Рішення № 141178113, 02.11.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Дата ухвалення
02.11.2026
Номер справи
591/3581/26
Номер документу
141178113
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 591/3581/26

Провадження № 2/591/1322/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Кочури В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх м. Львів, ЄДРПОУ 35234236 до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення заборгованості,

установив:

01.04.2026 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 14.02.2024 ТОВ «Мілоан» та відповідачка уклали договір про споживчий кредит № 9734669, за умовами якого відповідачка отримала кредит, який зобов`язалась повернути та сплатити відсотки за користування кредитом. 25.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір №107-МЛ про відступлення права вимоги. Згідно умов даного договору позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит № 9734669 у розмірі 46100,87 грн, з яких 13158,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 31412,87 грн заборгованості за відсотками та 1530,00 грн заборгованості за комісією. Оскільки відповідачка взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів не виконала, позивач як новий кредитор був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, судове засідання було призначене на 12.08.2026, яке в подальшому відкладалось до 02.11.2026. Також судовою ухвалою було задоволено клопотання позивача про витребування доказів від АТ КБ «Приватбанк».

08.06.2026 до суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана інформація про рух коштів по рахунку відповідачки.

06.08.2026 від представника відповідача до суду надійшов відзив, в якому останній вказав, що відповідач не заперечує факту укладення 14.02.2024 кредитного договору № 9734669 з ТОВ «Мілоан» через застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також факту укладення 25.06.2024 договору відступлення прав вимоги № 107-МЛ між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал», водночас щодо нарахування відсотків стверджує, що наданий позивачем розрахунок є необґрунтованим, оскільки договірна межа відповідальності відповідача за порушення грошового зобов`язання складає не більше 7650,00 грн (50% від 15 300,00 грн), тоді як позивач фактично нарахував та заявляє до стягнення 27 236,70 грн процентів, тобто у 3,5 рази більше, ніж дозволяє договір, на якому ґрунтується позов. Крім того у відзиві представник відповідача просить суд зменшити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу з 8000,00 грн до розумного та співмірного.

12.08.2026 від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, наполягає на задоволенні позову.

12.08.2026 представником відповідачки подане заперечення (на відповідь на відзив), в якому останній просить суд відмовити у позові.

Представник позивача у судове засідання 02.11.2026 не прибув, у заяві від 19.10.2026 просив суд розглядати справу за його відсутності, просив задовольнити позов.

Відповідачка та її представник у судове засідання не прибули, про розгляд даної справи повідомлені належним чином.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 14.02.2024 ТОВ «Мілоан» та відповідачка уклали договір про споживчий кредит № 9734669. Відповідачка підписала договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.

Згідно умов пунктів 1.2 1.3 договору сума кредиту склала 15300,00 грн, кредит надається загальним строком на 105 днів з 14.02.2024 (строк кредитування) і складається з пільгового періоду (15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 29.02.2024) та поточного періоду (90 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 29.05.2024).

Згідно пункту 1.4 договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредиту в рекомендовану дату платежу 29.02.2024 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 29.05.2024 (останнього дня строку кредитування).

Обсяг загальних витрат по користування кредиту сторони договору погодили у пункті 1.5 договору.

Комісія за надання кредиту 1530,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово.

Також в договорі узгоджені розміри процентів за користування кредитом протягом пільгового періоду та поточного періодів (підпункти 1.5.2 договору).

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору (пункт 1.6 договору).

Як узгоджено сторонами у пункті 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок НОМЕР_2 .

Умови та порядок пролонгації строку кредитування погоджені сторонами у пункті 2.3 договору.

Порядок укладення договору визначений умовами розділу 6 договору.

Тобто сторонами договору узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки на укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Факт ідентифікації відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Факт перерахування відповідачці кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням №122964210 від 14.02.2024 про зарахування переказу у сумі 15300,00 грн на рахунок ОСОБА_1 , платіжна картка № НОМЕР_2 та відповіддю від АТ КБ «Приватбанк» 08.06.2026, яка надійшла на виконання судової ухвали.

25.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір №107-МЛ про відступлення права вимоги.

Згідно умов даного договору позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за договором про споживчий кредит № 9734669 у розмірі 46100,87 грн, з яких 13158,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 31412,87 грн сума заборгованості за відсотками та 1530,00 грн заборгованості за комісією.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення цивільного законодавства, які регулюють питання виконання зобов`язань, відповідальності за порушення зобов`язання, а також питання, пов`язані з кредитом та переходом права вимоги.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Щодо форми укладеного договору суд вважає за доцільне звернути увагу, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

Відтак суд робить висновок, що належними та допустимими доказами підтверджено укладання спірного правочину.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Відтак навіть за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги від позивача, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог статті 516 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що б оржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджено наявними у справі доказами, відповідач згідно укладеного договору отримав у користування кредитні кошти, водночас кредитні кошти та нараховані суми процентів своєчасно та у повному обсязі не повернув, чим порушив взяті на себе зобов`язання.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення кредитного договору та прострочення позичальником виконання зобов`язань, факт набуття ним права грошової вимоги до відповідача за спірним договором, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою, факт передання відповідачці кредитних коштів, а також факт переходу до позивача права вимоги до відповідачки.

