Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №760/23616/26
2-а/760/1654/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Сердюк Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою її представником - адвокатом Морозовим Павлом Вікторовичем, до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий виклад обставин справи, позиції сторін.
До Солом`янського районного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якій позивачка просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7635476 від 29 липня 2026 року, винесену інспектором взводу №1 роти №5 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Стецюрою Владиславом В`ячеславовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн; закрити справу про адміністративне правопорушення; стягнути з відповідача на її користь судові витрати зі сплати судового збору та професійної правничої допомоги.
В обґрунтування доводів позовної заяви зазначено, що інспектором взводу №1 роти №5 батальйону №2 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Стецюрою Владиславом В`ячеславовичем винесена постанова серії ЕНА №7635476 від 29.07.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 340 грн. Позивач вважає таку постанову безпідставною, такою, що винесена з порушенням вимог закону та не відповідає фактичним обставинам справи. Позивач зазначає, що факт вчинення правопорушення зафіксовано виключно в самій оскаржуваній постанові та не підтверджено жодними належними й допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки відеозапис із портативного відеореєстратора інспектора не здійснювався через розрядження елементів живлення пристрою, а будь-які інші фактичні дані відповідачем надані не були. Позивач наголошує, що в силу ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення покладається на суб`єкта владних повноважень, а сам по собі опис правопорушення в постанові не може слугувати доказом вини, у зв`язку з чим, виходячи з принципу презумпції невинуватості та практики ЄСПЛ, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, провадження у справі - закриттю, а судові витрати - відшкодуванню за рахунок відповідача.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки інспектор патрульної поліції діяв виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідач стверджує, що 29.07.2026 о 18 год 54 хв на проспекті Академіка Палладіна, 32 у місті Києві водій автомобіля Nissan Micra дійсно здійснив зупинку ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, чим порушив вимоги пункту 15.9 «и» ПДР, а тому був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 340 грн. На думку відповідача, доводи позивача про порушення процедури розгляду справи та прав, передбачених ст. 268 КУпАП, є безпідставними, оскільки розгляд справи відбувався на місці вчинення правопорушення, а відсутність захисника не суперечить інтересам правосуддя. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, вважаючи їх завищеними, не співмірними зі складністю справи та значенням спору, а також такими, що не відповідають критеріям розумності й реальності.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 04 вересня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи, за наявними у справі матеріалами у письмовому провадженні, у Департаменту патрульної поліції витребувано належним чином засвідчену копію повного обсягу матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої інспектором взводу №1 роти №5 батальйону №2 полку №1 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Стецюрою Владиславом В`ячеславовичем винесено постанову серії ЕНА №7635476 від 29 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП, зокрема: усі докази, покладені в основу висновку про вчинення адміністративного правопорушення; наявні фото- та відеоматеріали, схеми, рапорти й інші документи, що стосуються місця зупинки автомобіля NISSAN MICRA, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідачем у встановлений судом строк подано відзив на позовну заяву. На виконання ухвали суду про витребування доказів відповідач подав заяву, у якій зазначив, що відеозапис події на портативний відеореєстратор інспектором поліції не здійснювався у зв`язку з розрядженням елементів живлення пристрою, а тому надати його суду немає можливості. На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано лише належним чином засвідчену копію оскаржуваної постанови серії ЕНА №7635476 від 29.07.2026.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
29 липня 2026 року інспектором 1 взводу 5 роти 2 батальйону полк № 1 Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенантом поліції Стецюрою Владиславом Вячеславовичем винесено постанову серії ЕНА № 7635476 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до оскаржуваної постанови суть правопорушення полягає у тому, що 29 липня 2026 року о 18 годині 54 хвилин у м. Києві по проспекту Академіка Палладіна, 32 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснила зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, чим порушила п. 15.9 «и» ПДР (порушення зупинок, ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду зупинка забороняється) та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.
Права, передбачені статтею 268 КУпАП та строк оскарження постанови за статтею 289 КУпАП позивачу роз`яснено, копію постанови вручено, про свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 в оскаржуваній постанові.
Оскаржувана постанова не містить жодних відомостей про здійснення відеофіксації правопорушення за допомогою технічних засобів (бодікамери/відеореєстратора) та не містить посилання на будь-які додані до неї відеозаписи.
Згідно з відповіддю № 36672-2026 від 04.08.2026 року, наданою Управлінням патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на адвокатський запит, під час розгляду справи та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7635476 інспектор взводу № 1 роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Стецюра Владислав В`ячеславович відеозапис на портативний відеореєстратор не здійснював у зв`язку з розрядженням елементів живлення пристрою. Аналогічні пояснення були надані представником відповідача у заяві про виконання ухвали суду від 04.09.2026 року в частині витребування доказів.
ІV. Застосовані норми права.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями пункту 8 частини 1 статті 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз.1 п.4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції постанова по справі про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП, виноситься поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.20.2001 №1306 (далі - ПДР).
Згідно з пунктом 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як слідує зі змісту положень пункту 15.9 «и» ПДР, зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Згідно з пунктом 1.10 ПДР прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.
Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
V. Висновки суду
Розглянувши матеріали справи, всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступних висновків.
Як встановлено судом, підставою для винесення оскаржуваної постанови стало твердження інспектора про те, що позивач здійснила зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території, чим порушила вимоги пункту 15.9 «и» ПДР України.
Водночас позивач заперечує факт вчинення інкримінованого правопорушення та стверджує, що оскаржувана постанова винесена безпідставно, за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів її вини.
Суд зазначає, що згідно з приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своего рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина 2 статті 77 КАС України).
Отже, саме на відповідача покладено обов`язок довести правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та наявність у її діях складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Надаючи оцінку доказовій базі у цій справі, суд бере до уваги, що відповідачем не було виконано вимог частини другої статті 77 КАС України та ухвали суду про відкриття провадження у справі в частині витребування доказів. Відповідач не надав суду доказів, покладених в основу висновку про вчинення адміністративного правопорушення (фотоматеріалів, схем, показань свідків чи матеріалів відеофіксації), передбачених статтею 251 КУпАП. Відповідач у своїх запереченнях прямо підтвердив, що відеозапис події інспектором поліції не здійснювався через розрядження елементів живлення портативного пристрою. На підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідач надав виключно копію оскаржуваної постанови.
Суд зауважує, що для підтвердження порушення позивачем пункту 15.9. «и» Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки із відповідними замірами відстані автомобіля від виїзду з прилеглої території. Проте будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.
Посилання представника відповідача у заяві про виконання ухвали суду на відсутність відеозапису з портативного відеореєстратора у зв`язку з розрядженням елементів живлення пристрою не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку доказування в адміністративному суді та не може слугувати підставою для визнання доведеними обставин, заперечуваних позивачем.
Сама по собі оскаржувана постанова є формою фіксації рішення органу владних повноважень, проте за відсутності підтверджувальних матеріалів (відеозапису, показань свідків тощо) вона не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні правопорушення.
Така позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, де наголошено, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Оскільки відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, суд доходить висновку про недоведеність правомірності оскаржуваного рішення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи в силу приписів статті 62 Конституції України та загальних засад адміністративного судочинства тлумачаться на її користь.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За змістом пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7635476 від 29 липня 2026 року та закриття провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
VIІ. Судові витрати
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 665,60 відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції, який підлягає стягненню з відповідача за правилами статті 139 КАС України.
Разом із цим, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КУпАП).
Відповідно до частини 2 та 3 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).
Матеріалами справи (договором про надання правової (правничої) допомоги № 64/07/26 від 31.07.2026 року, додатковою угодою № 1 від 31.07.2026 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 64/07/26 від 31.07.2026 року, платіжною інструкцією від 05.08.2026 року щодо оплати наданих послуг з договором від 31.07.2026 номер 64/07/26) підтверджено здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Дослідивши надані документи на підтвердження понесених витрат, оцінивши співмірність заявленої суми із обсягом підготовлених процесуальних документів та враховуючи, що відповідачем не надано беззаперечних доказів та обґрунтованих розрахунків на спростування співмірності таких витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, статтями 283, 286, 293 КУпАП, суд
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 , поданий її представником - адвокатом Морозовим Павлом Вікторовичем, до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову інспектора 1 взводу 5 роти 2 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенанта поліції Стецюри Владислава Вячеславовича серії ЕНА № 7635476 від 29 липня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП, закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 02 листопада 2026 року.
Головуюча суддя Н.В. Сердюк
Судове рішення № 141175368, Солом'янський районний суд міста Києва було прийнято 02.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 760/23616/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: