Єдиний державний реєстр судових рішень
Дата документу 29.10.2026
Справа № 334/7449/26
Провадження № 2/334/4974/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
31.07.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник ТОВ «Юніт Капітал» за довіреністю Кукса К.О. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В позові посилалися на те, що 04.10.2025 року між ТОВ «Оптимальні кредити» та відповідачем укладено кредитний договір № LM365943500 на суму 13800 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «GGFF-5429». У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 13800 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер.
10.12.2025 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № ОК-ТП/65, на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № БН від 10.12.2025 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
30.03.2026 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено договір факторингу № 30/0326-01, на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 30.03.2026 року, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
Позивач не здійснював жодних нарахувань за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 44720,28 грн., яка складається з: 13800 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 23192,28 грн. - заборгованість по процентах; 6900 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період дата переходу права вимоги 30.03.2026 - 01.06.2026.
Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 37820,28 грн.
Прохали стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Юніт Капітал" заборгованість за кредитним договором № LM365943500 від 04.10.2025 року у розмірі 37820,28 грн., з яких: 13800 грн. - тіло кредиту, 23192,28 грн. - відсотки, 828 грн. - комісія; судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. покласти на відповідача; розгляд справи провести за відсутності представника позивача, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.
04.08.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
24.09.2026 року ухвалою суду витребувано в АТ «Універсал Банк»: 1) інформацію: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки): маска карти: НОМЕР_2 про факт зарахування коштів: зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_2 за період від 04.10.2025 до 09.10.2025 в сумі 13800 грн.; емітент карти АТ «Універсал Банк»; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками): маска карти: НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ); 2) у разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ): зарахування на платіжну карту (маска карти) НОМЕР_2 ; за період від 04.10.2025 до 09.10.2025 в сумі 13800 грн.; емітент карти АТ «Універсал Банк»; витребувати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти позичальника) повного номера рахунка (рахунків), що належить ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ): маска картки: НОМЕР_2 3) у випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками): маска картки: НОМЕР_2 витребувати номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) (клієнта банку) за платіжною карткою (платіжними картками): маска картки: НОМЕР_2 ; 4) у випадку, якщо картковий рахунок за: маска картки: НОМЕР_2 не належить позичальнику ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок: маска картки: НОМЕР_2 .
24.09.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник відповідача: адвокат Моценко О.В. з письмовими поясненнями, в яких посилалися на те, що оскільки станом на дату підписання кредитних договорів та ухвалення рішення воєнний стан триває, відповідач дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги позову про стягнення заборгованості по штрафам відповідно п.18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
З урахуванням наведених норм права, конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, можна дійти висновку, що клопотання позивача про стягнення на його користь із відповідача понесених витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення, та з відповідача на його користь слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн.
Прохали позов задовольнити частково в сумі заборгованості за основною сумою боргу без стягнення інших заявлених заборгованостей, розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідача.
28.09.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 з додатковими поясненнями, в яких посилалися на те, що позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій (пеня, штрафи). Позивач не стягує штрафні санкції за кредитним договором, відповідно позовної заяви позивач стягує 13800 грн. заборгованості за тілом, 23192,28 грн. заборгованості за відсотками та заборгованість за комісією 828 грн.
Прохали позов задовольнити в повному обсязі.
28.09.2026 року АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів повідомили, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 . За період з 04.10.2025 року по 09.10.2025 року на платіжну картку № НОМЕР_5 було зарахування коштів у сумі 13800 грн. Також Банком були емітовані інші платіжні картки на ім`я ОСОБА_1 . Номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_5 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Повний номер рахунку платіжної картки № НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 - НОМЕР_6 . Надали Рух грошових коштів по рахунку відкритого до платіжної картки № НОМЕР_5 за період з 04.10.2025 року по 09.10.2025 року.
29.10.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, в тексті позовної заяви прохали справу розглянути у відсутність представника, не заперечували проти заочного розгляду справи.
29.10.2026 року відповідач та його представник: адвокат Моценко О.В. в судове засідання не з`явилися, подали письмові пояснення, в яких прохали справу розглянути у їх відсутність.
Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився відповідач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №3115996 від 03.08.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру.
04.10.2025 року між ТОВ «Оптимальні кредити» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № LM365943500, згідно умов якого розмір кредиту - 13800 грн., дисконтний період кредитування - 30 днів, відсотки на дисконтний період - 455,40 грн., кредит надається на платіжну картку відповідача НОМЕР_2, дата повернення кредиту - 03.11.2025 року, розмір комісії за надання кредиту - 828 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту - 15083,40 грн.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «GGFF».
Аналогічні умови зазначені у Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «5429».
ТОВ «Оптимальні кредити» перерахувало грошові кошти в сумі 13800 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_5 , що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_5 (рахунок № НОМЕР_6 ), яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 .
Отже, ТОВ «Оптимальні кредити» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Оптимальні кредити» за кредитним договором №LM365943500 від 04.10.2025 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість станом на 10.12.2025 року в сумі 29843,88 грн., яка складається з: 13800 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8315,88 грн. - заборгованість по процентах; 6900 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи), 828 грн. - комісія.
10.12.2025 року між ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № ОК-ТП/65, на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № БН від 10.12.2025 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 29843,88 грн., яка складається з: 13800 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 8315,88 грн. - заборгованість по процентах; 6900 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи); 828 грн. - комісія.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №LM365943500 від 04.10.2025 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість станом на 30.03.2026 року в сумі 44720,28 грн., яка складається з: 13800 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 23192,28 грн. - заборгованість по процентах; 6900 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи); 828 грн. - комісія.
