Рішення № 141175743, 03.11.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/15399/23

Провадження № 2/760/10051/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді - Аксьонової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Салюк Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу,

В С Т А Н О В И В :

27 червня 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», позивач) в особі представника Савіхіної А.М. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило витребувати у відповідача на користь позивача транспортний засіб Ford Focus, 2015 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 248 000,00 грн, переданий відповідачу на підставі договору фінансового лізингу № KG00A!00000321 від 16 грудня 2019 року; стягнути з відповідача заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 5 025,75 грн в рахунок компенсації вартості предмета лізингу; вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16 грудня 2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» (лізингодавцем) та ОСОБА_1 (лізингоодержувачем) укладено договір фінансового лізингу автомобіля № KG00A!00000321, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1148, за умовами якого лізингодавець передав лізингоодержувачу у платне володіння та користування вказаний автомобіль строком на 60 місяців. Відповідач порушив зобов`язання щодо своєчасної сплати лізингових платежів, у зв`язку з чим 01 лютого 2021 року позивач направив йому повідомлення про настання події дефолту, а 16 лютого 2021 року - повідомлення про розірвання договору лізингу з 01 березня 2021 року. Предмет лізингу відповідач не повернув, його місцезнаходження позивачу невідоме, заборгованість не сплачено.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 липня 2023 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24 лютого 2025 року представник позивача Савіхіна А.М. подала до суду заяву про зміну предмета позову, в якій виключила вимогу про витребування майна та просила стягнути зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 138 029,40 грн в рахунок компенсації вартості предмета лізингу, а також судові витрати. Крім того, позивач просив повернути надмірно сплачений судовий збір у сумі 1 372,99 грн. Заяву мотивовано тим, що первісні позовні вимоги не забезпечать у повній мірі захисту порушених прав та інтересів позивача.

Ухвалою суду від 07 березня 2025 року розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року прийнято заяву представника позивача про зміну предмета позову та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням зміненого предмета позову; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву.

Відповідач отримав копію позовної заяви з додатками та ознайомлювався з матеріалами справи 13 жовтня 2025 року, однак відзиву на позовну заяву, у тому числі з урахуванням зміненого предмета позову, у встановлений судом строк не подав, клопотань про продовження цього строку не заявляв.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги з урахуванням зміненого предмета позову підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 16 грудня 2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» (лізингодавцем) та ОСОБА_1 (лізингоодержувачем) укладено договір фінансового лізингу автомобіля № KG00A!00000321 (далі - договір лізингу), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1148.

Відповідно до пункту 2.2 договору лізингу лізингодавець передає у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу - автомобіль Ford Focus, 2015 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Згідно з пунктами 2.3, 14.2 договору лізингу строк користування предметом лізингу становить 60 місяців, складається з періодів (місяців) лізингу, визначених у Додатку № 2 «Графік сплати лізингових платежів», та починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі предмета лізингу.

За змістом пункту 2.4 договору лізингу предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії договору. Пунктом 11.2 договору визначено, що право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача за умови сплати ним у повному обсязі заборгованості, можливих штрафних санкцій та відшкодування витрат і збитків лізингодавця та за відсутності відмови лізингодавця від договору (розірвання договору).

Пунктом 14.3 договору лізингу встановлено, що лізингові платежі включають: платіж з відшкодування частини вартості предмета лізингу у розмірі згідно з Додатком № 2; винагороду за користування предметом лізингу в розмірі 24,9 % річних від суми залишку невідшкодованої частини вартості предмета лізингу; платежі з відшкодування витрат лізингодавця, пов`язаних зі страхуванням предмета лізингу.

Пунктами 6.2.2, 6.2.3 договору лізингу на лізингоодержувача покладено обов`язок сплачувати лізингодавцю платежі з відшкодування вартості предмета лізингу, відшкодування витрат на страхування, а також винагороду за користування предметом лізингу відповідно до Графіка та пункту 14.3 договору.

Відповідно до підпункту «а» пункту 8.1 договору лізингу подією дефолту є, зокрема, затримання сплати лізингоодержувачем лізингових платежів або інших платежів частково або в повному обсязі щонайменше на один календарний місяць. Згідно з пунктом 8.2.1 договору у разі настання події дефолту лізингодавець надає лізингоодержувачу письмове повідомлення про настання події дефолту та повернення предмета лізингу. За пунктом 8.2.4 договору, якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення про дефолт лізингоодержувач не усунув подію дефолту, він зобов`язаний негайно повернути предмет лізингу, а лізингодавець має право згідно зі статтею 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надісланням лізингоодержувачу відповідного повідомлення; договір вважається розірваним у дату, зазначену в повідомленні.

20 грудня 2019 року сторони підписали акт приймання-передачі предмета лізингу, чим підтверджується виконання позивачем обов`язку щодо передання автомобіля у володіння та користування відповідача.

З виписок по рахунках, відкритих для обліку операцій за договором лізингу, та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач лізингові платежі у визначеному договором розмірі та строки не вносив. Станом на 09 лютого 2021 року за ним рахувалася прострочена заборгованість з відшкодування частини вартості предмета лізингу.

01 лютого 2021 року позивач у зв`язку із затримкою відповідачем сплати лізингових платежів більш ніж на один календарний місяць направив ОСОБА_1 на адресу, зазначену в договорі лізингу, повідомлення про настання події дефолту, що підтверджується копіями повідомлення, списку згрупованих відправлень та опису вкладення до цінного листа.