До того ж у відзиві представник відповідачки не заперечував факту укладення 14.02.2024 кредитного договору № 9734669 з ТОВ «Мілоан» через застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а також факту укладення 25.06.2024 договору відступлення прав вимоги № 107-МЛ між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал».

Таким чином у ході розгляду справи встановлено, що відповідачка, отримавши від ТОВ «Мілоан» грошові кошти у розмірі 15300,00 грн (що відповідає сумі кредиту за спірним договором), у повному обсязі не сплачувала грошових коштів у рахунок погашення кредиту, чим допустила прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим позовні вимоги частині стягнення 13158,00 грн заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими та доведеними.

Що стосується вимог позивача про стягнення відсотків за користування кредитом у сумі 31412,87 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту договору від 14.02.2024, він є договором про надання споживчого кредиту, а відтак на його умови розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно умов пунктів 1.2 1.3 кредитного договору сума кредиту склала 15300,00 грн, кредит надається загальним строком на 105 днів з 14.02.2024 (строк кредитування) і складається з пільгового періоду (15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 29.02.2024) та поточного періоду (90 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 29.05.2024).

Аналогічні умови кредитування визначені у Заяві відповідачки на отримання кредиту № 9734669.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».

Так пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначила, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів -1,5%.

При цьому відповідно до пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Таким чином максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України № 3498-IX: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (до 20.08.2024 включно); починаючи з 241 дня 1% (з 21.08.2024).

Як встановлено судом, договір №9734669 укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою 14.02.2024, тобто після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі не більшому, ніж 1%.

З урахуванням наведеного, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсотками, наводить власний розрахунок, з урахуванням обмеження максимального розміру денної процентної ставки до 1%.

Пунктом 1.3 договору вказано, що строк надання кредиту становить 105 днів.

Таким чином заборгованість відповідачки за нарахованими відсотками з урахуванням строку кредитування, визначеного у пункті 1.3 договору від 14.02.2024 становить 16065,00 грн, що розраховується наступним чином (15300,00*1/100)*105.

Відтак позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки сплата позичальником винагороди за надання фінансового інструменту та винагороди за проведення додаткового моніторингу є платою за послуги, що супроводжують кредит в даному випадку, тому пункти договору, які передбачають сплату такої винагороди є нікчемними, у зв`язку з чим підстави для нарахування банком комісії на підставі нікчемних умов договору є безпідставними і вказані кошти не підлягають сплаті позичальником.

Такі висновки викладені Верховним Судом в постанові від 07 червня 2023 року у справі № 686/14530/15 (провадження № 61-13299св22).

З матеріалів справи вбачається, що комісію у розмірі 1530,00 грн по договору № 9734669 було визначено як плату за надання кредиту (підпункт 1.5.1. договору).

Водночас в матеріалах справи відсутній перелік банківських послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договору про встановлення плати за надання кредиту в розумінні комісії 1530,00 грн є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 комісії в розмірі 1530,00 грн за видачу кредиту відсутні.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір за подачу позову в сумі 2 662,40 грн.

Відтак позивачу відповідно до статті 141 ЦПК України за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у мінімальному розмірі 2 662,40 грн.

Також позивачем заявлено про стягнення з відповідача 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн наданий договір №0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025. Відповідно до пункту 2.3. договору вартість наданих послуг за 1 справу складає 8000 грн. Детальним описом наданих послуг до Акту №Д/17317 адвокатом надані позивачеві послуги у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9734669, боржник ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі, складення позовної заяви, подання заяви до суду від імені клієнта. Відповідно до Акту №Д/17317 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 12.02.2026 розмір наданих адвокатом послуг склав 8000,00 грн.

Судом врахований висновок Верховного Суму, сформований у постанові від 23.12.2021 у справі №755/7943/20-ц про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. Відповідно до викладеного у постанові висновку цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зазначав, що з урахуванням характеру спору та ступеня складності справи, розмір витрат у сумі 8000,00 грн є завищеним та недоведеним.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема у рішеннях від 12.10. 2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №753/15683/15.

Суд погоджується, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн не відповідають ступеню складності справи, яка відповідно до статті 19 ЦПК України є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, часу, витраченому адвокатом на виконання робіт за договором про надання правової допомоги, кількості судових засідань, проведених у справі, обсягу наданих доказів на обґрунтування позову, а тому з урахуванням принципів об`єктивності, справедливості та розумності, враховуючи, що у спірних правовідносинах судова практика є сталою, а обсяг документів на підтвердження позовних вимог не є значним, наявні підстави для задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру таких витрат до 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 12, 76, 81, 141, 247, 265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит капітал», вул. Самаль-Стоцького, буд. 1 корпус 28 м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором № 9734669 від 14.02.2024 у розмірі 29223,00 грн, з яких 13158,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 16065,00 грн сума заборгованості за відсотками; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

В іншому відмовити.

Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал», вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ю. О. Зеря

Часті запитання

Який тип судового документу № 141178113 ?

Документ № 141178113 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141178113 ?

Дата ухвалення - 02.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141178113 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141178113 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141178113, Зарічний районний суд м. Суми

Судове рішення № 141178113, Зарічний районний суд м. Суми було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141178113 відноситься до справи № 591/3581/26

Це рішення відноситься до справи № 591/3581/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141178112
Наступний документ : 141178114