30.03.2026 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено договір факторингу № 30/0326-01, на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 30.03.2026 року, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі 44720,28 грн., яка складається з: 13800 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 23192,28 грн. - заборгованість по процентах; 6900 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи); 828 грн. - комісія.
Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.
В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».
Відповідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.
У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин між ТОВ «Оптимальні кредити» та ОСОБА_1 є належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання між сторонами кредитного договору № LM365943500 від 04.10.2025 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.
Як встановлено судом, відповідач, уклавши 04.10.2025 року з ТОВ «Оптимальні кредити» кредитний договір № LM365943500, отримав кредит в сумі 13800 грн. на строк 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Виписка АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_5 (рахунок № НОМЕР_6 ), яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , є доказом у справі, оскільки має статус первинного документа, згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5.
Згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.
Відповідно правового висновку, наведеному у Постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року (справа № 355/558/18) виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.
Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
З досліджених доказів, зокрема виписки за карткою відповідача, видно, що останній отримував кредитні кошти.
В подальшому, згідно укладених договорів факторингу право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача.
Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти, відсотки та комісію, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту: відповідачем отримано кредит на загальну суму 13800 грн., згідно розрахунків заборгованості відповідачем тіло кредиту не сплачено, отже заборгованість за основною сумою боргу складає 13800 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками: відповідно умов договору кредит в сумі 13800 грн. надається строком на 30 днів до 03.11.2025 року (дисконтний період), також сторони погодили, що строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів в сумі 455,40 грн.
У матеріалах справи відсутні докази продовження строку кредитування (дисконтного періоду) шляхом здійснення позичальником протягом дисконтного періоду оплати всіх нарахованих процентів в сумі 455,40 грн. Зокрема, згідно розрахунку первісного кредитора відповідачем протягом дисконтного періоду з 04.10.2025 року до 03.11.2025 року нараховані проценти в сумі 455,40 грн. не сплачено, тобто не вчинено дії з метою продовження дисконтного періоду.
Отже, позивач не довів факт продовження дисконтного періоду, визначеного договором, а тому строк кредитування, упродовж якого підлягали нарахуванню відсотки за користування кредитом становив загалом 30 днів з 04.10.2025 року до 03.11.2025 року.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05.04.2023 року у справі № 1010/4518/16 зазначила, що очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у Постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (п. 53, 54) та від 04.02.2020 року у справі № 1012/1120/16 (п.6.19).
Отже, строк кредитування, упродовж якого підлягали нарахуванню відсотки за користування кредитом в загальній сумі 13800 грн. становив 30 днів з 04.10.2025 року до 03.11.2025 року зі сплатою відсотків в сумі 455,40 грн.
З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом після 03.11.2025 року (більше 30 днів), тобто поза межами строку кредитування.
Позивачем не заявлено вимоги про стягнення з відповідача коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ч.2 ст.625 ЦК України, тому нараховані відсотки за понадстрокове користування кредитом не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають стягненню з відповідача.
Таким чином, розмір відсотків за користування кредитом в сумі 13800 грн. в межах строку кредитування 30 днів за період з 04.10.2025 року до 03.11.2025 року складає в сумі 455,40 грн., що також підтверджується розрахунком заборгованості первісного кредитора за період з 04.10.2025 року до 03.11.2025 року.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії: відповідно п.8.5 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 828 грн. Під час укладення кредитного договору відповідач був ознайомлений з його умовами, висловив своє волевиявлення шляхом підписання договору, проти положень договору, умовами якого передбачено сплату комісії за надання кредиту, не заперечував, дійсність договору не оспорював.
Тому, суд дійшов висновку, що передбачена умовами договору одноразова комісія за надання кредиту у сумі 828 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає в розмірі 15083,40 грн., з яких: 13800 грн. - тіло кредиту; 455,40 грн. - відсотки; 828 грн. - комісія.
Суд не бере до уваги заперечення відповідача, які викладені у письмових поясненнях щодо відсутності підстав для стягнення з нього штрафних санкцій, оскільки позивачем вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 6900 грн. не пред`явлено до стягнення, тому останні не підтверджені встановленими судом обставинами.
Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).
Таким чином, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.
Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 37820,28 грн. задоволено вимоги на суму 15083,40 грн., тобто на 39,88 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 1061,76 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.
За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договору від 20.01.2026 року №20/01/26-02 про надання правничої допомоги з Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери»; копію Додаткової угоди №25771561546 до договору від 20.01.2026 року №20/01/26-02 про надання правничої допомоги; копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026 року; копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 26.08.2010 року.
Так, згідно копії Акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026 року сторони погодили надання наступних правових послуг та їх вартість: складання позовної заяви: 2 год. 5000 грн.; вивчення матеріалів справи: 2 год. 1000 грн.; підготовка адвокатського запиту: 1 год. 500 грн.; підготовка клопотання щодо зарахування кредитних коштів: 1 год. 500 грн.; всього в сумі 7000 грн.
Отже, позивачем підтверджено витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 грн.
Однак, оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 37820,28 грн. задоволено вимоги на суму 15083,40 грн., тобто на 39,88 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 2791,60 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №LM365943500 від 04.10.2025 року в розмірі 15083,40 грн. (п`ятнадцять тисяч вісімдесят три гривні 40 копійок), з яких: 13800 грн. - тіло кредиту; 455,40 грн. - відсотки; 828 грн. - комісія.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1061,76 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2791,60 грн.
В задоволенні решти розміру позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 04 листопада 2026 року.
Суддя: С.М. Телегуз
Судове рішення № 141179399, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 334/7449/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: