Рішення № 141179702, 03.11.2026, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

03 листопада 2026 рокуСправа №451/1664/26Провадження № 2/451/996/26

Радехівський районний суд Львівської області

в складі головуючого судді Магонь О. З.

секретаря судового засідання Федорук І. Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехові цивільну справу №451/1664/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Стислий виклад позиції позивача

31 серпня 2026 року представник Столітній Михайло Миколайович в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 13.07.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №5676344 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 40000,00 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 13.07.2025 по 08.07.2026. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 40000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК». У період з 13.07.2025 по 31.03.2026 відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 28422,28 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,03 грн, оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 17649,75 грн, оплату штрафних санкцій у розмірі 6772,50 грн, оплату комісії за надання кредиту у розмірі 4000,00 грн. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 31.03.2026 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу №02-31/03/2026 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до відповідача. Ураховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу №02-31/03/2026 від 31.03.2026 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №5676344 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.07.2025 загальна сума заборгованості склала 135135,29 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 39999,97 грн, за процентами 81907,82 грн, штрафні санкції 13227,50 грн. За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, у період з дати укладання Договору, а саме: з 13.07.2025 по 31.03.2026 (дата укладання договору факторингу), у відповідача перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 81907,82 грн. Станом на дату укладання Договору факторингу №02-31/03/2026 від 31.03.2026, строк дії Договору №5676344 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.07.2025 не закінчився, а тому, в межах строку дії цього Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2026 по 08.07.2026 (99 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 37620,00 грн (39999,97 грн * 0,95% = 380,00 грн * 99 календарних днів = 37620,00 грн). Ураховуючи норми чинного законодавства, позивач вважає такими, що не підлягають стягненню з відповідача штрафні санкції у сумі 13227,50 грн. Таким чином, відповідач має заборгованість за Договором №5676344 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.07.2025 загальною сумою 159527,79 грн, яка складається з: тіла кредиту 39999,97 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 81907,82 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 99 календарних днів 37620,00 грн (а.с.3-27).

Стислий виклад позиції відповідача

У своєму відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором представник відповідача Зачепіло З. Я. зазначила, що з позовними вимогами ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Заруденець Надія Володимирівна не згодна та не підтримує з огляду на наступне. По-перше: Позивачем не надано належних та допустимих доказів, на підтвердження перерахунку коштів первісним кредитором. У матеріалах справи відсутні й суду не надано будь-які належні, допустимі і достатні докази вимог перерахування кредитних коштів за вищезазначеними договорами позичальнику відповідно до ст.ст. 526, 1054, 1088 ЦК України. У матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів ОСОБА_1 . Належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту може бути виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами. Разом з тим, позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору - розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». З документів наданих позивачем неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних про здійсненій операції. Крім того, з наданого суду документа слідує, що грошові кошти були перераховані через посередника. Також, у наданому позивачем кредитному договорі відсутні будь-які відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не виступає стороною за кредитним договором. Більш того, реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не міститься. Ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч викладених вище вимог Закону, реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено. Отже, на докази які посилається про них мають бути вже створеними і саме сторона позивача повинна доводити в позові. всіх позначень До того ж, звертаю увагу суду, на те, що номер платіжної картки є частково зашифрованим і 16 значного номеру картки не містить. Банківські реквізити позичальника, згідно матеріалів рахунку справи є невизначеними. У той же час, наявної у кредитора інформації щодо карткового здійснення позичальника свого часу було достатньо для виникнення спірних правовідносин та у відповідних платіжних операції з переказу кредиту, докази про що вже мають існувати кредитора згідно вимог Закону України «Про платіжні послуги». Договір відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги (ч.1 ст. 517 Цивільного кодексу України). Отже, правонаступник може задоволити своє право вимоги лише фізично маючи у себе документи про право вимоги, як матеріальні докази цього права. Без документів право вимоги відсутнє. Саме за матеріальними доказами судом оцінюється і розмір переданого права. Без доказів розміру права вимоги, таке право відсутнє і не може бути передане. Тобто, право вимоги за основним зобов`язанням переходить не в момент «передачі» суми заборгованості в обліку первісного кредитора, не в момент передачі Кредитного договору, не в момент передачі судового рішення, яким стягнено (чи визнано) суму боргу, а в момент передачі оригіналів документів, які є доказами права вимоги. Разом з тим, доданий розрахунок є документом, що складений первісним кредитором, та не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач. Розрахунок заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування заборгованості. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукає у такий спосіб Позичальника на укладення договору про надання споживчого кредиту на вкрай невигідних для нього умовах, які ОСОБА_1 , не могла оцінити належно. На думку сторони Відповідача, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за договором № 56763443 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.07.2025 за нарахованими процентами у розмірі 81 907,82 грн не є співрозмірною сумі тіла кредиту 39 999,97 грн. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23. Разом з тим Позивач зазначає, що Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.03.2026 року № 02-31/03/2026, строк дії Договору № 5676344 від 13.07.2025 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2026 по 08.07.2026 (99 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 37 620,00 грн. Окрім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру (п. 9 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів») Такий перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. У відповідності до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. З урахуванням викладеного, встановивши, що позичальником включені до умов кредитного договору несправедливі умови, які полягають у тому, що фінансова установа в незалежності від того, чи споживач здійснить погашення заборгованості за кредитним договором, може в односторонньому порядку, без повідомлення споживача продовжити дію такого договору для подальшого нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, що вносить істотний дисбаланс до договірних правовідносин та ставить споживача в несправедливе становище по відношенню до кредитної установи. Разом з тим, відсотки у розмірі 0,95% за кожен день користування кредитними коштами є незаконними та не відповідають вимогам норм Закону України «Про споживче кредитування». Врахувати при розгляді даної справи поданий представником Відповідача відзив на позовну заяву; у задоволені позовних вимог за позовною заявою, поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю, провадження в справі закрити (а.с.58-62).

Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Своєю ухвалою від 4 вересня 2026 року суддя прийняла до розгляду позовну заяву та відкрила провадження у справі, ухвалила здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (в змішаній формі) з викликом сторін, призначила судове засідання та постановила витребувати у АТ «ПУМБ» письмові докази (а.с.1-2).

29 вересня 2026 року суду надійшли витребувані документи (а.с.50).

Представник позивача Столітній М. М. у позовній заяві клопотав про розгляд справи без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечив (а.с.3-27).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався представник позивача.

Відповідач Заруденець Н. В. у судове засідання не прибула, її представник подала заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника (а.с.65).

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України суд не здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Установлені судом фактичні обставини справи

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК №1177 від 19.03.2019, видане Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має ліцензію на діяльність фінансової компанії з надання коштів та банківських металів у кредит, яка була видана Національним банком України від 21.03.2024.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000495 від 21.01.2022, видане Національним банком України, має ліцензію на діяльність фінансової компанії для здійснення діяльності з надання коштів та банківських металів у кредит та надання послуг факторингу, яка була видана Національним банком України від 03.04.2024.

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Реєстраційні дії щодо зміни найменування Товариства проведені державним реєстратором Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1000681070010062201 від 10.12.2024.

13.07.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №5676344 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору.

Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 40000,00 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 13.07.2025 по 08.07.2026.

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів.

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0,95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 40000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» №20260402-2523 від 02.04.2026.

13.07.2025 на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 зараховано платіж у сумі 40000,00 грн, що видно з листа АТ «ПУМБ» №KHO-07.8.5/16632БТ від 18.09.2026, який надійшов на виконання ухвали від 4 вересня 2026 року (а.с.50).

31.03.2026 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу №02-31/03/2026 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Ураховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу №02-31/03/2026 від 31.03.2026 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №5676344 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.07.2025 загальна сума заборгованості склала 135135,29 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 39999,97 грн, за процентами 81907,82 грн, штрафні санкції 13227,50 грн.

У період з дати укладання Договору, а саме: з 13.07.2025 по 31.03.2026 (дата укладання договору факторингу), у відповідача перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 81907,82 грн, що підтверджується розрахунком ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» заборгованості за Договором №5676344 від 13.07.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 31.03.2026.

Станом на дату укладання Договору факторингу №02-31/03/2026 від 31.03.2026, строк дії Договору №5676344 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.07.2025 не закінчився, а тому, в межах строку дії цього Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 01.04.2026 по 08.07.2026 (99 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 37620,00 грн (39999,97 грн * 0,95% = 380,00 грн * 99 календарних днів = 37620,00 грн), що видно з Розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Капітал» за Договором №5676344 про надання споживчого кредиту від 13.07.2025 року за 99 календарних днів (01.04.2026 - 08.07.2026).

Ураховуючи норми чинного законодавства, позивач вважає такими, що не підлягають стягненню з відповідача штрафні санкції у сумі 13227,50 грн. Таким чином, відповідач має заборгованість за Договором №5676344 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.07.2025 загальною сумою 159527,79 грн, яка складається з: тіла кредиту 39999,97 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 81907,82 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 99 календарних днів 37620,00 грн (а.с.3-27).

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами є зобов`язальними та виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до нового кредитора.

Позиція суду

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.

Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосував норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із огляду на зазначені норми Закону, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Указаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19.

На підставі частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом на підставі зазначеної вище ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).

Сторони договору узгодили розмір кредиту, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису.

Відповідач ОСОБА_1 неналежно виконувала зобов`язання за Кредитним договором №5676344 від 13.07.2025, тому заборгованість відповідача становить 159527,79 грн, яка складається з: тіла кредиту 39999,97 грн, нарахованих процентів первісним кредитором 81907,82 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 99 календарних днів 37620,00 грн.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 526, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне) виконання.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №5676344 від 13.07.2025, який укладений між позичальником та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд виходить з того, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення первісним кредитором із відповідачем електронного кредитного договору, отримання за ним кредитних коштів відповідачем та порушення останнім своїх зобов`язань, внаслідок чого виникла кредитна заборгованість, право вимоги якої за договором факторингу перейшло до позивача.

Суд констатує, що з відповідача підлягають стягненню всі складові кредитної заборгованості (тіло кредиту та нараховані обома кредиторами проценти за користування кредитом).

У даному кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови, договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв`язку з чим він у силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільнообраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Відповідачка не надала суду належних і допустимих доказів на спростування обставин отримання кредитних коштів, а саме відсутності перерахування на її банківський картковий рахунок кредитних коштів в обумовленому договором розмірі.

Доказів своєчасного повернення кредитних коштів ні первісному кредитору, ні фактору відповідачкою матеріали справи не містять та нею їх не надано суду.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, кошти в установлений строк не повернула, право вимоги кредитної заборгованості за договором факторингу перейшло до позивача.

Піддаючи сумніву наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідачка не надала ніяких доказів на його спростування, зокрема шляхом представлення альтернативних своїх контррозрахунків.

При цьому, суд зазначає, що складені первісним та новим кредиторами розрахунки заборгованості є чіткими та зрозумілими, оскільки містять детальну інформацію щодо дати та суми надання кредиту, часткової оплати кредитних платежів, періодів нарахування відсотків відповідно до умов договору, комісії, штрафних санкцій, тобто усіх складових кредитної заборгованості, що дозволяє перевірити його обґрунтованість та правильність.

Не є слушними посилання скаржника на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки операція з перерахування позичальнику коштів кредиту здійснювалась у безготівковій формі, тому на суму переказу не складаються видаткові касові ордери, які є первинними документами бухгалтерського обліку.

Велика Палата Верховного Суду в п. 90 постанови від 21 січня 2026 року у справі № 755/9838/23 (провадження № 61-3172св25) зазначила, що у цивільних справах є застосовним такий стандарт доказування як «стандарт більшої переконливості», згідно з яким, висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Юридичний факт переходу від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» прав вимоги за кредитним договором №5676344 підтверджується копіями договору факторингу 02-31/03/2026 від 31 березня 2026 року, Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу № № 02-31/03/2026 від «31» березня 2026 року, витягу з реєстру боржників від 31 березня 2026 року.

За таких обставин, суд не має підстав сумніватися у правильності наданого позивачем розрахунку.

Даючи оцінку аргументам сторони відповідача щодо несправедливості нарахованих та пред`явлених позивачем до стягнення відсотків, суд зважує на таке.

Згідно із ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1). У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

В умовах п. 1.3 Договору № 5676344 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.07.2025 Строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 15 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати Комісії (якщо передбачена Договором), процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (по тексту Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.4.1. Договору стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору.

При цьому, величина встановленої у кредитному договорі денної процентної ставки в 0,95% та застосованої на її основі при нарахуванні відсотків стандартної процентної ставки 0,95% у день не перевищує її максимального розміру, передбаченого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (1%).

З розрахунку заборгованості видно, що саме за зниженою процентною ставкою (з 13.07.2025 по 08.07.2026) та за стандартною процентною ставкою 0,95% у день і в межах строку кредитування (до 08.07.2026) позивач нараховував відповідачу відсотки за користування кредитом, що відповідає умовам договору та чинному законодавству.

Одночасно суд зазначає, що нараховані обома кредиторами проценти це відсотки за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитного договору, який становить 360 днів, вони не є процентами, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання (ч. 2 ст. 625 ЦК України), що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Право фактора ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» на донарахування позичальнику відсотків за 99 днів у межах строку кредитування відповідає умовам договору факторингу та вимогам ч. 1 ст. 1084 ЦК України.

Підписавши вищевказаний кредитний договір, відповідачка погодилася з його умовами, у зв`язку з чим даний договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім того, суд зазначає, що кредитний договір не містить нечітких або двозначних положень, а викладені в договорі умови щодо строку кредитування, періодів та ставок нарахування й сплати відсотків, є чіткими та зрозумілими. Враховуючи принцип свободи договору відповідач мав можливість не вступати з кредитодавцем у кредитні правовідносини, якщо дійсно вважав встановлений розмір відсотків за користування кредитними коштами несправедливими, проте погодився на такі умови договору, підписавши його без будь яких застережень. Більше того, не дивлячись на своє гарантоване право, передбачене п. 5.3.2 (а) договору, на відмову протягом 14 календарних днів від договору без пояснення причин відповідач продовжував користуватися кредитними коштами кредитодавця й до нього з жодними заявами не звертався.

Одночасно суд констатує правомірність вказаного правочину (ст. 204 ЦК України), оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, він не визнаний судом недійсним і відповідна позовна вимога скаржником не заявлялась.

Суд не має підстав для визнання несправедливими умов укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки нараховані у межах строку кредитування відсотки, які перевищують тіло кредиту і з якими позичальник погоджувався, підписуючи договір, не відносяться до сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації в розумінні положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Адже, ці проценти не є відсотками за несвоєчасне виконання зобов`язання, як то помилково вважає апелянт.

Чинне ж законодавство не наділяє суд повноваженнями зменшувати суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору.

За таких обставин, відсутні підстави вважати нікчемними умови кредитного договору в частині погоджених сторонами процентів за користування кредитом.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07.09.2026 у справі №552/672/23 (провадження №61-4595сво25).

Таким чином, надавши оцінку вищенаведеним обставинам у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Виходячи з аналізу наведених норм Закону та встановлених судом обставин неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача таку заборгованість.

Щодо розподілу судових витрат

Як видно з матеріалів справи, позивач просить також стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок та 10000 (десять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача подала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема зазначила у такому, що ОСОБА_1 , вважає співмірним із складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатом роботою та розумним і обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн. Таку суму вважає пропорційною предмету спору та такою, що є доцільною для розподілу між сторонами (а.с.63-64).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з приписів ст. 137 ЦПК України.

Згідно із ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно із ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача для підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) гривень надав копію Договору про надання правової допомоги №10-12/2024 від 10.12.2024, копію Заявки №23425 від 28 липня 2026 року на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, копію Акту № 23425 від 26 серпня 2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 вказав, що, виходячи з принципів диспозитивності та змагальності, суд не вправі зменшувати суму витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, а таке питання може бути вирішене лише за клопотанням іншої сторони за умови доведення неспівмірності цих витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та результатами розгляду.

Водночас, на думку суду, заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є надмірною з огляду на те, що компенсація витрат має бути співмірною до фактичного внеску представника у результат справи, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду.

Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Відтак, аналізуючи надані докази та з огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, незначну складність справи, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, критерій розумності розміру судових витрат відносно конкретних обставин справи, до стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» підлягають витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Ураховуючи наведене вище, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, зокрема, судовий збір у сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 5, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, на підставі ст. 11, 203, 205, 207, 512-514, 516, 517, 526, 536, 610, 612, 638, 639, 652, 1049, 1077, 1078 ЦК України; ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»; суд

ухвалив:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 44559822; місцезнаходження: вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, місто Київ, 03045; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», код банку (МФО): 334851) суму заборгованості в сумі 159527 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять сім) гривень 79 (сімдесят дев`ять) копійок, з яких: сума кредиту 39999 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 97 (дев`яносто сім) копійок, сума процентів за користування кредитом 81907 (вісімдесят одна тисяча дев`ятсот сім) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки, нараховані позивачем проценти за 99 календарних днів 37620 (тридцять сім тисяч шістсот двадцять) гривень.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 44559822; місцезнаходження: вулиця Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, місто Київ, 03045; IBAN: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», код банку (МФО): 334851) сплачений судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлено 03.11.2026.