Рішення № 141181922, 19.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2044/26

381/2116/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Слюсар Я.В., Савенко О.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Савчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №3» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконними та скасування наказів про переведення та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 (далі позивач) через представника ОСОБА_3 звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області за допомогою системи «Електронний суд» з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №3» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі відповідач) про визнання незаконними та скасування наказів про переведення та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви від 20.04.2026 року, обґрунтовані тим, що 30.10.2020 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу в Комунальне некомерційне підприємство «Київський міський пологовий будинок №6» на посаду лікаря-акушер-гінеколога у відділення патології вагітних.

Наказом Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 169-к від 10.04.2025 ОСОБА_1 звільнено з посади за переведенням до Комунального некомерційного підприємства «Київський міська лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), згідно п.5 ст. 36 КЗпП України.

10.04.2025 Наказом Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 285 ндт, ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря-акушер-гінеколога акушерського відділення.

26.02.2026 ОСОБА_1 надали для ознайомлення Повідомлення щодо зміни істотних умов праці за № 061/03-528, посилаючись на ч.3 ст.32 КЗпП України та ч.2 ст.3 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-ІХ, у зв`язку з рішенням роботодавця про зміну істотних умов праці, а саме переміщення на інше робоче місце в гінекологічне відділення на посаду лікаря-акушера-гінеколога на 1,0 ставки, попереджено про запровадження згаданих вище змін з 01 березня 2026 року та запропоновано надати згоду/відмову працювати в запропонованих даним повідомленням умовах до 14 години 00 хвилин 27 лютого 2026 року. Разом з тим, було зазначено, що у разі не згоди ОСОБА_1 зі змінами істотних умов праці працевлаштувати її в інші структурні підрозділи КНП «КМКЛ №3» при наявності вакантних робочих місць.

Відповідачем у повідомленні про зміну істотних умов праці не доведено до відома ОСОБА_1 всю необхідну інформацію, яка стосується зміни умов праці безпосередньо саме позивача, оскільки у повідомленні зазначено лише про пропозицію її переміщення з акушерського відділення в гінекологічне відділення без вказівки причин, які призвели до такого переведення. У повідомленні не конкретизовано, які саме зміни відбулися, в чому вони полягають, чи передбачають вони зміну посадових обов`язків, якщо так, то яких саме, не ознайомлено з новою посадовою інструкцією; не доведено до відома зміну графіка роботи, який мав би місце у разі її переведення в інше запропоноване у повідомленні відділення, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості зробити висновки щодо можливості чи неможливості продовження роботи з урахуванням змін в організації праці.

Того ж таки дня, ОСОБА_1 ознайомили з наказом № 197-кдт від 25.02.2026 про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 . При цьому, в наказі також не містилися посилання на наказ про зміни в організації виробництва і праці, з вказівкою, які саме істотні умови праці змінюються для ОСОБА_1 , переліком працівників, яких стосуються ці зміни, не конкретизовано усіх істотних умов праці, які змінюються (адреса робочого місця, режим робочого часу, посадові обов`язки за новою посадою), для надання можливості працівнику свідомо обдумати та вирішити для себе можливість прийняття або відхилення такої пропозиції. Посадова інструкція запропонованої посади ОСОБА_1 також не вручалася.

Відповідачем КНП «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не було розроблено та затверджено нової посадової інструкції лікаря-акушер-гінеколога акушерського та гінекологічного відділення після проведення реорганізації в установі. Остання посадова інструкція КНП «Київський міський пологовий будинок № 6» якою продовжують користуватися лікарі акушер-гінекологи і наразі, затверджена 20.07.2021.

26.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до директора КНП «КМКЛ № 3» із заявою за вх. № 061/03/Т-38 в якій повідомила про свою відмову від переведення її в гінекологічне відділення, оскільки запропоновані зміни переведення на інше робоче місце, фактично передбачають та зміну характеру роботи, що допускається тільки за згодою працівника, згідно ст. 32 КЗпП України.

Також у своїй заяві ОСОБА_1 просила роботодавця надати «письмове обґрунтування та роз`яснення, які саме зміни відбудуться в її трудовій функції». Також, ОСОБА_1 у своїй заяві до директора КНП «КМКЛ № 3»від 26.02.2026 за вх.№061/03/Т-40 просила надати інформацію про наявність вакантних посад лікаря-акушера-гінеколога в акушерському відділенні, та підстав неможливості залишити її на посаді за раніше виконуваною трудовою функцією.

Крім того, ОСОБА_1 у своєму повідомленні від 26.02.2026 за вх. № 061/03/Т-39 до роботодавця повідомила, що відмовляється виконувати роботу в гінекологічному відділенні, оскільки не надавала згоду на її переведення, а отже і виконання таких обов`язків буде лише суперечити вимогам трудового законодавства України. При цьому, підтвердила свою готовність виконувати трудові обов`язки за займаною посадою в акушерському відділенні.

Адміністрацією лікарні було складено Акт від 26.02.2026 за № 1 про відмову ОСОБА_1 від підписання повідомлення щодо зміни істотних умов праці та наказу про зміну істотних умов праці.

Крім того, позивач вказує, що на момент оголошення директором повідомлення щодо зміни істотних умов праці та наказу про зміну істотних умов праці, складання вищевказаного акту, ОСОБА_1 наказом директора КНП «КМКЛ №3» від 25.02.2026 № 197-кдт вже була переведено на посаду лікаря-акушер-гінеколога гінекологічного відділення та поставлена в графік чергування в гінекологічному відділенні, без її письмової згоди, що вбачається з копії трудової книжки, чим порушив встановлену законодавством процедуру.

Наказом КНП «КМКЛ №3» № 222-кдт від 04.03.2026 ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-акушер-гінеколога гінекологічного відділення за п. 6 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок змін істотних умов праці.

Відсутність належного попередження про зміну істотних умов праці та пропозиції погодитися чи не погодитися з ними, а також невідповідність підстави звільнення фактичним обставинам, які були доведені роботодавцем, свідчать про незаконність наказу про звільнення.

Сторона позивача вважає звільнення незаконним, оскільки роботодавцем не дотримано процедури розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

ОСОБА_1 в акушерському відділенні працювала з 30.10.2020 року до моменту переведення, а згодом звільнення, мала високу продуктивність праці, стаж і досвід роботи більше 5 років, відсутність дисциплінарних стягнень, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи, в порівнянні з лікарями акушер-гінекологами, які залишилися працювати в акушерському відділенні, будучи молодими спеціалістами, які тільки но закінчили інтернатуру та стали лікарями акушер-гінекологами, або порівнянні з іншими працівниками, які займають рівнозначні посади в акушерському відділенні. При врахуванні даних підстав роботодавець все ж таки надав їм прерогативу лишитися на займаних посадах в акушерському відділенні.

Крім того, роботодавцем не враховано наявність у лікаря ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі в порівнянні з іншими працівниками, а саме те, що вона має малолітню дитину, чоловіка військовослужбовця, який перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 .

Також позивачу незаконним звільненням було заподіяно моральну шкоди, яку вона оцінює у 50 000,00 грн., оскільки було порушено законне право позивача на працю, що стало підставою звернення з відповідним позовом до суду, спричинення переживань, що призвело до моральних страждань, які є у причинному зв`язку зі звільненням.

Тому позивач, з урахуванням заяви від 20.04.2026 року, просила суд:

1. визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Петра Іващенка від 25 лютого 2026 року № 197-кдт про переведення ОСОБА_1 на посаду лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення;

2. визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Петра Іващенка від 04 березня 2026 року № 222-кдт про звільнення ОСОБА_1 за п. 6 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці;

3. поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-акушера-гінеколога акушерського відділення з 04.03.2026 року;

4. допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць;

5. стягнути із КНП «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з дня звільнення 04.03.2026 і закінчуючи днем поновлення позивача на роботі, а також моральну шкоду у сумі 50 000,00 грн.

6. покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та на правову допомогу.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що відповідно до рішення Київської міської ради від 05.12.2024 №432/10240, КНП «КМПБ №6» реорганізовано шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № З» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Згідно з даним рішенням, КНП «КМКЛ №3» є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків КНП «КМПБ №6». Позивач мав укладений між нею та КНП «КМКЛ №3» безстроковий трудовий договір, відповідно до якого позивач обіймав посаду лікаря-акушера-гінеколога акушерського відділення КНП «КМКЛ №3».

У зв`язку зі скороченням обсягів надання медичних послуг у акушерському відділенні, погіршенням фінансового стану підприємства та тим, що фактична кількість працівників є економічно необґрунтованою, з метою недопущення збитковості та повної зупинки підприємства, оптимізації праці, покращення медичної допомоги населенню, забезпечення принципу ефективного розподілу ресурсів, з метою підвищення ефективності діяльності КНП «КМКЛ № З» та оптимізації штатного розпису, оптимізації штатної чисельності гінекологічного відділення та акушерського відділення та відповідно до наказу від 25.02.2026 №55 внесені, зокрема, наступні зміни в штатний розпис з 01.03.2026 року: в акушерському відділенні виведено 1,75 посади «Лікар-акушер-гінеколог»; в гінекологічному відділенні введено 1,0 посади «Лікар-акушер-гінеколог». Позивача було ознайомлено з наказом про зміну істотних умов праці. Позивач відмовилась від переведення її в гінекологічне відділення. Під час ознайомлення з наказом позивач не просила ознайомити її з посадовою інструкцією лікар-акушера-гінеколога гінекологічного відділення, повідомила, що добре знайома з обов`язками за цією посадою. Звільнення позивача проведено з дотриманням вимог закону, права позивача порушені не були. Тому, просив відмовити у задоволенні позову та покласти судові витрати на позивача.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 відмовилась підписувати повідомлення про зміну істотних умов праці, оскільки їй не роз`яснили які саме зміни в організації виробництва і праці стануть підставою для зміни істотних умов праці позивача з 01.03.2026 року, зокрема посадових обов`язків, позивачу не було надано також посадову інструкцію.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача посилався на аналогічні обставини, викладені у відзиві на позов, повторно зауважив, що позивач не просила ознайомити її з посадовою інструкцією лікар-акушера-гінеколога гінекологічного відділення.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти вимог позову та просили суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

За ч. 1 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 квітня 2026 року по справі було відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 10.06.2026 року до матеріалів справи долучено відзив, відповідь на відзив та заперечення, додаткові пояснення. Крім того, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 10.06.2026 року витребувано докази у відповідача, які надійшли до суду 30.06.2026 року.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається із записів у трудовій книжці, на підставі наказу №118-п від 30.10.2020 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу в Комунальне некомерційне підприємство «Київський міський пологовий будинок №6» на посаду лікаря-акушер-гінеколога у відділення патології вагітних (т. 1 а.с. 72).

Наказом Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 6» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 169-к від 10.04.2025 ОСОБА_1 звільнено з посади за переведенням до Комунального некомерційного підприємства «Київський міська лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), згідно п.5 ст. 36 КЗпП України (т. 1 а.с. 72).

10.04.2025 року наказом Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 285 ндт, ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря-акушер-гінеколога акушерського відділення (т. 1 а.с. 73).

Наказом Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №3» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.02.2026 року №55 «Про внесення змін до штатного розпису», з метою підвищення ефективності діяльності КНП «КМКЛ № 3» та оптимізації штатного розпису, в акушерському відділенні виведено 1,75 посади «Лікар-акушер-гінеколог», в гінекологічному відділенні введено 1,0 посади «Лікар-акушер-гінеколог» (т. 1 а.с. 234).

Наказом директора Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.02.2026 № 197-кдт «Про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 » відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України та ч.2 ст.3 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-ІХ, у зв`язку з рішенням роботодавця про зміну істотних умов праці, для підвищення продуктивності праці та якості, з метою покращення медичної допомоги населенню та у зв`язку з оптимізацією праці, наказано:

1. з 01 березня 2026 року лікарю-акушер-гінекологу акушерського відділення ОСОБА_1 змінити істотні умови праці: перемістити на інше робоче місце у гінекологічне відділення на посаду лікаря-акушер-гінеколога, з оплатою згідно шатного розкладу

2. начальнику відділу кадрів Наталії Левкович:

- у термін до 26 лютого 2026 року ознайомити під підпис із даним наказом попередженням про наступну зміну істотних умов праці ОСОБА_1 ;

- у термін до 14 годин 00 хвилин 27 лютого 2026 року одержати письмове підтвердження лікаря-акушер-гінеколога акушерського відділення ОСОБА_1 згоду продовжувати роботу на умовах переміщення на інше робоче місце у гінекологічне відділення на посаду лікаря-акушер-гінеколога;

- у разі незгоди ОСОБА_1 зі змінами істотних умов праці працевлаштувати її в інші структурні підрозділи КНП «КМКЛ №З» при наявності вакантних робочих місць;

- при відсутності можливості працевлаштування або відмові ОСОБА_1 від перекваліфікації, переведення на іншу роботу звільнити її відповідно до чинного законодавства України (т. 1 а.с. 77).

Запис про переведення ОСОБА_1 на посаду лікаря-акушер-гінеколога гінекологічного відділення на підставі наказу від 25.02.2026 № 197-кдт внесено до трудової книжки (т. 1 а.с. 73).

26.02.2026 ОСОБА_1 надали для ознайомлення Повідомлення щодо зміни істотних умов праці за № 061/03-528, посилаючись на ч.3 ст.32 КЗпП України та ч.2 ст.3 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2136-ІХ, у зв`язку з рішенням роботодавця про зміну істотних умов праці, а саме переміщення на інше робоче місце в гінекологічне відділення на посаду лікаря-акушера-гінеколога на 1,0 ставки, попереджено про запровадження згаданих вище змін з 01 березня 2026 року та запропоновано надати згоду/відмову працювати в запропонованих даним повідомленням умовах до 14 години 00 хвилин 27 лютого 2026 року. Відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці є підставою для звільнення з роботи за п. 6 ст. 36 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку (ст. 44 КЗпП України) (т. 1 а.с. 76).

26.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до директора КНП «КМКЛ № 3» із заявою за вх. № 061/03/Т-38 в якій повідомила про свою відмову від переведення її в гінекологічне відділення, оскільки запропоновані зміни переведення на інше робоче місце, фактично передбачають та зміну характеру роботи, що допускається тільки за згодою працівника, згідно ст. 32 КЗпП України.

Також у своїй заяві ОСОБА_1 просила роботодавця надати письмове обґрунтування змін в організації виробництва і праці, документи, що підтверджують необхідність зміни істотних умов праці та роз`яснення щодо зміни її трудової функції» (т. 1 а.с. 82-83)

ОСОБА_1 у своїй заяві до директора КНП «КМКЛ № 3» від 26.02.2026 за вх.№061/03/Т-40 просила надати інформацію про наявність вакантних посад лікаря-акушера-гінеколога в акушерському відділенні, та підстав неможливості залишити її на посаді за раніше виконуваною трудовою функцією. Крім того, просила обґрунтувати причини скасування саме її ставки в акушерському відділенні та критерії прийняття рішення щодо зміни умов праці (т. 1 а.с. 84).

Крім того, ОСОБА_1 у своєму повідомленні від 26.02.2026 за вх. № 061/03/Т-39 до роботодавця повідомила, що відмовляється виконувати роботу в гінекологічному відділенні, оскільки не надавала згоду на її переведення, а отже і виконання таких обов`язків буде лише суперечити вимогам трудового законодавства України. При цьому, підтвердила свою готовність виконувати трудові обов`язки за займаною посадою в акушерському відділенні (т. 1 а.с. 85-86).

26.02.2026 року адміністрацією лікарні було складено Акт про відмову ОСОБА_1 від підписання повідомлення щодо зміни істотних умов праці та наказу про зміну істотних умов праці № 1 (т. 1 а.с. 75).

Наказом КНП «КМКЛ №3» № 222-кдт від 04.03.2026 року ОСОБА_1 звільнено 05.03.2026 року з посади лікаря-акушер-гінеколога гінекологічного відділення за п. 6 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок змін істотних умов праці, про що внесено запис до трудової книжки (т. 1 а.с. 79, 73).

Відповідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ч. 3 ст. 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Проте, у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022.

Як передбачено ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 КЗпП України, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці є підставою припинення трудового договору згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц, звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою для припинення трудового договору, яка обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору.

Крім того, як вказано у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №582/1001/15-ц, зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

У разі зміни істотних умов праці посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тощо, тобто зміни, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 601/1513/18 (провадження № 61-2741св19), від 2 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18 (провадження № 61-13072св19), від 25 січня 2023 року у справі № 455/1378/18 (провадження № 61-7964св22) та від 18 грудня 2024 року у справі № 308/18965/23 (провадження № 61-14911св24).

З аналізу положень частини третьої статті 32 КЗпП України вбачається, що істотними умовами праці є, зокрема: система та розміри оплати праці; пільги та компенсації, передбачені колективним договором, локальними актами або чинним законодавством; режим роботи (дистанційна, надомна робота, гнучкий режим тощо); встановлення або скасування неповного робочого часу (неповного робочого дня чи неповного робочого тижня); зміна робочого часу та часу відпочинку, графіків змінності; суміщення професій; зміну розрядів і найменування посад; зміну посадових обов`язків; зміна строку трудового договору. Цей перелік не є вичерпним. Зазначені зміни можуть застосовуватися як до окремого працівника, відділу, так і до всього підприємства (позиція Верховного Суду у постанові від 22.05.2024 у справі № 754/5228/22).

У даному випадку, зміни у організації виробництва і праці дійсно мали місце, адже наказом Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №3» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.02.2026 року №55 «Про внесення змін до штатного розпису», з метою підвищення ефективності діяльності КНП «КМКЛ № 3» та оптимізації штатного розпису, в акушерському відділенні виведено 1,75 посади «Лікар-акушер-гінеколог» (яку обіймала ОСОБА_1 ), в гінекологічному відділенні введено 1,0 посади «Лікар-акушер-гінеколог» (т. 1 а.с. 234).

Наказом директора Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 3» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.02.2026 № 197-кдт наказано з 01 березня 2026 року лікарю-акушер-гінекологу акушерського відділення ОСОБА_1 змінити істотні умови праці: перемістити на інше робоче місце у гінекологічне відділення на посаду лікаря-акушер-гінеколога, з оплатою згідно шатного розкладу. Проте, наказом передбачено, що у разі відсутності згоди ОСОБА_1 на переведення на іншу роботи, вона підлягає звільненню відповідно до законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачу повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме переміщення її з акушерського відділення в гінекологічне відділення за тією ж посадою лікаря-акушер-гінеколога, а також повідомлено про зміну режиму роботи та зміну посадових обов`язків.

ОСОБА_1 відмовилась від переміщення її у гінекологічне відділення на посаду лікаря-акушер-гінеколога, про що 26.02.2026 року подавала письмові заяви. У заявах від 26.02.2026 року позивач не просила відповідача конкретизувати, які саме зміни її робочого часу та посадових обов`язків запроваджуються внаслідок її переміщення в інше відділення.

Як зазначалось в судовому засіданні, позивач категорично не погоджувалась з істотними змінами умов праці, оскільки встановлені графіки робочого часу були встановлені без урахування її думки та її життєвої ситуації (не враховано відстань проживання, вік дитини що знаходиться на утриманні позивача, та перебування чоловіка на військовій службі), про що ОСОБА_1 повідомляла керівництво та зазначала в своїх заявах.

Після відмови ОСОБА_1 26 лютого 2026 року, від її переміщення у гінекологічне відділення на посаду лікаря-акушер-гінеколога, останню звільнено на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, що було передбачено наказом від 25.02.2026 № 197-кдт, та видано наказ № 222-кдт від 04.03.2026 року.

Судом також враховано, що проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці є виключним повноваженням власника, який вправі самостійно визначати найбільш вигідні умови здійснення господарської діяльності, і суд не вправі обговорювати та вирішувати питання про доцільність таких змін в організації виробництва і праці, про що неодноразово наголошувалось Верховним Судом у постановах від 25.09.2024 № 485/1199/21, від 13.03.2019 у справі № 761/8658/16-ц, від 22.04.2019 у справі № 176/3792/14-ц, від 20.03.2019 у справі № 317/4223/16-ц.

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 з 05 березня 2026 року за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України відбулось відповідно до вимог закону.

За таких обставин, оскільки відповідач не порушував вимоги трудового законодавства при звільненні позивача, підстав для визнання наказів про переведення та звільнення незаконними, поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на користь останньої середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд не вбачає, а тому, відмовляє у задоволенні позову у цих частинах.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вказує наступне.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (322-08) (набрала чинності 13 січня 2000р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав .

Оскільки обов`язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а позивачем не доведено протиправність дій відповідача, суд вважає, що у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

В порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє у задоволенні даного позову, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, на підставі ст. 43 Конституції України, ст. 23 ЦК України, ст. 32, 36, 237-1 КЗпП України, ст.ст 12, 76, 77, 78, 79, 265, 289 ЦПК України, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №3» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконними та скасування наказів про переведення та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня №3» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 05415958, місцезнаходження: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26.

Суддя Осаулова Н.А.

Рішення суду проголошено 02.11.2026 року