Рішення № 141177816, 03.11.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/5890/26

РІШЕННЯ

іменем України

"03" листопада 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУНП в Миколаївській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування, вказуючи на те, що 14 жовтня 2026 року інспектор СРПП ВП №1 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Лазов Д.О. виніс відносно нього постанову серії ЕНА №8047446, якою встановлено, що 14 жовтня 2026 року о 10 год. 29 хв. на автодорозі між с. Агрономія та с. Веселий Розділ ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ніссан», реєстр. номер НОМЕР_1 , та не пред?явив на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.4-а ПДР України, тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП; у даному транспортному засобі було тоноване переднє лобове скло дзеркальною плівкою, що погіршує його прозорість і обмежує огляд з місця водія, чим порушив вимоги п. 31.4.7 ПДР України, тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Згідно постанови, правопорушення на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП були об`єднані в одне провадження та ОСОБА_1 було визнано винним у їх скоєнні та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Проте ОСОБА_1 просив визнати постанову протиправною та скасувати, вказуючи на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, у тому числі належних та допустимих доказів на підтвердження в його діях складу вказаного правопорушення, оскільки вимірювання світлопропускної здатності автомобільного скла здійснюється за допомогою спеціального технічного засобу тауметра, однак інспектор поліції вказаний засіб не застосовував, жодних вимірювань не проводив та про результати вимірювання позивача не повідомив.

Крім цього, ОСОБА_1 вказував на порушення поліцейським процесуальних норм під час розгляду справи про адміністративні правопорушення, оскільки останній безпідставно зупинивши його без наявності для цього законних підстав, не здійснив підготовку справи до розгляду та фактично не здійснював розгляд справи в розумінні положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, а лише склав оскаржувану постанову, не роз?яснив особі, яка притягувалася до відповідальності, його процесуальних прав, не вирішив клопотань учасників справи, не зібрав необхідних доказів на підтвердження факту адміністративного правопорушення та вини позивача, не надав вказаних доказів для ознайомлення позивачу, що призвело до притягнення позивача до адміністративної відповідальності за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

01 листопада 2026 року від представниці відповідача ГУНП в Миколаївській області Міхняєвої А.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила залишити позов без задоволення, вказуючи на те, що оскаржувана постанова була винесена у повній відповідності з вимогами закону: за наявності причин для зупинки позивача працівниками поліції (керування транспортним засобом, на якому було тоноване переднє лобове скло дзеркальною плівкою, що погіршує його прозорість і обмежує огляд з місця водія), а також повноважною посадовою особою; у зв?язку зі скоєнням адміністративного правопорушення (непред?явлення на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії; з дотриманням під час розгляду справи усіх процесуальних норм та прав позивача; за наслідками всебічного, повного та об?єктивного дослідження всіх обставин справи; на підставі здобутих поліцейським належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення та наявності в його діях вини. Також у відзиві вказувала на безпідставність доводів позову про додаткове кваліфікування в оскаржуваній постанові дій позивача за ч. 1 ст. 121 КУпАП у зв?язку з порушенням п. 31.4.7 ПДР України (керування транспортним засобом з тонованим переднім лобовим склом дзеркальною плівкою, що погіршувало його прозорість і обмежувало огляд з місця водія), звертаючи увагу на те, що вказані дії позивача не були предметом розгляду у межах справи про адміністративне правопорушення, не зафіксовані та не кваліфіковані в оскаржуваній постанові.

Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представниця відповідача ГУНП в Миколаївській області Міхняєва А.А. в судове засідання не з`явилася, проте у відзиві на позов клопотала про розгляд справи без її участі.

Суд з урахуванням вимог ч.ч. 1, 3 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі позивача та представниці відповідача, оскільки матеріали містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов до наступного.

Суд встановив, що 14 жовтня 2026 року інспектор СРПП ВП №1 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області Лазов Д.О. виніс відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕНА №8047446, якою встановлено, що 14 жовтня 2026 року о 10 год. 29 хв. на автодорозі між с. Агрономія та с. Веселий Розділ ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ніссан», реєстр. номер НОМЕР_1 , та не пред?явив на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.4-а ПДР України, тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП; у даному транспортному засобі було тоноване переднє лобове скло дзеркальною плівкою, що погіршує його прозорість і обмежує огляд з місця водія, чим порушив вимоги п. 31.4.7 ПДР України, тим самим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Згідно постанови, правопорушення на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП були об`єднані в одне провадження та ОСОБА_1 було визнано винним у їх скоєнні та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Окремого фіксування обставин події в протоколі про адміністративне правопорушення інспектор поліції не здійснював, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 254, ч.ч. 2-5 ст. 258 КУпАП, п. 4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395.

Аналізуючи вимоги та заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2.4-а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно п. 2.1-а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 126 КУпАП).

Згідно п. 31.4.7-в ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.

Керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 121 КУпАП).

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Лише за наявності усіх елементів складу адміністративного правопорушення (суб`єкт, суб`єктивна сторона, об`єкт, об`єктивна сторона) в сукупності особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Факт порушення водієм Правил дорожнього руху України фіксується відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та повинен бути достатньо обґрунтованим належними та допустимими доказами, які б усували будь-які сумніви щодо наявності такого порушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження наявності факту та обставин правопорушень відповідачем надано відеозапис з камери патрульного автомобіля, які не містять належних даних про обставини та розгляд справи (зафіксовано лише рух автомобіля «Ніссан», реєстр. номер НОМЕР_1 ).

Інших доказів на підтвердження цього факту відповідачем не надано.

Зі свого боку ОСОБА_1 надав відеозапис з мобільного телефону, на якому зафіксовано процедуру розгляду справи про адміністративні правопорушення.

Вказаними відеозаписами підтверджується той факт, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ніссан», реєстр. номер НОМЕР_1 , не пред?явив на вимогу працівника поліції посвідчення водія відповідної категорії на право керування транспортним засобом.

Вказана обставина також не заперечувалася позивачем.

Що стосується посилання в оскаржуваній постанові на порушення позивачем вимог п. 31.4.7-в ПДР України, то в цій частині слід зазначити наступне.

Як раніше зазначав суд, згідно п. 31.4.7-в ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.

Примітка. На верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88.

Таким чином, саме ГОСТ 5727-88 регламентує ступінь затемнення скла автомобіля, відповідно до якого світлопропускання скла, що забезпечують видимість для водія має бути не менше ніж: 75% - для вітрового скла; 70% - для скла, яке не є вітровим, що входять до поля огляду водія, яке визначає передню оглядовість. Світлопропускання іншого скла не нормується.

Отже, наявність нанесеного покриття на лобовому склі, що обмежує оглядовість з місця водія і погіршує його прозорість, віднесено до технічних несправностей транспортного засобу, за наявності яких експлуатація його забороняється, а у разі такої експлуатації настає відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ст. 1 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» цей стандарт поширюється на колісні транспортні засоби (далі - КТЗ) категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування. Стандарт установлює вимоги щодо безпечності та методи контролювання технічного стану КТЗ, що перебувають в експлуатуванні.

Згідно п. 6.8.6 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» не дозволено розміщувати предмети (за винятком талона про технічний огляд у правій нижній частині вітрового скла та інших документів згідно з законодавством) або наносити покриви, які обмежують огляд з місця водія, відвертають його увагу, погіршують прозорість скла і можуть спричинити небезпеку травмування учасників дорожнього руху.

До вказаного пункту ДСТУ є примітки про те, що у верхній частині вітрового скла дозволено встановлювати смугу прозорої кольорової плівки, ширина якої не перевищує мінімальної відстані між верхніми межами вітрового скла і зони його очищування склоочисниками. Примітка За наявності зовнішніх дзеркал з обох боків КТЗ категорії М1 дозволено встановлювати на задньому склі жалюзі або штори.

Відповідно до п. 6.8.7 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» світлопропускання вітрового скла має бути не менше ніж 75 %, а всіх інших стекол не менше ніж 70 %. Примітка 1: світлопропускання стекол, що не входять до зони оглядання з місця водія вперед та за умови встановлення зовнішніх дзеркал з обох боків КТЗ, може бути менше ніж 70 %. Примітка 2: дозволено не контролювати світлопропускання стекол КТЗ за наявності їхнього маркування згідно з ДСТУ UN/ECE R 43-00 та відсутності додаткового покриву, що зменшує світлопропускання.

Пунктом 7.8.3 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» визначено, що для визначення світлопропускання стекол КТЗ відповідно до 6.8.7 застосовують метод, викладений у рекомендаціях (настановах) підприємства-виробника відповідного спеціального обладнання.

Таким чином, для встановлення порушення п. 31.4.7. ПДР України та наявності складу адміністративного правопорушення, працівнику поліції необхідно було встановити, що позивач керував транспортним засобом, у якого лобове скло має світлопропускання менше 75 %.

Однак відповідач не надав жодних доказів на підтвердження цієї обставини. При цьому, для перевірки ступеня пропускання видимого світла (світлопропускання) повинен був використовуватися спеціальний сертифікований вимірювальний прилад, який визначає ступінь світлопропускання скла (тауметр).

Однак жодного дослідження властивостей лобового скла, у тому числі замірів прозорості, інспектором поліції не проводилося.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем в порушення вимог ст. 77 КАС України не надано доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови і в даному випадку відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст . 121 КУпАП.

У той же час, суд не погоджується з доводами відзиву про те, що вказані дії позивача не були предметом розгляду у межах справи про адміністративне правопорушення та не зафіксовані в оскаржуваній постанові, оскільки кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП (порушення вимог п. 31.4.7 ПДР України) прямо зазначена в постанові про накладення адміністративного стягнення та за наслідками розгляду об?єднаної справи про адміністративне правопорушення на позивача накладено стягнення за правилами ч. 2 ст. 36 КУпАП - в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Про те, що дії позивача були кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КУпАП, також підтверджено відеозаписом порядку розгляду справи про адміністративні правопорушення, згідно якого інспектор поліції чітко зазначив про цю обставину позивачу під час розгляду справи.

За встановленого, відповідачем не доведено наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Що стосується доводів позову про наявність процесуальних порушень під час розгляду справи про адміністративні правопорушення, то суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, п.п. 4, 8 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП, п. 5 розділу ІІІ Інструкції).

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (ст. 279 КУпАП, п. 9 розділу ІІІ Інструкції).

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, та повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (ч.ч. 1-3 ст. 283 КУпАП, п.п. 1, 2, 5 розділу IV Інструкції).

З наявного в матеріалах справи відеозапису розгляду справи про адміністративні правопорушення (запису з мобільного телефона позивача) вбачається, що вказаний розгляд справи відбувався у повній відповідності до вищезазначених вимог закону, що спростовує доводи позивача в цій частині.

За встановлених обставин, оскаржувана постанова на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

В силу вимог ст. 139 КАС України з відповідача на користь держави також слід стягнути судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 77, 139, 241-246, 271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування задовольнити.

Постанову серії ЕНА №8047446 від 14 жовтня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 40108735) за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106), код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв