Рішення № 141175914, 02.11.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9133/26 2/335/4629/2026ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А. В., за участю секретаря судового засідання Добрянського Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», позивач) звернулося до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 січня 2017 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (назва якого згідно з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 18 серпня 2022 року № 2/2022 змінена на Акціонерне товариство «Сенс Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CCNG-630567664. Відповідно до умов вказаного договору первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 200 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 26,00 % річних та зі строком повернення до 21 січня 2020 року. Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 у порядку та на умовах, передбачених договором.

10 січня 2023 року на підставі Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, укладеного між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № CCNG-630567664 від 31 січня 2017 року. При цьому склад та розмір грошових вимог, набутих позивачем на підставі договорів факторингу та відступлення прав вимоги за цим зобов`язанням, становить загальну суму 28 621,16 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 22 084,22 грн; заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом на дату відступлення права вимоги 2 202,37 грн; заборгованість за пенею та штрафами 2 905,05 грн; 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 257,75 грн; інфляційні збитки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 1 171,77 грн.

Позивач зазначив, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язань, не сплачує кошти на погашення кредиту та проценти, у зв`язку з чим утворилася вказана прострочена заборгованість. З огляду на це, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № CCNG-630567664 від 31 січня 2017 року в розмірі 28 621,16 грн, а також судові витрати, які складаються з витрат на сплату судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 20 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. З урахуванням відомостей Єдиного державного демографічного реєстру та Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_1 ухвалено викликати в судове засідання через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України у порядку, передбаченому ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Представник позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив суд розглядати справу за його відсутності та зазначив про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання якої зареєстроване на тимчасово окупованій території Запорізької області, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України у порядку ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у судове засідання повторно не з`явилася, відзив на позовну заяву не подала, про причини нез`явлення суд не повідомила.

Зі згоди представника позивача суд розглядає справу в порядку заочного розгляду, що відповідає вимогам статей 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з нез`явленням у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

31 січня 2017 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АЛЬФА-БАНК» (найменування якого згідно з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 18 серпня 2022 року № 2/2022 змінено на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CCNG-630567664.

Відповідно до умов кредитного договору № CCNG-630567664 від 31 січня 2017 року, банк зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 200 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 26,00 % річних та зі строком повернення до 21 січня 2020 року.

На виконання умов кредитного договору банк належним чином виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти у розмірі встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується випискою по рахунку та розрахунком заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1 прийняла виконання за договором, відкрила картковий рахунок, користувалася кредитними коштами, а також здійснювала часткові поповнення рахунку для погашення заборгованості, що підтверджується банківською випискою за кредитом.

У постановах Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 202/24279/13-ц та від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 зазначено, що сплата позичальником періодичних платежів за кредитним договором свідчить про визнання позичальником як факту отримання, так і використання ним кредитних коштів.

Разом з тим, на порушення умов кредитного договору та вимог статей 526, 530, 610, 1049 ЦК України відповідач не виконала належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість.

17 травня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» укладено договір факторингу № 2, за умовами якого АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» права вимоги за основними договорами, в тому числі за кредитним договором № CCNG-630567664 від 31 січня 2017 року, що підтверджується витягом з Реєстру боржників та платіжним дорученням від 17 травня 2021 року № 253 про сплату ціни права вимоги.

18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 18-05/21, за умовами якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за договорами, зокрема за кредитним договором № CCNG-630567664 від 31 січня 2017 року, що підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 18 травня 2021 року, витягом з Реєстру боржників та платіжними дорученнями від 16 червня 2021 року № 260530015, від 17 червня 2021 року № 260990544, № 260990545, № 260990546, № 260990552, від 26 липня 2021 року № Ф.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги до боржників за переліком, зазначеним у Додатку № 1 до Договору (Реєстр Боржників), зокрема за кредитним договором № CCNG-630567664 від 31 січня 2017 року. Передання прав вимоги підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників та Актом прийому-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді від 10 січня 2023 року, а розрахунок за цим договором Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у встановленому законом порядку набуло права вимоги кредитора до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № CCNG-630567664 від 31 січня 2017 року.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За змістом статей 1049, 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором (надання кредиту), а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, розмір та склад грошових вимог, набутих позивачем на підставі договорів факторингу та відступлення прав вимоги за кредитним договором № CCNG-630567664 від 31 січня 2017 року, становить загальну суму 28 621,16 грн і складається з: заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 22 084,22 грн; заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом на дату відступлення права вимоги 2 202,37 грн; заборгованості за пенею та штрафами 2 905,05 грн; 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 257,75 грн; інфляційних збитків відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 1 171,77 грн. Заборгованість за комісіями становить 0,00 грн.

Дослідивши складові зазначеного розрахунку, суд виходить з того, що згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 та у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2023 року у справі № 922/1280/22, суд зобов`язаний з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписка з банківського рахунку позичальника визнаються судом належними та допустимими доказами відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц та від 15 січня 2025 року у справі № 753/16762/15-ц. Відповідачка належність та правильність розрахунку позивача не спростувала, власного розрахунку заборгованості чи доказів погашення боргу суду не надала.

Здійснюючи перевірку обґрунтованості нарахування неустойки (пені) в сумі 2 905,05 грн, інфляційних збитків у сумі 1 171,77 грн та 3 % річних у сумі 257,75 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. ст. 549, 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настає обов`язок сплатити неустойку (пеню, штраф). Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як роз`яснено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування є особливою мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і можуть бути стягнуті кредитодавцем за весь період прострочення.

Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16 червня 2020 року № 691-IX «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).

Отже, на період дії карантину (з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року) законодавець звільнив позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками).

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, яким позичальника звільнено від обов`язку сплати неустойки (пені, штрафу) та відповідальності за ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії воєнного стану, а також унормовано списання неустойки, нарахованої включно з 24 лютого 2022 року. Аналогічні положення щодо звільнення від сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язань за споживчим кредитом у період з 01 березня 2020 року закріплені в пункті 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX).

Під час дослідження наданих позивачем доказів, зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором № CCNG-630567664 та банківської виписки про рух коштів, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума неустойки (пені та штрафів) у розмірі 2 905,05 грн була нарахована первісним кредитором АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АЛЬФА-БАНК» за порушення відповідачкою умов договору, які мали місце до 12 березня 2020 року, тобто до запровадження на території України карантину. У період дії карантину (з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року), а також після відступлення права вимоги за договорами факторингу нові кредитори нарахування неустойки (пені, штрафів) за прострочення виконання зобов`язань боржником не здійснювали, що підтверджується розрахунком заборгованості, де нарахована неустойка за вказані періоди становить 0,00 грн.

З огляду на те, що неустойка в сумі 2 905,05 грн нарахована за прострочення виконання грошового зобов`язання, допущене відповідачкою до 12 березня 2020 року, приписи пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від сплати неустойки на вказану заборгованість не поширюються. За таких обставин, нарахування первісним кредитором неустойки (пені, штрафу) у розмірі 2 905,05 грн за період до 12 березня 2020 року є правомірним, відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

3 % річних у сумі 257,75 грн нараховані за період з 05 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року, а інфляційні збитки в сумі 1 171,77 грн нараховані за період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року. Отже, всі вказані нарахування здійснені за період до введення в Україні воєнного стану (24 лютого 2022 року) та до набрання чинності Законом України № 2120-IX.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № CCNG-630567664 від 31 січня 2017 року в загальному розмірі 28 621,16 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн відповідно до платіжної інструкції № 0682080019 від 11 серпня 2026 року. З огляду на повне задоволення позовних вимог, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України, сплачена сума судового збору в розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн, суд зазначає таке. На підтвердження понесених витрат позивачем надано Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «ЛІГАЛ АССІСТАНС», Заявку на надання юридичної допомоги № 326 від 04 липня 2026 року та Витяг з Акту № 24 про надання юридичної допомоги від 31 липня 2026 року.

Відповідно до частин першої третьої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, а їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, заява № 58442/00, та «Схід / Захід Альянс Лімітед проти України», заява № 19336/04), суд відшкодовує лише ті витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну та обґрунтовану суму. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, складність справи, обсяг і час, витрачений адвокатом на виконання робіт, а також значення справи для сторін. Близькі за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 та від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17). Крім того, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінюючи заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у сумі 13 000,00 грн, суд враховує, що ця справа належить до категорії справ незначної складності, предметом спору є стягнення заборгованості за типовим договором споживчого кредиту в сумі 28 621,16 грн, підготовка позовної заяви та доданих документів не вимагала значного обсягу юридичної і аналітичної роботи чи вивчення складної судової практики. За таких обставин заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн є завищеним та непропорційним до предмета спору.

Враховуючи критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, складність справи та обсяг наданих правових послуг, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, до 4 000,00 грн, який є співмірним із предметом спору та складністю справи, відповідає вимогам розумності і справедливості. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, а в решті вимог про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити. Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 662,40 грн судових витрат (2 662,40 грн судового збору + 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 14/1, офіс 512; код ЄДРПОУ 44217615) заборгованість за кредитним договором № CCNG-630567664 від 31 січня 2017 року у розмірі 28 621 (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять одна) гривня 16 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 14/1, офіс 512; код ЄДРПОУ 44217615) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, а всього судові витрати у розмірі 6 662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А. В. Стеценко