Оскільки подію дефолту відповідачем усунуто не було, 16 лютого 2021 року позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договору лізингу з 01 березня 2021 року, що підтверджується копіями повідомлення, списку згрупованих відправлень та опису вкладення до цінного листа.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 15 січня 2025 року після розірвання договору відповідач здійснював часткові платежі, які позивач зарахував у погашення заборгованості; заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу, пенею та іншими платежами відсутня, а непогашений залишок вартості предмета лізингу (несплачене відшкодування частини вартості предмета лізингу) становить 138 029,40 грн.

Доказів повернення предмета лізингу позивачу, як і доказів сплати заборгованості в зазначеному розмірі, матеріали справи не містять.

Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 138 029,40 грн в рахунок компенсації вартості предмета лізингу.

Відповідач відзиву не подав.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом (частина друга статті 806 ЦК України).

Оскільки договір лізингу укладено, а розірвано до 10 червня 2021 року, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР (далі - Закон № 723/97-ВР), чинний на час їх виникнення.

Відповідно до пунктів 3-6 частини першої статті 10 Закону № 723/97-ВР лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Згідно з пунктами 3, 7 частини другої статті 11 Закону № 723/97-ВР лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до статті 16 Закону № 723/97-ВР сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення сплати лізингових платежів понад один календарний місяць, що за підпунктом «а» пункту 8.1 договору лізингу є подією дефолту.

Після отримання повідомлення про дефолт подію дефолту не усунув.

За таких обставин позивач, реалізуючи передбачене пунктом 8.2.4 договору лізингу, пунктом 3 частини першої статті 10 Закону № 723/97-ВР та частиною третьою статті 651 ЦК України право, правомірно відмовився від договору, і договір лізингу є розірваним з 01 березня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) зазначила, що в разі розірвання договору лізингу з ініціативи лізингодавця в лізингоодержувача припиняється обов`язок сплачувати лізингові платежі, натомість виникає обов`язок негайно повернути об`єкт лізингу. Невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі після припинення договору свідчить про неправомірні дії лізингоодержувача, тому права та обов`язки сторін переходять у сферу охоронних правовідносин і регулюються умовами договору та положеннями законодавства, які визначають наслідки невиконання майнового обов`язку щодо повернення предмета лізингу. При цьому лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, а тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 25 березня 2026 року у справі № 916/5151/24 дійшов висновку, що втрата предмета фінансового лізингу трансформує обов`язок його повернення у зобов`язання з відшкодування вартості майна.

Як встановлено судом, після розірвання договору лізингу відповідач предмет лізингу позивачу не повернув, місцезнаходження транспортного засобу позивачу невідоме. Тобто обов`язок, який виник у відповідача внаслідок розірвання договору, ним не виконано протягом більш ніж чотирьох років.

Змінивши предмет позову, позивач відмовився від вимоги про витребування предмета лізингу та просить стягнути з відповідача лише невідшкодовану частину вартості предмета лізингу у розмірі 138 029,40 грн. Отже, позивач не вимагає одночасно повернення предмета лізингу та відшкодування його вартості, що узгоджується з наведеним висновком Великої Палати Верховного Суду та виключає подвійне стягнення на користь лізингодавця.

Заявлена до стягнення сума за своєю правовою природою є грошовим еквівалентом не поверненого лізингоодержувачем майна в частині його вартості, яку відповідач не відшкодував позивачу, і не перевищує вартості предмета лізингу.

Тому, з огляду на неправомірне утримання відповідачем предмета лізингу після розірвання договору, суд вважає, що таке стягнення є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у межах охоронних правовідносин, які виникли між сторонами після припинення договору.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, з яких вбачається рух коштів за договором лізингу, у тому числі зарахування платежів, внесених відповідачем після розірвання договору. Відповідач, будучи обізнаним про пред`явлений позов та зміну його предмета, відзиву не подав, наданий позивачем розрахунок не спростував, власного розрахунку чи доказів повернення предмета лізингу або погашення заборгованості не надав.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 138029,40 грн в рахунок компенсації вартості предмета лізингу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. За подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою справляється 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 684,00 грн.

Позовну заяву подано у 2023 році в паперовій формі. З урахуванням зміненого предмета позову (ціна позову - 138 029,40 грн) розмір судового збору становить 2 684,00 грн, оскільки 1,5 % ціни позову (2 070,44 грн) є меншим за мінімальний розмір збору.

Позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 3 795,39 грн за платіжними інструкціями № ZZ42N0523B1SYU від 23 травня 2023 року та № ZZ42N0613B1TGQ від 13 червня 2023 року.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Позивач подав клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору. Оскільки за правилами статті 4 цього Закону розмір збору, належного до сплати, становить 2 684,00 грн, надмірно сплаченою є сума 1 111,39 грн (3 795,39 грн - 2 684,00 грн), яка підлягає поверненню позивачу. В іншій частині клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором фінансового лізингу автомобіля № KG00A!00000321 від 16 грудня 2019 року в рахунок компенсації вартості предмета лізингу у розмірі 138 029 (сто тридцять вісім тисяч двадцять дев`ять) грн 40 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Повернути Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1111 (одна тисяча сто одинадцять) грн 39 копвйок, сплачений згідно з платіжними інструкціями №ZZ42N0523B1SYU від 23 травня 2023 року та №ZZ42N0613B1TGQ від 13 червня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова