Рішення № 141177807, 03.11.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2797/26

РІШЕННЯ

іменем України

"03" листопада 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Манучарян А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

у червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 144960,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10 жовтня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки та страхування №C-001-072115-19-980. Відповідно до договору АТ «Ідея Банк» зобов`язалося відкрити на користь відповідача поточний рахунок з видачею міжнародної платіжної картки «MasterCard» та встановленням на рахунку відновлювальної кредитної лінії з максимальним розміром у 200000,00 грн та з лімітом на дату укладення договору в 49000,00 грн (з можливістю його зміни), а відповідач зобов`язався щомісячно частинами повертати кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 24 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом.

11 грудня 2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №11-12/25 за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №C-001-072115-19-980 від 10 жовтня 2019 року.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором у розмірі 144960,71 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 49982,22 грн, заборгованість за процентами в розмірі 94978,49 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача Сердійчук Я.Я. не з`явилася, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» визнав частково, а саме в межах заборгованості за кредитом, водночас з нарахованою заборгованістю за процентами не погодився, вважаючи її надмірною.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема суд встановив, що 10 жовтня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки та страхування №C-001-072115-19-980. Відповідно до договору АТ «Ідея Банк» зобов`язалося відкрити на користь відповідача поточний рахунок з видачею міжнародної платіжної картки «MasterCard» та встановленням на рахунку відновлювальної кредитної лінії з максимальним розміром у 200000,00 грн та з лімітом на дату укладення договору в 49000,00 грн (з можливістю його зміни), а відповідач зобов`язався щомісячно частинами повертати кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 24 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як зазначалося вище та вбачається з матеріалів справи між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки та страхування №C-001-072115-19-980 від 10 жовтня 2019 року (підписана відповідачем), в якій сторони узгодили всі істотні умови.

Таким чином, відповідач набув статусу, прав та обов`язків позичальника в кредитних правовідносинах з АТ «Ідея Банк».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

11 грудня 2025 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір факторингу №11-12/25 за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №C-001-072115-19-980 від 10 жовтня 2019 року.

Отже, з укладенням вказаного договору факторингу до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшли усі права та обов`язки первісного кредитора за договором №C-001-072115-19-980 від 10 жовтня 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «Ідея Банк» виконало взяті на себе зобов`язання шляхом надання позичальнику кредитних коштів (встановлення кредитної лінії з кредитним лімітом), що підтверджується копією виписки з рахунку позичальника.

Однак докази належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором в матеріалах справи відсутні.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача становить 144960,71 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 49982,22 грн, заборгованість за процентами в розмірі 94978,49 грн.

Вказані документи відображають внесення відповідачем платежів у рахунок погашення заборгованості, а також в них деталізовано виникнення боргових зобов`язань.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що виписка з розрахунку відповідача та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами заборгованості за кредитним договором. При цьому, у випадку несплати мінімального платежу заборгованість, яка не погашена позичальником у термін (строк), установлений кредитним договором переходить в прострочені боргові зобов`язання. В подальшому прострочені боргові зобов`язання додаються до мінімального платежу, який позичальник має сплатити в наступному платіжному періоді. Тобто заборгованість за простроченими процентами - це нараховані проценти за кредит, які не було сплачено боржником в попередніх платіжних періодах, а заборгованість за прострочене тіло кредиту - це несплачені обов`язкові платежі по тілу кредиту. Фактично кожного платіжного періоду в випадку несвоєчасної сплати мінімального платежу відбувається перенесення поточної заборгованості в прострочену.

На відміну від кредитних договорів, за якими загальний розмір кредиту надається відразу (одноразово), в договорі про надання кредиту в вигляді кредитного ліміту на платіжну картку (за яким позичальник має можливість використовувати ліміт частинами з правом подальшого використання вільного залишку ліміту, а у разі повного повернення коштів до закінчення строку кредитування повторно отримати кредит (зняти кошти) або його частину в межах ліміту), розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені, а тому сукупна сума всієї заборгованості за тілом кредиту може включати в себе заборгованість за частиною кредиту, строк сплати якої не закінчився (поточне тіло кредиту), та/або заборгованість за частиною кредиту, яка не була повернута в обумовлений термін (прострочене тіло кредиту).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував, не надав доказів його неправильності або альтернативного розрахунку (ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Водночас, за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11 липня 2018 року в справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Під час розгляду справи відповідач не заявляв клопотання про проведення у цій справі судової економічної експертизи, не надав свого розрахунку, чи інших доказів, які б давали суду підстави для висновку про необґрунтованість наданого позивачем розрахунку заборгованості, або встановлення іншого розміру заборгованості.

Отже, аргументи відповідача про завищений розмір заборгованості за процентами, є неприйнятними, оскільки така заборгованість обумовлена невиконанням умов договору щодо повернення суми кредиту та передбачених процентів за користування кредитними коштами. Ці складові викладені в умовах укладеного договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 30 квітня 2025 року в справі №464/1980/23.

За такого, встановлена судом заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2662,40 грн судового збору.

Що стосується витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представницею позивача до позовної заяви надано копію договору про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року № 02-07/2024, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс»» та АО «Лігал Ассістанс», з додатком у вигляді узгоджених тарифів за надані послуги, копію заявки на надання юридичної допомоги № 2847 від 01 квітня 2026 року, копію витягу з акту № 33 про надання юридичної допомоги від 30 квітня 2026 року. Згідно вказаних документів вартість наданих послуг становить 25000,00 грн (надання усної консультації з дослідженням документів, вартість послуги 4000,00 грн (виходячи з потраченого часу - 2 год. та вартості послуги у 2000,00 грн за 1 год. роботи), складання позовної заяви, вартість послуги 18000,00 грн (виходячи з потраченого часу у 6 год. та вартості послуги у 3000,00 грн за 1 год. роботи), надання письмової консультації з дослідженням документів та посиланням на норми законодавства, судову практику, вартість послуги 3000,00 грн (виходячи з потраченого часу - 1 год. та вартості послуги у 3000,00 грн за 1 год. роботи)).

Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв`язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви.

При цьому, є необґрунтованим виокремлення адвокатом як самостійного виду адвокатської послуги з надання усної/письмової консультації, оскільки охоплюється діями адвоката із складання позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок, 6, офіс 521, ідентифікаційний код 42640371, заборгованість за угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки та страхування №C-001-072115-19-980 від 10 жовтня 2019 року в розмірі 144960,71 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 49982,22 грн, заборгованість за процентами в розмірі 94978,49 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок, 6, офіс 521, ідентифікаційний код 42640371, судові витрати в розмірі 4662,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Л.В.Лузан