Ухвала суду № 141184345, 04.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

04.11.2026м. ДніпроСправа № 904/6581/26

за заявою Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі

за позовом Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрметалургінформ", м. Дніпро

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсаб", м. Дніпро

відповідача-3: Фізичної особи-підприємця Коновальонок Олени Ігорівни, м. Дніпро

відповідача-4: Фізичної особи-підприємця Сєдіної Галини Петрівни, м. Дніпро

про стягнення безпідставно збережених коштів.

Суддя Колісник І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрметалургінформ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсаб", Фізичної особи-підприємця Коновальонок Олени Ігорівни, Фізичної особи-підприємця Сєдіної Галини Петрівни та просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут "Укрметалургінформ" (код ЄДРПОУ 32723388) на користь Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки за адресою: вул. Володимира Вернадського, 23 у м. Дніпрі, з кадастровим номером 1210100000:03:328:0187, площею 129,2 кв.м за період з 01.01.2023 по 26.03.2026 у розмірі 165 684,73 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсаб" (код ЄДРПОУ 34392058) на користь Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки за адресою: вул. Володимира Вернадського, 23 у м. Дніпрі, з кадастровим номером 1210100000:03:328:0187, площею 1767,1 кв.м за період з 01.01.2023 по 26.03.2026 у розмірі 2 376 463,03 грн та земельної ділянки за адресою: вул. Володимира Вернадського, 23 у м. Дніпрі, з кадастровим номером 1210100000:03:328:0186, площею 3577,2 кв.м за період з 01.01.2023 по 26.03.2026 у розмірі 1 743 589,74 грн, загалом 4 120 052,77 грн;

- стягнути з фізичної особи-підприємця Коновальонок Олени Ігорівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки за адресою: вул. Володимира Вернадського, 23 у м. Дніпрі, з кадастровим номером 1210100000:03:328:0187, площею 98 кв.м за період з 12.09.2024 по 26.03.2026 у розмірі 63 767,47 грн;

- стягнути з фізичної особи-підприємця Сєдіної Галини Петрівни (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1210100000:03:328:0187, площею 601,3 кв.м за період з 01.01.2023 по 26.03.2026 у розмірі 770 486,97 грн.

Судові витрати прокурор просить покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідачі, користуючись у період з 01.01.2023 по 26.03.2026 без достатньої правової підстави земельними ділянками з кадастровими номерами 1210100000:03:328:0186 та 1210100000:03:328:0187 за адресою: вул. Володимира Вернадського, 23, м. Дніпро, на яких знаходяться належні їм на праві власності об`єкти нерухомості, за рахунок Дніпровської міської ради - власника земельних ділянок зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування вказаними земельними ділянками.

Правовою підставою позову прокурор зазначає, серед іншого, частину першу статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом із позовом Першим заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить:

- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - нежиле приміщення: в нежитловій будівлі літ. Б-2 вбудовані приміщення: в цокольному поверсі поз. 2-1, 2-2, на першому поверсі поз. 2-29 - 2-35, 2-31а, 2-32а, 2-33а, 2-35а, загальною площею 601,3 кв.м, що розташоване за адресою: вул. Володимира Вернадського, 23 у м. Дніпрі (реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 1755205), право власності на який належить фізичній особі-підприємцю Сєдіній Г.П. (РНОКПП НОМЕР_2 ), у межах ціни позову, а саме у розмірі 770486,97 грн;

- накласти арешт на грошові кошти, які належать фізичній особі-підприємцю Сєдіній Г.П. (РНОКПП НОМЕР_2 ), що знаходяться на всіх відкритих рахунках та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах ціни позову у розмірі 770486,97 грн.

В обґрунтування поданої заяви прокурор посилається на такі обставини.

На території Соборного району міста Дніпра сформовано земельні ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0186 площею 0,1615 га та з кадастровим номером 1210100000:03:328:0187 площею 0,3846 га, що розташовані за адресою: вул. Володимира Вернадського, 23 у м. Дніпрі, які відносяться до комунальної форми власності та належать територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вищевказаною адресою розташовані об`єкти нерухомості - нежиле приміщення: в нежитловій будівлі літ. Б-2 вбудовані приміщення: в цокольному поверсі поз. 2-1, 2-2, на першому поверсі поз. 2-29 - 2-35, 2-31а, 2-32а, 2-33а, 2-35а, загальною площею 601,3 кв.м, яке з 07.07.2003 належить на праві власності ФОП Сєдіній Г.П. Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:03:328:0187.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо оформлення ФОП Сєдіною Г.П. права на земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна, відсутні.

Департаментом державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради 17.09.2025 проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0187, яка розташована за адресою: вул. Володимира Вернадського, 23 у м. Дніпрі, за результатами якого складено акт № 0507.

На час складання акта обстеження земельної ділянки відсутня інформація про наявність документів, що підтверджують державну реєстрацію права постійного користування або права оренди земельної ділянки.

За результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що доступ до земельної ділянки обмежений, територія огороджена частково залізобетонною та металевою огорожею, заїзд здійснюється зі сторони Крутогірного узвозу. На земельній ділянці розташовано двоповерхові капітальні будівлі та споруди. На фасаді будівлі розміщено вивіски магазинів: "Новий світ", "Rabona", "Leoko. Постачальник електричної енергії та газу" та вивіску "Бібліотека" Центральної державної науково-технічної бібліотеки гірничо-металургійного комплексу України. Відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 12.04.1996 № 158-р будівлі за адресою: вул. Володимира Вернадського, 23 у м. Дніпрі було віднесено до Переліку Пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області. Частина території земельної ділянки облаштована під автопарковку, на якій місця для паркування не розмічені, автомобілі розміщуються вздовж огорожі. На момент обстеження на парковці було припарковано двадцять один легковий автомобіль. Покриття земельної ділянки бруківка, асфальт. Згідно з планом зонування території міста Дніпра земельна ділянка належить до функціональної зони Г-2 (Громадські зони). Відповідно до інформації, наданої Комунальним підприємством "Муніципальний землевпорядний офіс" Дніпровської міської ради листом від 16.09.2025 № 16/09-5-25, площа обстежуваної земельної ділянки становить 0,3846 га.

Відповідно до витягу з протоколу Комісії № 3 від 26.03.2026 та розрахунку суми коштів, які зберегла у себе землекористувач земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:328:0187 ФОП Сєдіна Г.П. за рахунок власника ділянки, внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, за період користування землею з 12.09.2024 по 26.03.2026, Дніпровська міська рада недоотримала 770486,97 грн.

Прокурор стверджує, що ФОП Сєдіна Г.П., зареєструвавши за собою право власності на об`єкт нерухомого майна, який розташовано на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 1210100000:03:328:0187 за адресою: вул. Володимира Вернадського, 23 у м. Дніпрі, використовувала земельну ділянку без укладеного договору оренди, за відсутності державної реєстрації речового права на вказану земельну ділянку та зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, тим самим протиправно позбавляє територіальну громаду міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати, що грубо порушує права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку платного користування земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації такого права, дотримання рівності усіх перед законом.

При цьому прокурор зазначає про те, що виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

З урахуванням того, що ФОП Сєдіна Г.П., маючи зареєстроване право власності на нерухоме майно, не обмежене в розпорядженні таким майном, на думку прокурора, відсутність накладення арешту на майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, за користування якою відповідач безпідставно зберіг кошти в сумі 770486,97 грн, які є предметом позову, може призвести до відчуження цього майна, що може утруднити чи унеможливити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі за позовом прокурора.

Відтак прокурор вважає, що наявні достатні підстави для забезпечення позову в порядку, визначеному статтями 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Водночас прокурор наголошує на тому, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти не призведе до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб та спрямоване на те, щоб не допустити, зокрема, відчуження майна, що унеможливить виконання рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами; більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у даній ситуації та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

Прокурор зауважує, що вказаний захід забезпечення не може перешкодити здійсненню господарської діяльності та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим прокурор вважає, що відсутність на даний час доказів дій відповідача ФОП Сєдіної Г.П. щодо її намірів здійснити відчуження належного їй єдиного об`єкта нерухомого майна, розпорядження належними їй коштами, не спростовує наявності у неї можливості розпорядитися майном у будь-який час, якщо не вжити заходи забезпечення позову, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів держави в межах цієї справи.

За загальним правилом, унормованим частиною першою статті 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін (ч. 4 ст. 140 ГПК України).

Наданих заявником доказів в обґрунтування викладених ним обставин достатньо для розгляду судом цієї заяви без призначення судового засідання й виклику сторін.

ВИСНОВКИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46).

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (п. 47).

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (п. 48).

У постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 910/6804/23, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23 викладено висновок про те, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Використана Верховним Судом конструкція речення із словами "може" та "тощо" означає можливість, а не обов`язковість чи то певну винятковість перелічених ним дій відповідача. Тобто вчинення відповідачем дій, що свідчать про ухилення від виконання зобов`язання, може проявлятися в різних формах, яким суд має надати оцінку з урахуванням обставин справи, відповідно до вимог чинного законодавства та в межах своєї дискреції.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (пункт 21).

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (п. 23).

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду. Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (п. 24).

За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення коштів доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була би достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (п. 31).

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22, Верховний Суд у постанові від 07.11.2024 у справі № 915/538/24 зазначив, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності (п. 32).

Наведений підхід щодо розподілу тягаря доказування обставин співмірності заходів забезпечення позову є логічним та раціональним, адже інформація щодо діяльності та фінансового стану товариства (в тому числі відомості стосовно комерційної діяльності товариства, фінансово-економічного стану, а також відомості про банківські рахунки товариства та проведені за ними операції) у розумінні статті 21 Закону України "Про інформацію" та статті 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, тобто інформацією з обмеженим доступом, а тому саме відповідач має можливість більш повно доводити наведені обставини. Зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми; обґрунтувати яким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах оспорюваної суми порушує його права; зазначити про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у справі про задоволення позову в разі невжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах спірної суми (п. 33).

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (п. 34).

За змістом статей 2, 13 ГПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 170 ГПК України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви.

За змістом частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Оцінюючи наведені прокурором обставини в обґрунтування заяви про забезпечення позову та надані докази, суд доходить висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Отже, учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зважаючи на викладені прокурором обґрунтування заяви про забезпечення позову, суд вважає їх у правовому сенсі вагомими та переконливими.

За вказаних обставин, враховуючи загальний обсяг право- та дієздатності фізичної особи-підприємця, а відтак і можливість вільного розпорядження ним майном чи майновими правами, що не потребує доведенню, застосовуючи принципи розумного сумніву та розсуду, суд доходить висновку, що неприйняття заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити/унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист права в межах майбутнього заявленого предмета позову.

Тому обраний прокурором захід забезпечення позову до вирішення судом спору по суті суд вважає прийнятним, крім накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, які будуть відкриті в майбутньому після вжиття заходів забезпечення позову, оскільки викладене не узгоджується з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України, за змістом якого накладення арешту допускається на майно та (або) грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього (без використання майбутнього часу).

Гарантією виявлення усіх рахунків, активів відповідача в процедурі накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, а також на рухоме/нерухоме майно є нормативні механізми, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (зареєстровано в МЮ України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Також варто враховувати й те, що запропонований прокурором захід забезпечення позову - накладення арешту як на грошові кошти, так і на нерухоме майно, причому окремо на те, і на інше у повній сумі (по 770486,97 грн), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із позовними вимогами.

Викладене узгоджується з позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Тому можливим є накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно у межах однієї суми - 770486,97 грн.

Суд зауважує, що на випадок зміни обставин, які впливають на прийняте судом рішення про забезпечення позову, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч. 1 ст. 145 ГПК України).

При цьому можлива відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову (ч. 6 ст. 145 ГПК України).

Отже, передбачені законом як забезпечення позову, так і його скасування дозволяють врахувати інтереси обох сторін під час судового вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233 - 235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна - нежиле приміщення в нежитловій будівлі літ. Б-2 вбудовані приміщення: в цокольному поверсі поз. 2-1, 2-2, на першому поверсі поз. 2-29 - 2-35, 2-31а, 2-32а, 2-33а, 2-35а, загальною площею 601,3 кв.м, що розташоване за адресою: вул. Володимира Вернадського, 23 у м. Дніпрі (реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 1755205), право власності на який належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також на грошові кошти, які належать фізичній особі-підприємцю Сєдіній Галині Петрівні (РНОКПП НОМЕР_2 ), що знаходяться на всіх відкритих рахунках у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах суми стягнення - 770486,97 грн.

У решті заяви про забезпечення позову - відмовити.

Стягувач: Дніпропетровська обласна прокуратура (ідентифікаційний код 02909938; місцезнаходження: 49044, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38).

Боржник: Фізична особа-підприємець Сєдіна Галина Петрівна (РНОКПП НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 04.11.2026.

Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до 05.02.2027 включно.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

СуддяІ.І. Колісник