.О. Андреїшина

Часті запитання

Який тип судового документу № 141184616 ?

Документ № 141184616 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141184616 ?

Дата ухвалення - 04.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141184616 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141184616 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141184616, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 141184616, Господарський суд м. Києва було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141184616 відноситься до справи № 910/10088/26

Це рішення відноситься до справи № 910/10088/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141184615
Наступний документ : 141184617